Луганський державний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

Ірина Магрицька

СЛОВНИК
весільної лексики
українських східнослобожанських говірок
(Луганська область)

Луганськ
Знання

2003

УДК 81.161'282.2(477.61)
ББК 81.411 – 4 + 81.001.2
М 12

Магрицька І.

М 12 Словник весільної лексики українських східно
слобожанських говірок (Луганська область). – Луганськ: Знання, 2003. – 172 с.

ISBN 966-7915-52-2

Завданням словника є максимально повне відтворення лексики й суміжних явищ (словосполучень, фразеологізмів, мовних кліше), сполучених із традиційним весільним обрядом Східної Слобожанщини. Приділено увагу фонетичним, акцентним, словотвірним і семантичним особливостям весільних найменувань.

При укладанні словника використано давні й сучасні записи з україномовної території Луганської області (колишнього Старобільського повіту Харківської губернії).

Словник може бути корисний для діалектологів, етнолінгвістів, культурологів, усіх шанувальників українського народного слова.

В і д п о в і д а л ь н и й р е д а к т о р:
доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко (Київ)

Р е ц е н з е н т и:
доктор філологічних наук, професор Костянтин Герман (Чернівці)
кандидат філологічних наук, доцент Наталя Хобзей (Львів)

ISBN 966-7915-52-2 © Магрицька І.В., 2003
© Знання, 2003

ПЕРЕДМОВА

Вивчення мовних свідчень народної культури є одним із актуальних завдань сучасного мовознавства, передусім діалектології та етнолінгвістики. Перспективним у цьому відношенні є введення в науковий обіг нових лексичних і фразеологічних фактів, сполучених із народними обрядами.

Важливою передумовою комплексного дослідження "культурних" мовних знаків є наявність в арсеналі дослідника лексикографічно (із точною локалізацією) або картографічно представлених реґіональних матеріалів, що уможливлює вияв традиційних рис і місцевих особливостей певного обряду, окреслення діалектних та етнографічних ареалів поширення обрядових явищ, а в подальшому – формулювання культуро- й етноґенетичних висновків.

Українська весільна драма відбиває дух нації і є важливою складовою традиційної обрядовості українців. А весільна лексика і фразеологія при уважному аналізові розкриває найархаїчніші сторони своєї семантики.

Одним із аспектів дослідження весільної лексики є створення тематичних діалектних словників. Серед небагатьох лексикографічних праць, присвячених цьому шару лексики, є словник А.Гури "Из полесской свадебной терминологии: свадебные чины" (Славянское и балканское языкознание. – Вып.9. – М., 1984. – С. 137-177; Славянский и балканский фольклор: Духовная культура Полесья на общеславянском фоне. – М., 1986. – С. 144-178), побудований за семантичним (від назви до об'єктів) принципом, і словник П.Романюка "Лексика весільного обряду правобережного Полісся: Матеріали до "Лексичного атласу української мови" (Дослідження з української діалектології. – К., 1991. – С. 225-251), матеріали якого подано за ономасіологічним (від об'єкта до назв) принципом.

Маючи, без сумніву, високу наукову вартість, ці словники, на жаль, не претендують на повне охоплення всієї весільної лексики представлених реґіонів: перший із них фіксує лише назви учасників весілля, а другий – основних весільних понять і реалій.

Пропонований діалектний словник недиференційованого типу є першою спробою докладної лексикографічної репрезентації назв, сполучених із традиційним українським весільним обрядом Луганщини, яка є частиною східнослобожанської етнокультурної території.

Матеріали до Словника збиралися автором упродовж 1993-1998 років у 104-х україномовних селах Луганської області (див. список населених пунктів). Обстеження здійснене за спеціально укладеною програмою, що охоплює 300 питань, спрямованих як на вияв номінативного плану обряду, так і фіксацію його етнографічних особливостей.

На пропозицію авторів словника "Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії" (Житомир, 2001) публікувати апробовані програми збору матеріалу подаємо як додаток до Словника авторський питальник. Сподіваємося, що його творче використання полегшить роботу лексикологам-початківцям, які вивчатимуть лексику весільного обряду інших українських діалектних територій. Зауважмо, що пропонований питальник відбиває як традиційні, загальноукраїнські елементи весілля, так і специфічні й локальні варіанти східнослобожанського обряду; його укладанню передувало докладне опрацювання сучасних, зафіксованих на магнітофонну плівку, текстів-описів весілля, а також давніших етнографічних записів зі Слобожанщини.

Зібраний матеріал показав, що весільна лексика обстежених говірок утворює багату в репертуарному плані структурно організовану систему, в межах якої можна виділити три лексико-семантичні групи (ЛСГ):

1. назви весільної драми, її етапів і окремих обрядодій;

2. назви учасників весільної драми;

3. назви матеріальних компонентів весільної драми (одягу і прикрас, атрибутів і тварин, страв і напоїв тощо).

При укладанні Словника ми зіткнулись із неможливістю відбити абсолютно весь мовний супровід обряду. Тому до нього увійшли назви лише тих реалій, що виконують в обряді певну ритуальну функцію. Так, інформатори розповідають, що під час гостини в домі молодого другого весільного дня На сто^|лўі ў^|сўаке йіст^|во ∕ борш' ∕ ^|тушена кар^|тошка з м^|нўасом ∕ пирўіж^|ки з у^|сўакойу ^|начинкойу ∕ сме^|тана ∕ ки^|сўілў ∕∕; ^|Йіли холо^|децў ∕ п^|тицўу ∕ голуб^|цўі ∕ хрўін ∕ ог'ір^|ки ∕ ка^|пусту ^|кислу ∕ пе^|лўустку ∕ ^|йаблука ^|моч'енўі ∕ каву^|ни ∕∕; Оз^|вару ^|поўнўі мис^|ки пона^|ливанўі ∕∕; Пи^|ли ^|водку ∕ само^|гонку ∕ на^|лиўку виш^|неву ∕ сли^|вову ∕∕. Більшість названих страв і напоїв не є ритуально вагомими, тому в Словнику не зафіксовано лексеми на їх позначення. Зате в ньому відбито лексеми ки^|сўілў та ка^|вун, але не просто як назви страв весільного столу, а як найменування страв, що сигналізують про завершення частування за святковим столом.

Весільні поняття позначені як обрядово маркованими назвами, так і загальновживаними, тому серед них можна виділити власне весільні номени – етнографізми (п'ідве^|сўілок, за^|водити на по^|сад, перез^|ва, свашку^|вати, друж^|ко, г'ілў^|це, пок^|раса, вига^|нўаĭло та ін.) і найменування, що використовуються й поза обрядом (^|веч'ір, і^|ти ў ^|гостўі, б^|ратик, му^|зики, в'і^|нок, хо^|мут та ін.). Чимало загальновживаних назв у весільному контексті набувають особливої, культурної конотації: солоў^|йі 'малолітні учасники весілля (хлопчики), що "продають" молоду молодому', ^|м'ісўацў 'прикраса з тіста на короваї у вигляді місяця', мед 'мед, яким пригощають учасників весілля на знак цноти молодої'.

Структура представлених у Словнику мовних знаків не однорідна: серед них є монолексеми й аналітичні назви.

Лексеми мають різну морфологічну віднесеність – є іменниками (з^|мовини, бо^|йарин, тере^|мок), дієсловами (к^|ланўатисў, свалўбу^|вати, кнўазўу^|вати), прикметниками (ве^|сўілўниĭ, с^|вадўібниĭ), а також субстантивованими частинами мови – прикметниками (моло^|диĭ, зго^|ворена, ^|чесна), займенниками (^|наше 'молода в обряді підміни', сво^|йе 'весільна шишка з червоними стрічками, за якою приходять посланці роду молодого з метою пересвідчитися в цнотливості молодої'), числівниками (д^|воĭко 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих', ^|восўім 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім').

Багатокомпонентні назви виражені іменними словосполученнями (с^|ватанў:а на ^|шапку, ^|рўіднўі од йо^|го ^|чести, с^|таршиĭ друж^|ко, ко^|сицўі з ^|селезнўа, с^|ваталўниĭ руш^|ник), дієслівними словосполученнями (і^|ти на со^|рочку ди^|витисў, ^|дати в'ідко^|ша, дўі^|лити коро^|ваĭ), а також описовими конструкціями (^|парубок та^|киĭ ∕ шо т^|реба ^|дўіўку, ^|дўіўка ∕ йа^|ка ^|ладицў:а ^|зам'іж і^|ти, бабоч^|ки ∕ йа^|к'і шиш^|ки пе^|чутў). Окремі поняття реалізовано шляхом пропозитивної номінації: ро^|с:ипалосў с^|ватанў:а, ^|дўіўка пос^|п'іла, йа^|ка се^|бе ^|видержала.

Назви, що за структурою є словосполученнями та реченнями, мають різний ступінь оформленості мовного знака як усталеного весільного номена. Найвищий ступінь такої оформленості характерний для весільних фразеологізмів – стійких зворотів, цілісність семантики яких зумовлена поєднанням компонентів із повністю або частково переосмисленим значенням (п^|рўадиво ўкру^|тити 'відмовити парубкові при сватанні', і^|ти на мир 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля', за^|водити на по^|сад 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом', і^|ти пореше^|тити 'обряд комори', зо^|зулўу ви^|гонити 'пародійне весілля'), і для усталених мовних кліше (Це ^|тайа лўіпи^|ха ∕ шо з:а с^|толу випи^|ха ∕∕ 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом', Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ 'т.с.').

Отже, назву Словнка "Весільна лексика українських східнослобожанських говірок" можна вважати умовною, оскільки лексикографічним об'єктом є не тільки лексика, а й аналітичні найменування весільних понять.

Реєстр Словника нараховує 1600 статей (з урахуванням аналітичних назв – 2350). Матеріал подано за алфавітно-гніздовим принципом зі збереженням діалектних фонетичних, акцентних та граматичних особливостей. Фонетичні й акцентні варіанти реєстрових слів об'єднано в одній статті за алфавітом, напр.: бе^|седа, бесе^|да, б'і^|сўеда, бе^|сўіда, а саме реєстрове слово, виділене великими літерами, має форму найуживанішого в говірках варіанта (БЕСЕДА). Кожна фонетична форма передана за допомогою загальноприйнятих транскрипційних знаків і локалізована з точністю до населеного пункту, позначеного в дужках відповідним номером, напр.: ГІЛЬЦЕ гил^|це (49, 90), ^|гилўце (41, 71, 81), гилў^|це (57), ^|г'ілўца (70), г'іл^|це (6, 9, 15-17, 21-23, 25, 27, 29, 31-33, 35, 38, 49-51, 56, 59, 62, 67, 82, 89, 90, 91, 95, 97), ^|г'ілце (31), ^|г'ілўце (22, 33, 40), г'ілў^|це (5, 7-9, 12-14, 18, 20, 23, 24, 26, 30, 33-37, 39, 51, 52, 55, 61, 63-69, 72, 73, 75-82, 84, 86, 87, 89, 92-98, 102).

Для обстежених говірок характерні артикуляційні уподібнення звуків у мовному потоці, як-от: наближення у слабкій позиції звуків е та и один до одного (заг^|ризи^ени, ^|полуде^инў), вимова звука о^у перед складом із наголошеним у (зо^у|зулўа, о^уб^|руч) асиміляція приголосних за твердістю-м'якістю (напе^ире^их^|ресўтўа, дзўв'і^|нок), дзвінкістю-глухістю (ме^и|реж^шка, ба^|тўіг^х), слабке пом'якшення звука ч (ку^|мач^•). Оскільки основним об'єктом нашої уваги були лексико-семантичні властивості весільних найменувань, для полегшення прочитання Словника використовуємо дещо спрощену систему транскрипційних знаків, передаючи водночас оригінальні фонетичні явища, напр.: ^|менўч'ій, мо^уло^у|да, во^у|рўітницўа, бо^а|йарин, і^|ти на гро^а|би.

При деяких іменниках (тих, що вживаються тільки в однині чи множині або є в говірках рідковживаними) подано обмежувальні позначки, як-от: ОГЛЯДИНА тільки одн., ВУЛИЦІ тільки мн., ЗАРУЧЕНИЙ рідко. При іменниках, які мають нетипові для літературної мови форми деяких відмінків (останні відзначені принагідно, оскільки питання словозміни не було предметом нашого спостереження), також наведені відповідні граматичні ремарки: КОНЮХ, н. мн. конўу^|ха, ПЕРСТІНЬ, н. мн. персте^|нўі; ГОСТІ, р. мн. ^|гостўіў, ДРУЖКИ, р. мн. д^|ружк'іў, ПОДРУГИ, р. мн. ^|подругўіў, ХЛІБ-СІЛЬ, р. одн. х^|лўіба-^|соли; КВІТКИ ор. мн. з кв'іт^|кам, ЦВІТИ ор. мн. цв'і^|там, МАТИ, ор. одн. ^|матерейу, МИТКАЛЬ, ор. одн. митка^|лўом, МІЧ, ор. одн. з м'і^|ч'ем; РУШНИК, м. одн. на рушни^|цўі, ТАРІЛКА, м. одн. на та^|рўілўцўі.

Своєрідність Словника полягає в тому, що не всі лексеми в ньому подані в початковій (у традиційному розумінні) формі. Так, на позначення групи персонажів весільної драми як певної сукупності використовуються слова у формі називного відмінка множини: ВЕСІЛЬНІ, КОРОВАЙНИЦІ, СВАШКИ, СТАРОСТИ, ШАХВАРИ. Якщо ж у цій групі виділяються окремі персонажі з властивими тільки їм обрядовими функціями, то інша словникова стаття подає їх індивідуальні назви у формі однини: ВЕСІЛЬНАЯ: ве^|сўілўнайа ^|мати, СВАШКА, СТАРОСТА.

Є й інші випадки подання лексем у різних формах числа в самостійних словникових статтях: ПЕРЕЙМА – ПЕРЕЙМИ, ДАР – ДАРИ, РУШНИК – РУШНИКИ тощо (ці назви можуть мати як спільну, так і відмінну семантику). У формі множини наведено й лексеми на позначення сукупностей обрядових атрибутів, напр.: ГАРБУЗЧАТА 'гарбузенята, які кидають услід весільному поїзду на знак нецнотливості молодої', ПТУШКИ 'прикраси з тіста на короваї у вигляді птахів'.

Початковою формою для субстантивованих частин мови не завжди є форма чоловічого роду, напр.: КРАСНЕ 'покривало на весільних коней', ОДДАНА 'дівчина після заручин до весілля', РЯСНЕ 'весільне деревце'.

До реєстру Словника ввійшли також весільні номени, зафіксовані на території українських східнослобожанських говірок наприкінці XIX ст. у праці "Жизнь и творчество крестьянъ Харьковской губерніи: Очерки по этнографіи края. Т.1" (Упорядк. В.В.Іванова. – Х., 1898). Зберігаючи орфографію давніх записів, подаємо ці приклади жирним шрифтом із зірочкою, напр.: *КВИТОЧКЫ-ВИНОЧКЫ. Давніші назви містять у дужках вказівку на населений пункт і сторінку джерела, на якій вони зафіксовані: *дружбины (20, 21 – с. 88, 345). Інколи давнє джерело подає весільні лексеми у формах, відмінних від початкової: "Та надинуть тоби, дивко Марынко, Золоту кыбалочку", "Чом вы радоньку не радыте, Дивчыны на посадъ не ведете". У такому випадку ми умовно реконструюємо початкову форму, але при ній уживаємо знак питання: *КЫБАЛОЧКА (?), *весты (?) на посадъ.

Одним із завдань Словника є максимально повне відтворення семантики весільних найменувань. Реєстрові одиниці пояснюються по можливості засобами літературної мови (ПІДВЕЧІРОК 'дівич-вечір', РУШНИКИ 'заручини'). Якщо ж слово (вираз) в обрядовому контексті має специфічну семантику або позначуване ним поняття не відбите у відомих літературних тлумачних словниках, то його значення розкривається описово, напр.: ПАЛИЦЯ 'палиця, якою по приїзді молодої до чоловіка свекор тикав невістку в очі, запитуючи, чи не сліпа вона', ВЕДМІДЬ 'особа, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)'.

Якщо лексема має два або кілька значень (є полісемічною), то кожне з її значень виділено у статті арабськими цифрами: БОЯРИН 1. 'один із бояр молодого'; 2. 'старший боярин молодого', 3. 'керівник весілля від молодого';
4. 'керівник весілля від молодої'; 5. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому'. Більш тонка характеристика семантики слова полягає у виділенні відтінків окремих значень, які подані різними літерами: ЖИТНИЦЯ 1. а) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, що стоїть на весільному столі перед молодими і вміст якої розпивають при святкуванні річниці весілля'; б) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'; в) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, яку виставляють на стіл на знак цноти молодої' (другим значенням лексеми ЖИТНИЦЯ є віддаленіше від попередніх, об'єднаних цифрою 1, значення – 'букет квітів, який тримає світилка молодого'). Окремі значення та їх відтінки подано з прив'язкою до населених пунктів; порядок їх подачі відповідає ступеню поширеності в говірках. Знак * при населеному пункті вказує на те, що наведене значення реалізоване в давній говірці; знак ⁽*⁾ передає факт поширення значення в давній і сучасній говірці відповідного населеного пункту.

Якщо з тексту давнього джерела незрозуміле значення обрядового номена або ми не впевнені у своїх припущеннях щодо його тлумачення, то в семантичних лапках до таких мовних одиниць ставимо знак питання, напр.: *ЗАРУКА '?'. У цьому випадку, а також для повнішого розкриття семантики деяких лексем після тлумачення подано ілюстративний матеріал, що представляє собою мінімальні контексти вживання реєстрових одиниць у давньому або сучасному мовленні: *ЗАРУКА (?): "Заручена дивка Марьечка, зарученая, Положила свою руку на заруку"; ГЛЕЧИК 'глечик, який розбивають на животі матері молодого другого весільного дня': У поне^|дўілок йа^|касў ^|ж'інка ^|била г^|лечик на ^|пузўі ў свек^|рухи ∕ йі^|йі за^|вернутў у рўад^|но ĭ ка^|чайутў ∕ а во^|на бйе ∕ шоб у^|сўі см'і^|йалисўа ∕∕; ДОБРО 'нижня частина короваю': А шку^|рину ¤ шо на с^|подўі ¤ гармо^|нўісту од:а^|йутў ¤¤ а в'ін йістў і г^|райе ¤ ^|каже ¤ осў мо^|йе доб^|ро! ∕∕. Ілюстративний матеріал паспортизовано і передано або засобами фонетичної транскрипції, або шляхом відтворення оригінального запису друкованого джерела.

У Словнику відбито і явища омонімії. Омонімічні назви подаються в окремих статтях із цифровими позначками праворуч над словом. На відміну від полісемічних лексем, усі значення яких реалізовано в межах однієї ЛСГ (вони є назвами або весільних обрядів, або учасників весілля, або весільних атрибутів), омоніми, як правило, належать до різних ЛСГ весільної лексики, напр.: КАША¹ 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля', КАША² 'останній день весільного гуляння'; КІНЬ¹ 'учасник пародійного весілля, переряджений конем', КІНЬ² 'букет квітів із дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого'; ПРИДАНИ¹ 'жінки, що везуть придане молодої до дому молодого і прибирають ним у хаті', ПРИДАНИ² 'пародійне весілля', ПРИДАНИ³ 'придане нареченої у вигляді одягу, білизни, предметів домашнього вжитку'.

Зрідка омоніми входять до складу однієї ЛСГ. Віднесення їх до омонімічних здійснено на тій підставі, що в обряді вони виявляють абсолютно різні значення (символіку), напр.: ГАРБУЗ¹ 'предметний знак відмови дівчини при сватанні', ГАРБУЗ² 'гарбуз, який підносять матері молодої на знак нецнотливості дочки'; МОЛОДЕЦЬ¹ 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися', МОЛОДЕЦЬ² 'цнотлива молода'.

Неоднослівні весільні номени розташовані у Словнику за структурно-граматичним принципом, що передбачає подання кожної одиниці стільки разів, скільки в її складі повнозначних компонентів. Семантична характеристика аналітичних назв дається лише один раз. Про місце докладного опрацювання свідчить відсилання при повнозначному компоненті, напр.: го^|рох моло^|тити див. МОЛОТИТИ, п^|латў:а понедўіл^|кове див. ПЛАТТЯ. Місце опрацювання складних назв визначається їх структурою. Зокрема, назви у формі словосполучень тлумачаться при граматичних центрах словосполучень (у дієслівних словосполученнях – при дієсловах, в іменних – при іменниках); пропозитивні номени розробляються при весільній лексемі, яка взяла участь у їх творенні: ХЛІБ-СІЛЬ … До^|волўнўі ^|мати ^|солў:у-х^|лўібом? ∕∕ 'вербальний знак завершення частування за весільним столом'; БОЯРИ … Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ 'тс.'.

Фразеологізми – усталені весільні номени – подаються зі знаком ◊.

Якщо до складу аналітичної назви входить лексема, яка реалізується тільки в цьому виразі, то після неї як реєстрового слова ставиться двокрапка і наводиться вираз (кілька виразів), напр.: ВИБИВАТИ: ^|дари виби^|вати, лўон ~ (знак ~ передає повторюваність заголовного слова у виразі), причому залежні слова словосполучень, винесене як реєстрові, мають початкову форму: ГРУБА: кови^|рўати г^|рубу, ДОРОГА: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дим, ДІРЯВИЙ: дўі^|рўава ^|бочка, ВЕЛИКИЙ: ве^|лик'і шиш^|ки (виняток становлять назви учасниць весілля: СТАРША²: с^|тарша св'і^|тилка, ТРЕТЯ: т^|ретўа д^|ружка).

Якщо ж лексема як заголовний компонент виразу має своє окреме значення, то словосполучення, до складу яких вона входить, подаються в алфавітному порядку в кінці статті, з нового рядка. У випадку, коли лексема як реєстрове слово статті і вислови з нею мають спільну семантику, останні подаються з лексемою в один рядок: ВИШИБАЙЛО виши^|баĭло, ^|чортўіў ~ 'образна назва киселю як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

Деякі лексеми є складовими структурно відмінних словосполучень. У таких випадках однотипні словосполучення подаються з абзацу в певній послідовності (з урахуванням типу відношень і зв'язків між словами), напр.:

МОЛОДА¹ …

моло^|да д^|руга, не^|чесна ~ , пло^|ха ~ , по^|гана ~ , хо^а|роша ~ ,^|чесна ~ .

бе^|седа моло^|дойі, ^|гостўі ~ , із ру^|ки ~ , перез^|ва ~ , с^|вадў(ĭ,лў)ба ~ , сторо^|на ~ , хтосў од ~ .

вес^|ти моло^|ду ўми^|ватисў, і^|ти до моло^|дойі ў ^|гостўі, вес^|ти моло^|ду с^|нўідати, і^|ти с^|нўідатў до моло^|дойі, ^|викуп за моло^|ду, ^|викупи моло^|дойі, ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дўіĭ,
◊ за^|пити моло^|ду, накри^|вати моло^|ду, ◊ пере^|пити ~ , покри^|вати ~ , ◊ про^|пити ~ , розплўі^|тати ~ , розби^|рати ~ , торгу^|ватисўа за ~ , ўми^|вати ~ .

Факультативні варіанти весільних аналітичних найменувань наведено як окремі номінативні одиниці із зазначенням населених пунктів, де вони функціонують.

Так само, як і лексеми, неоднослівні номени можуть бути полісемічними й омонімічними.

Список обстежених населених пунктів

Луганської області

1. Багачка Троїцького району

2. Лантратівка Троїцького району

3. Розпасіївка Троїцького району

4. Арапівка Троїцького району

5. Верхня Дуванка Сватівського району

6. Малоолександрівка Троїцького району

7. Тарасівка Троїцького району

8. Оборотнівка Сватівського району

9. Нижня Дуванка Сватівського району

10. Маньківка Сватівського району

11. Преображенне Сватівського району

12. Куземівка Сватівського району

13. Жовтневе Сватівського району

14. Стельмахівка Сватівського району

15. Гончарівка Сватівського району

16. Свистунівка Сватівського району

17. Коломийчиха Сватівського району

17-а. Сватове Сватівського району

18. Кругле Сватівського району

19. Червоноармійське Білокуракинського району

20. Танюшівка Новопсковського району

21. Лозно-Олександрівка Білокуракинського району

22. Кам'янка Новопсковського району

23. Білолуцьк Новопсковського району

24. Можняківка Новопсковського району

25. Шовкунівка Білокуракинського району

26. Стативчине Білокуракинського району

27. Заводянка Білокуракинського району

28. Курячівка Білокуракинського району

29. Павлівка Білокуракинського району

30. Попівка Білокуракинського району

31. Осинове Новопсковського району

32. Лизине Білокуракинського району

33. Заайдарівка Новопсковського району

34. Новорозсош Новопсковського району

35. Писарівка Новопсковського району

36. Дем'янівка Білокуракинського району

36-а. Білокуракине Білокуракинського району

37. Бунчуківка Білокуракинського району

38. Закотне Новопсковського району

39. Паньківка Білокуракинського району

40. Тишківка Новопсковського району

41. Піски Новопсковського району

42. Просяне Марківського району

43. Пантюхине Новопсковського району

44. Микольське Міловського району

45. Тишківка Марківського району

46. Кабичівка Марківського району

47. Кризьке Марківського району

48. Півнівка Міловського району

49. Рудівка Сватівського району

50. Петрівка Сватівського району

51. Мілуватка Сватівського району

52. Містки Сватівського району

53. Калмиківка Старобільського району

54. Новодонбаське Старобільського району

55. Залиман Кремінського району

56. Макіївка Кремінського району

57. Кабаннє Кремінського району

58. Булгаківка Кремінського району

59. Червонопопівка Кремінського району

60. Нова Астрахань Кремінського району

61. Житлівка Кремінського району

62. Михайлівка Кремінського району

63. Варварівка Кремінського району

64. Єпифанівка Кремінського району

65. Олексіївка Білокуракинського району

66. Нещеретове Білокуракинського району

67. Булавинівка Новопсковського району

68. Підгорівка Старобільського району

69. Лиман Старобільського району

70. Чмирівка Старобільського району

71. Веселе Старобільського району

72. Шуликівка Біловодського району

73. Литвинівка Біловодського району

74. Половинкине Старобільського району

75. Євсуг Біловодського району

76. Хворостянівка Старобільського району

77. Шульгинка Старобільського району

78. Сенькове Старобільського району

79. Шпотине Старобільського району

80. Тецьке Старобільського району

81. Штормове Новоайдарського району

82. Колядівка Новоайдарського району

83. Вовкодаєве Новоайдарського району

84. Курячівка Марківського району

85. Бондарівка Марківського району

86. Великоцьк Міловського району

87. Новолимарівка Біловодського району

88. Мусіївка Міловського району

89. Бараниківка Біловодського району

90. Данилівка Біловодського району

91. Нижньобараниківка Біловодського району

92. Городище Біловодського району

93. Смолянинове Новоайдарського району

94. Олексіївка Новоайдарського району

95. Михайлюки Новоайдарського району

96. Безгинове Новоайдарського району

97. Дмитрівка Новоайдарського району

98. Деркул Станично-Луганського району

99. Георгіївка Лутугинського району

100. Іллірія Лутугинського району

101. Западне Лутугинського району

102. Першозванівка Лутугинського району

А

АНГОЛИК ^|анголик (34) 'світилка молодого під час вінчання'.

Б

БАБА: ^|баба ро^|зодрана (34) 'нецнотлива молода'.

БАБИ ^|баби (60), ба^|би (26, 52, 60, 62, 70, 76, 94, 101)
1. 'присутні на весіллі жінки' (101); 2. 'свашки молодого ∕ молодої' (70, 94); 3. 'жінки, що виготовляють весільне печиво' (62, 94); 4. 'жінки, які виготовляють весільні страви' (26, 76); 5. 'жінки, що виконують весільні пісні' (52, 60, 94); 6. 'жінки від молодої, що "продають" її придане родичам молодого' (52);
7. 'жінки, що заплітають косу молодій напередодні весілля' (60).

ў^|далўі ба^|би (94) 'жінки, які виготовляють весільне печиво'.

БАБКИ баб^|ки (60) 'жінки, які виконують весільні пісні'.

БАБОЧКИ: бабоч^|ки ∕ йа^|к'і шиш^|ки пе^|чутў (21) 'жінки, які виготовляють весільне печиво'.

БАГАТСТВО ба^|гацтво (15, 18) 1. 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни' (15); 2. 'придане нареченої у вигляді худоби' (18).

БАДДЯ ба^|дў:а (41) 'цебер, у якому вчиняють тісто на весільний коровай'.

БАЛАКАЧ бала^|кач (30) 'помічник старости жениха'.

БАЛЬБАШКИ ^|балўбашки (88) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликих кульок'.

БАРАН ба^|ран (11, 66) 'учасник пародійного весілля, переряджений бараном'.

БАРАХЛО барах^|ло (9, 22, 25, 51, 52, 58, 65, 66, 75-78, 82, 94, 97) 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни'.

сун^|дук барах^|ла див. СУНДУК.

БАРИЛО ба^|рило (55, 63) 'печиво у вигляді барила, яке вручають батькові молодої при обдаровуванні'.

БАРИНЯ ^|баринўа (44) 'нецнотлива молода'.

БАРИШНЯ ^|баришнўа (25, 42, 44, 70), ^|барўішнўа (17, 50) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (17, 25, 42, 44, 50, 70); 2. 'цнотлива молода' (44).

БАТІГ ба^|тўіг (7, 14, 79) а) 'батіг, яким дружко "ганяє" матір молодого навколо поїзда перед від'їздом за молодою, а мати в цей час обсипає поїзд насінням, горіхами, грошима, цукерками' (7, 14); б) 'батіг, яким молодий б'є жінку перед тим, як везти її додому' (79).

БАТОГИ: бато^|ги с ^|китицўами (34), ~ з репйа^|хами (34) 'палиці з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутами малолітніх братів молодої'.

БАТЬКИ батў^|ки (1-102) 'рідні батьки молодих'.

і^|ти батў^|кам ^|ноги ^|мити, ^|мити ^|ноги батў^|кам див. МИТИ; і^|ти до батў^|к'іў, і^|ти до батў^|к'іў на ^|госўтўі, і^|ти до батў^|к'ів у ^|гостўі див. ІТИ; ◊ одкло^|нўатисў батў^|кам див. ОДКЛОНЯТИСЯ; ўби^|рати батў^|к'іў моло^|дими див. УБИРАТИ.

БАТЬКО^{1 |}батўко (1-102), *батько (43 – с. 517) 'рідний батько молодого ∕ молодої'.

^|батўк'іў на^|парник див. НАПАРНИК.

^|батўко ĭ ^|мати (1-102), *батько й маты (44, 82 – с. 215, ^|батўко ĭ ^|матўір (39, 95, 101) 'рідні батьки молодих'.

