1.2. Джерела

Аналізуючи археографічну базу дослідження, відзначимо певні труднощі. Вони пов'язані насамперед із упередженим або й ворожим ставленням колишніх радянських органів до Галицької армії та її історії. В результаті планових акцій радянсько-комуністичного режиму важливі архівні й взагалі джерельні матеріали зазначеної проблематики були знищені або осіли у недоступних сховищах колишнього НКВС, як це сталося з великим масивом документів Празького Музею визвольної боротьби. Певна частина матеріалів знаходиться за межами України, зокрема у Росії, США, Польщі, й залишається малодоступною для українських дослідників.

Ще у ході українсько-польської війни 1918-1919 рр. уряд ЗУНР і командування УГА організували широку військово-історичну роботу, розгорнувши збір і систематизацію документів з історії армії. Але після закінчення війни багата археографічна колекція, зібрана історичним відділом НКГА, була розпорошена, а частково втрачена. Більшість документів потрапили до варшавських архівів, Відня, Праги і, в ході Другої світової війни, до Москви й Ватикану. Отже, нині документи з історії Галицької армії можна віднайти у Центральному військовому архіві Польщі у Рембертові, Національній бібліотеці в Варшаві, Національному архіві Чехії, Центрі зберігання історико-документальних колекцій, Державному архіві Російської Федерації, Російському центрі збереження і вивчення документів новітньої історії та Російському державному архіві у Москві. На жаль, лише частина цих матеріалів опублікована вітчизняними та зарубіжними дослідниками.

Це змусило автора більш активно використовувати вітчизняні архіви, насамперед документи Центрального державного історичного архіву України у Львові. Найбільш змістовними виявилися документи фонду 353 Легіону Українських Січових Стрільців (279 справ), які містять видання Пресової Квартири, зокрема щоденники, накази, нагородні листи, характеристики особового складу. Документи про діяльність стрілецьких інституцій, особові справи, які збереглися у фонді 352 - Збірної Станиці УСС у Відні, а також у фонді Наукового Товариства ім. Шевченка (309). Особливо важливими і корисними для дослідника стали архівні документи фонду 581 - Колекції документів про діяльність урядів та армій ЗУНР і УНР, які стосуються безпосередньо Галицької армії. Серед них накази і звернення Начальної Команди до особового складу, урядові постанови, накази окружних військових команд у Коломиї і Самборі, армійські видання, документи Етапу армії, Збірної Станиці УГА у Відні та ін. Ретельно проаналізовано накази і розпорядження начальника штабу Галицької армії полковника В.Курмановича, командувача Етапу армії полковника Г.Коссака, командира Самбірської бригади підполковника А.Кравса, командантів окружних команд Коломиї і Самбора щодо внутрішнього порядку у війську, зміцнення дисципліни серед стрільців і старшин, удосконалення вишкільно-виховного процесу. Документи свідчать, що командування чітко орієнтувало командирів і виховні структури на утвердження свідомої дисципліни, розуміння стрілецтвом національно-державних прагнень українського народу.

Особисті фонди командувача Легіону УСС, згодом армії та корпусу полковника Г.Коссака (ф. 360), начальника штабу армії отамана С.Горука (ф. 385), ветерана Легіону УСС і командувача галицькою авіацією П.Франка (ф. 640) доповнюють дослідження деталями окремих подій.

Значну цінність становлять неопубліковані протоколи засідань Державного секретаріату ЗУНР з виступами Є.Петрушевича, Д.Вітовського, С.Петлюри та інших воєначальників, матеріали з історії частин Галицької армії та Війська Польського у Державному архіві Львівської області, які зібрало у міжвоєнні роки польське "Товариство вивчення історії Львова і південно-східних воєводств" (фонд 256). Використано також документи Центрального державного архіву вищих органів державної влади і органів державного управління України: ф. 118 (Директорія УНР), ф. 1075 (Військове міністерство УНР), ф. 1078 (Головне управління Генштабу УНР), колекції документів органів влади ЗУНР і УГА та трофейні фонди Генерального штабу Війська Польського періоду 1918-1920 рр. із московського Центру збереження історико-документальних колекцій.

Важливим джерелом для дослідження системи військово-патріотичного виховання стали періодичні видання Пресової Кватири Легіону УСС, Начальної Команди Галицької армії, газети корпусів і бригад, Окружних військових команд, часописи уряду й повітових міст ЗУНР, а також тодішня преса української еміграції. Найбільш повна в Україні колекція періодичних видань часів національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність зосереджена у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України.

Опрацьовано також видання легіону УСС: місячник "Шляхи", "Вістник Пресової Кватири", "Червона Калина", "Відгуки" та окопні "Самохотник", "Бомба" і "Самопал", а також галицькі газети "Діло", "Українське Слово", релігійний часопис "Місіонер" та орган української еміграції у Відні "Вістник Союзу Визволення України".

