З ЯПОНСЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ПОЕЗІЇ
З АНТОЛОГІЇ
“КОДЗІКІ”
(початок VIII ст.)
По полях узміж
стернями стелеться
дикий верболіз.
Лози звиваються,
сльози проливаються.
Попід горою
тонка билинонька
никне додолу.
Слізьми-дощем заплачеш
ти ще за мною -
той плач візьметься млою.
В полі Тойода
молодая лобода...
Було б милувать,
як була ти молода!
Та минулися года...