Найкращий із світів

Створенню Світу, звісно ж, передував проект.

Безсумнівно — не єдиний. Бо існувало нескінченно багато можливих світів у нескінченно багатьох можливих просторах. А оскільки йшлося про справу важливу, ангели одержали завдання спроектувати всі світи в найдрібніших деталях.

Час не підганяв, бо період обертання Всесвіту ще не було визначено, і Господь намислив вибрати найкращий зі всіх можливих світів, щоб зробити на його основі Єдиний Справжній Світ... Найкращий він, зрозуміло, упізнав з першого ж погляду. Адже в ньому не було жодного протиріччя, ніяких трагедій, ні болю, ані глупоти,— нічого, окрім сяючого блакитного задоволення й насолоди.

Господь уже хотів був створити цей світ всезагального найвищого щастя, але тут йому трапився кошторис. Ой лишенько! Найдовершеніший світ був, на жаль, найдорожчий: він потребував безперервних субсидій готівкою, бо жодне бажання не повинно було лишитися нездійсненим. Забезпечити кошти було в змозі лише акціонерне товариство. Але час його створення ще не настав, а без нього світ не був би такий довершений і бездоганний.

Отож, найдорожчі світи від самого початку були виключені, як і найдешевші (бо кому ж потрібний нікчемний товар). Знадобився пильніший. добір, і, нарешті. Господь зупинився на двох. Він нарік їх Проектом А і Проектом Б.

Обидва виготовлено було у натуральну величину.

Спочатку їх слід було випробувати. І от усю енергію було сконденсовано, як і належало для початкового стану, а потім ввімкнули час. Спочатку для Світу А. Той загув і задзижчав так, що любо було слухати.

Тривало це якихось там кілька мільярдів років, що, сказати треба одверто, не так уже й багато для випробування Світу, а потім Господь узяв невеличку пробу. Він покопирсався в нескінченній множині галактик, дістав з одної з них одне з сонець, відокремив одну планету і почав придивлятися зблизька — що ж там діється. (А виглядала планета майже так, як наша Земля.)

— І як вам тут подобається? — спитав Господь. — Здається мені. світ ваш пречудовий. Правда ж?

— Дякуємо на добрім слові.— відповіли йому. — Зараз подивимося...

— Що подивитесь?!

— Хочемо довідатись у Каталозі Почуттів... Ну от: це — жахливий світ.

— Та чому ж?

— Зараз довідаємося у Календарі Понять:.. Отож. як твердить математична логіка, що лежить в основі нашого Світу, усі події й усі почуття тут визначено наперед — і для прийдешнього, і для минулого. Усе це можна відшукати в автоматичних довідниках. Якщо ми хочемо знати, чого ми бажаємо, нам потрібно лише...

— Е ні, вирішуйте самі що ви хочете!

— Що ми хочемо? Зараз додивимося у Реєстрі Бажань...

— Я вже здогадуюсь, чому світ цей вважається жахливим... Проте життя тут захищено від усіх глупот!

— Та ні, тут зовсім не живуть, тут лише безперервно шукають у довідниках, і якщо й бачать, як усе воно вийде,— все одно не можуть нічого змінити. Наприклад, хтось із нас у Реєстрі Бажань бачить, що завтра під час обіду на честь свого директора схоче виголосити невеличку промову, а в Каталозі Почуттів довідується, що осоромиться і образить начальника...

— То нехай на обід не ходить!

— Це якраз найжахливіше. У цьому світі нічого не можна змінити! Навіть краплинка чи пилинка впливають на вічність!..

— Ну гаразд, гаразд, забудьте вже про це...

— Забути! Якби то було можливо! Ми ж не маємо жодної самосвідомості. Усе знати, але не мати змоги нічого змінити,—це жахливо!..

Тут Господь знов повернув планету на її місце, вставив Сонце у відповідну зоряну систему, а систему — у її Простір і зупинив час. Світ вимкнувся.

— Ні,—сказав він ангелу, що розробляв Проект А.—Це не найкращий світ. Спробуємо-но випробувати Проект Б.

Зовні цей світ був зовсім схожий на А, тому що його теж було побудовано за принципом вміщених одна в одну й заселених зоряних систем. Отож ангел увімкнув час, і, коли минуло кілька мільярдів років, Господь знову вийняв планету і почав розглядати її мешканців.

— Ну, як справи? — запитав він. — Як вам подобається світ?