Чималу офіційну інформацію містять видання уряду ЗУНР і командування Галицької армії. Чільне місце серед них посідають центральні органи військового міністерства - "Вістник Державного секретаріату військових справ," який друкував накази й розпорядження командування, зокрема щодо вишкільно-виховної роботи у війську; газета Начальної Команди Галицької армії "Стрілець," яка висвітлювала діяльність виховних структур, форми і методи роботи серед стрілецтва.

Змістовними були публікації часопису першого галицького корпусу "Козацький голос", газет окружних військових команд "Україна" (Жовква), "Покутський вістник" (Коломия), "Бережанський вістник". Проаналізовано також публікації органу уряду ЗУНР "Република" - зокрема ухвали, постанови Національної Ради стосовно Галицької армії, а також суспільно-політичні галицькі газети "Діло", "Вперед" та інші. Слід особливо відзначити періодичні видання, засновані учасниками визвольних змагань після війни у 20-х роках, які містили науково-історичні праці, статті і спомини вояків Галицької армії. Це насамперед місячник "Український Скиталець", що видавався у 1920-1923 рр. у чеських таборах інтернованих, журнали "Літопис Червоної Калини" (1929-1939) і річник "Історичний календар-альманах "Червоної Калини" (1924-1939).

Окремі сюжети українсько-польської війни містять спогади військовиків Галицької армії у місячнику "Літопис Червоної Калини". Професійно висвітлюють культурно-освітню роботу в армії М.Гайворонський, Л.Граничка, Я.Гриневич, Т.Демчук, Т.Клим. Чимало корисної інформації про бої та побут стрільців віднайдено у річнику "Історичний календар-альманах "Червоної Калини" (спомини Д.Лукіяновича, П.Миговича, І.Німчука, К.Трильовського, М.Угрина-Безгрішного).

Зацікавлять дослідника також західноукраїнські часописи міжвоєнного періоду, які, незважаючи на цензуру, регулярно публікували матеріали з історії визвольних змагань 1914-1920 рр., бої Галицької армії. Серед них відзначимо львівські "Діло," "Вперед," "Новий час," а також "Український прапор" (Відень-Берлін). Аналітичні матеріали про організацію виховної роботи і культурно-освітню діяльність у Галицькій армії виявлено у місячнику "Український Скиталець," який видавався на високому професійному рівні у таборах інтернованих частин УГА в Чехословаччині. У журналі публікувалися спогади Я.Голоти, О.Демчука, І,Козака, І.Проця зазначеної тематики, а також аналітичні статті А.Кравса, П.Франка, о.М.Кривуцького.

Проблеми морально-бойового стану вояків Галицької армії невідривно пов'язані з життєдіяльністю окремих її структур. Отож у ході дослідження розглянуто чимало книжкових видань відомого у міжвоєнні роки львівського кооперативу "Червона Калина," який мав військово-історичне спрямування і, крім "Літопису", календарів, видав низку мемуарів. Чільне місце у процесі дослідження зайняли праці Д.Паліїва, В.Курмановича, Р.Купчинського, К.Левицького, С.Шухевича, Р.Дашкевича, Н.Гірняка. Автор скористався також мемуарами Б.Гнатевича - про перший галицький корпус, І.Карпинця - 8-му Самбірську бригаду, П.Миговича - 7-му Львівську бригаду, П.Франка - летунство, В.Галана - артилерію, І.Висоцького - спецслужби.

Чималий обсяг інформації з питань вишкільно-виховної роботи у Легіоні УСС і Галицькій армії містить виданий Братством УСС у США збірник спогадів, документів і матеріалів "За волю України." Найбільшої уваги заслуговують праці Д.Вітовського, М.Гузара, Р.Купчинського, М.Островерхи, О.Степанівни, а також окремі накази полковника Г.Коссака, листування, інші матеріали, зокрема бібліографія УСС.

Важливим штрихом до глибокого розуміння проблеми є інформація про морально-бойові якості галицького стрілецтва, яку містять численні мемуари польських легіоністів і воєначальників. Привертає увагу тритомне видання "Оборона Львова" (Варшава, 1991-1994) - спогади і документальні матеріали зібрані "Товариством вивчення історії оборони Львова". Учасники боїв за Львів генерали М.Борута-Спєхович, В.Сікорський, Р.Абрахам, офіцери Ч.Мончинський, Я.Шрамм, А.Камінський, Т.Фельштин неодноразово відзначали мужність січовиків, їх гуманне ставлення до військовополонених і поранених легіоністів. Узагальнюючу інформацію дають наведені там статистичні матеріали, картосхеми, відсутні у вітчизняних публікаціях.

Таким чином, введення у науковий обіг нових архівних матеріалів, маловідомих широкому загалу досліджень історії визвольних змагань Галицької армії, поєднання їх з іншими працями, які здебільшого вийшли поза межами України, а також використання доробку вітчизняних істориків останніх часів й дозволили автору узагальнити досвід військово-патріотичного виховання у Галицькій армії.

вгору