БАТЬКО²: ве^|сўілўниĭ ^|батўко (60, 61) 1. 'рідний батько молодого' (60); 2. 'керівник весілля від молодої' (61); ^|названиĭ ~ (67) 'чоловік із роду молодого ∕ молодої, що заміщує рідного батька одного з молодих у разі його відсутності'; по^|сажениĭ ~ (60), поса^|жон:иĭ ~ (20) 'хрещений батько молодого ∕ молодої, що заміщує рідного'; к^|рўосниĭ ~ (14, 32, 67), х^|ресниĭ ~ (22, 34, 35, 89), хре^|ш':ениĭ ~ (2, 4, 5, 7, 9-11, 16, 20, 38, 40-42, 45-47, 54, 58, 59, 61, 65-67, 70, 72-76, 82, 84, 87-89, 94, 96, 97, 100), *хрещеный батько (43 – с. 517) 'хрещений батько молодого ∕ молодої'.

і^|ти до ве^|сўілўного ^|батўка похме^|лўатисў див. ПОХМЕЛЯТИСЯ; і^|ти похме^|лўатў ве^|сўілўного ^|батўка див. ПОХМЕЛЯТЬ.

БАТЬКО-МАТИ ^|батўко-^|мати (7, 36, 70, 73, 74, 77, 78, 86, 87, 91) 'рідні батьки молодих'.

БАТЬКО-МАТІР ^|батўко-^|матўір (32, 33, 76, 98) 'рідні батьки молодих'.

*БГАТЫ: бгаты каравай (30, 70 – с. 838, 873) 'виготовляти коровай' (у весільній пісні).

БЕCЕДА¹ бе^|седа (20, 30, 44, 47, 72), б'і^|сўеда (29), *беседа (47 – с. 747), бе^|сўіда (97), *бесида (97 – с. 17) 1. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (29, 30); 2. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (44, ⁽*⁾47, 72); 3. 'гуляння в наступні після пародійного весілля дні' (20); 4. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (33, ⁽*⁾97).

БЕСЕДА² бе^|седа (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 34, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да (26), б'і^|сўеда (16), *беседа (43, 47 – с. 518, 747), *бесhда (85 – с. 507), бе^|сўіда (43, 72), бесида (43, 72 – с. 55, 518) 1. 'сукупність учасників весілля' (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 34, 36, ⁽*⁾43, 44, 46, ⁽*⁾47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, ⁽*⁾72, 73, *85, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101); 2. 'жінки, що виконують весільні пісні' (34).

^|обш'а б'і^|сўеда (48), с^|вадўібна ^|бесўіда (3) 'сукупність учасників весілля'; бе^|седа моло^|дого (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа моло^|дого (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да моло^|дого (26), б'і^|сўеда моло^|дого (16), бе^|сўіда моло^|дого (43, 72) 'сукупність учасників весілля з боку молодого'; бе^|седа моло^|дойі (4, 6, 8, 12, 22-24, 28, 31, 33, 36, 43, 44, 46, 47, 50-52, 54, 55, 58, 59, 69, 72, 73, 90-92, 94, 96, 97, 100, 101), ^|беседа моло^|дойі (1, 2, 7, 9, 13, 18, 37, 38, 40, 42, 45, 46, 53, 61, 63, 67, 68, 71, 75, 79-82, 84, 85, 87-89, 94), бесе^|да моло^|дойі (26), б'і^|сўеда моло^|дойі (16), бе^|сўіда моло^|дойі (43, 72) 'сукупність учасників весілля з боку молодої'.

і^|ти по ^|бе^|седах див. ІТИ.

*БЕСЕДА-КАМПАНІЯ (87 – с. 814) 'сукупність учасників весілля'.

БЕЧОВА бе^|чова (2, 28, 31, 33, 34, 38, 40, 44, 50, 56, 59, 67, 96, 97, 99) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БЕЧОВКА бе^|чоўка (35, 82, 83, 94) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БИК бик (31, 54, 75) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

розпи^|вати би^|ка див. РОЗПИВАТИ.

БИКИ тільки мн. би^|ки (1-5, 8, 9, 11, 13, 19, 20, 22, 23, 30, 31, 42, 44, 49, 50, 52, 57, 61, 62, 64-66, 68-72, 75, 79, 83-85, 90-97, 99, 100, 102) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

би^|ки пос^|тавити див. ПОСТАВИТИ; розпи^|ванў:а би^|к'іў див. РОЗПИВАННЯ; розпи^|вати би^|ки див. РОЗПИВАТИ.

*БИЛОВАНЬЯЧКО (77 – с. 609) 'серпанок, яким махають над молодою під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка, у весільній пісні'.

БИТИ: ^|бити б^|лўудо (34), ~ горш^|ки (97), ~ п'ід^|нос (34), ~ под^|нос (34), ~ по^|суду (7, 82), ~ та^|рўелку (62), ~ та^|рўілки (26), ~ та^|рўілку (9, 10, 25, 26, 30, 38, 49, 66, 87), ~ та^|рўілочку (10, 49), а) 'обрядова дія, виконувана при вході молодих до двору молодого' (9); б) 'обрядова дія, що сигналізує про цнотливість молодої' (30, 34, 62); в) 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля' (7, 10, 25, 26, 82, 97); г) 'обрядова дія, виконувана наприкінці весілля з метою побажання щастя молодим' (38, 49, 66, 87).

БИЧ бич (91) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

БИЧОК би^|чок (30, 77) 'парубок періоду сватання у примовах старостів'.

БІЛИЙ: ^|б'іла ^|заполоч див. ЗАПОЛОЧ; ^|б'іле б^|лўудо див. БЛЮДО; ^|б'ілиĭ мит^|калў див. МИТКАЛЬ; ~ руш^|ник див. РУШНИК.

БЛАГОДАРИТИ: благода^|рити куха^|рок (23) 'останній день весільного гуляння'.

БЛАГОПОЛУШНА благопо^|лушна (59) 'цнотлива молода'.

~ ^|дўіўчина див. ДІВЧИНА.

БЛАГОСЛОВЕНІЄ¹ благосло^|венўійе (7-10, 12, 17, 42, 64, 66, 68, 69, 71, 72, 75, 76, 78, 81-83, 90, 92, 100, 101) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЕНІЄ² благосло^|венўійа (91), благосло^|венўійе (42, 83), *благословеніе (85 – с. 963) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БЛАГОСЛОВЕННЯ¹ благосло^|венў:а (1-6, 11, 13-16, 18-41, 43-51, 53-63, 65, 67, 73, 74, 77, 79, 80, 84-89, 91, 93-99, 102) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЕННЯ² благосло^|венў:а (19, 27, 30, 67, 79, 86, 91, 94), *благословеньня (44 – с. 229) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БЛАГОСЛОВЕНСТВО благосло^|венство (52, 70) 'обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВИТИ: благосло^|вити моло^|дих (2, 4, 8, 9, 11, 12, 21, 23, 25, 26, 33, 34, 38-43, 49-51, 53, 57, 58, 61-63, 70, 72, 73, 78, 80, 81, 83, 90-93, 96, 97, 102) 'виконувати обряд благословення молодих'.

БЛАГОСЛОВЛЯТИ: благослоў^|лўати моло^|дих (1, 3-7, 10, 13-20, 22-24, 27-32, 34-37, 44-48, 52, 54-56, 59, 60, 64-71, 74-79, 82, 84-89, 94-96, 98-101), благослоў^|йати моло^|дих (76) 'виконувати обряд благословення молодих'.

БЛЮДО ^|б'іле б^|лўудо (34) 'блюдо, на якому підносять матері молодої позначену кров'ю сорочку її дочки після першої шлюбної ночі і яке розбивають на знак цнотливості молодої'.

БОГ Бог (32, 73, 91, 94) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

БОРОНА боро^|на (8, 9, 11, 14, 49, 56, 57, 59, 61) 'печиво у вигляді борони, яке вручають батькові молодої при обдаровуванні'.

БОЧКА: дўі^|рўава ^|бочка (32) 'дірява діжка, в яку молода носить воду на знак своєї нецнотливості'.

БОЯР бо^|йар (5, 21), с^|таршиĭ ~ (19), бу^|йар (11), с^|таршиĭ ~ (11) 'старший боярин молодого'.

^|менўч'іĭ бу^|йар (11) 'помічник старшого боярина молодого'.

БОЯРИ *бояре (21, 22, 42-44, 84 – с. 107, 222, 347, 502, 519, 826), бо^|йари (1, 3-6, 9, 12, 17-19, 21-26, 28, 29, 31, 39, 42-48, 51, 52, 54, 55, 57-59, 61, 65-67, 69-72, 74-78, 80-86, 88, 90, 92, 96-98, 100-102), *бояры (20-22, 30, 43, 44, 46, 47, 66, 68, 70, 73, 77, 82, 84, 85-87, 91, 96, 97 – с. 16, 91, 105, 131, 222, 345, 505, 522, 611, 623, 631, 638, 745, 796, 809, 838, 872, 884, 963, 1000), бу^|йари (11, 39-41, 56, 64, 67, 68, 75, 87, 89) 'сукупність бояр молодого'.

бо^|йари моло^|дўі (22, 31) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

Геĭ ∕ бу^|йари ∕ до ^|конеĭ! ∕∕ (34) 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

БОЯРИН бо^а|йарин (99), бо^|йарин (1-10, 12, 15, 17-29, 31-33, 36, 37, 39-55, 57-63, 65-67, 69-86, 88, 90, 92, 93, 95-98, 100-102), *бояры(и)нъ (22, 30, 44, 73, 77, 91, 96 – с. 104, 216, 504, 605, 623, 629, 635, 838), бу^|йарин (13, 14, 16, 30, 34, 35, 38-41, 56, 60, 64, 66-70, 75, 87, 89, 91, 94) 1. 'один із бояр молодого' (1-102); 2. 'старший боярин молодого' (5, 6, 14, 18, 19, *22, 26, 27, 28, *30, 31, 32, 34, 35, 37-41, 42, *44, 45, 47-49, 51-53, 55, 58, 59-61, 64, 66, 67, *73, 74-76, ⁽*⁾77, 79, 81, 82, 88, 89, *91, 93, 95, ⁽*⁾96, 99, 101, 102); 3. 'керівник весілля від молодого' (72, 78); 4. 'керівник весілля від молодої' (72); 5. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому' (54).

г^|лаўниĭ бо^|йарин (1, 20, 83), ^|первиĭ ~ (57), с^|таршиĭ ~ (1-4, 7-10, 12, 15, 17, 19-24, 30, 32, 33, 36, 42-47, 50, 54, 62, 63, 65, 69-73, 79, 80, 82-87, 90-93, 97, 98, 100), *старшій бояры(и)нъ (20, 22, 42-44, 47, 70, 72, 73, 85, 97 – с. 12, 54, 87, 107, 216, 517, 623, 740, 825, 870, 963), с^|таршиĭ бу^|йарин (11, 13, 14, 16, 56, 60, 68-70, 89, 94) 1. 'старший боярин молодого' (1-4, 7-17, 19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 23, 24, 30, 32, 33, 36, ⁽*⁾42-44, 45, 46, ⁽*⁾47, 50, 54, 56, 57, 60, 62, 63, 65, 68, 69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 79, 80, 82-84, ⁽*⁾85, 86, 87, 89-94, ⁽*⁾97, 98, 100); 2. 'керівник весілля від молодого' (70); 3. 'керівник весілля від молодої' (70); д^|ругиĭ бо^|йарин (20, 57), ^|менўч'іĭ ~ (59), т^|ретўіĭ ~ (20, 57) 'помічник старшого боярина молодого'.

і^|ти до с^|таршого бу^|йарина о^у|б'ідатў див. ОБІДАТИ.

БОЯРИНИ бо^а|йарини (99), бо^|йарини (2, 7, 8, 10, 15, 20, 27, 32, 33, 36, 45, 49-51, 62, 63, 79, 93), бойари^|ни (62), *боярыны (43 – c. 519), бу^|йарини (11, 13, 14, 16, 30, 34, 35, 69, 70, 91, 94) 'сукупність бояр молодого'.

бо^|йарини ^|менш'і (46) 'сукупність бояр молодого, за винятком старшого'.

БОЯРИНУВАТИ бойарину^|вати (34, 85, 90, 91) 'бути боярином на весіллі'.

БОЯРИТИ бо^|йарити (3) 'бути боярином на весіллі'.

*БОЯРОЧКЫ (44 – с. 225) 'сукупність бояр молодого у весільній пісні'.

БОЯРУВАТИ бойару^|вати (50) 'бути боярином на весіллі'.

БОЯРЧИКИ бо^|йарчики (55) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

БОЯРЧУК бойар^|чук (27) 'хлопчик, що супроводжує молодого в обряді вінчання'.

БРАК: в'ін^|чалўниĭ брак (98), за^|кон:иĭ ~ (34) 'вінчання'.

св'і^|дўетўілў за^|кон:ого б^|рака див. СВІДЄТЄЛЬ.

*БРАКОСОЧЕТАННЯ (43 – с. 522) 'одруження'.

БРАТ брат (40, 59, 60, 62, 68) 1. 'керівник весілля від молодої, який є її старшим братом' (40, 60, 62); 2. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому' (59, 68).

БРАТИ¹ бра^|ти (18, 25, 50, 60) 1. 'молодші брати молодої, що "продають" сестру молодому' (18, 25, 50); 2. 'керівники весілля від молодої, які найчастіше є її старшими братами' (60).

БРАТИ² б^|рати (5-7, 10-13, 15-28, 30, 32-38, 40-46, 48, 51, 52, 54, 58, 60, 64-68, 70-86, 88, 93, 95-101), *браты (70, 97 – с. 10, 605), б^|рати ^|зам'іж (49, 67) 'брати в дружини, женитися'.

б^|рати ^|викуп (8, 44-47, 95, 96), ~ мого^|рич (14, 35, 40, 46, 67, 69) 'виконувати обряд весільного викупу'.

БРАТИК б^|ратик (68, 86, 99, 101), *братыкъ (30, 44, 77 – с. 222, 608, 842) 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому'.

БРАТИСЯ¹ б^|ратисўа (31, 53, 55, 59, 91) 'одружуватися'.

БРАТИСЯ²: б^|ратисўа за ^|руки (6, 7, 11, 12, 17, 20, 29, 39, 48, 69, 99) 'створювати перешкоду весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БРАТІЯ б^|ратўійа (101) 1. 'сукупність учасників весілля'; 2. 'учасники весільного поїзда молодого'.

БРИГАДА бри^|гада (10, 58) 'учасники весільного поїзда молодого'.

БРИТИ б^|рити (38, 54) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля, імітуючи бриття учасників обряду'.

БРУСИКИ: б^|русики наперех^|рестўа (89) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді перехрещених смужок тіста'.

БУБЄНЦИ буб'ен^|ци (86) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

БУБЛИКИ ^|бублики (66) 'бублики, з якими старости жениха ідуть сватати дівчину'.

БУБЛИЧКИ ^|бублички (74, 98) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді бубликів'.

БУГАЙ бу^|гаĭ (32, 42, 67, 75) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

розпи^|вати буга^|йа див. РОЗПИВАТИ.

БУДЯКИ будўа^|ки (46) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

БУКЕТ бу^|кет (25, 50, 56, 68, 92), ~ гвоз^|дики (18), ~ колос^|к'іў (23) а) 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (18, 25, 50, 56, 68); б) 'букет квітів із пшеничними чи житніми колосками, який тримає світилка молодого' (23).

БУКЕТИК бу^|кетик (90) 'букет квітів, який тримає світилка молодого'.

БУЛАВА була^|ва (3, 77, 78, 97) 1. 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (3, 77, 78, 97); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (77).

БУЛКА: ^|булка ви^|сока (2) 'хліб періоду сватання'.

БУТИЛКИ: бу^|тилки сек^|ретнўі (44) а) 'обв'язані червоною стрічкою дві пляшки вина з житніми колосками, які виставляють другого весільного дня на знак цноти молодої';
б) 'обв'язані білою стрічкою дві пляшки вина, які виставляють другого весільного дня в разі нецнотливості молодої'.

БУХАНКА бу^|ханка (28, 46, 71, 90) 'хліб періоду сватання'.

В

ВАЛІК: зак^|ручувати ^|валўіком див. ЗАКРУЧУВАТИ.

ВАРЕНИКИ¹ (5, 6, 20, 30, 38-40, 43-47, 52-54, 58, 60, 62, 64-80, 82-88, 90-92, 94-98), *вареныки (20, 21, 30, 44, 46, 47, 66, 72, 85 – с. 54, 88, 125, 217, 346, 742, 794, 838, 962)
1. 'головна страва обряду святкування сватання неодруженою молоддю' (5, 6, ⁽*⁾20, *21, ⁽*⁾30, 38-40, 43, ⁽*⁾44, 45, ⁽*⁾46, ⁽*⁾47, 52, 53, ⁽*⁾54, 58, 60, 62, 64, 65, ⁽*⁾66, 67-80, 82-84, ⁽*⁾85, 86-88, 90-92, 94-98); 2. 'сніданок для молодого після першої шлюбної ночі' (75, 92); 3. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вареників'(*21).

ва^|реники з ^|сиром (67) 'сніданок для молодого після першої шлюбної ночі'.

ВАРЕНИКИ² тільки мн. ва^|реники (5, 6, 20, 21, 30, 38-40, 45-47, 52-54, 58, 60, 62, 64, 66-69, 72, 74, 75, 79, 80, 82-86, 92, 94-98), *вареныкы (97 – с. 13) 'святкування сватання неодруженою молоддю'.

◊ гу^|лўати ва^|реники див. ГУЛЯТИ; і^|ти на ~ див. ІТИ¹.

ВАРЕНИЧКИ ва^|ренички (74) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вареників'.

*ВАРЕНА (46 – с. 747) 'мед, зварений із водою, яким пригощають молодих другого весільного дня'.

*ВАРЕХА (85 – с. 964) 'мед, зварений із водою і гірким перцем, яким мати молодого пригощає весільних гостей другого весільного дня'.

ВАСИЛЬКИ ва^|силўки (43) 'букет волошкових квітів, який тримає світилка молодого'.

м'іч із ва^|силўк'іў, м'іч із ва^|силўок див. МІЧ; пу^|чок ва^|силўк'іў див. ПУЧОК.

ВДІГАЛО ў^|дўігало (75) 'придане нареченої у вигляді одягу'.

ВЕДМІДЬ вед^|м'ідў (3), *видьмидь (21 – с. 347) 1. 'особа, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)' (*21); 2. 'учасник пародійного весілля, переряджений ведмедем' (3).

ВЕЛИКИЙ: ве^|лик'і шиш^|ки див. ШИШКИ¹.

ВЕЛИЧЕНЬКИЙ: хлўі^|бина вели^|ченўка див. ХЛІБИНА.

ВЕЛЬОН ^|велўон (88) 'головний убір молодої у весільній пісні'.

ВЕРБА: св'а^|чона вер^|ба (15, 38) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної вербової гілки, освяченої в церкві'.

ВЕРБЛЮД верб^|лўуд (78, 82) 'переряджені учасники пародійного весілля, які імітують верблюда'.

ВЕРЕТЕНО вере^|тено (26, 69) 'веретено, з яким учасники пародійного весілля йдуть до річки й імітують прядіння'.

*ВЕРМЕНЪ (66, 70 – с. 126, 872) 'чоловік, що вимітає піч перед випеченням короваю (у весільній пісні)'.

*ВЕРМЕНКА (66, 70 – с. 126, 872) 'жінка, що заглядає в піч, де випікається коровай (у весільній пісні)'

ВЕРЬОВКА ве^|рўоўка (7, 8, 10, 13, 17-19, 22, 27, 31, 32, 37, 41, 42, 46, 55, 61, 77-80, 82, 86, 98-102), в'і^|рўоўка (1, 3, 5, 20, 23, 64, 66, 67, 75, 88, 89) 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ВЕСЕЛІ: ве^|селўі глўада^|ч'і див. ГЛЯДАЧІ.

ВЕСЕЛОСТІ ве^|селостўі (34) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ВЕСІЛЛЯ ве^|сўілў:а (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, 30, 31, 34, 38, 40, 44, 46, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, 86, 88, 90-93, 96, 102), *весил(ь)ля (30, 44, 47, 85, 97 – с. 14, 223, 743, 838, 963) 1. 'весілля' (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, ⁽*⁾30, 31, 34, 38, 40, ⁽*⁾44, *47, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, *85, 88, 90-92, 96, *97, 102); 2. 'дівич-вечір' (46); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (46, 86, 93); 4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (23, 77).

с^|вадўібне ве^|сўілў:а (9) 'весілля'.

гу^|лўати ве^|сўілў:а див. ГУЛЯТИ.

ВЕСІЛЬНАЯ: ве^|сўілўнайа ^|мати див. МАТИ¹.

ВЕСІЛЬНИЙ ве^|сўілўниĭ (3, 5, 6, 8, 9, 16, 18, 20, 22-24, 29-34, 38, 40, 41, 49, 54-56, 59-61, 65-67, 70, 74, 77, 79, 82, 84, 88, 90-93, 95-97, 102), ж. р. ве^|сўілўнайа (6), *весильная (?) (87 –
с. 811); ве^|сўілўнўіĭ (19) 'який стосується весілля'.

ве^|сўілўниĭ ^|батўко див. БАТЬКО²; ве^|сўілўниĭ руш^|ник див. РУШНИК; ве^|сўілўнўі хлўіб^|цўі див. ХЛІБЦІ.

ВЕСТИ: вес^|ти на ^|посад (54), *весты (?) на посадъ (47, 96 – с. 639, 744) 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом'; вес^|ти моло^|ду ўми^|ватисў див. УМИВАТИСЬ;
~ моло^|ду с^|нўідати, ~ с^|нўідати моло^|дих див. СНІДАТИ;
~ ^|родич'ів у ка^|бак (42) 'ранкове частування другого весільного дня, влаштовуване батьками молодої'; ~ ^|тўош':у до моло^|дого (101) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ВЕЧЕРИНИ тільки мн. вече^|рини (20, 43, 47, 66), вечо^|рини (5, 21, 69), *вечерыны (20, 43 – с. 88, 518), *вычирыны (66 – с. 126) 1. 'обряд прощання наречених із молоддю села' (*20, *43, *66); 2. 'дівич-вечір' (5, 20, 21, 47, 66, 69); 3. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (5, 43); 4. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (5, 21, 47, 69).

ВЕЧЕРИНКА вече^|ринка (35, 42, 67, 71, 86), вечо^|ринка (68) 1. 'дівич-вечір' (26, 27, 35, 42, 71); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням (42). 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (35, 42, 67, 68, 71, 86).

*ВЕЧЕРНЫЧКЫ (77 – с. 608) 'передвесільні гуляння молоді'.

ВЕЧЕРОК вече^|рок (7, 12, 14, 16, 17) 1. 'дівич-вечір' (7, 12, 14, 16) 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (17).

ВЕЧЕРУШКИ вече^|рушки (12, 16) 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ВЕЧЕРЯ ве^|черўа (2, 11, 22, 48, 60, 82, 90, 92); *вечеря (43, 84 – с. 502, 519) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (2, 22, 90); 2. 'дівич-вечір' (90); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (60, 92); 4. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня' (11, 48, 82); 5. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня' (11, *43, 48, 82);
6. 'вечірка з частуванням у домі молодого, що завершує обряд прощання молодого з парубкуванням' (*84).

ВЕЧЕРЯТИ: ве^|черўати ў с^|векра (62) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; *вечеряты у тестя (43 – с. 519) 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня'; і^|ти ве^|черўатў до с^|таршойі д^|ружки (39, 41) 'післявінчальне частування у старшої дружки'; і^|ти до моло^|дого ве^|черўатў (91) 'звичай, за яким молода з подругами йшли передвесільного дня на частування до батьків молодого'.

ВЕЧІР ^|веч'ір (3, 4, 7, 8, 12-14, 23-26, 32-34, 36, 37, 39-41, 44-46, 48, 50, 54-56, 60, 63, 65, 73, 84, 85, 89, 90, 93, 96, 98-101), ^|в'еч'ір (57) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (23, 24, 33, 41, 45, 50, 60, 73, 84); 2. 'дівич-вечір' (8, 12, 13, 32, 34, 36, 39-41, 44, 54-57, 63, 65, 89, 96, 98-100); 3. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (7, 8, 32, 84, 85, 99-101); 4. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (3, 4, 7, 8, 13, 14, 24-26, 32, 36, 37, 40, 44-46, 48, 54-57, 65, 85, 89, 90, 93, 96, 99-101).

ве^|сўілўнўіĭ ^|веч'ір (19), ^|дўев'іч-^|веч'ір (67), дўі^|в'ічиĭ ~ (67), дўіў^|чачиĭ ~ (31, 93), прош^|чалўниĭ ~ (24, 60), с^|вадўібниĭ ~ (67)
1. 'дівич-вечір' (19, 24, 31, 60, 67, 93); 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (19).

ВЕЧІРКА ве^|черка (37), ве^|ч'ірка (4, 68, 96, 99, 102), ве^|чорка (4) 1. 'дівич-вечір' (4, 37, 68, 102); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (4); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (96, 99, 102).

ВЕЧОРИНКИ тільки мн. вечо^|ринки (26, 27, 73) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (73); 2. 'дівич-вечір'(26, 27).

ВЕЧОРНИЦІ вечар^|ницўі (58), вечер^|ницўі (21, 27, 39, 41, 69), вечор^|ницўі (9, 31, 41, 48, 67, 94, 101), *вечерныци (20, 66, 77 – с. 94, 130, 607),*вечорныци (44, 70, 82, 84 – с. 219, 225, 506, 869, 102) 1. 'передвесільні гуляння молоді' (9, *20, 21, 31, 41, *44, 48, 58, *66, 67, 69, *70, *77, *82, *84, 94, 101); 2. 'дівич-вечір' (9, 27, 39, 41); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (9, 27, 39, 41).

ВЄТОЧКИ ^|в'еточки (34, 71, 86), ^|в'іточки (88) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді гілочок'.

ВИБИВАТИ: ^|дари виби^|вати (33), лўон ~ (31) 'брати викуп за подарунки молодим у вигляді білизни, підкидаючи вгору мішок із подарунками і б'ючи по ньому'.

ВИВЕРТАТИ: ко^|жух вивер^|тали (41, 59, 68, 91) 'учасник пародійного весілля, наряджений у вивернутий кожух'.

ВИГАНЯЙЛО вига^|нўаĭло (60) 'образна назва узвару як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

ВИГОВАРЮВАТИ виго^|варўувати (31, 33) 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха'.

шосў виго^|варўували (33) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ВИГОНИТИ: ◊ зо^|зулўу ви^|гонити (21, 26) 'пародійне весілля'.

ВИГРІБАЙЛО вигрўі^|баĭло (11) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ВИГУЛЮВАТИ ви^|гулўувати (27) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИДАННЯ: ^|дўіўка на ^|вида^|нў:і див. ДІВКА; ^|дўіўчина на вида^|нў:і див. ДІВЧИНА.

ВИДАТИ ^|видати (58, 88), ~ ^|зам'іж (1, 3, 4, 6-8, 11, 12, 14, 21, 29, 32, 33, 39, 50, 54-57, 65, 67-71, 85, 86, 90, 98, 100, 102), ~ ^|замуж (2, 21, 39, 62, 102) 'видати дочку заміж'.

ВИДЕРЖАТИ: йа^|ка се^|бе ^|видержала (31) 'цнотлива молода'; йа^|ка се^|бе не ^|видержала (31) 'нецнотлива молода'.

ВИКАБЛУЧУВАТИСЬ викаб^|лучуватисў (14) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКАМУРЮВАТИ вика^|мурўувати (88) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКАМУРЮВАТЬСЯ вика^|мурўувацў:а (53) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ВИКОЛИХУВАТИ вико^|лихувати (68, 72) 'брати викуп із учасників пародійного весілля, гойдаючи їх у рядні'.

ВИКРУТАСИ викру^|таси (39) 'сукупність прикрас із тіста на короваї'.

ВИКУП^{1 |}викуп (1-102), *выкупъ (30, 44, 70, 77, 87 –
с. 221, 607, 608, 810, 842, 873) 1. 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого' (42, 89); 2. 'один із весільних викупів у вигляді грошей, напоїв і солодощів' (1-29, ⁽*⁾30, 31-43, ⁽*⁾44, 45-69, ⁽*⁾70, 71-76, ⁽*⁾77, 78-86, ⁽*⁾87, 88-102).

*выкупъ за косу (84 – с. 503) 'викуп за косу молодої'; ^|викуп за моло^|ду (1, 47, 51) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

б^|рати ^|викуп див. БРАТИ; вима^|гати ~ див. ВИМАГАТИ; да^|вати ~ див. ДАВАТИ; про^|сити ~ див. ПРОСИТИ; т^|ребувати ~ див. ТРЕБУВАТИ.

ВИКУП^{2 |}викуп (1-102), *выкупъ (87 – с. 812) 'один із весільних викупів'.

^|викуп батў^|к'іў (14) 'викуп батьків молодими під час пародійного весілля'; ~ моло^|дойі (20, 24, 42, 51, 55, 67, 79, 80, 84), ~ не^|в'істки (27) 1. 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха' (27, 42, 51); 2. 'викуп молодої у дружок' (20, 24, 55, 67, 79, 80, 84);
~ п^|риданого (94), ~ ск^|ринўі (2, 48) 'викуп приданого нареченої'.

ВИКУПИ: ^|викупи моло^|дойі (89) 'обряд передвесільного виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха'.

ВИКУПЛЯННЯ викуп^|лўанў:а (30) 'викуп молодої у дружок'.

ВИКУПЛЯТИ викуп^|лўати (11) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИКУПОВУВАТИ вику^|повувати (25) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИКУРЮВАТИ: ◊ ви^|курўувати гос^|теĭ (8, 13, 14) 'запалювати в горщику гіркий перець на знак завершення частування за весільним столом'.

ВИЛИВАТИ: вили^|вати ^|воду (94)'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля'.

ВИМАГАТИ: вима^|гати ^|викуп (10, 61, 97, 98), ~ ^|випитў (1), ~ мого^|рич (9, 10, 12, 18, 31, 32, 38), ~ с^|топку (94), ~ ^|чарку (49, 52) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИНЕСТИ: ◊ ^|винести гарбу^|за (88) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ВИНО: к^|расне ви^|но (77) 'червоне вино, яким пригощають батьків молодої на знак цнотливості дочки'.

ВИНОГРАД виног^|рад (66, 100) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді виноградного грона'.

ВИПИВАТИ: ◊ випи^|вати на ^|посох (67), ~ на посо^|шок (67) 'частування поїжджан батьками молодого перед від'їздом за молодою'.

