ПРАВЕДНЕ ПАНУВАННЄ 
 
Голубко Музо! Годі сумовати 
Да плакатись над сліпотою черні, 
Що золотом вцяцьковує палати — 
Од світу правди сховища мізерні. 
 
Обіймемось та підемо в левади, 
В поля, в луги, в гаї широкошумні, 
Чи не розвіємо тяжкої там досади 
На узурпації, на захвати безумні. 
 
Глянь-подивись, який в нас «пишний город», 
І скільки в нім окраси дорогої! 
Дихання нашого не труїть смород, 
І деспот мислі не гніте живої. 
 
Піснями тут ми з богом розмовляєм, 
Вселенна серцю нашому відкрита, 
І області ми ширші осягаєм, 
Ніж та бідота, золотом окрита.