Однорідні члени
речення
як стилістичний засіб
у романі Юрія Андруховича
"Перверзія".
План:
Вступна частина
Теоретичні засади
ОЧС та їх синтаксична роль
Однорідні присудки
Однорідні підмети
Однорідні додатки
Однорідні обставини
Однорідні означення
Синтаксичні відношення між ОЧР
Додаток
Висновки
Використані джерела
Темою моєї роботи є однорідні члени речення1 як
стилістичний засіб у романі Юрія Андруховича2 "Перверзія".
Ця робота є логічним продовженням уже початого мною дослідження
мовознавчих аспектів творчості автора. В попередній роботі
розглядалася проблема особливостей вживання дієслівних категорій в
чотирьох прозових творах автора ("Автобіографія",
"Рекреації", "Московіада", "Ценрально-Східна
ревізія" з книги"Моя Європа"), а також в поетичному
циклі "Листи в Україну".
Продовжуючи мандрувати творами Ю. А., ми знаходимо дану тему
актуальною й доречною, бо в порівнянні з першою, вона не виглядає
штучно, а цілком природно. Нагромадження, скупчення і, навіть,
колекціонування ОЧР, а з огляду лексики – просто синонімічних
слів – є одним із найхарактерніших стилістичних прийомів Ю.А.
Цим він передає ментальність сучасного міста з притаманною їй
іронічністю, дотепністю й шаленим темпом і "рваним"
емоційним ритмом.
Роман "Перверзія", до речі, як і всі інші твори Ю. А.
дуже рясніють однорідними конструкціями, що зустрічаються майже на
кожній сторінці. Безмежні синонімічні однорідності настільки стали
природними й притаманними Ю.А., що коли зустрічають такий прийом у
декотрих із сучасних авторів, це сприймається як ремінісценція з
Андруховича. Так, Марко Павлишин називає активне вживання ОЧР
"прийомом списку", не будь-якого, а "предовгого,
еклектичного, багатого на мовні жарти й кумедні співставлення".
Саме Марко в аналізі роману Іздрика "Воццек" наголошує на
відгомінах в творі дечого від Андруховича, вказуючи на захоплення
автора чималенькими однорідностями3.
Але ми не будемо вдаватись у подробиці, хто у кого і що позичив,
бо саме поняття постмодернізм, представниками якого є зазначені
автори, базується на самих алюзіях та відгомінах.
Звернемось до зўясування стилістичних особливостей ОЧР на
прикладах 51-ї ілюстративної картки, що додається до роботи.
____________________
1 Надалі буде вживатись абревіатура ОЧР
2 Надалі Ю.А.
3 Ю. Іздрик. "Воццек. Воццекургія". –
Львів.: в-во "Кальварія", Бібліотека ж-лу "Четвер",
2002 – с. 7-30
Перш ніж приступити безпосередньо до аналізу вибраних ілюстрацій,
звернемося до теоретичних підвалин й зўясуємо основні поняття, якими
будемо оперувати в дослідженні.
Однорідність - категорія синтаксична. Вона є одним із типів
ускладнення (поряд з відокремленням, звертанням, вставними й
вставленими конструкціями). А ускладнення - дуже важливий чинник
семантики й синтаксичної будови речення, що дає можливість
використовувати його як стилістичний засіб.
Однорідними називаються такі члени речення, які перебувають в
однакових синтаксичних відношеннях з одним членом речення, виконують
однакову синтаксичну функцію і поєднуються між собою сурядним
звўязком.
Щоб виокремлювати ОЧР з мовного потоку, визначають такі
диференційні ознаки:
ОЧР займають позицію одного члена речення;
ОЧР повўязані між собою сурядним звўязком;
відносяться до одного члена речення;
часто мають однакові морфологічні форми й виражають однотипні
поняття.
Керуючись поданими відомостями, "Перверзію" можна
охрестити романом безмежних однорідних можливостей. Пригоди пана
Перфецького розгортаються на тлі числених концертів, вечорів,
дискусій, пиятик, скандалів, які б виглядали млявими, сірими та
блідими, якщо б не максимальна деталізація. Саме вона дозволяє
створювати з пересічної події, опису, розмови – шалене
театралізоване дійство, яке має свої декорації, кольори, звуки та
запахи.