ВИПИТИ: ^|випити го^|рўілочку (98), ~ мого^|рич (6, 18, 22, 29, 54, 55, 60, 70, 74, 77, 78, 95, 97, 99) ~ по ^|чарцўі (96) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'; ски^|датисўа ^|випитў див. СКИДАТИСЯ.

ВИРЯЖАТИ: ◊ вирўа^|жати на житв^|йо (25), ~ на од^|руженў:а (25) 'гуляти на дівич-вечорі'.

ВИСВАТУВАТИ вис^|ватувати (22, 31), вис^|ватуватў (16) 'звертатися до батьків дівчини, прохаючи дати згоду на шлюб'.

ВИСОКИЙ: ^|булка ви^|сока див. БУЛКА; в'і^|нок ви^|сокиĭ див. ВІНОК; к^|в'ітка ви^|сока див. КВІТКА; цв'і^|ток ви^|сокиĭ див. ЦВІТОК.

ВИТИ ^|вити (4), *выты (70 – с. 872), *вить (66 – с. 127) 'прикрашати весільне деревце'.

ВИТОРГОВУВАТИ витор^|говувати (68) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ВИТРЕБЕНЬКУВАТЬ витре^|бенўкуватў (94) 'гуляти на пародійному весіллі'.

*ВЫТРУСЮВАТЬ: ◊ *вытрусювать пирожки (47 –
с. 743) 'обряд, що супроводжує частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня': "Хлопчики-підлітки, дізнавшись, якою дорогою вертатимуться дружки, чекають на них, потім ганяються за ними і б'ють їх (це називається "вытрусювать пирожки")".

ВИХОДИТИ ви^|ходити (22, 27, 31, 58, 59, 72), ~ ^|зам'іж (1, 3, 6-9, 11, 13, 14, 18-24, 27, 30-40, 49, 50, 54, 55, 57, 65, 67, 69, 70, 73, 74, 76, 78, 80-82, 86-88, 98, 99, 102), ~ ^|замуж (2, 19, 21, 39, 102) 'виходити заміж'.

ВИШИБАЙЛО виши^|баĭло (1, 9), ^|чортўіў ~ (2) 'образна назва киселю як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

ВИШИВАНИЙ: ви^|шиваниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ВИШИТИЙ: ^|вишита ст^|рўічка див. СТРІЧКА; ^|вишитиĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ВИШНЬОВКА виш^|нўоўка (7) 'вино, яке дають молодим після першої шлюбної ночі'.

ВІДДАНИЦЯ в'і^|д:аницўа (68) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'.

ВІДДАНЬ: ^|дўіўка на ^|в'ід:анўі див. ДІВКА; ^|дўіўчина на ^|в'ід:анў див. ДІВЧИНА; на ^|в'ід:анў о^|д:ати див. ОДДАТИ.

ВІДДАТИ *виддаты (84 – с. 501), в'і^|д:ати (81, 92),
~ ^|зам'іж (93), ~ ^|замуж (91) 'видати дочку заміж'.

ВІДРО в'ід^|ро (13) 'відро з попелом, по якому родичі молодої б'ють палкою при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої'.

ВІДРА ^|в'ідра (31) 'відра, що вішають до підводи, на якій возять нецнотливу молоду'.

ВІДСВАЛЬБУВАТИ в'ідсвалўбу^|вати (87) 'справити весілля'.

*ВИДЬМИДЫЦЯ (21 – с. 347) 'особа, що заглядає в піч, де випікається коровай (у весільній пісні)'.

ВІЖКИ ^|в'іжки (33) 'віжки, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ВІЗНИК в'із^|ник (27, 32, 82) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВІЗНИКА в'із^|ника (5, 6, 8, 10, 12, 13, 17, 18, 21, 29, 30, 42, 43, 45, 47, 48, 51-53, 60, 64, 66, 76, 78-80, 84, 94, 95) 1. 'наймана людина, що править першими весільними кіньми' (5, 6, 8, 10, 12, 13, 17, 18, 21, 29, 30, 42, 43, 45, 47, 48, 51-53, 60, 64, 66, 76, 78-80, 84, 94, 95); 2. 'керівник весілля від молодого' (8).

*ВИЗНЫКЫ (43 – с. 520) 'наймані люди, що правлять весільними кіньми'.

ВІЗНИЦЯ в'із^|ницўа (8, 44, 61, 96), *визныця (44 –
с. 225) 1. 'наймана людина, що править першими весільними кіньми' (8, ⁽*⁾44, 61, 96); 2. 'керівник весілля від молодого' (8).

*ВИЗНЫЧЕНЬКЫ (?) (84 – с. 506) 'наймані люди, що правлять весільними кіньми (у весільній пісні)'.

ВІКОНА ви^|кона (100), в'і^|кона (5, 6, 12-18, 20, 23, 25, 26, 34, 35, 38, 40, 41, 54-64, 67, 69, 70, 74, 75, 78, 81, 82, 83, 92, 93, 96, 97, 99-101) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ВІКОНКА в'і^|конка (67) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ВІЛЬЦЕ в'ілў^|це (101) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки'.

ВІНЕЦЬ¹ в'і^|нецў (1-102) 1. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (1-102); 2. 'головний убір молодої до обряду покривання' (32, 69); 3. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (41, 100).

^|м'ідниĭ ~ (85), се^|ребрениĭ ~ (19), цер^|коўниĭ ~ (19) 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві'.

і^|ти до в'ін^|цўа, і^|ти п'ід в'і^|нецў див. ІТИ.

ВІНЕЦЬ² в'і^|нецў (9, 11, 27, 36, 44, 60, 65, 79, 90), *винець (?) (43, 66 – с. 126, 518), *вhнецъ (73 – с. 623) 'вінчання'.

◊ в'і^|нецў запи^|вати див. ЗАПИВАТИ.

ВІНИК ^|в'іник (1-8, 12-14, 17-19, 21, 24, 26, 28, 30-41, 44-48, 51, 61, 65, 67-71, 73-78, 80-83, 85-88, 90-92, 94-98, 100-102) 1. 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю' (1-8, 12-14, 17-19, 21, 24, 26, 28, 30-41, 44-48, 51, 61, 65, 67-71, 73-78, 80-83, 85-88, 90-92, 94-98, 100-102); 2. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (41).

но^|виĭ ^|в'іник (99) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ВІНИЧОК ^|в'іничок (29, 34, 39, 41, 96) 1. 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю' (29, 34, 39, 96);
2. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (41).

ВІНОК в'і^|нок (1, 3-5, 7-11, 13, 15-17, 19-31, 34-39, 42-48, 51, 52, 53-55, 57-59, 61, 63-65, 67-79, 81, 84-89, 91-102), *ви(е,h)нокъ (20, 30, 82, 84, 97 – с. 13, 94, 504, 843, 999)
1. 'головний убір молодої до обряду покривання' (1, 3-5, 7-11, 13, 15-17, 19, ⁽*⁾20, 21-29, ⁽*⁾30, 31, 34-38, 42-48, 51, 52, 53-55, 57-59, 61, 63-65, 67-74, 76-79, 81, *82, 84-89, 91-93, 95, 96, ⁽*⁾97, 98-102); 2. 'прикраса у вигляді квітки, яку пришивають до головного убору молодого' (*84, 94); 3. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (21, 39, 54, 75, 94).

в'і^|нок воско^|виĭ (6, 12, 44), ~ ви^|сокиĭ (2, 32, 68), ~ йак п'ід^|ситок (29, 32), ~ у два-три ретўізў^|ка (20) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

ВІНОЧОК в'і^|ночок (7, 49, 54, 56, 59, 62, 64, 72, 75, 80, 82, 88, 90, 99, 100), *виночокъ (44, 87 – с. 223, 812) 1. 'головний убір молодої до обряду покривання' (7, *44, 49, 54, 56, 59, 62, 64, 72, 75, 80, *87, 88, 90, 99, 100); 2. 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання' (59); 3. 'прикраса у вигляді квітки, яку пришивають до головного убору молодого' (*44); 4. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (82).

ВІНОЧКИ в'і^|ночки (46) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів'.

два в'і^|ночки (94), *два вhночка (87 – с. 105) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

ВІНЧАЛЬНИЙ: в'ін^|чалўниĭ брак див. БРАК; кв'іт^|ки в'ін^|чалўнўі див. КВІТКИ; п^|латў:а в'ін^|чалўне див. ПЛАТТЯ.

ВІНЧАННЯ ^|в'енчанў:а (60), в'ін^|чанў:а (1-102) 'вінчання'.

ВІНЧАНІЄ в'ін^|чанўійе (50), *вhнчанье (97 – с. 13) 'вінчання'.

ВІНЧИК ^|в'інчик (7, 35) 1. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (35); 2. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (7).

ВІТІНАР в'ітўі^|нар (67) 'учасник пародійного весілля, переряджений ветеринаром'.

ВІХА в'і^|ха (90) 'прив'язаний до палиці пучок сіна з червоною стрічкою, який вивішують на ворота на знак цноти молодої'.

ВКРУТИТИ: ◊ п^|рўадиво ўкру^|тити (76) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ВОГОНЬ во^|гонў (8, 70, 73, 75, 77, 78, 82, 89, 91, 94)
1. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодої з метою зупинити коней і отримати викуп під молодого' (8, 70, 73, 77, 78, 82, 89, 91, 94); 2. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду' (75).

ВОДА: вили^|вати ^|воду див. ВИЛИВАТИ; пере^|носити моло^|ду через ^|воду див. ПЕРЕНОСИТИ.

ВОДІТЄЛЬ: во^|дўітўілў ^|конўіў (34) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВОЄННИЙ во^|йен:иĭ (42, 91) 'учасник пародійного весілля, переряджений військовим'.

ВОЗ воз (68) 'віз, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

*ВОЗНЫЧЕНЬКО (77 – с. 607) 'наймана людина, що править весільними кіньми (у весільній пісні)'.

ВОЗЧИК ^|вожчик (63, 68, 74) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ВОЛЬНЕ: ^|волўне гу^|лўанў:а див. ГУЛЯННЯ.

ВОРІТНИЦЯ во^у|рўітницўа (31, 84) 'викуп воріт двору молодої'.

ВОСІМ ^|восўім (74) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСКОВИЙ: в'і^|нок воско^|виĭ див. ВІНОК.

ВОСЬМУШКА восў^|мушка (52) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСЬМЬОРКА восў^|м'орка (5, 9, 23, 31, 33, 34, 59, 61, 68, 98) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОСЬМЬОРОЧКА восў^|м'орочка (16) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

ВОДКА: роз^|пити ^|водку див. РОЗПИТИ.

ВРАЧ ўрач (3, 6, 11, 31, 46, 47, 55, 59, 67, 68, 91, 101, 102) 'учасник пародійного весілля, переряджений лікарем'.

ВРАЧИХА ўра^|чиха (102) 'учасниця пародійного весілля, переряджена лікаркою'.

ВУЗЄЛОК вузўі^|лок (51) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ВУЗОЛ ву^|зол (61) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ВУЛИЦІ тільки мн. ^|вулицўі (30) 'передвесільні гуляння молоді'.

ВУТЕНЯТА вуте^|нўата (12, 17) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (17); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (12).

ка^|лач з вуте^|нўатами див. КАЛАЧ; коро^|ваĭ з вуте^|нўатами див. КОРОВАЙ.

ВУТЕНЯТКА вуте^|нўатка (16) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят'.

ВУТОЧКИ ^|вуточки (7, 10, 100) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят'.

вуточ^|ки на палич^|ках (6) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста'.

ВУТЯТА ву^|тўата (11, 12, 27, 51, 61, 62, 87) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (27, 51, 61, 62, 87); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (11, 12, 51).

ка^|лач із ву^|тўатами див. КАЛАЧ; коро^|ваĭ з ву^|тўатами див. КОРОВАЙ; ^|семеро ву^|тўат (19) 'печиво у вигляді вутенят, яке вручають матері молодої при обдаровуванні'.

ВУТЯТКА ву^|тўатка (5, 9, 53, 59, 60, 76, 79, 85, 90)
1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді вутят' (9, 53, 59, 60, 76, 79, 85, 90); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста' (5).

палич^|ки з ву^|тўатками див. ПАЛИЧКИ.

В'ЯЗАТИ: ўйа^|зати сно^|пи (75) 'обрядова дія, виконувана під час святкування сватання неодруженою молоддю'.

Г

ГАЛОЧКА: ^|галочка чор^|ненўка (73) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ГАЛУШКИ галуш^|ки (27) 'головна страва пародійного весілля'.

ГАНДЗЮВАТИСЬ гандзўу^|ватисў (91) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ГАНЧІРКИ ганч'ір^|ки (31) 'ганчірки, що вішають до підводи, на якій возять нецнотливу молоду'.

ГАПЛИЦІ гап^|лицўі (79) 'золоті або срібні шпильки, якими прикріплюють різнокольорові стрічки до вінка молодої'.

ГАПЛИЧКИ гап^|лички (79) 'золоті або срібні шпильки, якими прикріплюють різнокольорові стрічки до вінка молодої'.

ГАРБУЗ¹ гар^|буз (1, 3-5, 7-11, 13-17, 20-24, 27, 30-32, 34-38, 40-42, 44, 46, 48-51, 54, 55, 57, 59, 61, 64, 66-70, 76, 78, 81, 82, 86-88, 92, 94, 96, 97, 99-101) 1. 'предметний знак відмови дівчини при сватанні' (1, 3-5, 11, 15, 17, 20, 22-24, 27, 30-32, 36-38, 49-51, 54, 55, 57, 59, 61, 67, 76, 78, 81, 82, 87, 88, 92, 94, 97); 2. 'відмова дівчини при сватанні' (7-10, 13, 14, 16, 21, 34, 35, 40-42, 44, 46, 48, 64, 66, 68-70, 86, 96, 99-101).

◊ ^|винести гарбу^|за див. ВИНЕСТИ; ^|дати гар^|буз, ^|дати гарбу^|за див. ДАТИ; знес^|ти гарбу^|за див. ЗНЕСТИ; п'ідло^|жити гарбу^|за див. ПІДЛОЖИТИ; п'іднес^|ти гар^|буз, п'іднес^|ти гарбу^|за див. ПІДНЕСТИ; п'ід^|сунути гарбу^|за див. ПІДСУНУТИ; по^|в'ісити гар^|буз, по^|в'ісити гарбу^|за див. ПОВІСИТИ; пода^|рити гарбу^|за див. ПОДАРИТИ; поко^|тити гар^|буз див. ПОКОТИТИ; полу^|чити гарбу^|за див. ПОЛУЧИТИ; пос^|тавити гар^|буз див. ПОСТАВИТИ; поче^|пити гар^|буз, поче^|пити гарбу^|за див. ПОЧЕПИТИ; преподнес^|ти гарбу^|за див. ПРЕПОДНЕСТИ; приĭ^|нўати з гарбу^|зом див. ПРИЙНЯТИ; приче^|пити гар^|буз, приче^|пити гарбу^|за див. ПРИЧЕПИТИ; ўру^|чити гар^|буз див. УРУЧИТИ; ўхо^|пити гар^|буз див. УХОПИТИ; ўче^|пити гар^|буз, ўче^|пити гарбу^|за див. УЧЕПИТИ.

Гар^|буз то^|б'і! (99) 'вербальний знак відмови парубкові при сватанні'.

ГАРБУЗ² гар^|буз (60, 71, 80, 93) а) 'гарбуз, який виставляють на весільний стіл на знак нецнотливості молодої' (93); б) 'гарбуз, який підносять молодій на знак її нецнотливості' (71); в) 'гарбуз, який підносять матері молодої на знак нецнотливості дочки' (60, 80).

◊ полуш^|чити гарбу^|за див. ПОЛУЩИТИ.

ГАРБУЗОВИЙ: на^|сўінў:а гарбу^|зове див. НАСІННЯ.

ГАРБУЗЧАТА гарбуш^|чата (31) 'гарбузенята, які кидають услід весільному поїзду на знак нецнотливості молодої'.

ГАРБУЗЯЧИЙ: на^|сўінў:а гарбу^|зўаче див. НАСІННЯ.

ГАРНА: ^|гарна ^|дўіўка див. ДІВКА.

ГАРЯЧЕ га^|рўаче (35) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

◊ ^|йіхати ў га^|рўаче див. ЇХАТИ.

ГАРЯЧІ га^|рўач'і (8, 14, 17, 35) 'родичі молодої, що йдуть післявесільного дня на частування до батьків молодого'.

ГВОЗДИКА: бу^|кет гвоз^|дики див. БУКЕТ; м'іч із гвоз^|дики див. МІЧ.

ГВОЗДИЧКИ гвоз^|дички (70) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів гвоздики'.

ГІЛКА ^|г'ілка (16, 48, 59), ~ ў^|рўажена (83) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеноĭ соснової чи вишневої гілки' (16, 48, 59, 83); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (48).

ГІЛОЧКА ^|г'ілочка (84, 90, 94) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки' (90, 94); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (84).

ГІЛОЧКИ ^|г'ілочки (66) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді гілочок дерева'.

ГІЛЬЦЕ гил^|це (49, 90), ^|гилўце (41, 71, 81), гилў^|це (57), ^|г'ілўца (70), г'іл^|це (6, 9, 15-17, 21-23, 25, 27, 29, 31-33, 35, 38, 49-51, 56, 59, 62, 67, 82, 89, 90, 91, 95, 97), ^|г'ілце (31), ^|г'ілўце (22, 33, 40), г'ілў^|це (5, 7-9, 12-14, 18, 20, 23, 24, 26, 30, 33-37, 39, 51, 52, 55, 61, 63-69, 72, 73, 75-82, 84, 86, 87, 89, 92-98, 102), *гильце (20, 22, 30, 47, 66, 73, 84, 91 – с. 91, 106, 127, 502, 623, 631, 745, 840) 1. а) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки' (5-9, 12-18, 20-27, 29-41, 49-52, 55-57, 59, 61-73, 75-82, 84, 86, 87, 89-98, 102);
б) 'весільне деревце' (*20, *22, *30, *47, *66, *73, *84, *91); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (9, 22, 31, 97).

ГЛАВНА: г^|лаўна д^|ружка див. ДРУЖКА; ~ с^|ваха див. СВАХА¹; ~ с^|вашка див. СВАШКА.

ГЛАВНИЙ: г^|лаўниĭ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ дру^|жок див. ДРУЖОК; ~ сват, ^|саме ~ сват див. СВАТ¹; ~ с^|тароста, ^|саме ~ с^|тароста див. СТАРОСТА.

ГЛАДИТИ: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дўіĭ (31) 'дівич-вечір'; ~ до^|рогу моло^|дим (31, 60) 1. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (31); 2. 'гуляти в наступні після пародійного весілля дні' (60); ~ до^|рогу моло^|дому (31, 35, 43, 77); *дорогу гладыть (43 – с. 521) 'частування поїжджан батьками молодого перед від'їздом за молодою'.

ГЛЕК глек (32) 'глек, що стоїть на печі в домі молодої й куди молодиĭ ллє горілку для того, щоб викупити молоду'.

ГЛЕЧИК г^|лечик (7, 11, 14-16, 22, 37, 52, 72, 84, 90)
а) 'глечик, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (7, 11, 14, 16, 22, 37, 52, 72); б) 'глечик, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою побажати щастя молодим' (15); в) 'глечик, який розбивають наприкінці весілля з метою побажати молодим численного потомства' (84); г) 'глечик, який розбивають на животі матері молодого другого весільного дня' (90): У поне^|дўілок йа^|касў ^|ж'інка ^|била г^|лечик на ^|пузўі ў свек^|рухи ∕ йі^|йі за^|вернутў у рўад^|но ĭ ка^|чайутў ∕ а во^|на бйе ∕ шоб у^|сўі см'і^|йалисўа ∕∕.

ГЛЕЧИКИ г^|лечики (97) 'глечики, які розбивають на пародійному весіллі, коли наряджають матір молодого у вбрання молодої'.

ГЛЕЧИШКИ г^|лечишки (36) 'глечики, які родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою побажати щастя молодим'.

ГЛИНА: ^|жоўта г^|лина (79) 'жовта глина, якою мати молодої фарбуває ворота свого двору на знак нецнотливості дочки'.

ГЛЯДАЧІ глўада^|ч'і (11, 52, 61, 94), ве^|селўі ~ (34) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ГНОЇ ◊ гно^у|йі но^|сити див. НОСИТИ.

ГОЖИЙ: хлўі^|бина ^|гожа див. ХЛІБИНА.

ГОЛУБ ^|голуб (3, 23, 70, 96, 101), ~ без^|парниĭ (72) 'парубок періоду сватання у примовах старостів'.

ГОЛУБИ голу^|би (3, 4, 23, 61, 77, 93) 1. 'пара голубів, яких випускають у небо і стріляють на знак цноти молодої'(93); 2. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (4, 23, 77, 93); 3. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (3, 61).

два ^|голуби (67) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

ГОЛУБКА го^|лубка (3, 23, 70, 96, 101) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

*сыва голубка (21 – с. 345) 'дівчина періоду сватання у весільній пісні'.

ГОЛУБКИ голуб^|ки (7, 20, 54, 66) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

*ГОЛУБОНЬКА (91 – с. 630) 'молода у весільній пісні'.

ГОЛУБОЧКА го^|лубочка (70) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ГОЛУБОЧКИ голу^|бочки (23, 77) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів'.

ГОЛУБЦІ голуб^|цўі (20, 66) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів'.

ГОЛУБЧИКИ го^|лубчики (30, 66) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (66); 2. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (30).

ГОЛУБ'ЯТА голуб^|йата (4, 7, 24, 67) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді голубів' (4); 2. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (7, 24, 67).

ГОПАКУВАТИ гопаку^|вати (16) 'танцювати на весіллі'.

ГОРБАТИЙ гор^|батиĭ (83) 'учасник пародійного весілля, переряджений горбатим'.

ГОРЕ: ◊ ^|горе за^|литў див. ЗАЛИТЬ.

ГОРІЛКА: роз^|пити го^|рўілку див. РОЗПИТИ.

ГОРІХИ го^|рўіхи (62, 77, 92, 101) 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ГОРІШКИ го^|рўішки (90) 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ГОРОБЦІ гороб^|цўі (50) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді горобців'.

ГОРОДИТИТИ: горо^|дити чим по^|пало (42) 'перегороджувати дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ГОРОХ: го^|рох моло^|тити див. МОЛОТИТИ.

ГОРШКИ горш^|ки (97) 'горщики, які розбивають на пародійному весіллі, коли наряджають матір молодого у вбрання молодої'.

^|бити горш^|ки див. БИТИ.

ГОРШОК гор^|шок (1, 5, 8, 10, 12, 14), гор^|ш'ок (6, 10, 42)
1. 'горщок, у якому вчиняють тісто на весільний коровай' (10, 12, 14, 42); 2. 'горщок, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (1, 5, 6, 8, 10).

ГОСТИНЦІ гос^|тинцўі (11, 16, 51, 79, 98) 1. 'сукупність весільних подарунків молодим' (11, 16, 51, 79, 98); 2. 'те, чим мати молодого обсипає весільний поїзд' (16).

ГОСТІ ^|гостўі (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102), р. мн. ^|гостўіў (89)'сукупність учасників весілля'.

^|гостўі моло^|дого (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102) 'сукупність учасників весілля з боку молодого'; ~ моло^|дойі (1-19, 21-28, 30, 31, 33-35, 37-41, 44, 49-59, 61, 65-67, 69-71, 73-75, 77, 78, 81, 83-93, 96, 98-102) 'сукупність учасників весілля з боку молодої'; зап^|рошенўі ~ (88), з^|ванўі ~ (67), к^|ликанўі ~ (22, 52), пригла^|сўітўілўнўі ~ (98), пригла^|шонўі ~ (28, 56, 74, 81), пригла^|шонў:і ~ (3, 10, 16, 20, 23, 31, 91), п^|роханўі ~ (52) 'запрошені на весілля гості'.

◊ ви^|курўувати гос^|теĭ див. ВИКУРЮВАТИ; і^|ти по гос^|тўах, і^|ти ў ^|гостўі див. ІТИ.

ГОСТОНЬКИ ^|гостонўки (19) 'сукупність учасників весілля'.

ГОСТЬОЧКИ гос^|тўочки (9) 'сукупність учасників весілля'.

ГОТУВАЛЬНИЦІ готу^|валўницўі (24) 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

ГРАБЛИЩЕ г^|раблиш':е (81) 'граблище, на яке дружко сідає верхи і, тримаючи за руку матір молодого, тричі обводить її навколо поїзда', Йак т^|ретўіĭ раз обве^|де ∕ друж^|ко це г^|раблиш':е ла^|майе ∕ рош^|чахуйе ∕ ^|кидайе ∕ а ^|мати то^|дўі начи^|найе обси^|патў ∕∕.

ГРАБЛІ г^|раблўі (62) 'граблі, на які дружко сідає верхи і, тримаючи за руку матір молодого, тричі обводить її навколо поїзда перед від'їздом за молодою'.

ГРЕБІНЬ г^|реб'інў (66) 'гребінь, із яким учасники пародійного весілля йдуть до річки й імітують прядіння'.

ГРЕМУШКИ гремуш^|ки (42, 47, 91) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРЄШНА г^|рўешна (7, 37) 'нецнотлива молода'.

*ГРЫЗТЫ: ◊ *грызты пичь (44 – с. 215) 'оглядини'.

ГРОМКИ гром^|ки (67) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРОМОЧКИ гро^|мочки (70) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ГРОШІ г^|роши (52), г^|рош'і (4-6, 9-12, 17, 21-24, 26-28, 31, 32, 34-41, 45, 47-52, 54, 56-62, 64-72, 76, 77, 81, 83-87, 89-96), ор. мн. г^|рўішми (26, 59), грўіш^|ми (90), грўіш'^|ми (39, 83), г^|рошами (52) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

скла^|дати г^|рош'і див. СКЛАДАТИ¹.

ГРУБА: кови^|рўати г^|рубу див. КОВИРЯТИ.

ГУЛЬБИЩЕ ^|гулўбиш':е (89) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ГУЛЬКИ ^|гулўки (17, 18, 24, 38, 47, 73, 93) 1. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (18); 2. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (24); 3. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (93); 4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (17, 18, 38, 47, 73, 93).

ГУЛЬНЯ гулў^|нўа (55) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ГУЛЯНКА гу^|лўанка (29, 48, 54, 57, 69) 1. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (29, 48, 54, 57, 69); 2. 'пародійне весілля' (48).

ГУЛЯННЯ гу^|лўанў:а (1-5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 20-22, 24, 25, 27, 28, 30, 33-36, 39-41, 43, 45, 46, 49-53, 59, 61-64, 71, 72, 75-79, 82, 84, 88-90, 93-102) 1. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля' (25, 39, 77); 2. 'святкування сватання неодруженою молоддю' (7); 3. 'дівич-вечір' (1);
4. 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого' (1-5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 20-22, 24, 25, 27, 28, 30, 33-36, 39-41, 43, 45, 46, 49-53, 59, 61-64, 71, 72, 75-79, 82, 84, 88-90, 93-102);
5. 'пародійне весілля' (93).

^|волўне гу^|лўанў:а (48) 'пародійне весілля'.

і^|ти на гу^|лўанў:а див. ІТИ.

ГУЛЯТИ гу^|лўати (1-102) 1. 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля' (6, 15, 25, 58, 63, 88); 2. 'гуляти на пародійному весіллі' (1-102).

тўі ∕ хто на с^|вадўб'і гу^|лўайе (2), тўі ∕ хто на с^|ваĭб'і гу^|лўа(йе) (2, 14, 20, 21, 25, 32, 38, 42, 45, 46, 79, 83, 93), тўі ∕ хто на с^|валўб'і гу^|лўа (20), тўі ∕ шо гу^|лўайутў на с^|валўб'і (14, 20, 93) сукупність учасників весілля'.

◊ гу^|лўати ва^|реники (43, 88) 'святкувати сватання неодруженій молоді'; ~ ве^|сўілў:а (3, 5, 6, 8, 9, 20, 22, 23, 30, 31, 34, 38, 40, 44, 46, 54, 55, 59-62, 65-68, 74, 77, 79, 82, 86, 88, 90-93, 96, 102), ~ с^|вадў(ĭ,лў)бу (1-102) 'святкувати весілля'; ~ за моло^|дих (36) 'післявесільні частування у близьких родичів молодих'; ~ за^|ручини (20), ~ сватоўст^|во (31) 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля'; ~ с^|ватанў:а (1, 3-5, 7-14, 16-24, 26-30, 32-57, 60-62, 64-67, 69-87, 89-98, 100, 102),
~ свата^|нў:а (99, 101), *гулять сватання (44 – с. 215) 1. 'святкувати сватання одруженим учасникам весілля' (1, 3-5, 7-14, 16-24, 26-30, 32-43, ⁽*⁾44, 45-57, 60-62, 64-67, 69-87, 89-102);
2. 'святкувати сватання неодруженій молоді' (39, 91); і^|ти гу^|лўати до моло^|дого (1-3, 11, 15, 16, 54, 73, 80, 98, 100), і^|ти ~ до сва^|тўіў (76, 79), і^|ти ~ за моло^|дих (21, 36, 49) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ГУЛЯЩА: гу^|лўаш':а ^|дўіўка див. ДІВКА.

ГУРГУЛЯ гур^|гулўа (22) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

Ґ

ҐЕҐЛЯ ^|ґеґлўа (16) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУҐЛЯ ^|ґуґлўа (3, 5, 21, 23, 36, 69, 92) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУҐЛЯГА ґуґ^|лўага (27) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ҐУЛЯ ^|ґулўа (1, 2, 26, 28, 29, 37, 74, 75, 77, 78, 85, 90, 91, 97) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

Д

ДАВАТИ: да^|вати ^|викуп (8, 44-47, 95, 96), ~ ^|одкуп (32) 'виконувати обряд весільного викупу'; ~ на п^|ридане (23) 'обдаровувати молодих'; ~ рушни^|ки (1-102), *давать рушныки (30, 97 – с. 11, 838) 'давати старостам рушники на знак згоди дівчини на шлюб'; ^|дари да^|вати (9, 21, 36, 67, 81, 102) 'обдаровувати молодих'.

ДАМОЧКА ^|дамочка (62) 'молода після обряду покривання'.

ДАР¹ дар (2, 18, 25, 34, 39, 50, 54, 63, 68-70, 98) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАР² дар (39, 55, 59, 68, 91) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРЕНЕ ^|дарене (19, 101) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРИ¹ тільки мн. ^|дари (4, 5, 8-12, 15, 16, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 55, 56, 58, 61, 62, 64, 67, 72, 73-75, 79-81, 84-87, 90-97, 99, 100, 102), да^|ри (60), *дары (84 – с. 505) 'обряд обдаровування молодих' (4, 5, 8-12, 15, 16, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 55, 56, 58, 60, 61, 62, 64, 67, 72, 73-75, 79-81, ⁽*⁾84, 85-87, 90-97, 99, 100, 102).

