(1919—1988)
ХОККУ ПОЕТІВ ХVІІ- ХVІІІ ст.
ХОККУ ПОЕТІВ ХVІІ- ХVІІІ ст.
***
В Кісагаті - ах! -
там мімоза, “сум-краса”,
під дощем дріма.
***
Крилечками мах!
Що, скажи, метелику,
бачиш ти у снах?
ПО ВОДУ
Наберу в сябра:
уночі повій повивсь
круг мого цебра.
***
Світ наш, як роса:
тут, на кладовищі,
ясно все і вся.
***
Нічого не чув:
чи душею десь витав,
чи нема зозуль?
ЗОРЯНИЙ УЗОР
Муругий павук
павутиною вловив
кленовий листок.
РАЙ І ПЕКЛО
Павуків бенкет:
в сіті росяній, тремкій
два метелики.
***
Зеленій, зеленій!
Зеленіє перша рунь
через талий сніг.
СРІБНИЙ ОГОНЬ
Хризантеми квіт:
промінь місяця в росі,
світло, влите в лід.
ДАВНІ ДРУЗІ
Останні листки!
Поспитайте дмухача,
хто впаде раніш.
***
Сніг побив квітки...
Не зівяли тільки айстра
та слава майстра.
ЛЕГКА МУЗИКА
Соловей співа
на бамбуковім бучку:
той іще пливе.
***
Місяць у повні:
діти народилися
десь і сьогодні.
***
Палять вугілля -
олень на вечірній дим
дивиться здаля.
***
Викинеться лин -
тільки кола по воді...
Зозуля: ку-ку!
***
Ураган ущух:
тільки чути з далини
хвиль неясний шум.
***
Вербени цвітуть:
уночі вони ряхтять,
як Молочна Путь.
ЗАБУТТЯ
Осінь-самота.
Рік ні в кого не бував,
і в мене ніхто.
***
Жайворова трель
і зозуліне “ку-ку”
пішли вперехрест.
***
З озера вода
по затонах розлилась:
майові дощі.
***
З гонгом сторожі
цеї ночі не прийшли:
місяць у юзі.
***
Сливи тонкий пах...
Чашку гість підніс до уст
ясно-голубу.
***
З рису калачі -
подрібнішали і ті...
Листопад подув.
***
Ночував якось
у покої для князів:
там-то одубів!
***
Роздирають шовк
у столичних крамарнях:
літній час прийшов.
ЖАХНУВСЯ ЗО СНУ
Сон а чи ява?
Наче ріже мене хтось...
Аж воно блоха!
НЕ ЗАМІВ, БО ЦВІТУ ЖАЛЬ
Мій слуга дрімав
на опалих пелюстках...
Я й не накарав.
ДОСВІТОК
Рано, ще й не світ,
з ночі в дар тобі несу
сливи любий цвіт.
***
“Спалим комарів!”-
цар цариці над ушко
в спальні говорив.
НАД КРУЧАМИ ЯНЦЗИ
Білих ікл оскал,
мавпи хриплий, тоскний крик...
Місяць межи скал.
***
І нема куди
вилить воду з купелю:
коники сюрчать.
***
На подолі - ох! -
уночі пролився дощ
на молодий сніг.
ДОВГІ - ДОВГІ НОЧІ
Осінь - і літа...
З вежі видзвонило шість -
може, засвіта.
***
Влітошні дощі...
Тільки раз поміж сосон
місяць прояснивсь.
***
Вечір. Вітер.
Циби чаплі синьої
миють хвилі.
***
У сумних думках
я зійшов на гору: ах! -
шипшина цвіте!
***
Жабію худий!
Із тобою Ісса:
бий гладкого, бий!
***
Сіре горобя!
Ходи сюди, пограймося,
бідне сиротя...
***
Мушки не руш:
ручечки, ніженьки -
все на ній тремтить...
БАБИНА ПРОЩА
Вітер хустку вкрав,
а корова - хіп на ріг! -
веде бабу в храм...
***
Вік наш, як роса:
хай росиночка мала,
а й тієї жаль...