Вірші у перекладі Миколи ЛУКАША
(1919—1988)

З ВІРШОВАНОЇ ПОВІСТІ “ІСЕ МОНОГАТАРІ”
(кінець ХІ ст.)

Ріжуть стріч-траву:
вже, мабуть, не буде стріч,
хоч і позову...
Скажи, рибальський човне, -
нащо і про що воно?

***

Що за дивна вість -
усі гори зібралися,
посходили з місць?
Зійшлись гора з горою
прощатися з весною.

***

На бережинні
жде зеленая сосна,
не байдуже, ні!
Не така біла хвиля -
згорда гляне й побігла.