ДАРИ^{2 |}дари (3-5, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 20-25, 30-36, 38, 40-48, 50, 56, 58, 61-63, 67, 70, 72-74, 78-81, 83-87, 90-92, 96, 99-102), да^|ри (1, 60, 67), *дары (84 – с. 505) 1. 'сукупність весільних подарунків молодим' (1, 3-5, 8, 9, 12, 14, 15, 18, 20-25, 30-32, 34-36, 38, 40-48, 50, 56, 58, 60-63, 67, 70, 72-74, 78-81, 83-87, 90-92, 96, 99-102); 2. 'сукупність весільних подарунків молодим у вигляді білизни' (33); 3. 'сукупність весільних подарунків весільним гостям' (*84).

^|дари виби^|вати див. ВИБИВАТИ; да^|вати ~ див. ДАВАТИ.

ДАРИТИ да^|рити (1-102), ~ на прожи^|тў:а (55) 'обдаровувати молодих'.

ДАРІВЩИНА¹ дарўіўш^|чина (14), дароўш^|чина (14) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРІВЩИНА² дарўіўш^|чина (13, 17) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРІННЯ да^|рўінў:а (4, 10, 30, 49, 52, 59, 67, 78, 82, 83, 101) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРКИ ^|дарки (6, 53, 54) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРНЕ ^|дарне (30) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРУВАННЯ дару^|ванў:а (19, 96) 'обряд обдаровування молодих'.

ДАРУВАТИ дару^|вати (58, 74, 75, 77, 82, 94, 96), *даруваты (44, 47, 72 – с. 58, 230, 747) 'обдаровувати молодих'.

ДАРУНКИ да^|рунки (4, 65) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ДАРЬОНА да^|рўона (49) 'придане нареченої у вигляді худоби'.

ДАТИ: ◊ ^|дати в'ідко^|ша (61), ~ од^|каз (75) 'відмовити парубкові при сватанні'; ~ гар^|буз (8, 14, 17, 38, 40, 46, 48),
~ гарбу^|за (1, 4, 10, 11, 15, 20, 22-24, 27, 34, 36, 41, 42, 44, 50, 60, 68, 70, 71, 76, 80-82, 86, 87, 92, 94, 96, 97, 100)
1. 'відмовити парубкові при сватанні' (1, 4, 8, 10, 11, 14, 15, 17, 20, 22-24, 27, 34, 36, 38, 40-42, 44, 46, 48, 50, 60, 68, 70, 71, 76, 80-82, 86, 87, 92, 94, 96, 97, 100); 2. а) 'уручити молодій гарбуз на знак її нецнотливості' (71); б) 'уручити гарбуз матері молодої на знак нецнотливості дочки' (60, 80).

ДБАТИ: д^|бати коро^|ваĭ (70, 80, 94), *дбаты каравай (66, 82, 84, 97 – с. 13, 126, 500, 998) 'виготовляти коровай (у весільній пісні)'.

ДВА: *два вhночка, два в'і^|ночки див. ВІНОЧОК;
~ ^|голуби див. ГОЛУБИ; ~ цв'іт^|ка див. ЦВІТОК; дв'і ко^|си(ўі) див. КОСА.

ДВАНАДЦЯТЬ: два^|нацў:атў пу^|доў пше^|ницўі див. ПШЕНИЦЯ.

ДВІЙНИЧОК: ко^|са дв'іĭнич^|ком див. КОСА.

ДВОЄ: д^|войе хлўі^|б'іў (82) 'печиво у вигляді двох круглих хлібів, обведених навколо обручиком із тіста, що символізує молодих і розподіляється між учасниками весілля разом із короваєм'.

ДВОЙКО д^|воĭко (9) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

ДЕРЕВИНА дере^|вина (95) 'дерево, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДЕРЕВО ^|дерево (4) 'дерево, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДЕРЕВЦЕ дереў^|це (8, 10, 20), ~ ў^|рўажене (10, 85) 1. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової або вишневої гілки' (8, 10, 85); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (20).

ДЕСЕРТ де^|серт (33) 'будь-яка солодка страва, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

ДЄВОЧКА: ^|чесна ^|дўевочка (11, 48, 62, 69) 'цнотлива молода'.

ДЄВОЧКА-ГОЛУБКА ^|дўевочка-го^|лубка (72) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ДЄВУШКА ^|дўевушка (25) 'цнотлива молода'.

ДЄНЬГИ ^|дўенўги (14, 25, 29, 46) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ДЗВІНОЧКИ дзв'і^|ночки (25, 30, 54, 67, 68, 77), дзво^|ночки (14, 38, 70, 72) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДЗВОНИКИ дз^|воники (1, 2, 7, 9-13, 15, 17, 19, 21, 25-29, 32, 36, 37, 39, 43, 47, 48, 53, 55, 58, 60-62, 65, 67, 69, 73, 75, 78, 79, 81-83, 86, 87, 89, 90, 94-98, 100-102), *дзвоныкы (43 –
с. 520), з^|воники (3, 5, 23, 31, 33, 40, 56, 57, 59)'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДЗВОНКИ дзв'ін^|ки (77, 88, 100) дзвон^|ки (4, 6, 8, 9, 16, 19, 20, 22, 25, 34, 35, 44, 45, 52, 63, 64, 66, 70, 71, 74, 80, 81, 93, 99), зв'ін^|ки (46), звон^|ки (4, 5, 16, 25, 46, 49, 50, 70) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ДИВИТИСЬ: і^|ти на со^|рочку ди^|витисў (59) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ДИВІНЬ ^|див'інў (19) 'хліб для обдаровування дружок'.

ДІВИЦЯ дўі^|вицўа (23, 42, 47, 56, 70, 72, 82) 'дівчина з приданим до того часу, яку до неї сватаються'.

к^|расна дўі^|вицўа (11, 47, 82, 88, 92) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ДІВІЧНИК дўі^|вичник (3, 20, 24), дўі^|в'ічник (25, 50, 55, 86), дўі^|вишник (20), дўі^|вочник (3) 'дівич-вечір'.

ДІВКА ^|дўеўка (6, 20, 23, 53), *девка (46 – с. 793), *дhвка (85 – с. 962), ^|дўіўка (1-102), *дивка (36-а, 42, 43, 47, 70, 72 – с. 52, 516, 641, 740, 827, 869) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (1-36, *36-а, 37-41, ⁽*⁾42, ⁽*⁾43, 44, 45, ⁽*⁾46, ⁽*⁾47, 48-69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, 73-84, ⁽*⁾85, 86-102);
2. 'цнотлива молода' (56).

^|гарна ^|дўіўка (34), добро^|сов'існа ~ (34), ^|чесна ~ (61, 64, 93, 97) 'цнотлива молода'; гу^|лўашча ~ (66), нехо^а|роша ^|дўеўка (63), про^|гулўана ^|дўіўка (82) 'нецнотлива молода'; ^|дўеўка на ^|од:анў:і (6), ^|дўіўка ∕ йа^|ка ^|ладицў:а ^|зам'іж і^|ти (34), ~ на ^|виданў:і (5, 11, 41, 100-102), ~ на вида^|нў:і (3, 7, 15, 47, 54, 55, 65), ~ на ^|в'ід:анў (72, 78), ~ на ^|од:анў:і (6, 14, 38, 40, 45), ~ на од:а^|нў:і (13), ~ пос^|п'іла (47), сп^|раўлена ~ (88) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'; зас^|ватана ~ (11, 14, 23, 51), за^|пойена ~ (23), про^|пита ~ (1, 2, 14, 25, 31, 32, 38, 49, 57, 60, 63, 70, 75, 77, 78, 81, 92, 94, 101) 'дівчина після заручин до весілля'.

^|парубок та^|киĭ ∕ шо т^|реба ^|дўіўку див. ПАРУБОК; п^|лата за ^|дўіўку див. ПЛАТА.

◊ за^|пити ^|дўіўку див. ЗАПИТИ; ◊ про^|пити ^|дўі(е)ўку див. ПРОПИТИ; зас^|ватуватў ^|дўіўку див. ЗАСВАТУВАТЬ; с^|ватати ^|дўі(е)ўку див. СВАТАТИ; *пропивать дивку див. *ПРОПИВАТЬ.

ДІВОЦТВО: ◊ дўі^|воцтво зда^|вати див. ЗДАВАТИ.

ДІВЧИНА ^|дўіўчина (1-102), *дивчина (36-а, 44, 66 –
с. 123, 214, 641) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (1-36, *36-а, 37-43, ⁽*⁾44, 45-65, ⁽*⁾66, 67-102);
2. 'цнотлива молода' (3, 25, 91).

благопо^|лушна ^|дўіўчина (13) 'цнотлива молода'; ~ моло^|да (29), ~ на вида^|нў:і (4, 35, 44, 49, 65, 93, 102), ~ на ^|в'ід:анў (31, 33), *на отданни дивчина (43 – с. 516), ^|дўіўчина та^|ка ∕ шо т^|реба о^|д:атў ^|зам'іж (83) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'; нехо^а|роша ~ (31, 71), по^|гана ~ (71) 'нецнотлива молода'; хо^а|роша ~ (5, 71, 74); ^|чесна ~ (44, 45, 48, 54, 73, 80) 'цнотлива молода'.

◊ за^|пити ^|дўіўчину див. ЗАПИТИ; ◊ про^|пити ~ див. ПРОПИТИ; с^|ватати ~ див. СВАТАТИ.

ДІД: ста^|риĭ дўід (22) 'керівник весілля від молодого'.

ДІДИ ^|дўіди (53) 'особи, що сватають наречену женихові'.

ДІЖА дўі^|жа (1, 3-9, 12-15, 17-20, 22, 24-26, 28-31, 34, 38-40, 43, 47-55, 59, 61, 66, 67, 69-71, 76-79, 82, 84, 86-89, 93, 94, 96-99, 102), *дижа (21, 22, 30, 43, 84, 96, 97 – с. 16, 108, 346, 500, 520, 637, 640, 844) 'діжа, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЖЕЧКА ^|дўіжечка (11, 13, 75) 'діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЖКА ^|дўіжка (5, 10, 15, 18, 25, 31, 46, 51, 64, 74, 99), *дижка (43 – с. 520) 'діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

ДІЛИТИ: дўі^|лити коро^|ваĭ (89), ~ ^|леженў (80) 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля'; і^|ти коро^|ваĭ дўі^|лити (19, 64, 88, 89, 91) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ДІЛО^{1 |}дўіло (63), *дило (77 – с. 609) 1. 'обряд комори' (62, 63); 2. 'обряд покривання' (*77).

*ДИЛО² (29, 66, 70 – с. 130, 134, 875) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

ДІРЯВИЙ: дўі^|рўава ^|бочка див. БОЧКА; дўі^|рўава ^|ложка див. ЛОЖКА.

ДОБРО доб^|ро (34) 1. 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни' (34); 2. 'нижня частина короваю' (16): А шку^|рину ¤ шо на с^|подўі ¤ гармо^|нўісту од:а^|йутў ¤¤ а в'ін йістў і г^|райе ¤ ^|каже ¤ осў мо^|йе доб^|ро! ∕∕.

ДОБРОСОВІСНА: добро^|сов'існа ^|дўіўка див. ДІВКА.

ДОБУВАТКИ ^|добуватки (73) 'внесення грошей і продуктів для продовження гуляння після власне весілля'.

ДОВБАТИ: доў^|бати г^|лину (30), ~ ^|комин (19), ~ п'іч (9, 82) 1. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі згоди на одруження' (9); 2. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі незгоди на одруження' (19); 3. 'обрядова дія дівчини під час сватання, зміст якої інформатори не можуть пояснити' (30); 4. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої' (82).

ДОГОВАРЮВАТИСЬ дого^|варўуватисў (11, 24, 45, 89, 92, 96, 102), дого^|ворўуватисў (26) 'домовлятися про майбутнє весілля'.

ДОГОВОР ^|догов'ір (31, 67, 88), дого^|в'ір (67), ^|договор (15, 21, 31, 101), дого^|вор (1, 3, 7, 9, 14, 31, 32, 47, 48, 61, 75, 77, 81, 84, 89, 100), *договиръ (43 – с. 524), *договоръ (77 –
с. 605) 1. 'обряд виторговування дівчини-нареченої представниками роду жениха напередодні сватання' (31, 32, 47, *77, 89); 2. 'сватання' (31); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (1, 3, 7, 9, 14, 15, 21, 31, 32, *43, 48, 61, 67, 75, 77, 81, 84, 88, 100, 101).

^|договор ^|первиĭ (101) 'сватання'.

ДОГОВОРЕНОСТЬ дого^|вореностў (101) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ДОГОВОРИ тільки мн. ^|договори (47), дого^|вори (6, 10, 12, 35, 42, 52, 64), догово^|ри (54) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ДОГОВОРИНИ дого^|ворини (8, 14, 16, 22, 30, 58, 59, 61, 63, 82, 84, 93, 99) 1. 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб' (84); 2. 'сватання' (59); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (8, 14, 16, 22, 30, 58, 61, 63, 82, 93, 99).

ДОГОВОРЯТИСЬ догово^|рўатисў (5, 13, 17, 71, 72, 85, 90, 91) 'домовлятися про майбутнє весілля'.

ДОГУЛЮВАТИ: і^|ти до^|гулўувати (17, 71), і^|ти до^|гулўуватў с^|валўбу (14) 1. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (14, 17, 71); 2. 'післявесільні частування у близьких родичів молодих' (17, 71).

ДОЇДАТИ: і^|ти дойі^|дати (98) 1. 'останній день весільного гуляння'; 2. 'післявесільні частування у близьких родичів молодих'.

ДОЛЯ ^|долўа (87) 'хліб періоду сватання': Нача^|ла нўі^|в'еста хлўіб розрўі^|затў ∕ сво^|йу ^|долўу ∕ на чо^|тири час^|тини ∕∕

ДОМОВИНИ до^|мовини (19, 25, 33-35, 38, 49, 67, 98), *домовины (66 – с. 125) 1. 'сватання' (33); 2. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (19, 25, 33-35, 38, 49, *66, 67, 98).

ДОРОГА: ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дим, ◊ г^|ладити ~ моло^|дўіĭ див. ГЛАДИТИ; перепи^|нати ~ див. ПЕРЕПИНАТИ; перети^|нати ~ див. ПЕРЕТИНАТИ; ◊ поли^|вати ~ моло^|дим див. ПОЛИВАТИ.

ДОСВІТКИ ^|досв'ітки (20, 75, 77), *досвиткы (20, 77 – с. 94, 607) 'передвесільні гуляння молоді'.

ДОХТОР ^|дохтор (2, 40, 70, 96), ^|дохтар (102) 'учасник пародійного весілля, переряджений лікарем'.

ДРАБИНА дра^|бина (2) 'драбина, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДРАНИЙ: ^|чоботи д^|ранўі див. ЧОБОТИ.

*ДРИБУЛЬКЫ: коса въ дрибулькы див. КОСА.

ДРІБУШЕЧКИ: ко^|са дрўі^|бушечками, ко^|са ў дрўі^|бушечки див. КОСА.

ДРІБУШКА дрўі^|бушка (32, 58, 75) 'зачіска молодої до обряду покривання (при укладанні зачіски волосся розділяють на дві рівні частини й поєднують їх дрібними пасмами кожної)'.

ко^|са ў дрўі^|бушку див. КОСА.

ДРІБУШКИ: ко^|са ў дри^|бушки, *коса въ дрибушкы, ко^|са дрўі^|бушками див. КОСА.

ДРУГ друг (3) 'старший боярин молодого'.

ДРУГА: д^|руга д^|ружка див. ДРУЖКА; моло^|да д^|руга див. МОЛОДА.

ДРУГИЙ: д^|ругиĭ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ с^|тароста див. СТАРОСТА.

ДРУЖБА д^|ружба (18) 'прикраса у вигляді квітки, яку молода вручає молодому передвесільного дня'.

ДРУЖБИ тільки мн. д^|ружби (21) 1. 'дівич-вечір';
2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ДРУЖБИНИ д^|ружбини (18-20, 32, 62, 64, 68, 75, 78, 81), *дружбины (20, 21 – с. 88, 345) 1. 'обряд прощання наречених із молоддю села' (*20, *21); 2. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля' (64); 3. 'дівич-вечір' (62, 64, 78, 81); 4. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (18-20, 62, 78, 81); 5. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (20, 75, 78, 81); 6. 'післявінчальне частування у старшої дружки' (75); 7. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (32, 68).

ДРУЖБИНИКИ д^|ружбиники (18) 1. 'дівич-вечір';
2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ДРУЖЕНЯТА друже^|нўата (67) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

ДРУЖЕЧКА д^|ружечка (9, 11, 17, 18, 20, 22, 23, 30, 31, 33, 36, 42, 50, 51, 53, 55, 57-60, 72-78, 82-84, 92, 94-98, 102), *старша дружечка (82 – с. 1000) 'старша дружка молодої'.

ДРУЖЕЧКИ д^|ружечки (12, 26, 27, 43, 44, 91), дру^|жечки (13, 14, 21, 24, 32, 35, 38, 40, 41, 45, 46, 52, 67-71, 80, 86, 89, 90, 92, 93, 99, 101), дружеч^|ки (1-7, 16, 19, 29, 47, 61, 63-66), *дружечкы(и) (20, 22, 29, 43, 44, 47, 66, 68, 77, 82, 87, 97 – с. 13, 89, 107, 125, 135, 223, 522, 608, 743, 812, 884, 999), дружоч^|ки (67) 'сукупність дружок молодої'.

ДРУЖЕЧКИ-ПАНЯНОЧКИ дру^|жечки-па^|нўаночки (23), д^|ружечки-панўа^|ночки (25), *дружечкы(и)-паняночкы(и) (47, 97 – с. 15, 743) 'сукупність дружок молодої у весільній пісні'.

ДРУЖКА д^|ружка (1-102), *дружка (20, 47, 77, 84 –
с. 86, 499, 605, 742) 1. 'одна з дружок молодої ' (1-27, 29-46, ⁽*⁾47, 48-73, 75-101); 2. 'старша дружка молодої' (12, *20, 28, 30-32, 34, 41, 45, 46, 49, 52, 53, 55, 56, 58-60, 64, 68, 74-76, ⁽*⁾77, 78, 79, 81-83, *84, 89, 93, 96, 97, 100, 102).

г^|лаўна д^|ружка (48), ^|перва ~ (40, 57), ^|перша ~ (20), п'ід^|ручна ~ (64), с^|тарша ~ (1-102), *старша(я) дружка (20, 22, 30, 42-44, 47, 70, 73, 77, 82, 87, 91 – с. 89, 105, 216, 517, 608, 623, 631, 740, 810, 825, 838, 870, 1000), ^|саме с^|тарша д^|ружка (42) 'старша дружка молодої'; д^|руга ~ (11, 20, 40, 57, 99), ^|менўч'а ~ (1-3, 56), ^|менша ~ (13, 35, 38, 79), т^|ретўа ~ (11, 20, 40, 57, 99), чет^|верта ~ (99) 'помічниця старшої дружки молодої'.

і^|ти ве^|черўатў до с^|таршойі д^|ружки див. ВЕЧЕРЯТИ; і^|ти до д^|рушки о^(у)|б'ідатў див. ОБІДАТИ.

ДРУЖКИ друж^|ки (1-102), д^|ружки (48, 84, 99), р. мн. д^|ружк'іў (99), *дружкы(и) (20, 22, 29, 30, 43, 44, 47, 66, 70, 72, 73, 77, 82, 84, 85, 87, 91, 96, 97 – с. 14, 55, 86, 105, 126, 134, 216, 499, 517, 608, 623, 630, 635, 740, 809, 837, 873, 963, 1000) 1. 'сукупність бояр молодого' (1-102); 2. 'сукупність дружок молодої' (1-19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 23-27, ⁽*⁾29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, 46, ⁽*⁾47, 48-65, ⁽*⁾66, 67-69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 75, 76, ⁽*⁾77, 78-81, ⁽*⁾82, 83, ⁽*⁾84, ⁽*⁾85, 86. ⁽*⁾87, 88-90, ⁽*⁾91, 92-95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 100, 101).

ДРУЖКО друж^|ко (2, 3, 5-49, 51-54, 56-67, 69-76, 78-88, 90, 93-102), д^|ружко (25), *дружко (20, 22, 30, 43, 44, 47, 66, 70, 72, 73, 77, 82, 84, 85, 87, 91, 96, 97 – с. 16, 55, 92, 106, 129, 225, 502, 523, 606, 624, 631, 635, 746, 810, 842, 873, 964, 1001) 1. 'керівник весілля від молодого' (2, 3, 5-19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 26, 28, 29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, 46, ⁽*⁾47, 48, 49, 51-54, 56, 59-65, ⁽*⁾66, 67, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, ⁽*⁾73, 74-76, ⁽*⁾77, 79-81, ⁽*⁾82, 83, ⁽*⁾84, ⁽*⁾85, 86, ⁽*⁾87, 88, *91, 95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 98-102);
2. 'керівник весілля від молодої' (9, 15, 16, 18, 27, 28, 33, 36, 39, 43, 45, 46, 57, 58, 64, 65, 67, 69, 74, 78, 81, 82, 90, 93, 94, 96, 100-102); 3. 'особа, що виконує основну роль в обряді сватання, примовляючи "законні" слова' (15); 4. 'старший боярин молодого' (21, 25, 26, 31, 48, 70, 78, 96, 99).

с^|таршиĭ друж^|ко (26, 43, 57, 58, 68, 69, 77, 90-93, 94)
1. 'керівник весілля від молодого' (26, 43, 57, 58, 68, 69, 77, 90, 91, 93, 94); 2. 'керівник весілля від молодої' (68, 91, 92); ^|менўч'іĭ ~ (27, 56), ^|меншиĭ ~ (79), м^|лач':іĭ ~ (77) 1. 'керівник весілля від молодої' (56, 77, 79); 2. 'старший боярин молодого' (27).

і^|ти до друж^|ка див. ІТИ.

ДРУЖКУВАТИ дружку^|вати (2, 3, 5-49, 51-54, 56-67-76, 78-89, 90, 93-102), *дружкуваты (66, 70 – с. 129, 873) 1. 'бути дружком на весіллі' (2, 3, 5-49, 51-54, 56-65, ⁽*⁾66, 67, 69, ⁽*⁾70, 71-76, 78-88, 90, 93-102); 2. 'бути свашкою на весіллі' (39, 66, 68); 3. 'бути боярином на весіллі' (41, 89, 98).

ДРУЖОК дру^|жок (1-102) 1. 'один із бояр молодого' (1-102); 2. 'старший боярин молодого' (3, 5, 7, 23, 26, 32, 70, 81, 82, 87); 3. 'керівник весілля від молодого' (10, 20, 24, 28, 29, 39, 41, 48, 55, 65-67, 81, 88, 91, 94, 101); 4. 'керівник весілля від молодої' (24, 28, 39, 55, 67, 88, 91, 92, 101).

г^|лаўниĭ дру^|жок (1), моло^|диĭ ~ (24), с^|таршиĭ ~ (1, 3, 4, 23, 50, 54, 60, 86, 91, 98, 100) 'старший боярин молодого'.

ДРУЖОЧКИ дру^|жочки (31, 48, 85), дружоч^|ки (67)
1. 'сукупність бояр молодого' (31); 2. 'сукупність дружок молодої' (48, 67, 85).

ДРЮЧОК дрўу^|чок (9, 24, 71, 78, 81) 'дрючок, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДУБИНИ ду^|бини (45) 'дрючки, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ДУБ: лис^|ти ^|дуба див. ЛИСТИ.

ДУБОВИЙ: ду^|бове ^|листўа див. ЛИСТЯ.ў

ДУБЧИКИ ^|дубчики (1) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих прикрашених галузок'.

ДУЛЬКА ^|дулўка (4, 18, 49) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ДУЛЯ ^|дулўа (6, 12, 15, 19, 20, 24, 25, 29, 38-40, 43-48, 50, 52, 53, 56-58, 63, 64, 68, 71, 72, 76, 80, 82-84, 86-88, 93, 94, 98, 99) 'зачіска молодої (у вигляді ґулі) після обряду покривання'.

ДУРАКУВАТИ дураку^|вати (94) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ДУРАЧИТИСЬ ду^|рачитисў (73) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ДЯДЬКО ^|дўадўко (71, 87) 'керівник весілля від молодої, який є її рідним дядьком'.

Е

ЕЛІСТРАЦІЯ елўіст^|рацўійа (46) 'громадянський шлюбний обряд'.

Є

ЄВРЕЇ йіў^|рейі (78) 'учасники пародійного весілля, переряджені євреями'.

Ж

ЖАВОРОНКИ ^|жаворонки (20, 24, 41, 44, 54, 96) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді жайворонків'.

ЖАВРІНКИ ^|жаўрўінки (67) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді жайворонків'.

ЖАВРІНОЧКИ ^|жаўрўіночки (15) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді жайворонків'.

палич^|ки з ^|жаўрўіночками див. ПАЛИЧКИ.

ЖАЙВОРОНКИ ^|жаĭворонки (49, 89) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді жайворонків'.

ЖАЙВОРОНОЧКИ ^|жаĭвороночки (55) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді жайворонків'.

ЖАР жар (69) 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду'.

ЖГУТ жгут (86) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді скручених полосок'.

ЖЕЛІЗО же^|лўізо (31) 'залізяччя, що вішають до підводи, на якій возять нецнотливу молоду'.

ЖЕНИТИ же^|нити (1-102) 'єднати шлюбом чоловіка й жінку'.

х^|лопецў ∕ шо же^|нитў т^|реба див. ХЛОПЕЦЬ; хлоп^|чина ∕ шо йо^|го ^|надо же^|нитў див. ХЛОПЧИНА.

ЖЕНИТИСЯ же^|нитисўа (1-102), *женыцьця (30, 44 – с. 232, 836) 1. 'одружуватися' (1-102); 2. 'брати в дружини, женитися' (1-29, ⁽*⁾30, 31-43, ⁽*⁾44, 45-102).

х^|лопецў та^|киĭ ∕ шо же^|ницў:а див. ХЛОПЕЦЬ.

ЖЕНИТЬБА же^|нитўба (8, 19, 20, 24), же^|нўітўба (68, 70, 89) 'одруження'.

ЖЕНИХ же^|них (1-102), *женыхъ (?) (20, 43, 44, 68 – с. 86, 227, 517, 519, 883), же^|нўіх (7, 23, 55, 60, 64, 69, 90, 92), жо^|них (61) 1. 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися' (4, 5, 11, 16, 18, *20, 22, 23, 25, 27, 30, 31, 34, 40, 42, 43, 46, 48, 50, 51, 53-56, 60, 61, 66, 68, 70, 71, 79, 81, 82, 83, 87, 88, 90-92, 95-98, 100-102); 2. 'парубок стосовно того, з ким одружуватиметься' (1-102); 3. 'парубок після заручин до весілля' (6, 42, *43, 56, 60, 65, *68, 70, 74, 77, 79, 81, 82, 84, 87, 99, 102); 4. 'молодий під час весілля' (1, 3, 23, 40, *43, *44, 54-56, 61, 70, 77, 79, 86, 87, 99, 100, 102).

ЖЕНІННЯ же^|нўінў:а (2, 26, 29, 30, 32, 42, 49, 55, 66, 74, 76, 81, 82, 93, 99) 'одруження'.

ЖЕРДИНА жер^|дина (7, 54) 'жердина, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ЖИВЕРЖИНИ живер^|жини (14) 'прикраси у вигляді червоної або білої квітки, що є атрибутами жонатих або неодружених учасників весілля – чоловіків'.

ЖИТНИЦЯ ^|житницўа (19, 21-26, 28, 30-35, 38, 40-43, 45-47, 50, 53, 54, 67, 69-74, 79, 80, 84, 85, 87-92, 99) 1. а) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, що стоїть на весільному столі перед молодими і вміст якої розпивають при святкуванні річниці весілля' (19, 21-26, 30-34, 40, 42, 43, 45, 50, 53, 54, 67, 69-71, 73, 74, 79, 80, 84, 85, 87-92, 99); б) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля' (35, 38, 41, 46, 47, 72); в) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, яку виставляють на стіл на знак цноти молодої' (28); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (31).

розпи^|вати ^|житницўу див. РОЗПИВАТИ.

ЖИТО ^|жито (1, 2, 5, 9, 21, 26, 29, 44, 46) 1. 'зерно, яким мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою' (1, 2, 5, 9, 21, 26, 29, 46); 2. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (44, 46).

пу^|чок ^|жита див. ПУЧОК.

^|жито моло^|тити див. МОЛОТИТИ.

ЖІНКА: йа^|касў по^|важна ^|ж'інка (20) 'жінка, що є близькою родичкою молодої й виконує обряд покривання'.

ЖІНКИ: ^|наĭманўі ж'ін^|ки (65) 1. 'жінки, що виготовляють весільне печиво'; 2. 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

ЖІНКИ-СПЕЦІАЛІСТИ ж'ін^|ки-спецўіа^|лўісти (34, 98) 'жінки, що виготовляють весільне печиво'.

ЖЛУКТО ж^|лукто (26, 54, 65, 70, 75) 'жлукто, в яке молода носить воду на знак своєї нецнотливості'.

ЖОВТИЙ: ^|жоўта г^|лина див. ГЛИНА; ^|жоўтўі ^|ленти див. ЛЄНТИ.

З

ЗАБИВАТИ: ◊ заби^|вати к'і^|лок (1, 3, 12, 15, 23, 24, 30, 37, 38, 40, 58, 62, 64, 66, 70, 81, 93); ~ клин (42), ~ кли^|нок (42); ~ ко('і)л (5, 13, 31, 47, 49, 51, 54, 55, 58, 61, 65, 68, 86, 87),
~ п^|рикоренў (2, 83, 95), ~ ч'і(о)п (1, 3-5, 10, 11, 13, 15, 18-23, 25, 27, 28, 31, 32, 34, 36, 44, 46, 48, 50, 53, 55, 59, 60, 62, 63, 71-82, 84-92, 94-102), ~ ч'і^|пок (59) 1. 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля' (1-3, 5, 11, 12, 13, 15, 21, 22, 31, 32, 37, 40, 42, 48, 49, 54, 59, 62, 64, 65, 71, 73, 79-84, 86, 87-91, 94-100, 102); 2. 'обрядова дія, що сигналізує про одруження останньої дитини в сім'ї' (4, 5, 13, 15, 18-20, 23-25, 27, 28, 30, 31, 36, 38, 44, 47, 50, 51, 53, 55, 58, 60, 61, 63, 66, 68, 70, 72, 74, 76-78, 85, 87, 92, 93, 101); 3. 'обрядова дія, що сигналізує про цнотливість молодої' (34, 75); 4. 'магічна дія, виконувана для того, щоб: а) молоді були щасливими' (55, 91); б) молоді не розлучалися' (20, 22, 25); в) молодий не зраджував жінці' (10, 23); 5. 'пародійне весілля' (46).