Аналіз ОЧР буде проводитися згідно з такими параметрами:
Однорідними бувають всі без винятку члени речення: від головних до
другорядних. Їх спосіб однорідності при вираженні різноманітних
ознак, дій, станів, указівок на предмети надають мовленню виразності,
підкреслюють динамічність, жвавість дії, ознаки.
Отже, розглянемо, з якою стилістичною метою в романі
використовується однорідні головні члени речення.
Однорідні присудки створюють враження динамічності й
напруги, надають оповіді яскравої емоційності:
Зловмисник хрипів і боровся, врешті
зірвав зі себе за кільце в носі бичу голову і пожбурив
її далеко в бік.
/картка No47/
( два дієслова недоконаного виду + два дієслова доконаного виду).
У прозі Ю. А. найперше відчуваєш дві речі: динамізм сюжету та смак
(або несмак) соковитої авторської мови. За своєю суттю саме дієслово
- є одним з основних засобів відтворення динаміки. Накопичення
синонімічних однорідних присудків й уособлює в собі цю стрімкість та,
обов'язково, емоційність дії:
Адо, говорив я подумки, благав, молив
і канючив, як пес забитий. Адо, Адо, Адо, де ти, Адо.
/картка No34/
Часто однорідні присудки виражені інфінітивом:
Респондент має звичку рапово зупинятися,
розвертатися, витягати мапу, йти назад, ще раз
дивитися в мапу, втрачати орієнтацію, зосереджувати
увагу на всіляких сміховинних дурницях.
/картка No39/
Говорити, мовчати, знову говорити.
/картка No19/ + No241
Особові однорідні присудки означають послідовність, градацію дії з
яскраво вираженою перелічувальною інтонацією:
… я одружувався, переховувався, видавав
книжки, літав над містом на дельтаплані, перевозив
заборонену літературу і траву, півроку грав на литаврах у
симфонічному оркестрі, працював на цвинтарі гробарем…
/картка No51/ + No50, 34
Зустрічаються й іменні однорідні присудки:
… Вовк – це Відвертість, Заєць –
Доброта, Сова – Брехливість, Лисиця –
Витривалість, Черепаха – Розчуленість, Ведмідь –
Радість, а Сокіл – Милосердя…
Вовк – це Прудконогість, Заєць –
Зизоокість, Сова – Невсипущість, Лисиця –
Вертихвісткість, Черепаха – Захищеність, Ведмідь
– Сластолюбність, а Сокіл – Понадхмарність?…
/картка No 37/
Факти, до яких я тут хочу вдатися, це
здебільшого пресові відгуки, свідчення очевидців,
поштові листівки, програмки, афіші тощо.
/картка No9/
Вони слугують не тільки як елементи деталізації оповіді, але й
жваво та влучно викрісталізовують думку, допомагають їй
розгалужуватися.
_______________
1Так позначаються додаткові ілюстрації
Однорідні підмети завжди роз'ясняють, уточнюють,
розширюють, надають емоційно-експресивної забарвленості предмету:
Мигочуть ніби в калейдоскопі вогні міст, площ,
мостів, соборні вежі та університетські брами,
сумнівні пивниці, нічліжки для венериків і пўятизіркові
готелі.
/к. No11/
Автор не цурається використовувати такий стилістичний засіб як
оксиморон. Цей прийом передбачає свідоме поєднання різко контрастних
понять, які логічно нібито виключають один одного, але в дійсності
разом подають нове уявлення. Так, в даному випадку ілюстрацією
оксиморону є нічліжки для венериків - пўятизіркові готелі.
Стилістичну функцію уточнення виконують і головні члени в
односкладному реченні:
Якась нерозбірливість і неясність, а далі вже просто
крекотання і клекотання, напівшепіт і
напівхлюпіт, а взагалі – не що інше як ґлегіт та
лопіт…
/картка No31/
(поєднання контекстуальних синонімів надають оповіді своєрідної
багатовекторності).
