* * *   
 Гріє сонечко!   
 Усміхається небо яснеє,    
 Дзвонить пісеньку жайвороночок,    
 Затонувши десь в бездні-глубіні    
 Кришталевого океану...   
                               
 Встань,   
 Встань, орачу! Вже прогули вітри,    
 Проскрипів мороз, вже пройшла зима!    
 Любо дихає воздух леготом;   
 Мов у дівчини, що з сну будиться,    
 В груді радісно б'єсь здоровая    
 Молодая кров,   
 Так і грудь землі диха-двигаєсь    
 Силов дивною, оживущою.   
     
 Встань, орачу, встань!   
 Сій в щасливий час золоте зерно!   
 З трепетом любві мати щирая   
 Обійме його,   
 Кров'ю теплою накормить його,   
 Обережливо виростить його.   
     
 Гей, брати! В кого серце чистеє,   
 Руки сильнії, думка чесная,-   
 Прокидайтеся!   
 Встаньте, слухайте всемогущого   
 Поклику весни!   
 Сійте в головах думи вольнії,   
 В серцях жадобу братолюбія,   
 В грудях сміливість до великого   
     
 Бою за добро, щастя й волю всіх!    
 Сійте! На пухку, на живу ріллю    
 Впадуть сімена думки вашої!