*ЗАВЕСТЫ: *за стилъ завесты (30, 44, 73, 77, 82, 84, 87 – с. 219, 502, 606, 624, 810, 841, 1001), *за столъ ~ (20, 66 – с. 92, 128) 'завести молодих на почесне місце за весільним столом'.

ЗАВИВАННЯ зави^|ванў:а (4, 66, 92) 'прикрашання весільного деревця'.

ЗАВИВАТИ зави^|вати (92) 'прикрашати весільне деревце'.

ЗАВОДИТИ: за^|водити за сўтўіл (2-15, 19, 20, 24-30, 32-35, 37-39, 41, 43-46, 49-53, 55, 59-61, 62, 65-68, 71, 72, 76, 79-82, 85, 87, 93, 95, 96, 98, 99-102), ◊ ~ за ^|по^|сад (44), ~ на ^|по^|сад (1-3, 11, 12, 14, 16-20, 22, 33, 36, 40-48, 56, 60, 62-64, 67, 71, 73, 77-80, 84, 86-90, 92) 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом'.

ЗАВТРІК: і^|ти на ^|заўтрўік див. ІТИ.

ЗАВТРІКАТЬ: і^|ти ^|заўтрўікатў до с^|векра (6, 48, 90) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ЗАГОРТАТИ: ◊ йам^|ки загор^|тати (38, 40, 42, 47, 67, 100, 101) 'останній день весільного гуляння'.

ЗАГРИЗИНИ заг^|ризини (75) 'частування з приводу успішного сватання'.

ЗАГРІБАТИ: ◊ йам^|ки загрўі^|бати (35) 'останній день весільного гуляння'.

ЗАЗОВИ за^|зови (1-3, 5, 9, 22, 27, 30, 42-44, 46, 47, 55, 58, 60, 61, 64, 74, 84-86, 88, 89, 99-102), *зазовы (85 – с. 966)
1. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (22); 2. 'обряд запрошення гостей на весілля' (60, 102); 3. 'післявінчальне частування у старшої дружки' (22); 4. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (1-3, 5, 9, 22, 30, 42-44, 47, 55, 58, 60, 61, 64, 74, 84-86, 88, 89, 99-101); 5. 'частування сватів та молодого подружжя батьками молодої першої післявесільної неділі' (2, 22, 27, 42, 44, 46, 47, ⁽*⁾85); 6. 'частування в батьків молодого другої післявесільної неділі' (42, 46, 47).

ЗАЗОВИНИ за^|зовини (2, 10, 44, 54, 70, 87, 93), *зазовыны (44 – с. 230) 1. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (2, 10, ⁽*⁾44, 54, 70, 87, 93); 2. 'частування сватів та молодого подружжя батьками молодої першої післявесільної неділі' (10, 54, 70).

*ЗАКОНЪ (77 – с. 610) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

ЗАКОННИЙ: за^|кон:иĭ брак див. БРАК.

ЗАКРІПИТИ: ◊ закрўі^|пити с^|ватанў:а (89) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'.

ЗАКРУЧУВАТИ зак^|ручувати (59, 67, 70, 73, 95), ~ ^|валўіком (60), ~ во^|лосў:а (42, 54, 62, 89, 96), ~ ^|косу (65), ~ на голо^|в'і (59, 60) 'міняти зачіску молодої перед обрядом покривання'.

*ЗАКУСЫТЫ: *закусыты у свекра (30 – с. 838) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'.

ЗАЛИТЬ: ◊ ^|горе за^|литў (75) 'при частуванні матір'ю молодої вилити молодому горілку за себе'.

ЗАМІЖ: б^|рати ^|зам'іж див. БРАТИ²; ^|видати ~ див. ВИДАТИ; ви^|ходити ~ див. ВИХОДИТИ; в'і^|д:ати ~ див. ВІДДАТИ; ^|дўіўка ∕ йа^|ка ^|ладицў:а ~ і^|ти див. ДІВКА; ^|дўіўчина та^|ка ∕ шо т^|реба о^|д:атў ~ див. ДІВЧИНА; і^|ти ~ див. ІТИ²; йіĭ по^|ра ~ (29) 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються'; о^|д:ати ~ див. ОДДАТИ.

ЗАМУЖ: ^|видати ^|замуж див. ВИДАТИ; ви^|ходити ~ див. ВИХОДИТИ; в'і^|д:ати ~ див. ВІДДАТИ; і^|ти ~ див. ІТИ²; о^|д:ати ~ див. ОДДАТИ.

ЗАНЯТА ^|занўата (67) 'дівчина після заручин до весілля'.

ЗАНЯТИЙ ^|занўатиĭ (67) 'парубок після заручин до весілля'.

ЗАПИВАТИ: ◊ в'і^|нецў запи^|вати (73) 'післявінчальне частування в домі молодого'.

ЗАПИТА за^|пита (90) 'дівчина після заручин до весілля'.

ЗАПИТИ за^|пити (90), ◊ ~ ^|дўіўку (97), ~ ^|дўіўчину (47),
~ за^|ручини (20), ~ мого^|рич (20, 24, 82, 95), ~ моло^|ду (42, 44, 64, 75, 94, 95) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'.

ЗАПОЄНА за^|пойена ^|дўіўка див. ДІВКА.

ЗАПОЙКИ за^|поĭки (93) 1. 'обряд випивання горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'; 2. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля'.

ЗАПОЛОЧ: ^|б'іла ^|заполоч (44) 'біла заполоч на пляшці з житніми колосками як знак нецнотливості молодої'; к^|расна ~ (18, 44, 50, 70, 74, 102) 'червона заполоч, якою прикрашають коровай і шишки на знак цноти молодої'.

ЗАПОРОЖЦІ запо^|росўцўі (22), *запорожци (44 – с. 225) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ЗАПРОШЕНІ зап^|рошенўі (77) 'запрошені на весілля гості'; ~ ^|гостўі див. ГОСТІ.

ЗАРОБЛЯТИ: ◊ зароб^|лўати мого^|рич (5, 20, 24, 51, 55, 64, 87, 88), ~ могори^|чі (19), ~ ^|рўумку (89) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ЗАРУБИНИ за^|рубини (21, 27, 29, 32, 39, 40, 66, 69)
1. 'пародійне весілля' (21, 27, 32, 39, 40, 66, 69); 2. 'обрядова дія забивання в землю загостреної з одного кінця дерев'яної палиці, що сигналізує про завершення весілля' (21, 40); 3. 'обрядова дія забивання в землю загостреної з одного кінця дерев'яної палиці, що сигналізує про одруження останньої дитини в сім'ї' (29, 66).

ЗАРУБЛЮВАТЬ ◊ за^|рублўуватў с^|ваĭбу (46) 'забивати в землю загострену з одного кінця дерев'яну палицю на знак завершення весілля'.

*ЗАРУКА (?) (96 – с. 636) '?': "Заручена дивка Марьечка, зарученая, Положила свою руку на заруку".

ЗАРУЧАННЯ зару^|чанў:а (54) 1. 'сватання'; 2. 'заручини'.

ЗАРУЧЕНА рідко за^|ручена (3, 9, 20, 21, 23, 33, 35, 39, 44, 46, 47, 54, 61, 66-68,73, 94, 101, 102), зару^|чена рідко (92, 93, 96), *заручена (22, 44, 47, 96, 97 – с. 14, 104, 216, 636, 741), *зарученая (96, 97 – с. 14, 636) 'дівчина після заручин до весілля'.

ЗАРУЧЕНИЙ рідко за^|ручениĭ (3, 9, 20, 21, 23, 33, 35, 39, 44, 46, 47, 54, 61, 66-68, 73, 94, 101, 102), зару^|чениĭ (92, 93, 96) 'парубок після заручин до весілля'.

ЗАРУЧЕННЯ за^|рученў:а (45, 73) 1. 'сватання' (73);
2. 'заручини' (73); 3. 'громадянський шлюбний обряд' (45);
4. 'одруження' (45).

ЗАРУЧИНИ за^|ручини (3, 13, 20, 23, 33, 35, 36, 60, 102), *заручины (73 – с. 632) 1. 'сватання' (3, 20, 23, 33, 35, *73);
2. 'заручини' (3, 20, 23, 33, 35, 60, 102); 3. 'вінчання' (13, 36); 4. 'громадянський шлюбний обряд' (13, 36).

ЗАСВАТАНА зас^|ватана (1-102) 'дівчина після заручин до весілля'.

~ ^|дўіўка див. ДІВКА.

ЗАСВАТАНИЙ зас^|ватаниĭ (18, 34) 'парубок після заручин до весілля'.

◊ гу^|лўати за^|ручини див. ГУЛЯТИ; ◊ за^|пити за^|ручини див. ЗАПИТИ.

ЗАСВАТАННЯ зас^|ватанў:а (90) 'сватання'.

ЗАСВАТИНИ зас^|ватини (93) 'сватання'.

ЗАСВАТУВАТЬ зас^|ватуватў (4-6, 18, 21, 45, 76, 90, 100, 102), ~ ^|дўіўку (32, 38) 'сватати дівчину'.

ЗАСИЛАТИ: заси^|лати сва^|тўіў (20, 32, 79, 88, 89),
~ старос^|тўіў (20, 24, 28, 30, 32, 57, 61, 79, 80, 89) 'посилати старостів до батьків дівчини з проханням дати згоду на шлюб'.

ЗАСТОЛЬЄ зас^|толўйе (47) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ЗАТАЧУВАТИ: за^|тачувати хар^|ч'іў на с^|ваĭбу (10) 'вносити гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля'.

ЗБОР збор (86) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ЗВАНІ з^|ванўі (43, 69) 'запрошені на весілля гості'.

~ ^|гостўі див. ГОСТІ.

ЗВИВАТИ зви^|вати (30) 'прикрашати весільне деревце'.

ЗВОДИНИ з^|водини (10, 45, 53, 67, 74) 'сватання'.

ЗВОДИТИ з^|водити (2, 7, 16, 18, 25, 38, 40, 43, 47, 67, 70) 1. 'сватання' (2, 7, 16, 18, 25, 38, 40, 47, 67, 70); 2. 'єднати шлюбом чоловіка й жінку' (43).

◊ з^|водити дўі^|теĭ (48), ~ дўі^|теĭ на сог^|ласўійа (2), ~ на сог^|ласўійе (6, 9, 12-14, 17, 21, 53, 57, 62, 63, 77-79, 85, 86), ~ на сог^|ласўійу (58, 60, 64, 65, 68, 82, 97, 98), ~ моло^|дих (15, 45, 46, 52, 69, 95), ~ моло^|дих на сог^|ласўійе (75, 81) 'сватання'.

ЗВОЗЧИК з^|вожчик (9, 24, 33, 41, 59) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ЗВЬОЗДОЧКИ з^|в'оздочки (61) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді зірок'.

ЗГОВОР з^|говор (65, 99) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ЗГОВОРЕНА зго^|ворена (30) 'дівчина після заручин до весілля'.

ЗГОВОРИ тільки мн. зго^|вори (78) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ЗГОВОРИНИ зго^|ворини (9) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ЗДАВАТИ: ◊ дўі^|воцтво зда^|вати (52) 'святкувати сватання неодруженій молоді'.

ЗДАРЮВАННЯ з^|дарўуванў:а (31, 51) 'обряд обдаровування молодих'.

ЗДАРЮВАТИ з^|дарўувати (31, 38, 51, 67) 'обдаровувати молодих'.

ЗЕЛЕНИЙ: зе^|лениĭ ^|пойас див. ПОЯС.

ЗЕРНО ^|зерно (68, 84) 'зерно, яким мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ЗІВАКИ зўі^|ваки (61, 64, 87), зўі^|вахи (4) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ЗІРОЧКИ ^|зўірочки (5, 9, 20, 31, 54), зўіроч^|ки (32) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді зірок'.

ЗМОВИ з^|мови (11, 51, 55) 1. 'сватання' (11); 2. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (51, 55).

ЗМОВИНИ з^|мовини (1, 4, 11, 17, 20, 23, 29, 30, 32, 36, 50, 51, 56, 57, 59, 61, 66, 67, 70, 83, 84, 102), *змовины (66, 84 – с. 123, 499) 1. 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб' (4, 17, 20, 29, 32, *66, 84); 2. 'сватання' (1, 11, 30, 51, 56, 61, 67, 70, *84, 102); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (4, 20, 23, 36, 50, 56, 57, 59, 66, 70, 83).

*ЗМОВЫНКЫ (70 – с. 871) 'сватання'.

◊ *змовынкы пыты див. ПИТИ.

ЗМОВЛЕННЯ з^|моўленў:а (31, 54, 86) 1. 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб' (54, 86); 2. 'сватання' (31); 3. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (86).

ЗМОВЛИНИ з^|моўлини (31) 'сватання'.

ЗМОВЛЯННЯ змоў^|лўанў:а (54) 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб'.

ЗНАХУРКА з^|нахурка (22), з^|нахурўка (34) 'жінка, що виготовляє весільне печиво'.

ЗНЕСТИ: ◊ знес^|ти гарбу^|за (21) 'відмовити парубкові при сватанні'.

*ЗОЗУЛЕНЬКА: сывая зозуленька (82 – с. 1001) 'молода у весільній пісні'.

ЗОЗУЛЯ: ◊ зо^|зулўу ви^|гонити див. ВИГОНИТИ.

*ЗОЛОТЫЙ: золотый обидець див. *ОБИДЕЦЬ².

ЗОЛОТИСТЕ золо^|тисте (76) 'покривало на весільних коней'.

ЗРАДЖЕНА з^|раджена (9) 'нецнотлива молода'.

ЗРІЗОК: з^|рўізок без дна (37) 'зрізок без дна, в який молода носить воду на знак своєї нецнотливості'.

ЗРІТЕЛІ з^|рўітелўі (67, 68), з^|рўітўілўі (5, 33) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ЗРОБЛЕНЕ: з цв'і^|тўіў з^|роблене (19) 'букет квітів із запаленою свічкою, який тримає світилка молодого'.

І

ІГРУШЕЧКИ іг^|рушечки (82) 'сукупність прикрас із тіста на короваї'.

ІЗВОДИТИ: із^|водити моло^|дих (41, 74) 'сватання'.

ІЗВОЗЧИК із^|вожчик (20) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ІКОНА и^|кона (1, 2, 21, 27, 44, 62), і^|кона (1, 3-5, 7-11, 20, 22-24, 27-33, 36, 37, 39, 40, 42, 46-48, 50, 52, 53, 64-66, 71-73, 76, 77, 79, 80, 82, 84-90, 93, 95, 98, 102) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ІКОНКА і^|конка (7, 23, 49, 51) 'ікона з зображенням святих, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ІЛЬЦЕ ілў^|це (99-102) а) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (99-102); б) 'весільне деревце молодого як символ цноти молодої' (99).

ІНДІЙЦІ ін^|дўіĭцўі (31) 'учасники пародійного весілля, переряджені індіанцями'.

ІСПИСУВАННЯ іс^|писуванў:а (21) 'громадянський шлюбний обряд'.

ІТИ¹: і^|ти батў^|кам ^|ноги ^|мити див. МИТИ; ~ ве^|черўатў до с^|таршойі д^|ружки, ~ до моло^|дого ве^|черўатў; див. ВЕЧЕРЯТИ; ~ гу^|лўати до моло^|дого, ~ гу^|лўати до сва^|тўіў,
~ гу^|лўати за моло^|дих див. ГУЛЯТИ; ~ до батў^|к'іў (67, 69),
~ до батў^|к'іў на ^|гостўі (31, 33, 34), ~ до батў^|к'ів у ^|гостўі (6, 18, 23, 28, 37, 50-53, 76, 84, 85, 91), ~ до сва^|тўіў (11, 12, 18, 41, 55, 79, 84), ~ до сва^|тўів у ^|гостўі (2, 70, 92), ~ до ^|теш':і на ^|гостўі (32, 35, 55), ~ до ^|теш':і ў ^|гостўі (15, 16, 48, 54, 93),
~ на ^|гостўі (98), ~ на гу^|лўанў:а (11, 93), ~ по сва^|тах (16, 18),
~ ў ^|гостўі (20, 21, 24, 26, 29, 40, 45, 49, 58, 60, 61, 64, 65, 67, 73, 74, 88-90, 97, 98, 100, 102), ~ ў сва^|ти (8, 34, 66) 1. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (12, 18, 29, 34, 41, 55, 67, 69, 79, 84); 2. 'післявесільній звичай, за яким гості йшли на частування до батьків молодих' (8, 16, 18); 3. 'звичай, за яким свати та молоде подружжя йшли першої післявесільної неділі на частування до батьків молодої' (2, 6, 8, 11, 15, 16, 18, 20, 21, 23, 24, 26, 28, 29, 32, 33-35, 37, 40, 45, 48-55, 58, 60, 61, 64, 65, 67, 70, 73, 74, 76, 84, 85, 88-93, 97, 98, 100, 102); ~ до ве^|сўілўного ^|батўка похме^|лўатисў див. ПОХМЕЛЯТИСЯ; ~ до в'ін^|цўа (9, 25, 27, 42, 56-59, 63, 64, 72, 75, 90), ~ п'ід в'і^|нецў (2, 11, 19, 29, 36, 40, 43, 51, 60, 65, 66, 69, 73, 88, 102) 'вінчатися'; ~ до друж^|ка (11, 13, 17, 53, 65) 'післявесільне частування на запрошення у дружка молодого'; ~ дойі^|дати див. ДОЇДАТИ; ~ до^|гулўувати, ~ до^|гулўуватў с^|валўбу див. ДОГУЛЮВАТИ;
~ до моло^|дойі ў ^|гостўі (29), ~ на ^|заўтрўік (56), ~ на од^|гул (55) 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня'; ~ до с^|векра (60, 73) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; ~ до свек^|рухи покло^|ницў:а див. ПОКЛОНИТЬСЯ; ~ до с^|таршого бу^|йарина о^у|б'ідатў, ~ о^|б'ідати до сва^|тўіў див. ОБІДАТИ;
◊ ~ за рушни^|ками (56) 'іти сватати дівчину'; ~ ^|заўтрўікатў до с^|векра див. ЗАВТРІКАТЬ; ~ к^|ланўатисў див. КЛАНЯТИСЬ;
~ коро^|ваĭ дўі^|лити див. ДІЛИТИ; ~ ^|мити ^|руки див. МИТИ;
~ ку^|реĭ ва^|ритў (91), ~ на ва^|реники (78), ~ на ^|курўатину (22, 73, 74, 90), ~ на ку^|реĭ (78), ~ на ^|кури (34, 42, 54, 58, 67, 74, 78, 81, 102), ~ по ку^|реĭ (47, 68, 90) 'пародійне весілля'; ~ на гро^а|би (99), ~ на к^|ладовиш':е (77, 94) 'ритуал ушанування померлих батьків наречених передвесільного дня'; ◊ ~ на мир (82) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'; *иты (?) на посадъ (21, 77 – с. 345, 608) 'займати молодим почесне місце за весільним столом'; і^|ти на пох^|м'ілў:а див. ПОХМІЛЛЯ; ~ на с^|нўіданў:а див. СНІДАННЯ; ~ на со^|рочку ди^|витисў див. ДИВИТИСЬ; ~ на шиш^|ки (1-102) 'обряд випікання весільного хліба'; ~ о^(у)|б'ідатў до д^|ружки див. ОБІДАТИ; ~ оглўа^|дати див. ОГЛЯДАТИ; ~ оглўа^|датисўа див. ОГЛЯДАТИСЯ; ~ од^|гулўуватў див. ОДГУЛЮВАТЬ; ~ ^|пити ^|водку див. ПИТИ; ~ по ^|беседах (94), ~ по бе^|седах (28), ~ по гос^|тўах (24, 52), ~ по ^|родичах (18, 19, 25, 33, 39, 45, 48, 50-52, 58, 66, 71, 73, 83, 94, 95, 102), ~ ў ^|гостўі (65) 'післявесільний звичай, за яким гості йшли на частування до близьких родичів молодих'; ~ по^|луднуватў, ~ по^|луднўуватў до свек^|рухи див. ПОЛУДНУВАТЬ; ~ пореше^|тити див. ПОРЕШЕТИТИ; ~ похме^|лўатў ве^|сўілўного ^|батўка див. ПОХМЕЛЯТЬ; ~ похме^|лўатисўа див. ПОХМЕЛЯТИСЯ; ~ ^|рўізати коро^|ваĭ див. РІЗАТИ; ~ с^|нўідати, ~ с^|нўідати до моло^|дого, ~ с^|нўідатў до моло^|дойі,
~ с^|нўідатў до с^|векра, ~ с^|нўідатў до ^|теш':і див. СНІДАТИ; ~ ў ^|розв'ідку (82) 'виконувати обряд розвідування';~ х^|лўіба од^|в'ідатў див. ОДВІДАТЬ; ~ хлўіб одйі^|дати див. ОД'ЇДАТИ; *на покой иты (96 – с. 640) 'обряд комори'.

ІТИ² і^|ти (5, 6, 10, 13-17, 23, 26, 28-30, 32, 35-37, 41, 42, 44-46, 49, 51-54, 56, 59, 60, 62, 63, 68, 71-73, 75, 77, 79, 80, 84, 85, 92, 94, 95, 97, 99, 101), ~ ^|зам'іж (4, 10, 12, 17, 25, 29, 33-35, 38, 42-48, 61, 64, 66-68, 71, 79, 83, 86, 89, 90, 93, 96, 100, 101),
~ ^|замуж (5, 83, 91, 101), ~ ў ж'ін^|ки (70) 'виходити заміж'.

Ї

ЇЗДОВИЙ йіз^|довиĭ (1, 11, 38, 42, 48, 84, 88) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ЇЗДОК йіз^|док (81, 85) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ЇСТИ: ^|йісти пирўіж^|ки (87), *йисты (?) пырижкы (47 – с. 743), *йисты пырижечкы (44 – с. 218) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'

ЇХАТИ: ◊ ^|йіхати ў га^|рўаче (5, 8, 14, 35) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'; ~ за моло^|дойу (1-102) 'весільний почет молодого за молодою'; ~ с^|нўідатў до ^|тестўа див. СНІДАТИ.

Й

ЙОЖИКИ ^|йожики (98) 'печиво у вигляді булочок із прикрасами у формі зубчиків для обдаровування весільних гостей'.

ЙОЛКА ^|йолка (11, 45) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової гілки'.

ЙОЛОЧКА ^|йолочка (12) 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової гілки'.

ЙОЛОЧКИ ^|йолочки (23, 32) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді гілочок сосни'.

К

КАВАЛЄР кава^|лўер (17, 19, 22, 57, 69, 80, 85, 91), кова^|лўер (79, 99, 102) 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися'.

КАВУН ка^|вун (68) 'страва, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

КАДУШЕЧКА ка^|душечка (75) діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

КАДУШКА ка^|душка (68) 'діжка, в якій учиняють тісто на весільний коровай'.

КАЖДА: ^|кажда с^|волоч' див. СВОЛОЧ.

КАЙМА каĭ^|ма (61) 'прикраса з тіста у вигляді мережива, якою обводять коровай по окружності'.

КАЛАЧ ка^|лач (2, 3, 4, 6, 10, 11-15, 23, 24, 27, 31, 33, 37-40, 46, 48-50, 56, 57, 61, 63, 66, 69, 72-75, 77-79, 81, 82, 89, 90, 100-102), *калачъ (20, 22, 30, 44, 66, 72, 87, 96 – с. 55, 92, 107, 126, 217, 639, 810, 838) 1. 'хліб періоду сватання' (3, 66);
2. 'коровай молодого' (2, 3, 6, 10, 11, 14, 37, 46, 49, 56, 89);
3. 'доповнення до короваю молодого' (*30, *44, *66, *72);
4. 'хліб для обдаровування дружок' (4, 15, 27, 38, 40, 48, 50, 57, 61, 63, 69, 73, 77, 78, 81, 82, 90, 100, 101); 5. 'доповнення до короваю молодої' (10, 14, *30, *44, 49, *72); 6. 'хліб для молодих' (12, 13, 33, 38, 66, 75, 79, 102); 7. а) 'хліб у вигляді кільця, через який молода дивиться на молодого' (*20, *22, 23, 24, 31, 33, 72, 74); б) 'хліб у вигляді кільця, який тримає старша дружка над головою молодої' (*87, *96) 8. 'хліб для обміну між сім'ями молодих' (39, 49); 9. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (27).

ка^|лач із ву^|тўатами (8, 12), ~ з вуте^|нўатами (5, 6, 11, 13-15), ~ ма^|ненўкиĭ (60) 'хліб для обдаровування дружок'.

КАЛАЧИК¹ ка^|лачик (15, 36) 'хліб для обдаровування дружок' (36); 2. 'хліб для молодих' (15).

КАЛАЧИК² скла^|дати ка^|лачиком див. СКЛАДАТИ².

КАЛИНА ка^|лина (1-102) 1. а) 'калина, якою прикрашають коровай' (1-5, 7-18, 20-22, 25-28, 30-36, 39, 40, 43-48, 50-59, 61-66, 68-85, 87-92, 94-100); б) 'калина, якою прикрашають коровай на знак цноти молодої' (6, 19, 23, 24, 29, 37, 38, 40-42, 49, 60, 67, 86, 93, 101, 102); 2. 'весільне деревце молодої у вигляді прикрашеної калинової гілки' (34).

КАМПОТ кам^|пот (37, 46, 61, 68, 80, 81) 'напій, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

КАНХВЕТИ кан^|фети (59), канх^|вети (1-102), конх^|вети (62, 82) 'цукерки, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

КАПОР ^|капор (63, 69, 100), *капоръ (96 – с. 639) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

КАРАВАЯГА карава^|йага (27) 'коровай молодого (великого розміру)'.

КАЦАПИ: ка^|цапи ў ^|лаптўах (31) 'учасники пародійного весілля, переряджені росіянами'.

КАША^{1 |}каша (1-26, 28-39, 41-89, 91-93, 95, 97-101)
1. 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля' (1-26, 28-39, 41-89, 91-93, 95, 97-101); 2. 'страва, що сигнаплізує про завершення весілля' (38).

^|каша з ^|курўатини (40) 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля'.

КАША^{2 |}каша (38) 1. 'обряд поїдання каші на знак завершення весілля'; 2. 'останній день весільного гуляння'.

КАШАМИРОВИЙ: каша^|мировиĭ пла^|ток див. ПЛАТОК; ~ пла^|точок див. ПЛАТОЧОК.

КВАДРАТИКИ квад^|ратики (30) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді чотирикутників'.

КВІТКА к^|в'ітка (1, 2, 4-8, 10, 14, 18, 19, 21, 24, 25, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 42, 44-47, 49, 51, 52, 54, 57, 59-64, 66-69, 71-73, 77, 79, 80, 82, 83, 85, 89-92, 94, 97, 98), *квитка (66 –
с. 130) 1. 'головний убір молодої до обряду покривання' (2, 51, 59, ⁽*⁾66, 79, 80, 82, 83, 94); 2. 'прикраса у вигляді червоної квітки, яка знаходиться в центрі вінка молодої і яку пришивають до головного убору молодого під час обряду покривання' (1, 4-8, 10, 14, 18, 19, 21, 24, 25, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 42, 44-47, 49, 52, 54, 57, 59-64, 67-69, 71-73, 77, 79, 80, 82, 83, 85, 89-92, 94, 97, 98); 3. 'весільне деревце молодої у вигляді великої квітки' (46).

к^|в'ітка ви^|сока (80) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

КВІТКИ кв'іт^|ки (1, 2, 4-8, 10-14, 18, 19, 21, 24, 25, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 42, 44, 45, 46, 49-52, 54, 57, 59, 60-64, 67-69, 71-73, 75, 77, 79, 80, 82, 85, 86, 90-92, 94, 97, 98), ор. мн. з кв'іт^|кам (34), *квиткы (82, 97 – с. 14, 1000) 1. 'прикраси у вигляді червоної або білої квітки, що є атрибутами жонатих або неодружених учасників весілля – чоловіків' (1, 2, 4-8, 10-14, 18, 19, 21, 24, 25, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 42, 44, 45, 46, 49-52, 54, 57, 59, 60-64, 67-69, 71-73, 75, 77, 79, 80, ⁽*⁾82, 85, 86, 90-92, 94, ⁽*⁾97, 98); 2. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів' (4, 42, 50, 52).

кв'іт^|ки в'ін^|чалўнўі (98) 'прикраси у вигляді квітки, які священик уручає молодим під час вінчання'.

КВІТОЧКА к^|в'іточка (20, 23, 29, 32, 44, 63, 65, 70, 74, 75, 84) 'прикраса у вигляді червоної квітки, яка знаходиться в центрі вінка молодої і яку пришивають до головного убору молодого під час обряду покривання'.

КВІТОЧКИ кв'іточ^|ки (20, 23, 24, 34, 44, 65, 74, 80), *квиточкы (82, 97 – с. 14, 1000) 1. 'прикраси у вигляді червоної або білої квітки, що є атрибутами жонатих або неодружених учасників весілля – чоловіків' (20, 23, 44, 65, 74, *82, *97); 2. 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (34); 3. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді квітів' (24, 74, 80).

кв'іточ^|ки на палич^|ках (25) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих прикрашених галузок'.

*КВИТОЧКЫ-ВИНОЧКЫ (44 – с. 217) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

КИБАЛКА ки^|балка (60) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

*КЫБАЛОЧКА (42 – с. 827) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

КИЙ киĭ (65), к'іĭ (65) 1. 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої';
2. 'букет квітів із запаленою свічкою, який тримає світилка молодого'.

КИМ'ЯХ: ким^|йах репйа^|х'іў (88), к'ім^|йах із репйа^|х'іў (68), ком^|йак репйа^|х'іў (67) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

КИСІЛЬ ки^|сўілў (1-5, 8, 10, 17, 22, 23, 31, 32, 50, 54, 64, 75, 85, 92, 93, 97, 99), к'і^|сўілў (7, 9, 13, 34, 35, 44, 87) 'напій, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

КИТИЦІ: плўуш із ^|китицўами див. ПЛЮШ.

КІЙКИ к'іĭ^|ки (29, 39, 49, 94, 95), ~ з репйа^|хами (73), ~ з репйа^|х'іў (33, 41), ~ з рўіпйа^|хами (79), *кийкы (?) (30, 72, 84, 87 – с. 56, 503, 810, 842) а) 'палиці з прив'язаними суцвіттями реп'яхів, що є атрибутами малолітніх братів молодої' (29, *30, 33, 39, 41, 49, 73, 79, *87, 94, 95); б) 'палиці з прив'язаною соломою, що є атрибутами малолітніх братів молодої' (*72, *84).