Леонардо ді Казаллеґра, доктор
танології, вчений карнаваліст, почесний шеф кафедри
переливання і змішування крові Венеціанського таємного університету
ім. Каліостро…
/картка No23/
ОЧР досить рідко вживаються в чистому вигляді ( тільки одні
підмети, чи тільки одні присудки). Загальною тенденцією для всього
роману є вживання поруч декількох видів ОЧР:
Тому будь-які сталість, постійність і
тягливість виглядають в умовах цієї землі вельми туманно й
невиразно.
/картка No49/
(три однорідні підмети + дві однорідні обставини)
Цитата, колаж і деконструкція замінили нам щось
давніше, первісніше, справжнє.
/картка No 21/
(три однорідні підмети + три однорідні означення)
Окремою категорією ускладнення можемо поставити підмет-прикладку.
Вона сприймається цілком як ОЧР і має всі їх диференційні ознаки:
Другий Адин чоловік, римський професор
і мнемометр, виховав у неї звичку кохатися зненацька і в
найнесподіваніших місцях.
/к. No36/
Що стосується музи, то нею могла бути Єва,
студентка астрофізики, варшавўянка, варўятка і
давня Стахова приятелька.
/к. No10/
Частотність вживання однорідних другорядних членів речення не
поступається головним. За допомогою них підмальовуються художні
штрихи до загальної картини, єдиного цілого, створюються ряди
епітетів, які володіють великою експресивністю та яскравістю.
Так однорідні додатки "роздмухують" фантазію
читача, подаючи йому все нові й нові обрії думки:
…з дванадцятьох картонних веж було випущено в дощові небеса
безліч голубів, повітряних куль, _резервативів,
ворон і поетичних метафор…
/к. No3/
( В цьому прикладі іронія та сатира досягається асинонімією
однорідних членів, та їх антитезою. Так, голубам (позитивному
поняттю) протиставляється ворони (негативне). Повітряні
кулі та презервативи – абстрактна, поетична метафора.)
Синонімічні додатки, побудовані рядами, дають можливість
обўєктивніше та виразніше відтворити образ. При цьому кожен член ряду
посилює попередній. Ю. А. Демонструє себе блискучим і дотепним
вигадником на вічну тему опису "пана Ph"1:
… тоді знайшла там, удалині, це живе і сильне
створіння, цю дочасну зброю, молодого князя,
гордого воїна, самолюбного задаваку, стрімкого
вершника, твердого стоїка, ніжного ґвалтівника,
солодкого вбивцю, вільного козака, доброго велетня…
/к. No45/
_____________
1 Назва позичена з доповіді героїні роману Лайзи Шейли:
"Злет і падіння пана Ph", де під паном Ph слід розуміти
добре відомий більшості з вас предмет, котрий своєю зовнішністю у
найкращі свої хвилини нагадує палицю, жезл, стовбур, промінь, вектор,
напрям, спис, нерозкритий ранковий тюльпан, ракету-носій, але
найперше – кий, себто дрючок, а в гірші хвилини є чимось
достоту жалюгідним, як наприклад, побитий птах. Повне його ім'я
Фалос." /1, с.131/
В цій ілюстрації ми знову знаходимо оксиморон: гордий воїн -
ніжний ґвалтівник.
Однорідні обставини використовуються для змалювання
пейзажів та ситуацій:
Це сталося зі мною позавчора, 3 березня,
великопісної середи, першого
дня по закінченні карнавалу.
/к. No15/
Як правило, вони чергуються з іншими синтаксичними засобами, щоб
уникнути одноманітності:
Я влип, влип, влип – я беззастережно,
категорично влип, я пропав з головою і
руками…
/к. No33/
(влип, пропав – однорідні присудки; беззастережно,
категорично – однорідні обставини способу дії; з головою і
руками – однорідні додатки).
Або навіть поцілувати – на мосту, під муром,
у кавўярні, перед брамою, під памўятником Ґольдоні, під сохнучою на
вітрах білизною – у вухо, в щоку, в уста, в шию, в
плече…
/к. No35/
( перелік обставин створює такий цікавий ефект - він потенційно
надає дії можливість багаторазового здійснення).
