* * *   
     
 Місяцю-князю!   
 Нічкою темною   
 Тихо пливеш ти   
 Стежков таємною...   
 Ніжно хлюпочеться   
 Вбздушне море,   
 Так в нім і хочеться   
 Змить з серця горе.   
 Місяцю-князю,   
 Ти,чарівниченьку!   
 Смуток на твбйому   
 Ясному личеньку.   
 Із небозвідної   
 Стежки погідної   
 Важко глядіть тобі   
 В море бездонне,   
 В людськості бідної   
 Горе безсонне.   
 Місяцю-князю!   
 В пітьмі будущего,   
 Знать, ти шукаєш   
 Зілля цілющого,   
 Зілля, що лиш цвіте   
 З-за райських меж...   
 Ох, і коли ж ти те   
 Зілля найдеш?..   
 16 іюля 1883