ЖУРБА   
     
 Стоїть гора високая,   
 Попід горою гай,    
 Зелений гай, густесенький,   
 Неначе справді рай.   
     
 Під гаєм в'ється річенька...   
 Як скло, вона блищить;   
 Долиною зеленою   
 Кудись вона біжить.   
     
 Край берега, у затишку,   
 Прив'язані човни;   
 А три верби схилилися,   
 Мов журяться вони,   
     
 Що пройде любе літечко,   
 Повіють холода,    
 Осиплеться їх листячко   
 І понесе вода.   
     
 Журюся й я над річкою...   
 Біжить вона, шумить,    
 А в мене бідне серденько   
 І мліє, і болить.   
     
 Ой річечко, голубонько!    
 Як хвилечки твої -   
 Пробігли дні щасливії    
 І радощі мої...   
     
 До тебе, люба річенько,   
 Ще вернеться весна;   
 А молодість не вернеться,   
 Не вернеться вона!..   
     
 Стоїть гора високая,   
 Зелений гай шумить;   
 Пташки співають голосно,   
 І річечка блищить.   
     
 Як хороше, як весело   
 На білім світі жить!..    
 Чого ж у мене серденько   
 І мліє, і болить?   
     
 Болить воно та журиться,   
 Що вернеться весна,    
 А молодість... не вернеться,   
 Не вернеться вона!..   
     
 [1859]