Як то не виглядало дивно, але однорідні означення кількісно
трапляються менш за всі інші другорядні ОЧР. Частіше вони вживаються
в симбіозі з іншими:
Пригода тут-таки знайшла мене: присадкувата
й червоногуба мулатка, коротконога і в короткій
спідниці … повія з якихось інших веселих кварталів.
/к. No17/
(однорідні підмети пригода, мулатка, повія чергуються з
однорідними означеннями присадкувата, червоногуба, коротконога.)
Нашарування означень уточнює та надає оповіді експресивних
відтінків:
Ледь усміхнений, дещо іронічний, проте
лагідний, у неприродно відстовбурченому фраці, Стас колюче
просвердлює нас крізь моноколь своїм лівим оком…
/к. No7/
В "Перверзії" ми знаходимо різноманітні поєднання одних
ОЧР з іншими. Так, в одному реченні цілком природним є зустріч майже
зі всіма ОЧР:
До Германської Брами вони встигли протиснутись
в останню мить - хто з корабельних трюмів, а хто з
завошивлених тамбурів, правдами і неправдами, через
хабарі, підкупи, вбивства, благання, жебрання, підставляння піхви,
задниці, через гру на шкіряній флейті, через Львів, через
Польщу, через горло, через легені, через 18
кордонів і 30 митниць – як еміґранти, музиканти,
чорнороби, чаклуни, секс-автомати, погорільці, десиденти, повстанці,
сміттярі, гівновози, продавці троянд по ресторанах, комуністи,
маоїсти, студенти права й філософії - вони таки встигли,
змогли, скрутили, видерли для себе цю землю, цю Німеччину, цей
добробут, ці спальні мішки в підземних переходах…
/к. No20/
(підмети: вони (як хто?) - еміґранти, музиканти, чорнороби,
чаклуни, секс-автомати, погорільці, десиденти, повстанці, сміттярі,
гівновози, продавці, комуністи, маоїсти, студенти;
присудки: вони (що зробили?) - встигли, змогли, скрутили,
видерли;
обставини місця: (звідки?) - з корабельних трюмів, з
завошивлених тамбурів;
обставини способу дії: (яким чином? яким способом?) - правдами
і неправдами; через хабарі, підкупи, вбивства,
благання, жебрання, підставляння піхви, задниці, через гру, через
Львів, через Польщу, через горло, через легені,
через 18 кордонів і 30 митниць;
додатки: (що?) - цю землю, цю Німеччину, цей добробут, ці
мішки.)
Повтор похідного сполучника через та вказівного займенника
цю логічно й інтонаційно підкреслюють подальші ОЧР, акцентують
на них увагу. Завдяки ним напруга в реченні послідовно зростає.
Найяскравішою ілюстрацією найнесподіваніших поєднань ОЧР є
блискучо змальована психоделічна атака Джона Пола Ощирко. Його
растаманська1 медитація на пўять сторінок ненавўязливо
подана величезними реченнями з безмежними однорідностями. Для
відтворення своєрідного ритму реґґею2 поряд з ігноруванням
розділових знаків зустрічаємо й особливий прийом використання ОЧР.
/зноски див. в додатоку/
Він помічається в багаторазовому їх повторенні, сполученні,
тавтології. При цьому подекуди губиться зміст, а створюється
особливий ритмічний малюнок фрази, мелодійність й музичність мови:
Слухати реґґей, вмирати під небом,
вдихати запах трави. Слухати небо, вмирати під
реґґей, вдихати запах трави …
Падати в реґґей, вмирати під небом,
вдихати запах трави. Падати в море, снити про
зелень, мацати рани риб. Мацати море, лизати
море,
вірити в рани риб. Полюбити вершину
рани, покохати долину моря, засіяти всі риби зеленню.
Розсипатися травою і ласкою і тишею і ґвалтом в долині
зелені жінки, в сухій і чорній і тісній і кривавій долині зелені
моря, в сонці та місяцеві та зорях та сяйві пітьми долин вершини
зелені риб.
