* * *   
 Ці слова — про набиті трамваї    
 У вечірні просинені сутінки,    
 Про зволожене танучим снігом    
 Вітряне різкувате повітря,    
 І про слюсаря з смуглим обличчям,    
 Поцяткованим ластовинням,    
 І про мрійні і теплі фіалки    
 У спітнілій його руці.    
       
 Ці слова — про терпку утому,    
 Що сплива водяними струмками    
 У блискучий цинковий тазик    
 З його шиї, плечей і спини;    
 Про рожевий ворсистий рушник    
 З ледь відчутним тривожачим запахом    
 Молодого жіночого тіла,    
 І про очі, яким він привіз    
 Соромливі свої фіалки.    
       
 Ці слова — про сплетені руки,    
 Про жагучі шепоти юності,    
 Що війнули з податливих вуст    
 І згубились в розкішній косі дружини.    
 Ці слова — про фіалки щастя,    
 Що порану цвітуть під очима    
 В захмелілий медовий місяць.    
 Ці слова — про нове життя,    
 Що заб'ється під серцем матері    
 Після ніжного того цвітіння.