КІЙОК ки^|йок (58, 82), к'і^|йок (5, 10-14, 16, 32, 40, 44, 46, 47, 51-53, 55, 60-64, 67, 76, 80, 83-88, 91), ~ із репйа^|хами (6, 42, 54), ~ із рўіпйа^|х'іў (38), ~ із со^|ломойу (42) 1. а) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (5, 6, 10-14, 16, 32, 38, 40, 42, 44, 46, 47, 51-55, 58, 60-64, 67, 76, 80, 82-88, 91); б) 'палиця з прив'язаною соломою, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (42);
2. 'палиця, якою дружко "ганяє" матір молодого навколо поїзда перед від'їздом за молодою, а мати в цей час обсипає поїзд насінням, горіхами, грошима, цукерками' (10).

КІЛ к'іл (5, 13, 31, 47, 51, 54, 55, 58, 61, 65, 68, 86, 87), кол (49, 58) 'загострена з одного кінця дерев'яна палиця, яку забивають наприкінці весілля в землю серед двору або біля порога, ллючи на неї воду'.

◊ заби^|вати ко('і)л див. ЗАБИВАТИ.

КІЛОК к'і^|лок (1, 3, 12, 15, 23, 24, 30, 37, 38, 40, 58, 62, 64, 66, 70, 81, 93), *килокъ (70 – с. 873) 'загострена з одного кінця дерев'яна палиця, яку забивають наприкінці весілля в землю серед двору або біля порога, ллючи на неї воду'.

◊ заби^|вати к'і^|лок див. ЗАБИВАТИ.

*КИНЦИ: ◊ ховать кинци див *ХОВАТЬ.

КІНЬ¹ к'інў (24), конў (91) 'учасник пародійного весілля, переряджений конем'.

КІНЬ² к'інў (36) 'букет квітів із дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого'.

КІСЄТОЧКА к'і^|сўеточка (18) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

КІСНИКИ к'іс^|ники (6, 7, 36, 41, 42, 49, 66, 67, 76, 78, 82, 83, 95, 97), к'існи^|ки (2, 3, 11-13, 15, 18, 22, 26, 27, 30-33, 35, 43, 45, 47, 51-55, 57-61, 73, 75, 79-81, 84-86, 91, 94, 96), *кисныки (30, 43, 96 – с. 518, 639, 840) 'різнокольорові стрічки, які вплітають у косу нареченої'.

КІСНИЧКИ к'існич^|ки (62) 'різнокольорові стрічки, які вплітають у косу нареченої'.

*КИСОНЬКА (42, 87 – с. 812, 827) 'зачіска молодої до обряду покривання у весільній пісні'.

КІЮР: к'і^|йур із репйа^|х'іў (15) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

КЛАНЯТИСЬ к^|ланўатисў (73) 'сватання'.

КЛЕНОВИЙ: кле^|нов'і лис^|точки див. ЛИСТОЧКИ.

◊ і^|ти к^|ланўатисў (63) 'обряд запрошення гостей на весілля'.

КЛИКАНІ к^|ликанўі (21, 58, 80, 93) 'запрошені на весілля гості'; ~ ^|гостўі див. ГОСТІ.

КЛИН клин (42) 'загострена з одного кінця дерев'яна палиця, яку забивають наприкінці весілля в землю серед двору або біля порога, ллючи на неї воду'.

◊ заби^|вати ~ див. ЗАБИВАТИ.

КЛИНОК кли^|нок (42) 'загострена з одного кінця дерев'яна палиця, яку забивають наприкінці весілля в землю серед двору або біля порога, ллючи на неї воду'.

◊ заби^|вати ~ див. ЗАБИВАТИ.

КЛИНОЧОК кли^|ночок (32) 'смужка тіста, якою обводять коровай по окружності'.

КЛИНЧИКИ к^|линчики (62) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді скрученої на конус смужки тіста'.

КЛІТИНКИ клўі^|тинки (19, 87) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді клітинок'.

КНИШ книш (49) 'печиво, що випікають у молодої'.

КНИШИКИ к^|нишики (67) 'весільне печиво'.

*КНУТЪ (22, 30, 87 – с. 109, 814, 844) 'батіг, яким молодий б'є жінку перед тим, як везти її додому'.

КНЯГИНЯ кнўа^|гинўа (2, 11, 14, 17, 23, 31, 33, 36, 43, 48, 54, 59, 64, 66, 71, 75, 79, 82, 86, 90-97), *княгыня (44, 82 –
с. 228, 999), *княгиня (43 – с. 522), моло^|да кнўа^|гинўа (19, 20, 44, 66, 67, 80, 87, 91), *молода княгыня (44 – с. 229), *молода княгиня (20, 44, 66, 77, 84, 87 – с. 92, 127, 219, 505, 611, 810), *молодая ~ (97 – с. 17) 1. 'дівчина періоду сватання у примовах старостів' (31); 2. 'молода під час весілля' (2, 11, 14, 17, ⁽*⁾20, 23, 31, 33, 36, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, *46, 48, 54, 59, 64, ⁽*⁾66, 71, 75, *77, 79, ⁽*⁾82, ⁽*⁾84, 86, ⁽*⁾87, 90-96, ⁽*⁾97).

КНЯГИНЬ кнўа^|гинў (53) 'молодий під час весілля'.

КНЯЗІНЯ кнўа^|зўінўа (53) 'молода під час весілля'.

КНЯЗЬ кнўазў (2, 11, 14, 17, 23, 31, 33, 36, 43, 48, 54, 59, 64, 66, 71, 75, 79, 82, 86, 87, 90-97), *князь (43, 46, 87 – с. 522, 795, 810), моло^|диĭ кнўазў (19, 20, 44, 66, 67, 77, 80, 87, 91), *молодый князь (20, 22, 66, 84, 87 – с. 92, 107, 127, 502, 810) 1. 'парубок періоду сватання у примовах старостів' (31)';
2. 'парубок після заручин до весілля' (36, 93); 3. 'молодий під час весілля' (2, 11, 14, 17, 19, ⁽*⁾20, *22, 32, 31, 33, 36, ⁽*⁾43, 44, *46, 48, 54, 59, 64, ⁽*⁾66, 67, 71, 75, 77, 79, 80, 82, *84, 86, ⁽*⁾87, 90-97); 4. 'молодший брат молодої, що "продає" сестру молодому' (87).

КНЯЗЮВАТИ кнўазўу^|вати (14) 'бути молодим на весіллі'.

КОБИЛА ко^|била (69, 81) 1. 'учасники пародійного весілля, що зображують кобилу' (81); 2. 'кобила, яку вводять у хату, де знаходиться молода, в разі її нецнотливості' (69): Йак пло^|ха моло^|да ∕ ко^|билу ў ^|хату ўве^|дутў ∕ во^|на на^|пакосте ∕ а моло^|да приби^|райе ∕∕.

КОВЕР ко^|вер (70) 'виріб, яким застилають лаву для молодих'.

КОВИРЯТИ: кови^|рўати г^|рубу (31), ~ ^|ком'інў (31, 72) 'обрядова дія дівчини під час сватання, зміст якої інформатори не можуть пояснити'.

КОВЙОР коў^|йор (68, 102) 'покривало на весільних коней'.

КОВПАК коў^|пак (3) 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві'.

КОЖУХ ко^|жух (1-41, 49-71, 74-102), ку^|жух (14, 26, 27, 56, 69) а) 'кожух, яким застилають лаву, на яку сідають молоді за весільним столом' (1-41, 49-70, 74-102); б) 'кожух, яким застилають лаву, на яку сідає цнотлива молода' (71).

ко^|жух вивер^|тали див. ВИВЕРТАТИ.

КОЗА ко^|за (11, 65, 66, 78, 88) 'учасник пародійного весілля, переряджений козою'.

КОЗАК ко^|зак (67) 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися'.

КОЗЬОЛ ко^|зўол (11) 'учасник пародійного весілля, переряджений козлом'.

КОЛЕСО ^|колесо (70) 'колесо, яке вивішують на ворота і крутять на знак нецнотливості молодої'.

КОЛЄЧКО ко^|лўечко (4) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

КОЛОДА ко^|лода (61, 65, 70) 'дерев'яна колода, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

КОЛОКОЛЬЧИКИ коло^|колўчики (24, 51, 67) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

КОЛОСКИ колос^|ки (5, 13, 20, 32, 35, 51, 79, 80, 87), ^|колоски (68) 1. 'пучок житніх колосків, яким батьки благословляють молодих' (51, 79, 80, 87); 2. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді пшеничних колосків' (5, 13, 20, 32, 35, 68, 79).

бу^|кет колос^|к'іў див. БУКЕТ; колос^|к'іў пу^|чечок див. ПУЧЕЧОК; пу^|чок ^|житнўіх колос^|к'іў див. ПУЧОК.

КОЛОСКОВА колос^|кова (1-5, 7, 8, 10-12, 16, 27, 29, 37, 49, 51, 59, 61, 64, 96, 97) а) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, що стоїть на весільному столі перед молодими і вміст якої розпивають при святкуванні річниці весілля' (1-5, 7, 8, 11, 16, 27, 29, 37, 49, 59, 61, 64, 96, 97); б) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля' (10, 12, 51).

розпи^|вати колос^|кову див. РОЗПИВАТИ.

КОЛОСОВКА коло^|соўка (13-15, 18, 20, 36, 39, 48, 55-58, 60, 62, 63, 65, 77-83, 93-95) 'обв'язана червоною стрічкою пляшка горілки з житніми колосками, що стоїть на весільному столі перед молодими і вміст якої розпивають при святкуванні річниці весілля'.

КОЛОСОВКИ тільки мн. коло^|соўки (17) 'дві пляшки (шампанського й горілки) з прив'язаною до них червоною стрічкою парою дерев'яних ложок, що стоять на весільному столі перед молодими і вміст яких розпивають при святкуванні річниці весілля'.

розпи^|вати коло^|соўки див. РОЗПИВАТИ.

КОЛОСОК коло^|сок (24) 'смужка тіста на короваї у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ко^|са колос^|ком див. КОСА.

КОЛОСОЧКИ коло^|сочки (15, 18, 30, 31, 59, 77) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді пшеничних колосків'.

КОЛОСОЧОК коло^|сочок (66) 'смужка тіста на короваї у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

КОЛУПАТИ: колу^|пати ^|комин (77), ~ ^|коминў (46, 49, 50, 73, 82), ~ ^|ком'інў (5, 7, 8, 10, 11, 20-22, 26-28, 33, 35, 36, 38, 39, 41, 43, 57, 68, 70, 74, 78-80, 87, 91), ~ п'іч (15, 29, 54, 58, 64, 75, 82, 83, 89, 93, 94-97), ~ ^|п'ічку (4, 28, 40, 61, 67, 99, 101),
~ п^|литку (100), ~ с^|тўіну (65), *колупаты (?) припечекъ (66 – с. 124) 1. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі згоди на одруження' (1, 50, 61, *66, 94, 100); 2. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі незгоди на одруження' (10, 15, 26, 27, 28, 87, 89); 3. 'обрядова дія дівчини під час сватання, зміст якої інформатори не можуть пояснити' (4, 5, 7, 8, 11, 21, 24, 33, 35, 36, 38-41, 43, 46, 49, 54, 57, 64, 65, 67, 69, 70, 73, 74, 75, 78-80, 82, 83, 93, 95-97, 99, 101); 4. 'відзначати записом подарунки молодим' (91); 5. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої' (5, 10, 20, 21, 22, 77); 6. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, виконувана з метою перевірити працьовитість молодої' (29, 80, 95); 7. 'обрядова дія, що сигналізує про одруження останньої дитини в сім'ї' (58).

КОЛЬЦА ^|колўца (67) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

КОЛЬЦО колў^|цо (1-3, 5-7, 9-15, 19, 23-25, 27, 32, 34, 35, 37, 43-49, 53-55, 57, 59, 61, 67, 68, 71, 76-78, 81-83, 86, 87, 94-96, 99-102), н. мн. ^|колўца (67), ^|колўцўа (1-3, 5-7, 9-15, 19, 23-25, 27, 32, 35, 37, 43-49, 53-55, 57, 59, 61, 68, 71, 76-78, 81-83, 86, 87, 94-96, 99-102), р. мн. ^|колўцўіў (25); 1. 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі' (1-3, 5-7, 9-15, 19, 23-25, 27, 32, 35, 37, 43-49, 53-55, 57, 59, 61, 67, 68, 71, 76-78, 81-83, 86, 87, 94-96, 99-102); 2. 'смужка тіста, якою обводять коровай по окружності' (34).

~ обру^|чалўне (51, 102) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

КОЛЮЧЕ ко^|лўуче (51, 78) 'коровай молодої'.

КОМІНЬ: кови^|рўати ^|ком'інў див. КОВИРЯТИ; колу^|пати ^|коми('і)н^(ў) див. КОЛУПАТИ; обди^|рати ^|коми('і)н^(ў) див. ОБДИРАТИ.

КОМПАНІЯ ком^|панўійа (71, 78, 86), кон^|панўійа (67, 92), ко^ан^|панўійа (99) 1. 'сукупність учасників весілля' (67, 71, 78); 2. 'учасники весільного поїзда молодого' (86, 92, 99).

КОНИК ^|коник (15, 20, 58, 66) 1. 'прикраса з тіста на короваї у вигляді коня' (15, 20, 58) 2. 'букет квітів із дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого' (66).

м'іч із ^|коником див. МІЧ.

КОНЬ конў (32)'прикраса з тіста на короваї у вигляді коня'.

КОНЮХ ^|конўух (16, 25, 34, 51, 55, 67, 68, 71, 73, 75, 80, 82, 90, 34, 73, 90), н. мн. конўу^|ха (34, 73, 90) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

КОПІЙКИ коп'іĭ^|ки (1-3, 5, 8, 10, 11, 13, 17-20, 30, 33, 40, 42-44, 53-55, 60, 61, 63, 67, 73-75, 78-80, 82, 88, 89, 93, 97-102) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

КОПІЙОЧКИ коп'ійоч^|ки (7) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

КОРЖ корж (68) 'нижня частина короваю'.

КОРЗИНКА кор^|зинка (23, 31, 33, 35, 41, 79) 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання'.

КОРОБ ^|короб (41) 'головний убір молодої до обряду покривання'.

КОРОБКА ко^|робка (53) 'коробка з попелом, по якій родичі молодої б'ють палкою при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої'.

КОРОВА: ко^|рова про^|дажнўа (28) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

КОРОВАЙ кара^|ваĭ (1, 2, 4, 5, 7, 15, 16, 20, 25, 27, 29, 30, 36, 37, 46, 53, 54, 61, 64, 65, 67, 69, 70-73, 80, 83-87, 89, 93, 96, 97, 99, 102), *каравай (20, 21, 44, 66, 70, 72, 73, 84, 85, 96, 97 – с. 13, 55, 92, 126, 217, 220, 346, 500, 637, 872, 963), коро^|ваĭ (1-102) 1. 'коровай молодого' (1-16, 18, 19, ⁽*⁾20, ⁽*⁾21, 22-31, 34-43, ⁽*⁾44, 45-65, ⁽*⁾66, 67-69, ⁽*⁾70, 71, ⁽*⁾72, 73-84, ⁽*⁾85, 86-95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 98-102); 2. 'коровай молодої' (10, 14, *20, 26, 33-37, *44, 60, ⁽*⁾70, *72, 73, 74, 77, 87, 89); 3. 'хліб для обдаровування дружок' (4, 11, 17, 29, 32, 35, 37, 38, 44, 45, 61, 70, 73, 89, 93, 96, 99-102); 4. 'хліб періоду сватання' (5); 5. 'хліб для обміну між сім'ями наречених' (24, 39); 6. 'хліб, який уручають священикові за те, що повінчав молодих' (34).

кара^|ваĭ ма^|ненўкиĭ (2) 'невеликий коровай, який уручають батькам молодих при обдаровуванні'; коро^|ваĭ з ву^|тўатами (11, 59), ~ з вуте^|нўатами (17) 'хліб для обдаровування дружок'; ~ з шиш^|ками (11) 'коровай, який беруть свашки із дому молодої для того, щоб молода наступного ранку ним поснідала'.

*бгаты каравай див. *БГАТЫ; дўі^|лити коро^|ваĭ, і^|ти ~ дўі^|лити див. ДІЛИТИ; і^|ти ^|рўізати ~ , ^|рўізати ~ див. РІЗАТИ; прода^|вати ~ див. ПРОДАВАТИ.

КОРОВАЙНИЦІ коро^|ваĭницўі (1, 4, 5, 24, 54, 84, 86, 88), *коровайныци (20 – с. 90) 'жінки, що виготовляють весільне печиво'.

КОРОВАЙЧИК коро^|ваĭчик (69, 83) 'хліб для обдаровування дружок'.

коро^|ваĭчик неве^|ликиĭ (39) 'хліб для обміну між сім'ями наречених у вигляді невеликого короваю'.

КОРОВАЙЧИКИ (83) 'печиво у вигляді двох круглих хлібів, обведених навколо обручиком із тіста, що символізує молодих і розподіляється між учасниками весілля разом із короваєм'.

КОРОВКА ко^|роўка (80) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

КОРОНА ко^а|рона (86, 87, 96), ко^|рона (1-4, 46, 61, 100) 1. 'вінець, який тримають над головами молодих під час вінчання в церкві' (1-4, 46, 61, 86, 87, 96); 2. 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання' (100).

КОРОНКА ко^а|ронка (7, 8, 81, 102), ко^|ронка (101) 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання'.

КОРЧИТИ: ◊ ^|корчити дура^|ка (82) 'гуляти на пародійному весіллі'.

КОСА ко^|са (2, 5, 13, 14, 17, 21, 22, 23, 25, 30, 31, 40, 42, 43, 52, 57, 59, 61, 64, 67, 70-72, 74, 77-79, 81, 84, 85, 87, 88, 90-92, 96, 99, 101), *коса (20-22, 30, 43, 66, 70, 77, 82, 97 – с. 16, 89, 108, 130, 347, 518, 608, 838, 873, 1000) 1. а) 'зачіска (у вигляді звичайно, у три пасма, заплетеної коси) молодої до обряду покривання' (2, 5, 13, 14, 17, 21, 42, 57, 59, 71, 77, 78, 85, 88, 90, 91); б) 'зачіска молодої до обряду покривання' (*20-22, *30, *43, *66, *70, *77, *82, *97); 2. 'смужка тіста на короваї у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (22, 23, 25, 30, 31, 40, 43, 52, 57, 61, 64, 67, 70, 72, 74, 79, 81, 84, 87, 90, 92, 96, 99, 101).

дв'і ко^|си (92), дв'і ко^|сўі (38, 68) 'зачіска (у вигляді звичайно, у три пасма, заплетених двох кіс) молодої до обряду покривання'; *коса въ дрибулькы (70 – с. 674), *~ въ дрибушкы (82, 84 – с. 501, 1002), ко^|са дв'іĭнич^|ком (39),
~ дрўі^|бушечками (80), ~ дрўі^|бушками (40), ~ колос^|ком (66), ~ ў дри^|бушки (29), ~ ў дрўі^|бушечки (79, 83, 97), ~ ў дрўі^|бушку (15, 18, 20, 26, 29, 37, 38, 45, 47, 53, 54, 61, 64, 65, 67, 70, 74, 79, 84, 93-96), ~ ўрозп^|лўот (24, 31, 33-35, 41, 67), ши^|рока ~ (28, 46, 47, 49, 69, 70, 72, 91) 'зачіска молодої до обряду покривання (при укладанні зачіски волосся розділяють на дві рівні частини й поєднують їх дрібними пасмами кожної)'; ~ ўт^|ройе (1, 4, 6, 8-12, 16, 19, 22, 27, 44, 48, 51, 52, 55, 63, 73, 76, 86, 89, 92, 98-102) 'зачіска (у вигляді звичайно, у три пасма, заплетеної коси) молодої до обряду покривання'; рос^|пуш':ена ~ (60, 70) 'зачіска (у вигляді лише знизу заплетеного волосся) молодої до обряду покривання'.

зак^|ручувати ^|косу див. ЗАКРУЧУВАТИ; розплўі^|тати ~ див. РОЗПЛІТАТИ; розпус^|кати ~ див. РОЗПУСКАТИ; розби^|рати ~ див. РОЗБИРАТИ; рош^|ч'ісувати ^|косу див. РОЗЧІСУВАТИ.

КОСИ ^|коси (4, 44, 84) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді коси'.

КОСИНКА ко^|синка (37) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

КОСИНОЧКА ко^|синочка (35) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

КОСИЦІ: ко^|сицўі з ^|селезнўа (41, 79) 'довге пташине пір'я, яким прикрашають вінок нареченої'.

КОСИЧКА ко^|сичка (4, 20, 23, 34, 41, 88) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

КОСИЧКИ ко^|сички (1, 20, 25, 40, 54, 65, 93) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді коси'.

КОСОЧКА ^|косочка (75) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді коси'.

КОСТРИЩЕ кост^|риш':е (20) 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду'.

КОСТЬОР кос^|тўор (1-3, 6, 10, 22, 31, 44, 46, 47, 48, 60, 64, 72, 74, 75, 79, 80, 82, 84, 85, 86, 88, 90, 99, 100), кос^|тер (20, 54) 1. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодої з метою зупинити коней і отримати викуп від молодого' (6, 22, 48, 60, 64, 74, 79, 80, 82, 85, 86, 88, 90); 2. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду' (3, 44, 75); 3. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого і через яке він переносить молоду' (1, 72, 99, 100); 4. 'вогнище, яке розпалюють біля двору молодого ∕ молодої під час пародійного весілля' (2, 10); 5. 'вогнище, яке учасники весілля розпалюють у разі цнотливості молодої і плигають через нього' (31, 46, 47, 80, 84).

КОСЯЧКИ косўач^|ки (81, 92) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді скрученої на конус смужки тіста'.

*КОЧЕРГА (44 – с. 230) 'кочерга, яку мати молодого дарувала невістці, примовляючи: "Дарую я васъ, диты, щастямъ-здоровьямъ, а тоби, дочко, рогачъ та кочергу"'.

КРАСИВИЙ: кра^|сивий пла^|ток див. ПЛАТОК.

КРАСНЕ к^|расне (1, 2, 6, 12, 39, 41, 79) 1. 'покривало на весільних коней' (1, 2, 6, 12, 39, 41, 79); 2. 'відріз червоної тканини, який дарують матері молодої на знак цнотливості дочки' (79).

~ з бук^|вами (79) 'покривало на весільних коней'.

КРАСНИЙ: к^|расна дўі^|вицўа див. ДІВИЦЯ; ~ ^|заполоч див. ЗАПОЛОЧ; ~ ^|лўента див. ЛЄНТА; ~ ^|лўенточка див. ЛЄНТОЧКА; к^|расне ви^|но див. ВИНО; к^|расниĭ от^|лас див. ОТЛАС; ~ пе^|тух див. ПЕТУХ; ~ пла^|ток див. ПЛАТОК;
~ ^|пойас див. ПОЯС; ~ руш^|ник див. РУШНИК; ~ ф(х)лаг, *красный флагъ див. ФЛАГ; к^|раснўі криш^|ки див. КРИШКИ; ~ ^|побочнўі див. ПОБОЧНІ; ~ покри^|вала див. ПОКРИВАЛА;
~ по(у)^|пони див. ПОПОНИ; по^|душка з к^|раснойу ^|наволочкойу див. ПОДУШКА; пу^|чок к^|раснойі ^|лўенти див. ПУЧОК.

КРАЯТИ: ◊ к^|райати с^|вадўбу (27) 'гуляти останній весільний день'.

КРЕНДЕЛИКИ крен^|делики (55) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

КРЕНДЕЛІ к^|ренделўі (33, 38) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

КРИВУЛЬКИ кри^|вулўки (20) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

КРИВУЛЬОЧКИ кривулўоч^|ки (26) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді цифри вісім'.

КРИЛЬЦЕ к^|рилўце (34, 52, 67), крилў^|це (20, 64, 89) 'пташине пір'я, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

КРИШКИ криш^|ки (43), к^|раснўі ~ (42) 'покривала на весільних коней'.

КРОКІС кро^|к'іс (5, 39, 67, 77, 92, 95) а) 'букет квітів крокосу, який тримає світилка молодого' (5, 67, 77, 92); б) 'букет квітів крокосу з дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого' (39); в) 'букет квітів крокосу із запаленими свічками й дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого' (95).

м'е(і)ч із кро^|косу, м'іч із к^|рок'ісу, м'іч із кро^|косўіў див. МІЧ.

КРУГЛЕ к^|ругле (62, 78, 81) 1. 'хліб для обдаровування дружок' (62, 78); 2. 'хліб для молодих' (81).

КРУГЛЕНЬКЕ круг^|ленўке (33, 76-78), *кругленьке (77 – с. 606) 1. 'коровай молодої' (*77); 2. 'хліб для обдаровування дружок' (33, 78); 3. 'хліб, який молода бере з собою в дім чоловіка (76, 77).

круг^|ленўке з ву^|тўатами (76), ~ з ^|йожиками (76) 'хліб для обдаровування дружок'.

круг^|ленўким об^|водўат див. ОБВОДИТИ.

КРУГЛИЙ: к^|ругла хлўі^|бина див. ХЛІБИНА.

КРУГЛЯК круг^|лўак (34) 'нижня частина короваю'.

КРУГЛЯЧКИ круглўач^|ки (34), круглўаш^|ки (66) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликиї кульок'.

КРУГОМ обер^|тайутў кру^|гом див. ОБЕРТАТИ.

КРУЖКА: об^|водили круж^|ка див. ОБВОДИТИ.

КРУТИТИ кру^|тити (16) 'прикрашати весільне деревце'.

кру^|тити крутў^|ком (34) 'міняти зачіску молодій перед обрядом покривання'.

КРУТЬКОМ: кру^|тити крутў^|ком див. КРУТИТИ.

КРУЧЕНИК к^|рученик (38) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

КРУЧЕНИКИ к^|рученики (77) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді скрученої на конус смужки тіста'.

КРЬОСНА к^|рўосна (4, 6, 7, 10-14, 16, 17, 23, 24, 27, 30, 37, 39, 43, 48, 49, 51, 57, 58, 60, 64, 66-71, 74, 75, 77, 78, 81-83, 85, 87, 91, 95, 99-101), ~ ^|мати див. МАТИ².

КРЬОСНИЙ к^|рўосниĭ (4, 6, 7, 10-14, 16, 17, 23, 24, 27, 30, 37, 39, 43, 48, 49, 51, 57, 58, 60, 64, 66-71, 74, 75, 77, 78, 81-83, 85, 87, 91, 95, 99-101), 1. 'хрещений батько молодого ∕ молодої' (4, 6, 7, 10-14, 16, 17, 23, 24, 27, 30, 37, 39, 43, 48, 49, 51, 57, 58, 60, 64, 66-71, 74, 75, 77, 78, 81-83, 85, 87, 91, 95, 99-101); 2. 'керівник весілля від молодої, який є її хрещеним батьком' (49, 51, 99).

~ ^|батўко див. БАТЬКО².

КРЬОСНІ к^|рўоснўі (4, 6, 7, 10-14, 16, 17, 23, 24, 27, 30, 32, 37, 39, 43, 48, 49, 51, 57, 58, 60, 64, 66-71, 74, 75, 77, 78, 81-83, 85, 87, 91, 95, 99-101) 'хрещені батьки молодих'.

КУБУШКА ку^|бушка (7, 18) 'глечик, який родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої'.

КУВАТИ: ◊ ку^|вати свек^|руху (46, 95) 'брати викуп із матері молодої під час пародійного весілля, імітуючи її підковування'.

КУЗНЕЦЬ куз^|нецў (46) 'учасник пародійного весілля, переряджений ковалем'.

КУЛІШ ку^|лўіш (77, 81, 98, 99) 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля'.

КУМАЧ ку^|мач (4, 30, 36, 82, 83), *кумачь (43 – с. 520) 'покривало на весільних коней'.

КУНИЦЯ ку^|ницўа (4, 9, 20, 48, 66, 88, 96) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

та^|киĭ ∕ шо ^|ловитў ку^|ницўу див. ТАКИЙ.

КУНИЧКА ку^|ничка (9) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

*КУНОЧКА (21 – с. 345) 'дівчина періоду сватання у весільній пісні'.

КУПАТИ ку^|пати (3) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля, імітуючи купання учасників обряду'.

КУПЕЦЬ ку^|пецў (96), *купецъ (96 – с. 634) 'парубок періоду сватання у примовах старостів'.

КУРІПКА ку^|рўіпка (66) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

КУРКА ^|курка (69) 'курка, яку представники роду молодого впускають у хату, де знаходяться весільні гості, на знак цноти молодої; потім її ловлять і несуть варити'.

КУРЯТИНА ^|курўатина (94. 96) 'густий суп із крупів на курячому бульйоні, що є головною стравою пародійного весілля'.

^|каша з ^|курўатини див. КАША¹.

і^|ти на ^|курўатину див ІТИ¹.

КУРЯТНИКИ ^|курўатники (74) 'сукупність учасників пародійного весілля'.

КУХАРКИ ку^|харки (15, 18, 22, 86, 89, 100), кухар^|ки (2, 10, 13, 17, 20, 21, 23, 33, 48, 49, 51-53, 61-64, 68, 91, 99, 101, 102) 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

благода^|рити куха^|рок див. БЛАГОДАРИТИ.

КУХОВАРКИ кухо^|варки (34, 35, 96) 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

КУЧА: ^|куча репйа^|х'іў (8) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

КУЧЕР ^|кучер (1, 3, 4, 7, 9, 13-15, 19, 20, 22-28, 34, 37, 39, 40, 43-46, 49, 53-58, 62, 65-70, 75, 77, 86, 87, 89, 94, 99-102), ^|кучерў (2, 16, 21, 35, 37, 72, 83, 89-93) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

КУЧЕРА куче^|ра (23) 'наймані люди, що правлять весільними кіньми'.

КУЧЕРЯВИЙ куче^|рўавиĭ (24) 'хлопчик, що вимітає піч перед випеченням короваю'.

Л

ЛАВА: ^|мертва ^|лава (62), *прычилкова лава (43 – с. 524) 'лава, на яку сідають молоді за весільним столом'.

*ЛАВКА: прычилкова лавка (44 – с. 218) 'лава, на яку сідають молоді за весільним столом'.

ЛАДИТИ ^|ладити (80) 'домовлятися батькам наречених про майбутнє весілля'.

◊ ^|ладитў за нўі^|в'есту (87) 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб'.

ЛАПТІ ^|лаптўі (31, 100-102) 1. 'личаки, у які взуті учасники пародійного весілля, переряджені "кацапами"' (31); 2. 'печиво у вигляді личаків, яке вручають батькові молодої при обдаровуванні' (100-102).

ЛАСТІВКИ ^|ластўіўки (93) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді ластівок'.

ЛАХМІТТЯ лах^|м'ітў:а (16) 'придане нареченої у вигляді одягу'.

ЛАШТУВАТИ лашту^|вати (93) 'прикрашати весільне деревце'.