/к. No42/
( Спочатку однорідні інфінітивні присудки - слухати,
вмирати, вдихати, падати, снити,
полюбити, покохати, засіяти, розсипатися
– поширені додатками реґґей, запах, море, рани і
обставинами під небом, в море, а згодом спостерігається
розширене пояснення додатками травою, ласкою, тишею, ґвалтом,
означеннями суха, чорна, тісна, кривава, обставинами в
долині зелені жінки, в долині зелені моря, в сонці та місяцеві та
зорях та сяйві пітьми долини.
Це створює виразну смислову симетрію синтаксичних конструкцій. )
При мандрівках безкрайніми рядками суцільних однорідностей важко
не те, що вхопити сенс фрази, а навіть знайти слово, що керує блоком
ОЧР:
Розлітатися в
простір...........................................
..........................................................................................................................
…І сонним горлом цариць, і мўятним ходом
рабинь і співним лоном сідниць
і винним сполохом синьої риби і квітним посмаком
плинної сливи але й смертним подихом пўяної глини
в зеленій як стегна лугу і як стелі хмелю
але як і стебла стебел печері світу,
в пустій мов вагітний череп і мов облізлий
цвинтар але й мов заквітлий стовбур
і теплій мов губи в міжгубўї і темній мов овоч
в міжгудді але й тихій мов руки в міжніжжі…
/к. No44/
(Однорідні додатки подаються в однакових сукупностях із
приналежними означеннями та порівняльними зворотами.) Напруженість
створюється за допомогою примхливості й химерності оповіді, що
породжують несподівані асоціативні вузли.
Похапцем виринає думка: яким же іншим стилістичним прийомом, як не
однорідністю, можна було відтворити п'ятисторінкову ейфорію.
Розлітатися в простір:
трудно без віка (а не ложем без тіла),
не квіткою піхви (а маскою церкви), птахою вежі
… і смертним сполохом пўяної риби (а не квітним
подихом плинної глини)
в зеленій як стебла (а не як стегна хмилю)
печері світу в пустій мов облізлий череп… і неволенній не
від розпуки мов язва (а від світла мов голос)…
/к. No43/
Явище однорідності у Ю. А. виходить за межі одного речення, воно
"поглинає" їх, створює суцільний однорідний абзац:
Я бачив ці очі!.. Ці маски!.. Ці
вирізи в сукенях, ці шпаги!.. Ці ноги, ці плечі,
ці піхви!.. Ці танці!.. Я зводив коханців і коханок,
я змішував їх тіла, це було тісто!.. Я зводив суперників!..
Я ставив між ними смерть!..Я нюшив, ніби голодний пес,
розмиті всюди чуття!
/к. No29/
За ягня святої Аґнеси. За вежу святої
Ірини. За серце святої Терези. За волосся святої Марії
Єгипетської. За плечі святої Катерини, за її живіт,
за все її тіло. За стріли святого Еґідія. За танці
святого Віта. За батоги святого Петра. За квіти святого
Франциска. За спокуси святого Антонія, мого патрона і
заступника. За псів святого Юра!
/к. No41/
Синтаксичні відношення між ОЧР (єднальні, протиставні та
розділові) також відіграють певну стилістичну роль. Їх неодноразовий
повтор наголошує та підкреслює зазначені явища. Граматично вони
виражаються сполучниками сурядності.
Єднальні відношення з повторювальним сполучником і
логічно й інтонаційно виокремлюють кожен з однорідних членів:
І респондент ніби все одразу зрозумів: у спину йому
летів ніж, і куля, пущена з пістолета, і капсуля з
ціяністим калієм, і голка кураре, і двоє ґевалів,
зодягнутих у шати венеціянських найманих убивць...
/к. No46/
Повторювальний сполучник ні... ні не тільки
виконує єднальну функцію, а й служить для підсилення заперечення:
Нема в мене ні дому, ні близьких, ні
рідних...
/к. No 40/
Протиставний сполучник проте зіставляє
поняття, одне з яких обмежує інше:
Я хочу подякувати пановам... їхня праця була
неоплачуваною, проте недаремною.
/к. No14/
Сполучник а покузує, що одне поняття
встановлюється, а друге заперечується:
А слова були ніби й словами, а ніби й нє, а
просто самим лише мурмотінням і мармотінням, мамотінням, бухтінням,
бухиканням, і бубонінням, проте не бубнінням...