— Жахливий-прежахливий! — перебиваючи один одного заволали численні голоси.

— Гаразд, гаразд! — заспокійливо промовив Господь. — Кажіть по черзі!

Та це не допомогло. Усі скаржились водночас, доки він не витяг якогось одного мешканця. Той одразу заспокоївся. Коли ж Господь спитав, як йому подобається Світ, він вигукнув:

—Ах. він чудовий! Коли я один, у мене з'являється все, що я забажаю. Якщо хочу добряче попрацювати — у мене напружуються м'язи і приємно стомлюється мозок. Якщо я хочу відпочити й наказую: хай з'явиться тут гарненький будиночок у великому затишному парку із зручним кріслом на ґанку. як тої ж миті вже лежу у ньому і викурюю "Гавану". Тут прегарно!

— Чого ж тоді ви всі волаєте: жахливий-жахливий?!

— Бачите, доки кожний з нас бажає чогось особисто для себе, він одержує все. Бажання виконується, і цьому ніщо не зможе перешкодити. Але якщо ми з'єднуємося у тісно заселеному просторі нашого Світу,— усі найкращі думки й поривання, усі мрії душі моєї стикаються з не менш рішучими бажаннями моїх співвітчизників. Там, де я хотів би, щоб був мій садок,— з шаленими вигуками ганяють м'яча з півдюжини синів мого сусіда. І нема ніякого засобу цьому зарадити, адже досить лише чогось побажати, щоб воно одразу здійснилося. Прошу вас, зробіть мені таку ласку,—залиште мене тут самого, щоб ніхто мені не заважав у моєму чудовому Власному Світі!

— Так, так...—задумливо мовив Господь і повернув мешканця на його місце у Світі, де той одразу ж почав знов скаржитись У скиглити.

— Отож і з Проектом Б нічого путнього не вийшло,— вимовив Господь і зупинив час.

Обидва ангели невдоволено зсутулились, але одразу ж зголосилися розробити нові проекти.

Проте Господь сказав:

— Постривайте, навіщо поспішати. Обидва ваші світи ні до чого. Може, згодом вам спаде на думку якась нова ідея. А поки що обійдемося.

Потому він узяв обидві моделі Світу, для зручності вклав їх одну в іншу Й запхнув до небесної комори... Якось (минуло кілька мільярдів років) Господь випадково зазирнув у той куточок і спостеріг, що обидва світи функціонують.

Він підкликав обох ангелів і суворо спитав, хто насмілився увімкнути час і продовжити експеримент.

— Я тільки використав надлишок свого часу,—злякано вимовив автор Проекту А.

— А я—свого,—поспіхом додав автор Проекту Б.—Ми лише хотіли випробувати, який світ протримається довше, якщо Їх увімкнути разом.

— Ах, он воно як! — поблажливо промовив Господь. — У такому разі подивимося, що з цього вийшло.

І він знову видобув з комбінованої системи Світу одного мешканця.

— Ну? — спитав він. — Як справи?

— Чудово! —відповіла людина (бо це була саме вона).

— Яким чином це сталося? У Світі А усі ви волали, що нічого змінити не можна, в Світі ж Б скаржились, що можна бажати всього, а бажання ваші не здійснюються.

— Це ми владнали! Ми створили особливе Товариство Вдосконалення Світу і зробили з двох світів новий, наш власний.

— Це ж треба таке! Яким чином?

— Дуже просто. Шляхом комбінації. З Б ми взяли фантазію, з А — закон. Ми їх взаємодоповнили. Те, що вважалося за бажане, ми зробили дійсним, що ж до незмінного — воно теж придалося в нашому Світі.

— Зовсім непогано! Цього я. здається, й чекав. Якщо ви в змозі створити Світ самі, я його затверджую! Тільки скажи мені. хлопче, хто ти такий?

— Я — інженер!

Курд Ласвіц (1848—1910)—німецький письменник-фантаст, якого називають "німецьким Жюлем Верном". Найвідоміший його твір—роман "На двох планетах" (1897), перекладений російською мовою. Автор збірок повістей та оповідань "Картини з майбутнього" (1878), "Кристали мрії" (1902) та багатьох інших творів. Повість "В тумані давньої старовини" перекладена українською мовою 1925 р.

Оповідання "Найкращий із світів" написано 1908 р. Вперше опубліковано 1979 р.

Kurd Lasswits. Bif zum Nullpunkt des Seings. © Neues Berlin Verlag, 1979