ЛЕБЕДІ лебе^|дўі (16, 23), ^|лўеб'ідўі (34) 1. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді лебедів' (16, 23); 2. 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих' (7, 23, 34).

ЛЕБЕДЯТА лебе^|дўата (50) 'печиво у вигляді двох пташок, призначене для молодих'.

ЛЕЖЕНЬ ^|леженў (2, 3, 5, 6, 12, 17, 21, 23, 32, 33, 34, 38, 39, 44, 47, 51, 73, 79, 80, 82), *лежень (30, 44, 84, 87, 97 – с. 13, 217, 501, 811, 838), *лежинь (72 – с. 55), ^|лиженў (94) 1. 'коровай молодого у вигляді круглої ∕ продовгуватої хлібини' (2, 3, 5, 6, 12, 17, 21, *30, 32, 33, 34, 38, 39, *44, 47, 51, *72, 79, 80, 82, *84, *87); 2. 'коровай молодої у вигляді круглої ∕ продовгуватої хлібини' (12, 33,*30, *44, *72, 94); 3. 'хліб для обміну між сім'ями наречених у вигляді продовгуватої хлібини' (23); 4. 'хліб для молодого' (44): Шоб моло^|диĭ не буў ^|лежнем ∕ а буў робо^|таш':им ∕∕; 5. 'хліб для дітей' (73).

дўі^|лити ^|леженў див. ДІЛИТИ; ^|рўізати ~ див. РІЗАТИ.

ЛЕКАРКА ле^|карка (26) 'учасниця пародійного весілля, переряджена лікаркою'.

ЛЄНТА: к^|расна ^|лўента (83, 96) 'червона стрічка, яку вивішують на ворота на знак цноти молодої'; пу^|чок к^|раснойі ^|лўенти див. ПУЧОК.

ЛЄНТИ ^|ленти (1, 2, 6, 7, 21, 22, 25-27, 32, 34, 36-40, 47, 48, 53, 55, 56, 58, 63, 65-67, 69, 70, 75, 76, 82, 84, 92), р. мн. ^|лентўіў (26); ^|лўенти (3-5, 8-20, 23-25, 28-31, 33-35, 41, 42, 44-51, 54, 59, 60, 62, 64, 67, 68, 69, 71-74, 77-81, 83, 85-102), р. мн. ^|лўентўіў (49) 1. 'різнокольорові стрічки, які прикріплюють до вінка молодої' (1-29, 31-33, 35-42, 44-51, 53-56, 58-60, 62-87, 90-97, 100-102); 2. 'різнокольорові стрічки, які вплітають у косу нареченої' (1, 3-5, 8-14, 16, 17, 19, 21, 23-25, 28, 29, 34, 35, 37-42, 44-46, 48, 50, 51, 54, 56, 59, 60, 62-64, 67-74, 77, 79, 80, 87-93, 96, 98-102); 3. 'стрічки, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп' (20, 30, 51).

^|жоўтўі ^|ленти (36), ^|синўі ~ (36) 'стрічки, якими "прикрашають" весільних коней на знак нецнотливості молодої'; к^|раснўі ^|ленти (36, 38, 67), к^|раснўі ^|ленти (3-5, 9, 23, 25, 43, 50, 52, 57, 77, 80, 81, 93, 100, 101) 'червоні стрічки, якими прикрашають коровай (гільце, пляшки з вином, весільних коней та ін.) на знак цноти молодої'.

^|палка ∕ об^|мотана ^|лўентами див. ПАЛКА.

ЛЄНТОЧКА: к^|расна ^|лўенточка (51) 'стрічка, якою розмахують родичі молодої на знак її цноти'.

ЛЄНТОЧКИ ^|ленточки (67, 74), ^|лўенточки (20, 30, 47, 88, 89) 1. 'різнокольорові стрічки, які прикріплюють до вінка молодої' (30, 67, 74, 88, 89); 2. 'різнокольорові стрічки, які вплітають у косу нареченої' (20, 47, 74).

*ЛЫСЫЦЯ (73, 77 – с. 604, 623) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ЛИСТИ: лис^|ти ^|дуба (61) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді дубових листочків'.

ЛИСТОЧКИ лис^|точки (2, 4, 20, 23, 30-32, 34, 38, 49, 67, 66, 68, 70, 71, 77, 81, 86, 88, 90, 100) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді листочків'.

кле^|нов'і ~ (5) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді кленових листочків'.

ЛИСТЯ: ду^|бове ^|листўа (67) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді дубових листочків'.

ЛИСТЯЧКО ^|листўачко (23, 59, 65) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді листочків'.

ЛІПИТИ лўі^|пити (55, 58) 'прикрашати весільне деревце'.

ЛІПИХА лўіпи^|ха (31) 'образна назва киселю як напою, що служить сигналом завершення частування за весільним столом'.

Це ^|тайа лўіпи^|ха ∕ шо з:а с^|толу випи^|ха ∕∕ (31) 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

ЛІС лўіс (2, 3, 14) 'весільне деревце молодого, яке виготовляють із вирізаних і прикрашених галузок, що встромляються у спеціально підготовлену велику гілку'.

ЛОЖКА: дўі^|рўава ^|ложка (90) 'дірява ложка, з якої їсть молода на знак своєї нецнотливості'.

ЛОПАТКА: ло^|патка сох^|ран:а (1) 'дерев'яна лопатка, якою висаджують коровай у піч'.

ЛОХАНКА ла^|ханка (11), ло^|ханка (27) 'шаплик, у якому вчиняють тісто на весільний коровай'.

ЛОША ло^|ша (43) 'лоша, яке підводять задом до матері молодої на знак нецнотливості дочки'.

ЛУНА лу^|на (31) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді місяця'.

ЛЬОН: лўон виби^|вати див. ВИБИВАТИ.

ЛЮБИТЕЛІ: лўу^|бителўі ^|випитў (2, 10, 27, 49, 51), лўу^|бўітелўі ^|випитў (51) 'особи, що перегороджують дорогу весільній процесії з метою отримати викуп'; лўу^|бителўі з ^|вулицўі (73),
~ поди^|вицў:а (86) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ЛЮБОПИТНІ: лўубо^|питнўі х^|весўки див. ХВЕСЬКИ.

ЛЮДИ: ^|лўуди ∕ йа^|к'і інтере^|суйуцў:а (98), чу^|ж'і ~ (12, 32 42, 53, 58, 89) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'; ~ ∕ шо на с^|ваĭб'і (42) 'сукупність учасників весілля'; ^|наĭнўатўі ~ (77), ў^|данўі ~ (23, 41, 48, 49) 1. 'жінки, що виготовляють весільне печиво' (23, 41, 48, 49, 77); 2. 'жінки, що виготовляють весільні страви' (77).

ЛЯГАТИ: лўа^|гати серед до^|роги (3) 'створювати перешкоду весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

М

МАЙСТРИЦІ маĭст^|рицўі (67) 'жінки, що виготовляють весільне печиво'.

МАКІТРА ма^|к'ітра (2, 5, 10, 11, 16, 21, 23, 29, 32-37, 39, 40, 42, 44-46, 50, 52, 56-60, 62, 63, 65-69, 73, 75-77, 79-83, 85-93, 95, 96, 100-102) 1. 'макітра, в якій учиняють тясто на весільний коровай' (2, 5, 10, 11, 16, 21, 23, 29, 32-37, 39, 40, 42, 44-46, 50, 56-60, 62, 63, 65-69, 73, 75-77, 79-83, 85-93, 95, 96, 100-102); 2. 'макітра, яку родичі молодої розбивають біля воріт при під'їзді молодого з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (52).

МАЛЬЧІШНИК малў^|ч'ішник (20) 'обряд прощання молодого з парубкуванням'.

МАЛЮВАННЯ малўу^|ванў:а (5, 35, 59), *малевання (44 – с. 220) 'сукупність прикрас на короваї (у весільній пісні)'.

МАНЕНЬКИЙ: ка^|лач ма^|ненўкиĭ див. КАЛАЧ.

МАРЛІЧКА ^|марлўічка (97) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання'.

МАРЛЯ ^|марлўа (58, 64, 82, 97) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання'.

МАСТЕРИЦІ масте^|рицўі (20, 88) 1. 'жінки, що виготовляють весільне печиво' (20, 88); 2. 'жінки, що виготовляють весільні страви' (88).

МАТЕР БОЖА ^|Матер ^|Божа (27, 36, 84), ^|Матўір ^|Божа (20, 31) 'ікона з зображенням Божої Матері, якою батьки благословляють молоду на шлюб'.

МАТЕРІЯ ма^|терўійа (25, 29, 65) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання'.

МАТИ^{1 |}мати (1-102), ор. одн. ^|матерейу (7, 15), *маты (43 – с. 519) 'рідна мати молодого ∕ молодої'.

ве^|сўілўнайа ^|мати (60) 'рідна мати молодого у весільній пісні'.

^|батўко ĭ ^|мати, *батько й маты див. БАТЬКО¹.

МАТИ²: к^|рўосна ^|мати (14, 32, 67), х^|ресна ~ (22, 34, 35, 89), х^|рўосна (8-10, 25, 86, 92, 93) хре^|ш':ена ~ (2, 4, 5, 7, 9-11, 16, 20, 38, 40-42, 45-47, 54, 58, 59, 61, 65-67, 70, 72, 74-76, 82, 84, 87-89, 94, 96, 97, 100), *хрещена маты (43 – с. 517) 'хрещена мати молодого ∕ молодої'.

МАТІР^{1 |}матўір (32, 33, 39, 76, 95, 98, 101) 'рідна мати молодого ∕ молодої'.

^|батўко ĭ ~ див. БАТЬКО¹.

МАТІР²: хре^|ш':ена ~ (32, 33, 39, 76, 95, 98, 101) 'хрещена мати молодого ∕ молодої'.

МЕД мед (26, 32, 46, 72, 73, 84, 86, 90, 91, 94, 99), *медъ (44, 73, 87 – с. 229, 624, 814) а) 'мед, яким мажуть коровай на знак цноти молодої' (26, 32, 46, ⁽*⁾73, 91); б) 'мед, яким пригощають учасників весілля на знак цноти молодої' (*44, 72, 73, 84, 86, *87, 94, 99); в) 'мед, яким пригощають цнотливу молоду' (72, 90).

МЕДВІДЬ мед^|в'ідў (31) 'учасник пародійного весілля, переряджений ведмедем'.

МЕДІВНИЦЯ медўіў^|ницўа (23) 'солодка горілка, яку дають молодим після першої шлюбної ночі'.

МЕДОВУХА медо^|вуха (1, 24, 42, 44, 61, 86, 93) 'солодка горілка, яку дають молодим після першої шлюбної ночі'.

МЕДУХА ме^|духа (34, 50) 'солодка горілка, яку дають молодим після першої шлюбної ночі'.

МЕНША: ^|менўч'а д^|ружка, ^|менша д^|ружка див. ДРУЖКА; ^|менўч'а с^|вашка, ^|менша с^|вашка див. СВАШКА; ^|менўч'а св'і^|тилка див. СВІТИЛКА.

МЕНШИЙ: ^|менўч'іĭ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ бу^|йар див. БОЯР; ~ друж^|ко, ^|меншиĭ друж^|ко див. ДРУЖКО; ^|менўч'іĭ сват, ^|меншиĭ сват див. СВАТ¹; ^|менўч'іĭ с^|тароста, ^|меншиĭ с^|тароста див. СТАРОСТА.

МЕНШІ: бо^|йарини ^|менш'і див. БОЯРИНИ; ~ под^|ружки див. ПОДРУЖКИ.

МЕРЕЖАНИЙ: хлўі^|бина ме^|режана див. ХЛІБИНА.

МЕРЕЖЕЧКИ ме^|режечки (35, 72) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді полоски'.

МЕРЕЖКА ме^|режка (61) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді полоски'.

МЕРТВИЙ: ^|мертва ^|лава див. ЛАВА.

МЕЧИК ^|мечик (55), ^|м'ечик (57) 'букет квітів, який тримає світилка молодого'.

МЄЛОЧ ^|м'елоч (7, 29, 65), ^|м'ілоч (10) 'дрібні монети, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

МИКОЛАЙ-УГОДНИК Мико^|лаĭ-у^|годник (31) 'ікона з зображенням святого Миколая, якою батьки благословляють молодого на шлюб'.

МИКОЛА-ЧУДОТВОРЕЦЬ Ми^|кола-чудот^|ворецў (20) 'ікона з зображенням святого Миколая, якою батьки благословляють молодого на шлюб'.

МИР: ◊ і^|ти на мир див. ІТИ¹.

МИТИ: і^|ти батў^|кам ^|ноги ^|мити (31) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'; і^|ти ~ ^|руки (29), по^|суду ~ (55) 'останній день весільного гуляння'; ~ ^|ноги (3, 33, 44, 45) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля, імітуючи миття ніг учасникам обряду'; ~ ^|ноги батў^|кам (31, 60, 63, 70) а) 'обрядова дія учасників пародійного весілля' (31); б) 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про одруження останньої дитини в сім'ї' (60, 63, 70); ~ ^|руки (33, 35, 39, 69) 1. 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля, імітуючи миття рук учасникам обряду' (33); 2. а) 'обрядова дія учасників пародійного весілля' (39, 69); б) 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про одруження останньої дитини в сім'ї' (35).

МИТКАЛЕЦЬ митка^|лецў (39) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

МИТКАЛЬ мит^|кал (37), мит^|калў (21, 26, 54, 59, 66-69), ор. одн. митка^|лўом (21, 66), ^|б'ілиĭ мит^|калў (37) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

МІДНИЙ: ^|м'ідниĭ в'і^|нецў див. ВІНЕЦЬ¹.

МІЗНИКА м'із^|ника (12) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

МІЛІЦІНЕР м'ілўіцўі^|нер (46) 'учасник пародійного весілля, переряджений міліціонером'.

МІСТЕЧКО м'іс^|теч'ко (7) 'почесне місце для молодої за весільним столом'.

МІСТО: по^|чотне ^|м'істо (27, 100), *сужне мисто (70 – с. 872) 1. 'почесне місце для молодих за весільним столом' (27, 100); 2. 'місце в печі, куди кладуть випікати коровай' (*70).

*МИСЦЕ: *сужене мисце (20 – с. 93) 'почесне місце для молодих за весільним столом'.

МІСЯЦЬ ^|м'ісўацў (32, 34, 67) 1. 'прикраса з тіста на короваї у вигляді місяця' (34, 67); 2. 'паперові прикраси на гільці молодого у вигляді місяця' (32).

МІТЕЛЕЧКА м'і^|телечка (89) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

МІТЕЛКА м'і^|телка (84) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

МІЧ меч (5, 7, 20, 44, 54, 61, 80, 87, 88), м'еч (3, 9, 23, 51, 67, 72, 95), ~ із кро^|косу (11, 94), ~ із репйа^|х'іў (9), *мечъ (42, 77, 87 – с. 606, 811, 826), м'іч' (2, 8, 10, 17, 22, 24, 26, 29, 30, 32, 35, 37, 39, 40, 42, 45-49, 52, 54-56, 58-66, 69-71, 73, 75, 76, 78-82, 85, 86, 90, 91, 93, 98), н. мн. м'і^|чі (75), ор. одн. з м'і^|чем (26, 29, 37, 49, 76, 86), з м'і^|чом (32, 46, 47), ор. мн. з м'і^|чами (41), м. одн. на м'і^|чев'і (10), ў м'і^|чу (48), ~ із ва^|силўк'іў (1, 6, 12-14, 33, 69), ~ із ва^|силўок (36, 53), ~ із гвоз^|дики (14), ~ із ^|коником (33), ~ із к^|рок'ісу (73, 74), ~ із кро^|косўіў (44), ~ із кро^|косу (14, 21, 28, 33, 38, 41, 46, 83, 84, 94), ~ із цв'і^|тўіў (15, 38), *мичъ (30, 44 – с. 220, 840) 1. а) 'букет квітів, який тримає світилка молодого' (5, 7, 8, 10, 12, 14, 15, 17, 20, 22-24, 29, ⁽*⁾30, 32, 35, 38, 40, *44, 46, 47, 51, 55, 56, 58-64, 67, 71, 72, 74, *77, 78, 79, 81, 83-85, 87, 91, 93, 94); б) 'букет квітів із житніми колосками, який тримає світилка молодого' (70); в) 'букет квітів із запаленою свічкою ∕ свічками, який тримає світилка молодого' (1, 3, 6, 11, 13, 21, 26, 28, 41, 42, 52-54, 65, 75, 76, *87, 95); г) 'букет квітів із дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого' (2, 36, 33, 36, 39, 45, 48, 66, 80, 86, 88, 90, 98); ґ) 'букет квітів із запаленою свічкою ∕ свічками та дерев'яною фігуркою коня, який тримає світилка молодого' (33, 37, 44, 49, 69, 73, 82); 2. 'весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної вишневої гілки' (23); 3. 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (9, 17, 54, 65, 72, 81).

МІШОК: м'і^|шок з ^|попелом (45) 'мішок із попелом, по якому б'ють учасники пародійного весілля на знак нецнотливості молодої'.

МЛАДШИЙ: м^|лач':іĭ друж^|ко див. ДРУЖКО; с^|тароста див. СТАРОСТА.

МЛИНЦІ¹ млин^|цўі (11, 43, 52) 1. 'головна страва на вечірці, влаштовуваній для молодого та його товаришів передвесільного дня' (43); 2. 'млинці, які випікає для родичів одягнена в кожух молода на знак своєї нецнотливості' (11, 52).

МЛИНЦІ² тільки мн. мли^|цўі (43) 'вечірка з частуванням, що завершує обряд прощання молодого з парубкуванням'.

МОГОРИЧ¹ мого^|рич (1-102), *могарычъ (20 – с. 86), *могорычъ (43, 44, 46 – с. 215, 517, 793) 1. 'горілка, яку виставляють старости або батьки нареченої на знак успішного сватання' (1-19, ⁽*⁾20, 21-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, ⁽*⁾46, 47-102); 2. 'один із весільних викупів у вигляді напоїв' (9-12, 14, 18, 24, 29, 31, 34, 35, 38, 40, 41, 50, 51 55-57, 62, 64, 74, 75, 77, 93, 99, 101, 102).

б^|рати мого^|рич див. БРАТИ; вима^|гати ~ див. ВИМАГАТИ; ^|випити ~ див. ВИПИТИ; зароб^|лўати ~ див. ЗАРОБЛЯТИ; про^|сити ~ див. ПРОСИТИ; т^|ребувати ~ див. ТРЕБУВАТИ; по^|пити ~ див. ПОПИТИ; роз^|пити ~ див. РОЗПИТИ; за^|пити ~ див. ЗАПИТИ; *пыты могорычъ див. ПИТИ; про^|пити мого^|рич див. ПРОПИТИ.

МОГОРИЧ² мого^|рич (2, 3, 17, 18, 32, 69, 70, 75, 77, 78, 81, 82), *могорычъ (44 – с. 215) 1. 'сватання' (*44); 2. 'обряд випивання горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб' (2, 3, 17, 18, 32, 69, 70, 75, 77, 78, 81, 82).

◊ д^|ругиĭ мого^|рич (2) 'святкування сватання одруженими учасниками весілля'.

◊ ^|первиĭ мого^|рич (2) 'сватання'.

МОГОРИЧІ тільки мн. могори^|ч'і (19) 'один із весільних викупів у вигляді спиртних напоїв'.

◊ зароб^|лўати могори^|ч'і див. ЗАРОБЛЯТИ.

МОЛОДА¹ мо^ало^а|да (99), моло^|да (1-102), *молода (20, 43, 44, 47, 84 – с. 89, 219, 503, 517, 740), *молодая (30, 47, 72 – с. 56, 743, 841), мо^уло^у|да (7) 1. 'дівчина після заручин до весілля' (18, *47, 60, 83); 2. 'молода під час весілля' (1-19, ⁽*⁾20, 21-29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45, 46, ⁽*⁾47, 48-71, ⁽*⁾72, 73-83, ⁽*⁾84, 85-102); 3. 'учасниця пародійного весілля, переряджена молодою' (3, 4, 6, 13, 14, 20, 22, 23, 31, 35, 36, 42, 43, 46-49, 55, 60-62, 66-68, 70, 74, 77, 81, 87-89, 98, 100, 101).

моло^|да д^|руга (34) 'старша дружка молодої'; не^|чесна ~ (45, 47, 64, 80, 102), пло^|ха ~ (63), по^|гана ~ (87) 'нецнотлива молода'; хо^а|роша ~ (69, 84, 87, 99), ^|чесна ~ (47, 66, 96, 102) 'цнотлива молода'.

бе^|седа моло^|дойі, ^|беседа ~ , бесе^|да ~ , б'і^|сўеда ~ , бе^|сўіда ~ див. БЕСЕДА; ^|гостўі ~ див. ГОСТІ; із ру^|ки ~ див. РУКА; перез^|ва ~ див. ПЕРЕЗВА; с^|вадў(ĭ,лў)ба ~ див. СВАДЬБА; сторо^|на ~ див. СТОРОНА; хтосў од ~ див. ХТОСЬ.

вес^|ти моло^|ду ўми^|ватисў див. УМИВАТИСЬ; і^|ти до моло^|дойі ў ^|гостўі див. ІТИ¹; вес^|ти моло^|ду с^|нўідати, і^|ти с^|нўідатў до моло^|дойі див. СНІДАТИ; ^|викуп за моло^|ду див. ВИКУП¹; ^|викупи моло^|дойі див. ВИКУПИ; ^|викуп моло^|дойі див. ВИКУП²; ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дўіĭ див. ГЛАДИТИ; ◊ за^|пити моло^|ду див. ЗАПИТИ; накри^|вати моло^|ду див. НАКРИВАТИ; ◊ пере^|пити ~ див. ПЕРЕПИТИ; покри^|вати ~ див. ПОКРИВАТИ; ◊ про^|пити ~ див. ПРОПИТИ; розплўі^|тати ~ див. РОЗПЛІТАТИ; розби^|рати ~ див. РОЗБИРАТИ; торгу^|ватисўа за ~ див. ТОРГУВАТИСЯ; ўми^|вати моло^|ду див. УМИВАТИ.

МОЛОДА²: моло^|да кнўа^|гинўа, *молода(я) княги(ы)ня див. КНЯГИНЯ; моло^|да па^|нўаночка див. ПАНЯНОЧКА; ^|пара моло^|да див. ПАРА.

МОЛОДЕЦЬ¹ моло^|децў (20, 36, 84, 94-97), ^|молодецў (84), *молодець (?) (20 – с. 86) 1. 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися' (⁽*⁾20, 36, 84, 94-97); 2. 'парубок після заручин до весілля' (84).

МОЛОДЕЦЬ² моло^|децў (42) 'цнотлива молода'.

МОЛОДИЙ¹ мо^ало^а|диĭ (99), моло^|диĭ (1-102), *молодый (30, 43, 44, 47, 70, 87 – с. 222, 517, 740, 814, 842, 873), мо^уло^у|диĭ (7) 1. 'парубок після заручин до весілля' (1-19, 22-33, 35-46, ⁽*⁾47, 48-66, 68-76, 78-80, 83-92, 94-100, 102); 2. 'молодий під час весілля' (1-29, ⁽*⁾30, 31-42, ⁽*⁾43, ⁽*⁾44, 45-69, ⁽*⁾70, 71-86, ⁽*⁾87, 88-102) ; 3. 'учасник пародійного весілля, переряджений молодим' (3, 4, 6, 13, 14, 20, 22, 23, 31, 35, 36, 42, 43, 46-49, 55, 60-62, 66-68, 70, 74, 77, 81, 87-89, 98, 100, 101).

бе^|седа моло^|дого, ^|беседа ~ , бесе^|да ~ , б'і^|сўеда ~, бе^|сўіда ~ див. БЕСЕДА; ^|гостўі ~ див. ГОСТІ: із ру^|ки ~ див. РУКА; перез^|ва моло^|дого див. ПЕРЕЗВА; с^|вадў(ĭ,лў)ба ~ див. СВАДЬБА; сторо^|на ~ див. СТОРОНА.

вес^|ти ^|тўош':у до моло^|дого див. ВЕСТИ; і^|ти гу^|лўати до моло^|дого див. ГУЛЯТИ; і^|ти до моло^|дого ве^|черўатў див. ВЕЧЕРЯТИ; і^|ти с^|нўідати до моло^|дого див. СНІДАТИ;
◊ ^|пудрити моло^|дого див. ПУДРИТИ.

МОЛОДИЙ²: моло^|диĭ дру^|жок див. ДРУЖОК; ~ кнўазў, *молодый князь див. КНЯЗЬ; моло^|диĭ пан див. ПАН.

МОЛОДИК моло^|дик (64, 65) 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися'.

МОЛОДИЦЯ моло^|дицўа (1-102), *молодыця (?) (44, 66, 77, 82 – с. 130, 227, 610, 1002) 'молода': а) після обряду покривання (у весільній пісні) (1-8, 10, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 23, 25-30, 32, 36-40, *44, 49-51, 53-65, ⁽*⁾66, 67-71, 74-81, ⁽*⁾82, 83, 93-97, 99, 102); б) після обряду комори (1-102).

МОЛОДІ¹ моло^|дўі (1-102), *молоди (?) (30, 66, 77 –
с. 128, 609, 844) 'молоді під час весілля'.

благосло^|вити моло^|дих див. БЛАГОСЛОВИТИ; благослоў^|лўати ~ див. БЛАГОСЛОВЛЯТИ; вес^|ти с^|нўідати ~ див. СНІДАТИ; ◊ г^|ладити до^|рогу моло^|дим див. ГЛАДИТИ; з^|водити моло^|дих, з^|водити ~ на сог^|ласўійе див. ЗВОДИТИ; із^|водити ~ див. ІЗВОДИТИ; гу^|лўати за моло^|дих, і^|ти гу^|лўати за ~ див. ГУЛЯТИ; на ха^|зўаĭство моло^|дим див. ХАЗЯЙСТВО; покри^|вати ~ , *покрываты молодыхъ див. ПОКРИВАТИ;
◊ поли^|вати до^|рогу моло^|дим див. ПОЛИВАТИ; сереб^|рити моло^|дих див. СЕРЕБРИТИ; ўби^|рати батў^|к'іў моло^|дими див. УБИРАТИ.

МОЛОДІ²: бо^|йари моло^|дўі див. БОЯРИ; х^|лопцўі ~ див. ХЛОПЦІ.

МОЛОДОЖОНИ молодо^|жони (48, 67, 102) 'молоді після обряду комори й до завершення весілля'.

МОЛОДЬ ^|молодў (6, 15, 32, 52, 63, 75, 76, 78) 'сукупність неодружених учасників весілля'.

МОЛОДЬОЖ мо^ало^а|дўож (91), ^|молодўаж (11, 12), ^|молодўіж (7, 8, 13, 14, 21, 30, 35, 37, 40, 64, 65, 77, 93), моло^|дўіж (45), ^|молодўож (5, 9, 10, 16, 18-20, 22, 23, 25, 26, 29, 31, 33, 34, 36, 41, 50, 56, 60, 62, 66, 67, 81, 83, 84, 94, 97), моло^|дўож (1-4, 17, 24, 27, 28, 38, 39, 42-44, 46-49, 51, 53-55, 57-59, 61, 68-74, 78-80, 85, 87-90, 92, 95, 98-101) 'сукупність неодружених учасників весілля'.

МОЛОДЬОЖНИЙ: моло^|дўожниĭ хлўіб див. ХЛІБ.

МОЛОДЯТА моло^|дўата (4, 16, 20, 27, 30, 51, 66, 72) 'молоді після обряду комори й до завершення весілля'.

МОЛОТИТИ: ◊ го^|рох моло^|тити (8, 26, 72, 82, 94) 1. 'обрядова дія учасниць дівич-вечора (72)'; 2. 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня' (94);
3. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, зміст якої інформатори не можуть пояснити' (8, 26); 4. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої' (82); 5. 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля' (94); 6. 'гуляти всю весільну ніч' (94); ^|жито ~ (8, 16, 52) 1. 'пародійне весілля' (52), 2. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої' (16); 3. 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня' (8).

МОРЯК мо^|рўак (70) 'учасник пародійного весілля, переряджений моряком'.

МОТУЗКА мо^|тузка (87) 'мотузка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

МОТОРУХА мото^|руха (34) 'жінка, що вимітає піч перед випеченням короваю'.

МОТУЗОК мату^|зок (25, 34, 36, 86), моту^|зок (4, 15, 39, 95) 'мотузок, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

МУЖИКИ мужи^|ки (11, 17, 18, 22, 28, 32, 34, 37, 38, 46, 56, 61, 64, 65, 67, 70, 71, 74-76, 78, 79, 95, 101, 102) 'особи, що перегороджують дорогу весільній процесії з метою отримати викуп'.

мужи^|ки ∕ шо ў кори^|дорўі сто^|йатў (85) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

МУЖЧИНИ муш^|чини (35) 'особи, що перегороджують дорогу весільній процесії з метою отримати викуп'.

МУЗИКАНТИ музи^|канти (1-102) 'музиканти на весіллі'.

МУЗИКИ му^|зики (20, 67) 'музиканти на весіллі'.

Н

НАЙМАНІ: ^|наĭманўі ж'ін^|ки див. ЖІНКИ.

НАЙНЯТІ: ^|наĭнўатўі ^|лўуди див. ЛЮДИ.

НАКРИВАТИ: накри^|вати моло^|ду (39, 95) 'виконувати обряд покривання'.

НАКРУТКА ^|накрутка (8-14, 17, 32, 55) 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання'.

НАКРУЧУВАТИ нак^|ручувати (70) 'міняти зачіску молодій перед обрядом покривання'.

НАЛИВКА на^|лиўка (15) 'солодке вино, яке дають молодим після першої шлюбної ночі'.

НАЛИГАЧ на^|лигач (25, 50) 'налигач, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

НАМІТКА на^|м'ітка (20) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

НАПАРНИК: ^|батўк'іў на^|парник (39) 'особа, що виконує основну роль в обряді сватання, примовляючи "законні" слова'.

НАПЕРЕХРЕСТЯ: б^|русики наперех^|рестўа див. БРУСИКИ.

НАРАДА на^|рада (2, 3) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

НАРЕЧЕНА рідко наре^|чена (1-4, 7, 10, 24, 30-32, 36, 39, 49, 54, 80, 82, 88), на^|речена (6, 9, 13, 17, 22, 27, 40, 44, 46, 47, 61, 66, 67) 'дівчина стосовно того, з ким одружуватиметься'.

НАРЕЧЕНИЙ рідко наре^|чениĭ (1-4, 7, 10, 24, 30-32, 36, 39, 49, 54, 80, 82, 88), на^|речениĭ (6, 9, 13, 17, 22, 27, 40, 44, 46, 47, 61, 66, 67) 'парубок стосовно того, з ким одружуватиметься'.