/к. No32/
Повторювальні сполучники чи...чи, або...або
виражають перелік понять, що взаємно виключають одне одного:
Це наче занотовано тим умовним "оповідачем",
чи то так "спостерігачем", чи, може,
"норатором", який знає все про всіх...
/к. No13/
Згуба такого кшталту може бути розцінена або
як політична провакація, або як кримінальний злочин...
/к. No38/
Додаток
1Реґґі (reggae) – одна з
національних форм поп-музики, що виникла у 60-ті роки минулого
століття на Ямайці. Основними визначниками цього музичного стилю є
сплав фольклорної музики Ямайки та ритм-энд-блюзу.
Поняття реґґі охоплює не тільки музику. Це - цілий світогляд.
Релігією ямайських реґґі-музыкантів (а пізніше й білих виконавців
реґґі) стало 2растафаріанство. Растамани
стверджують, що вони знаходяться у вигнанні у "Вавілоні"
(Вавилон - біблійний символ гріха і неправди). Подібно до
старозавітних євреїв, всім африканцям призначено повернутися на землю
своїх пращурів, у загублений рай, у щирий Сіон – Африку. Ідея
вавілонського вигнання існує вже 400 років, однак датою народження
растафаріанства як релігії варто вважати 1930 рік.
В тому році на престол Ефіопії зійшов принц Рас Тафарай
Маконнен (Ras Tafari Makonnen) - прямій нащадок Соломона від
Цариці Савскої, що відповідно до пророкування, повинний був принести
волю всім нужденним.
Інструментом особистого удосконалення, загального примирення,
засобом спілкування з верховним Богом – Джа, для растаманів
стала маріхуана. На Ямайці її шанують як траву мудрості (по
переказам, вона виросла на могилі Соломона). Растамани мають свої
кольори (сполучення червоного, жовтого і зеленого). Їх можна впізнати
по своєрідним зачіскам - дредам (скрученим у кіски волоссям),
що, відповідно до їх уявлень, є антенами в духовний світ, засобом
спілкування з богом Джа.
Музична енциклопедія http://www.gromko.ru/
Висновки
Майстерність постмодерніста, творця сучасної української
літератури вражає, перш за все, своєю барвистою, колоритною,
соковитою й оригінальною мовою.
Отже, "Перверзію" Ю. А. не без підстав наважимося
охрестити романом безмежних однорідних можливостей. Однорідні члени
речення є найулюбленішими ускладненнями синтаксичних конструкцій в
романі. Вони є найхарактернішою харизмою стилю письменника. Саме ОЧР
дозволяє створювати з пересічної події, опису, розмови – шалене
театралізоване дійство, яке має свої декорації, кольори, звуки та
запахи. Вони майорять кумедними, а інколи й епатажними
зпівставленнями, дотепами, жартами та поєднанням непоєднуваного.
Вигадливість, химерність та примхливість шаленої кількості ОЧР в
творах Ю.А. приголомшує. Його імпровізація відзначається, окрім
строкатого експресивного забарвлення, ще й спеціальними стилістичними
фігурами – оксимороном та антитезою.
Завдяки ОЧР читач не тільки занурюється й поглинається сюжетом
роману, а й підхоплюється хвилею нестримного динамізму та дійового
прискорення.
Використані джерела
Андрухович Юрій. Первезія. Роман. – Львів : "Класика",
200 – с. 289
Зарицький М.С. Стилістика сучасної української мови :
Навчальний посібник. – К. : Парламентське видавництво, 2001. –
с 123-125
Лесин В.М. Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів.
– К.: "Радянська школа", 1995
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови :
Підручник. – К. : Либідь, 1993, - с.188-196
Розенталь Д.Э. Практическая стилистика русского языка :
Учебник для ВУЗов по специальности "Журналистика". –
М. : Высш. Шк., 1987. – с.321-334
Синтаксис. Загальнотеоретичні й методологічні питання
синтаксису. За ред. О.О. Пономарьова. – К. : "Либідь",
2001, - с. 273-279
Сучасна українська літературна мова : Підручник; За редакцією
М.Я. Плющ. – к. : 2000 – с. 352-356
|
тексти 
