БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК 
     
 В соняшника були руки і ноги,   
 Було тіло, шорстке і зелене.   
 Він бігав наввипередки з вітром,   
 Він вилазив на грушу,   
 і рвав у пазуху гнилиці,   
 І купався коло млина, і лежав у піску,   
 І стріляв горобців з рогатки.   
 Він стрибав на одній нозі,   
 Щоб вилити з вуха воду,   
 І раптом побачив сонце,     
 Красиве засмагле сонце,  —     
 В золотих переливах кучерів,     
 У червоній сорочці навипуск,   
 Що їхало на велосипеді,   
 Обминаючи хмари на небі...   
 І застиг він на роки й століття   
 В золотому німому захопленні:   
 — Дайте покататися, дядьку!   
 А ні, то візьміть хоч на раму.   
 Дядьку, хіба вам шкода?!   
     
 Поезіє, сонце моє оранжеве!   
 Щомиті якийсь хлопчисько   
 Відкриває тебе для себе,   
 Щоб стати навіки соняшником.