СКОВОРОДА 
     
 Піти, піти без цілі і мети...   
 Вбирати в себе вітер і простори,   
 І ліс, і лан, і небо неозоре.   
 Душі лише співать: «Цвіти, цвіти!»   
     
 Аж власний світ у ній почне рости,   
 В якому будуть теж сонця, і зорі,   
 І тихі води, чисті і прозорі.   
 Прекрасний шлях ясної самоти.   
     
 Іти у сніг і вітер, в дощ і хугу,   
 Бо, може, це нам вічний заповіт,   
 Оці мандрівки дальні і безкраї,   
 І, може, іншого шляху немає,   
 Щоб з хаосу душі створити світ.