ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ    
       
 Вертоград моей сестры...    
 Пушкин    
       
 У сестри моєї тихо    
 Процвітає сад в ограді.    
 Кинамон, моя утіха,    
 Нард, алое в любім саді.    
       
 Там квітки, як в божім раю,    
 Що на Тигрі да Євфраті,    
 Зорями в траві зоряють,    
 Тонуть-плавлють в ароматі.    
       
 Там гранати наливнії,    
 Солодощів дивних повні...    
 Гудуть бджоли золотії,    
 Мов з Едему тихі дзвони.    
       
 Серед саду-винограду    
 В кринах схована криниця...    
 Мойму серцю на відраду    
 Заворожена водиця.    
       
 Заворожена й заклята,    
 Щоб не знали люде ходу:    
 Бо призначено для брата    
 Чисту воду-прохолоду.    
       
 Вітре тихий від заходу!    
 Вводи волю мого серця:    
 Повінь чарами на воду,    
 Нехай ллється, нехай ллється.    
       
 Вітре буйний аквілоне!    
 Подми чарами, крилатий,    
 На ті нарди, кинамони,    
 Нехай каплють аромати.