ДЯДЬКО НА ДЗВОНИЦІ
     
 Ізліз мій дядько на дзвоницю   
 Та, знай, гука: «Оце кумедія яка!   
 Всі люди на землі мов ті перепелиці:   
 Здається більший з них не більше п'ятака.'   
 Гай, гай! .Як же вони дрібненькі!   
 Так ось коли я їх як треба розібрав!»   
 А мимо йдучи, хтось на дядька показав   
 Та, далебі, мене спитав:   
 «Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?»   
 1840