Татові оповідки

Приколіст

Є в нашому просторіччі такі "словечка", які ні до лайливих ні до бандитської "фєні" не віднесеш, але звідки вони беруться і як потім вплітаються в мовний потік - ми над цим і не замислюємось, але, вряди годи, таки й вживаємо. Як ось наприклад: "...А він їй по приколу..." Або: "Та то вони приколотись хотіли". Останній раз це слово пролунало в рекламі солоних чіпсів, які смакували "прикольно", чи то пак "присольно". І тоді вже мені згадалась реальна історія появи цього слова.

Було таке правило, якого слід було дотримуватись під час строкової служби: щоб надіслати лист додому із військової частини потрібно було адресу писати російською мовою. Це легко і просто можна пояснити: напиши грамотно не Бакы, а Баку, і будь-яка людина на сортувальному пункті найвіддаленішого куточку Радянського Союзу незалежно від рівня писемності, зрозуміє куди направляти лист, а головне, він надійде, може і з затримкою, але без претензій до відправника.

Це і пояснив старшина першої статті щойно прибулим з України курсантам, коли ті писали листи додому із, так званої, "учебки" у Калінінграді. "Курсанти" - то занадто сказано, бо вони ще були простими сільськими неотесаними парубками, відірваними від спокійного цивільного життя і поставлені перед новими військовими реаліями… Після наданих інструкцій і з почуттям виконаного обов'язку листи були підписані, зібрані і ретельно складені. Лишилось тільки переглянути їх про всяк випадок. Ось і назви пробігають знайомі: Киевская область, Березанский р-н, село Приколи...

• Ото! Ти диви! Я ж сам із Березанського району, всі села там знаю і звідки ж таке село взялося? - питає у хлопця.

- Дак моє село називається Пристроми, це ж я назву написав російською, як Ви і казали. Воно ж як? Є таке слово "пристроми", а по - руські як? - "приколи"- от я і написав свою адресу по-руські: село Приколи.

Йому, звичайно, під регіт пояснили помилку, і все було виправлено, але до кінця строкової він так і залишився "приколістом". Більше того, після закінчення його служби це слово помандрувало по інших частинах, містах, селах і зажило своїм власним, відокремленим життям. Вже зотлів і той конверт, загубилося ім'я того простодушного хлопця, та живе і здраствує це чудернацьке слово - "Прикол".

nata@ugh.kiev.ua

вгору