*НАРОДЪ (43 – с. 522) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

НАРЯД на^|рўад (2-5, 7-14, 17-28, 31-33, 35-44, 47, 50-65, 67-77, 80-84, 87, 88, 90, 91, 93-102), с^|вадўібниĭ ~ (49, 86) 'весільне вбрання молодої'.

НАРЯЖЕНІ¹ на^|рўаженўі (70), нарўа^|жонўі (34) 'сукупність учасників пародійного весілля'.

НАРЯЖЕНІ²: пал^|ки на^|рўаженўі див. ПАЛКИ.

НАРЯЖУВАННЯ на^|рўажуванў:а (38, 55, 67, 88, 93, 96) 'обряд урочистого одягнення молодої у весільне вбрання'.

НАСВАЛЬБИТИСЯ насвалў^|битисўа (67) 'нагулятися на весіллі досхочу'.

НАСІННЯ на^|сўінў:а (14, 46, 73, 87, 93), ~ гарбу^|зўаче (8, 11, 17, 47, 49, 85), ~ гарбу^|зове (9, 16) 'насіння, яким мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

НАТОРГОВУВАТИ натор^|говувати (16) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля'.

НАШЕ ^|наше (85) 'молода в обряді підміни': Уве^|дўітў нам ^|наше ∕ не^|хаĭ нам поп^|лўаше! ∕∕.

НЕБЛАГОПОЛУШНА неблагопо^|лушна (13, 17, 59) 'нецнотлива молода'.

НЕВИННА не^|вин:а (20) 'цнотлива молода'.

НЕДІВКА не^|дўіўка (67) 'нецнотлива молода'.

НЕДІВЧИНА не^|дўіўчина (3, 25, 48, 75, 91) 'нецнотлива молода'.

НЕЗАЙМАНА не^|заĭмана (20, 33, 34, 51) 'цнотлива молода'.

НЕЗАЙНЯТА не^|заĭнўата (7, 60), не ^|заĭнўата х^|лопцўами (41) 'цнотлива молода'.

НЕКЛИКАНІ нек^|ликанўі (92) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

НЕОПОРОЧЕНА неопо^|рочена (31, 35) 'цнотлива молода'.

НЕПОРОЧНА непо^|рочна (16) 'цнотлива молода'.

НЕПОРОЧНИЦЯ непо^|рочницўа (16) 'цнотлива молода'.

НЕПРИГЛАШОННІ непригла^|шонў:і (22, 24, 27, 28, 41, 45, 50, 54, 66, 70, 75, 78, 80, 91, 92, 94, 99), непригла^|шонўі (2, 40, 43, 45, 49, 57, 67, 68, 87, 101, 102) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

НЕПРОХАНІ неп^|роханўі (92) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

НЕТРІПУХА нетрўі^|пуха (25) 'цнотлива молода'.

НЕТРОНУТА нет^|ронута (41, 50, 71, 76, 90) 'цнотлива молода'.

НЕХОРОША нехо^а|роша (25, 84) 'нецнотлива молода'.

~ ^|дўеўка див. ДІВКА; ~ ^|дўіўчина див. ДІВЧИНА.

НЕЧЕСНА не^|чесна (1, 2, 4-8, 10, 12, 14, 15, 18-24, 26-28, 30-33, 36-44, 46, 49-54, 56-58, 60-63, 67, 68, 70, 72, 73-75, 77-79, 81-86, 88, 89, 91-97, 100, 101), *не честна (46 – с. 797) 'нецнотлива молода'.

не^|чесна моло^|да див. МОЛОДА¹.

НИЗ низ (93) 'нижня частина короваю'.

НІВЄСТА не^|в'еста (6, 9-11, 13-16, 19-21, 24-26, 29, 31-33, 35, 36, 38, 42, 45, 46, 50, 53, 56, 59, 61, 63, 67, 69, 70, 74, 77, 80, 84, 91, 94, 100, 101), ~ на ^|од:анў:і (67), не^|в'іста (22, 46), *невиста (44 – с.232), нўі^|в'еста (1-8, 10, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 28, 30, 34, 37, 39-41, 43, 44, 47-49, 51, 52, 54, 55, 57-60, 62, 64-73, 75-79, 81-83, 85-90, 92, 93, 95-102), но^|в'еста (25) 1. 'дівчина з приданим до того часу, як до неї сватаються' (4, 46);
2. 'дівчина стосовно того, з ким одружуватиметься' (1-102);
3. 'дівчина після заручин до весілля' (2, 6-8, 20, 36, *44, 68, 82); 4. 'молода під час весілля' (1, 3, 23, 25; 40, 54-56, 61, 70, 77, 79, 86, 87, 99, 100, 102).

^|чесна нўі^|в'еста див. ЧЕСНА.

◊ ^|ладитў за нўі^|в'есту див. ЛАДИТИ; ◊ про^|пити ~ див. ПРОПИТИ; торгу^|ватисўа за ~ див. ТОРГУВАТИСЯ.

НІКОЛАЙ Нўіко^|лаĭ (36) 'ікона з зображенням святого Миколая, якою батьки благословляють молодого на шлюб'.

*НИСЪ (?): *зъ носа по грошу (44 – с. 230) 'внесення грошей і продуктів для продовження гуляння після власне весілля'.

НОСИТИ: ◊ гно^у|йі но^|сити (26) 'останній день весільного гуляння'.

НОСОВИЙ: носо^|виĭ пла^|точок див. ПЛАТОЧОК.

НОСОВИЧОК носови^|чок (38) 'хустка, яку дарує дівчина парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі'.

О

ОБВОДИТИ об^|водили (21, 45), ~ круж^|ка (74), круг^|ленўким об^|водўатў (29) 'прикраса з тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБВОДКА об^|водка (15, 20, 28, 31, 44, 46, 86, 88, 98) 'прикраса з тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБВОДОК обво^|док (34) 'прикраса з тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБВОДОЧКА об^|водочка (39) 'прикраса з тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБДАРЮВАННЯ об^|дарўуванў:а (3, 26-29, 31, 33, 37, 49, 51, 53, 57, 61, 65, 66, 71, 88, 89, 100) 'обряд обдаровування молодих'.

ОБДАРЮВАТИ об^|дарўувати (3, 14, 25-27, 29, 31, 33, 49, 51, 57, 60, 61, 66, 71, 78, 88, 93, 94, 100, 101) 'обдаровувати молодих'.

ОБДАРЯТИ обда^|рўати (65) 'обдаровувати молодих'.

ОБДИРАТИ: обди^|рати ^|комин (42, 45, 86), ~ ^|коминў (60, 62, 66, 81), ~ ^|ком'інў (17, 18, 23, 37, 41, 53, 71, 90), ~ п^|литку (100), ~ с^|тўіни (82) 1. 'обрядова дія дівчини під час сватання в разі згоди на одруження (18, 100); 2. 'обрядова дія дівчини під час сватання, зміст якої інформатори не можуть пояснити' (17, 23, 37, 42, 45, 53, 60, 62, 71, 81); 3. 'обрядова дія учасників пародійного весілля, що сигналізує про нецнотливість молодої ' (41, 53, 66, 82, 86); 4. 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля' (86).

ОБЕРТАТИ: обер^|тайутў кру^|гом (37) 'прикраса з тіста на короваї, якою обводять коровай по окружності'.

ОБЗОРИНИ об^|зорини (30) 'оглядини'.

ОБІД о^|б'ід (6, 13, 40, 46, 47, 51, 52, 60, 65, 72, 76, 84, 86, 93, 96, 101), о^у|б'ід (36, 67, 83, 87, 89) 1. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; 2. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня'; 3. 'післявінчальне частування у старшої дружки' (6, 40, 46, 47, 51, 65, 67, 83, 84, 86, 87, 89, 93); 4. 'частування поїжджан батьками молодого перед від'їздом за молодою' (13, 76, 96, 101).

ОБІДАТИ: і^|ти до с^|таршого бу^|йарина о^|б'ідатў (52) 'післявінчальне частування у старшого боярина'; і^|ти о^|б'ідати до сва^|тўіў (50, 52, 53, 58, 70), і^|ти ~ до с^|векра (22, 33, 57, 60, 62, 63) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'; і^|ти до д^|ружки о^(у)|б'ідатў (22, 24, 31, 33, 52, 85, 91) 'післявінчальне частування у старшої дружки'; о^|б'ідати ў с^|векра (75) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'.

ОБІДЕЦЬ¹ об'і^|децў (1, 2, 6, 8, 11, 12, 14, 17, 26, 35, 38-40, 45, 50, 53, 54, 63-66, 68-70, 87-89, 93) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

*ОБІДЕЦЬ²: золотый обидець (66 – с. 127) 'молодий у весільній пісні'.

ОБІДОК об'і^|док (59) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБІДОЧОК об'і^|дочок (5, 11, 59) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБІДЦЕ об'і^|ц:е (35) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

*ОБИДЧИКЪ: золотый обидчикъ (87 – с. 812) 'молодий у весільній пісні'.

ОБІЗЗЯНА об'і^|зў:ана (3, 60, 68) 'учасник пародійного весілля, переряджений мавпою'.

ОБКВІТЧУВАННЯ обк^|в'іч':уванў:а (57, 80) 'прикрашання весільного деревця'.

ОБКВІТЧУВАТИ обк^|в'іч':увати (57, 80) 'прикрашати весільне деревце'.

ОБОДОК обо^|док (9, 65, 94) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБРАЗ ^|образ (2, 3, 19, 43-46, 54, 67, 61, 68, 80, 83, 85, 94-96), *образъ (91, 96 – с. 229, 640) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ОБРАЗЕЦЬ обра^|зецў (89) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ОБРАЗИК об^|разик (42, 83) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ОБРАЗОК обра^|зок (56, 68, 94) 'ікона з зображенням Ісуса Христа, якою батьки благословляють молодих на шлюб'.

ОБРУЧ об^|руч (2, 3, 6, 8, 10, 13, 14, 16, 17, 27, 32, 36, 38, 39, 42, 46, 47, 54, 56, 58, 63, 67-69, 73, 75-77, 80-83, 85, 90-92, 95, 101) 1. 'зачіска молодої (у вигляді закрученої на голові коси) після обряду покривання' (75, 82, 83); 2. 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності' (2, 3, 6, 8, 10, 13, 14, 16, 17, 27, 32, 36, 38, 39, 42, 46, 47, 54, 56, 58, 63, 67-69, 73, 75-77, 80-82, 85, 90-92, 95, 101).

ОБРУЧАЛЬНИЙ: колў^|цо обру^|чалўне див. КОЛЬЦО.

ОБРУЧАТИСЯ обру^|чатисўа (49) 'одружуватися'.

ОБРУЧЕННЯ об^|рученў:а (47) 'вінчання'.

ОБРУЧИК об^|ручик (1, 6, 12, 13, 18, 19, 26, 40, 48, 53, 60, 62, 71, 83, 93, 102) 'смужка тіста у вигляді коси, якою обводять коровай по окружності'.

ОБРУЧКА об^|ручка (54, 66, 68) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

ОБРЯД ^|обрўад (31), об^|рўад (34) 'весільне вбрання молодої'.

ОБСИПАТИ: обси^|пати ^|пойізд (1-102) 'обряд обсипання весільного поїзда матір'ю молодого'.

ОВЕРКО о^|верко (73), *оверко (73 – с. 624) 'суконна ковдра, якою застилають лаву, на яку сідають молоді за весільним столом'.

ОВЕРОК о^|верок (72) 'суконна ковдра, якою застилають лаву, на яку сідають молоді за весільним столом'.

ОГЛЯДАТИ і^|ти оглўа^|дати (59) 'виконувати обряд оглядин'.

ОГЛЯДАТИСЯ і^|ти оглўа^|датисўа (58) 'виконувати обряд оглядин'.

ОГЛЯДЕННЯ ог^|лўаденў:а (58) 'оглядини'.

ОГЛЯДИНА тільки одн. ог^|лўадина (18) 'оглядини'.

ОГЛЯДИНИ ог^|лўадини (4-17, 19-21, 23-41, 43, 45, 49-62, 64-72, 74, 75, 78, 81, 83, 84, 87, 88, 93, 96-102), *оглядыны (68, 70, 77, 84, 97 – с. 12, 605, 499, 870, 883) 1. 'обряд розвідування' (35); 2. 'оглядини' (4-17, 19-21, 23-34, 36-41, 43, 45, 49-62, 64-67, ⁽*⁾68, 69, ⁽*⁾70, 71, 72, 74, 75, *77, 78, 81, 83, ⁽*⁾84, 87, 88, 93, 96, ⁽*⁾97, 98-102).

◊ ог^|лўадини питў див. ПИТИ.

ОГНИЩЕ ^|огниш':е (59) 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодої з метою зупинити коней і отримати викуп під молодого'.

ОГОЛОБЛІ ого^|лоблўі (4) 'голоблі, з якими парубки – сусіди молодої стоять біля її воріт і не пускають молодого у двір'.

ОГОНЬ о^|гонў (3, 5, 6, 9, 15, 17, 18, 25, 28, 36, 37, 43, 51, 55, 58, 61, 62, 64, 68, 69, 71, 72, 76, 77, 79, 81, 87, 93, 94, 96-99, 101) 1. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодої з метою зупинити коней і отримати викуп під молодого' (5, 6, 9, 15, 17, 18, 25, 28, 43, 51, 55, 58, 61, 62, 64, 68, 71, 72, 76, 77, 79, 81, 87, 94, 96-98); 2. 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого з метою перевірити, чи зможуть коні подолати перешкоду' (69, 72); 3 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого і через яке він переносить молоду' (3, 36, 37, 99, 101); 4. 'вогнище, яке розпалюють у разі цнотливості молодої' (93).

ОДВІДАТЬ: і^|ти х^|лўіба од^|в'ідатў (30), *хлиба одвидать (30 – с. 845) 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня'.

ОДВІДИНИ о^уд^|в'ідини (41, 79, 80) 1. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (41);
2. 'частування сватів та молодого подружжя батьками молодої першої післявесільної неділі' (41, 79, 80).

ОДГОВОР од^|говор (65) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ОДГУЛ: і^|ти на од^|гул див. ІТИ¹.

ОДГУЛЮВАТЬ: і^|ти од^|гулўуватў (55) 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня'.

ОДДАНА ^|од:ана (16, 94) 'дівчина після заручин до весілля'.

ОДДАННЯ: ^|дўі(е)ўка на ^|од:а^|нў:і див. ДІВКА; *на отданни дивчина див. ДІВЧИНА; не^|в'еста на ^|од:анў:і див. НІВЄСТА.

ОДДАРКИ о^|д:арки (94) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ОДДАРЮВАТИСЬ о^|д:арўуватисў (94) 'обдаровувати молодих'.

ОДДАТИ о^|д:ати (5-7, 10-13, 16-28, 30-33, 35-38, 40-46, 48, 49, 51-54, 59, 60, 63-68, 70-77, 79, 81-84, 86, 87, 92, 94-99, 101), *отдать (20, 43 – с. 123, 516) 1. 'видати дочку заміж' (5-7, 10-13, 16-19, ⁽*⁾20, 21-28, 30-33, 35-38, 40-42, ⁽*⁾43, 44-46, 48, 49, 51-54, 59, 60, 63-68, 70-77, 79, 81-84, 86, 87, 92, 94-99, 101); 2. 'женити сина' (24, 64).

о^|д:ати ^|зам'іж (9, 13, 17, 19, 20, 23, 24, 30, 34, 35, 45, 47, 61, 64, 68, 74, 76, 78-80, 83, 89, 99), ~ ^|замуж (5, 19, 83), на ^|в'ід:анў ~ (31) 'видати дочку заміж'.

ОДДІЛЯТИ: одў:і^|лўати на ха^|зўаĭство (78) 'обдаровувати молодих'.

ОДІВАННЯ¹ о^удўі^|ванў:а (3, 13, 39) 'обряд урочистого одягнення молодої у весільне вбрання'.

ОДІВАННЯ² о^удўі^|ванў:а (13) 'весільне вбрання молодої'.

ОД'ЇДАТИ: і^|ти хлўіб одйі^|дати (86) 1. 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня'; 2. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'; пирўіж^|ки о^удйі^|датў (87) 'частування сватів та молодого подружжя батьками молодої першої післявесільної неділі'.

ОДКИНУТИСЬ од^|кинутисў (53, 68, 73, 79, 80) 1. 'відмовити парубкові при сватанні' (53, 68, 73, 79, 80); 2. 'посватавшись, передумати женитися' (53).

ОДКЛОНЯТИСЬ: ◊ одкло^|нўатисў батў^|кам (8, 13, 16, 17) 'обряд ранкового частування в домі молодої другого весільного дня, під час якого родичі молодого дякують батькам молодої за гарне виховання дочки'; одкло^|нўатисўа с^|валўб'і (68) 'останній день весільного гуляння, коли батьки молодих дякують гостям за участь у весіллі'.

ОДКУП^{1 |}одкуп (25, 29, 32, 35, 38, 65, 67) 'один із весільних викупів у вигляді грошей, напоїв і солодощів'.

да^|вати ^|одкуп див. ДАВАТИ; т^|ребувати ~ див. ТРЕБУВАТИ.

ОДКУП²: ^|одкуп моло^|дойі (58) 'викуп молодої у дружок'.

ОДКУПОВУВАТИСЬ одку^|повуватисў (25) 'виконувати обряд весільного викупу'.

ОДРУЖЕННЯ од^|руженў:а (1, 7, 9, 18, 23, 25, 30, 33, 36, 45, 50, 52, 54, 61, 65, 84, 90) 'одруження'.

ОДРУЖУВАТИ од^|ружувати (1, 7, 9, 18, 20-25, 30, 33, 36, 45, 52, 54, 57, 61, 65, 66, 85) 'єднати шлюбом чоловіка й жінку'.

ОДРУЖУВАТИСЯ од^|ружуватисўа (1, 7, 9, 21-24, 33, 36, 45, 54, 55, 57, 61, 66, 85, 89, 90) 'одружуватися'.

ОДРЯДИТИ одрўа^|дити (90) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ОЖЕНИТИ оже^|нити (1-102) 'оженити сина'.

ОЖЕНІННЯ оже^|нўінў:а (31, 41, 69) 'одруження'.

ОЗВАР оз^|вар (6, 13, 20, 37, 46, 52, 56, 57, 59-61, 65, 68, 76, 78, 79, 86, 90, 91), уз^|вар (17, 55, 57) 'напій, що сигналізує про завершення частування за весільним столом'.

Оз^|вар йак пода^|дутў ∕ у^|же нам го^|рўілки не да^|дутў! ∕∕ (59) 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

ОНСАМБЛЬ он^|самблў (101) 'музиканти на весіллі'.

ОПОРОЧЕНА опо^|рочена (35) 'нецнотлива молода'.

ОРІХИ о^|рўіхи (3, 13, 19, 22, 23, 30, 33, 40-42, 44, 45, 51, 52, 55, 57-61, 63, 66, 68, 71, 75-78, 80-82, 84, 89, 91, 95, 96) 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою'.

ОРІШЕЧКИ о^|рўішечки (34) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликих кульок'.

ОРІШКИ о^|рўішки (20, 25, 31, 34, 35, 43, 50, 53-56, 67, 70, 74, 79, 80, 87, 88, 97, 99, 100, 102) 1. 'горіхи, якими мати молодого обсипає весільний поїзд перед від'їздом за молодою' (20, 25, 31, 34, 35, 43, 50, 53, 54, 56, 67, 70, 74, 79, 87, 88, 97, 99, 100, 102); 2. 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликих кульок' (55, 80).

ОТЛАС от^|лас (39), к^|расний ~ (29) 'покривало на весільних коней'.

ОХОТНИК о^|хотник (88), *охотныкъ (21, 77 – с. 345, 604) 'парубок періоду сватання': а) у примовах старостів (*77, 88); б) у весільній пісні (*21).

ОХРАНА ох^|рана (34, 73, 87) 1. 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'; 2. 'особи, що закривають ворота двору молодої перед поїздом молодого з метою отримати викуп' (73).

ОХРАННИКИ ох^|ран:ики (20) 'малолітні учасники весілля, що "продають" молоду молодому'.

ОЧИЩАТИСЬ: очи^|ш':атисў ог^|нем (54) 'перехід молодих через вогонь у воротах двору молодого'.

ОЧІПОК о^|ч'іпок (1-3, 5, 11, 12, 15, 17, 18, 20, 21, 23-25, 30, 32-34, 36, 44, 49, 50, 51, 53-62, 64-66, 68, 70, 75, 77, 79-84, 93-96, 102), *очипокъ (20, 30, 43, 44, 47, 66, 68, 70, 73, 77, 82, 85, 96, 97 – с. 16, 93, 130, 227, 517, 609, 623, 640, 746, 843, 873, 884, 964, 1002) а) 'головний убір молодої після обряду покривання' (1-3, 5, 11, 12, 15, 17, 18, ^(*)20, 21, 23-25, ^(*)30, 32, 33, 36, *43, ^(*)44, *47, 49, 50, 51, 53-62, 64, 65, ^(*)66, ^(*)68, ^(*)70, *73, 75, ^(*)77, 79-81, ^(*)82, 83, 84, *85, 93-95, ^(*)96, *97, 102); б) 'очіпок, який надівають на цнотливу молоду' (34).

ОЧІПОЧОК о^|ч'іпочок (18) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

ОЧІПЧИК о^|ч'іпчик (70) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

П

ПАЛИТИ: па^|лити во^|гонў (91) 'створювати перешкоду весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПАЛИЦЯ ^|палицўа (29) 'палиця, якою по приїзді молодої до чоловіка свекор тикав невістку в очі, запитуючи, чи не сліпа вона'.

ПАЛИЧКИ: вуточ^|ки на палич^|ках див. ВУТОЧКИ; кв'іточ^|ки на палич^|ках див. КВІТОЧКИ; палич^|ки з ву^|тўатками (15, 52), ~ з жаўрўіночками (15) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих галузок із прикрасами з тіста'; рўіпйаш^|ки на ^|паличках див. РІП'ЯШКИ.

ПАЛКА ^|палка (10, 13, 17, 44, 53, 74), *палка (66, 97 –
с. 11, 131) 1. а) 'ціпок, із яким старости жениха ідуть сватати дівчину' (44, *97); б) 'палиця, якою дружко "ганяє" матір молодого навколо поїзда перед від'їздом за молодою, а мати в цей час обсипає поїзд насінням, горіхами, грошима, цукерками' (10); в) 'палиця, якою родичі молодої б'ють по відру ∕ коробці з попелом з метою злякати весільних коней і утруднити проїзд до двору молодої' (10, 13, 17, 53); г) 'палиця, якою мати молодої злегка била молодих по спині після обрядів покривання й благословення, примовляючи при цьому: "Гляды, дочко, щобъ винъ бувъ тоби чиловикъ, тоби, сынку, щобъ вона жинка була" (*66); 2. 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої' (74).

^|палка з репйа^|хами (66, 81), ~ з рўіпйа^|хами (3) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'; ~ ∕ об^|мотана ^|лўентами (50) 'атрибут світилки молодого'; ре(ўі)пйа^|хи на ^|палўцўі, рўіпйа^|хи на ^|палк'і див. РЕП'ЯХИ.

ПАЛКИ ^|палки (92, 99) пал^|ки (4, 42) а) 'палиці, з якими парубки – сусіди молодої стоять біля її воріт і не пускають молодого у двір' (4); б) 'палиці, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп' (4, 42, 92, 99).

^|палки з репйа^|хами (30) 'палиці з прив'язаними суцвіттями реп'яхів, що є атрибутами малолітніх братів молодої'; пал^|ки на^|рўаженўі (25) 'весільне деревце молодої у вигляді окремих прикрашених галузок'.

ПАЛЮГА па^|лўуга (67) 'палиця з прив'язаним суцвіттям реп'яхів, що є атрибутом малолітнього брата молодої'.

ПАЛЯНИЦЯ палўа^|ницўа (5, 16, 25, 42, 50, 51, 59, 61, 69, 72, 86-88, 90, 91, 93, 95, 99), *паляныця (36-а, 43, 70, 72 –
с. 52, 516, 645, 869) 'хліб періоду сватання'.

ПАН пан (23, 25), *панъ (29 – с. 135) 1. 'парубок періоду сватання у примовах старостів' (23); 2. 'молодий у весільній пісні' (25, *29).

моло^|диĭ пан (25) 'молодий під час весілля'.

ПАНЯ ^|панўа (23) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ПАНЯНОЧКА па^|нўаночка (25), *паняночка (29 –
с. 135) 'молода у весільній пісні'.

моло^|да па^|нўаночка (25) 'молода під час весілля'.

*ПАНЯНОЧКЫ(И) (29, 66, 77, 91 – с. 127, 135, 608, 630) 'дружки молодої у весільній пісні'.

ПАРА: ^|пара моло^|да (5, 7, 12, 13, 44, 59, 66, 72, 80, 83, 90) 'молоді після обряду комори й до завершення весілля'.

ПАРЕНЬ ^|паренў (26, 37), *парень (36-а, 43 – с. 516, 642) 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися'.

ПАРУБКИ паруб^|ки (4, 45, 70, 87) 'особи, що перегороджують дорогу весільній процесії з метою отримати викуп'.

ПАРУБОК ^|парубок (1-3, 5, 6, 8-10, 13, 14, 20, 24, 27-30, 33-35, 38-40, 45, 48, 52, 59, 62-68, 70, 73, 75, 79, 82, 84, 86, 87, 89), *парубокъ (44, 46, 47, 70, 72, 85 – с. 52, 217, 740, 793, 869, 962), ^|парубок та^|киĭ ∕ шо т^|реба ^|дўіўку (15) 'парубок, який досяг шлюбного віку і збирається женитися'.

ПАРУСОВИЙ: пару^|совиĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПЕКАРІ ^|пекарўі (9), пека^|рўі (52, 68, 101), п'іка^|рўі (22) 'жінки, що виготовляють весільне печиво'.

ПЕРВА: ^|перва д^|ружка див. ДРУЖКА.

ПЕРВИЙ: ^|договор ^|первиĭ див. ДОГОВОР; ~ бо^|йарин див. БОЯРИН; ~ с^|тароста див. СТАРОСТА.

ПЕРЕБИРАНИЙ: пере^|бираниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПЕРЕБРАНИЙ: пе^|ребраниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПЕРЕВ'ЯЗАНИЙ: переў^|йазаниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПЕРЕГОВОРИ перего^|вори (10, 61) 1. 'прихід старостів жениха до батьків дівчини з метою дізнатися про їх згоду на шлюб' (61); 2. 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля' (10).

ПЕРЕГОСТИНИ пере^|гостини (2, 3, 5) 1. 'частування сватів та молодого подружжя батьками молодої першої післявесільної неділі' (2, 3, 5); 2. 'частування в батьків молодого другої післявесільної неділі' (3).

ПЕРЕЗВА¹ перез^|ва (6, 7, 20, 30, 42, 44, 45, 47, 82, 84, 86, 96, 97), пе^|резва (42), *перезва (44, 47 – с. 230, 747) 1. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (6, 20, 30, ⁽*⁾44, 45, ⁽*⁾47, 82, 84, 86, 96, 97); 2. 'пародійне весілля' (45, 47); 3. 'післявесільні частування на запрошення у близьких родичів молодих' (6, 7, 42, 97).

ПЕРЕЗВА² перез^|ва (30, 82, 85, 86, 87, 102), *перизва (87 – с. 815) 'сукупність учасників весілля'.

перез^|ва моло^|дого (30, 82, 85, 86, 87, 102) 'сукупність учасників весілля з боку молодого'; перез^|ва моло^|дойі (30, 82, 85, 86, 87, 102) 'сукупність учасників весілля з боку молодої'.

ПЕРЕЗОВИ пере^|зови (7) 1. 'післявінчальне частування у старшої дружки'; 2. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ПЕРЕЙМА пе^|реĭма (20, 42, 66) 'перегородження дороги весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕЙМИ пе^|реĭми (30, 66) 'перегородження дороги весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕНОСИТИ: пере^|носити моло^|ду через ^|воду (82) 'обрядова дія, яку виконує молодий у воротах свого двору (воду наливають у ночви)'.

*ПЕРЕПЕЛОЧКА (77 – с. 611) 'молода у весільній пісні'.

ПЕРЕПЕЛИЦЯ перепе^|лицўа (16) 'дівчина періоду сватання у примовах старостів'.

ПЕРЕПИНАННЯ перепи^|нанў:а (20) 'перегородження дороги весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕПИНАТИ: перепи^|нати до^|рогу (15, 16, 18, 23, 25, 27, 28-30, 32-41, 45-47, 50, 51, 65-68, 80-82, 85, 86, 90, 91, 94, 95, 97, 98, 100-102), перепи^|нўати до^|рогу (88) 'перегороджувати дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕПИТИ: ◊ пере^|пити моло^|ду (43) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'.

*ПЕРЕПИЕЦЬ (?) (30, 44) 'полив'яний глечик, який зберігає родина на випадок весілля і вважає святинею, над якою гріх жартувати й насміхатися'.

ПЕРЕПЛЬОТ переп^|лўот (30, 49, 67) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді коси'.

ПЕРЕПОНА пере^|пона (27, 29, 33, 81, 98) 'перегородження дороги весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕТИНАТИ: перети^|нати до^|рогу (5, 20, 21, 33, 77, 78, 88) 'перегороджувати дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

ПЕРЕХРЕСТЯ перех^|рестўа (96) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді перехрещених смужок тіста'.

*ПЕРЫНА (97 – с. 17), *пырына (91 – с. 632) 'частина приданого нареченої'.

ПЕРСТІНЬ ^|перстенў (56, 72, 79, 82), н. мн. персте^|нўі (72, 79), ^|перстўінў (16, 18, 20-22, 28-31, 33, 34, 36, 41, 42, 46, 49, 52, 60-62, 71, 73-75, 77, 80, 84-86, 90-92, 98, 102), н. мн. перстўі^|нўі (42, 62) 'обручка з дорогоцінного металу, яку молоді носять на весіллі'.

ПЕТУХ: к^|расниĭ пе^|тух (3) 'червоний півень, якого представники роду молодого впускають у хату, де знаходяться весільні гості, на знак цноти молодої; потім його ловлять і несуть варити'.

ПЕТУШОК пету^|шок (67) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді півня'.

ПЕРША: ^|перша д^|ружка див. ДРУЖКА.

ПЄКАРЬКА ^|п'екарўка (56, 91) 'жінка, що виготовляє весільне печиво'.

ПЄКАРЬКИ ^|пекарўки (51), пекарў^|ки (34, 61), ^|п'екарўки (10, 30, 49, 65, 72), п'екарў^|ки (20, 82, 85) 'жінки, що виготовляють весільне печиво'.

ПИПТИКИ ^|пиптики (99) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді невеликих кульок'.

ПИР: пир на весў мир (67) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ПИРІЖКИ пирўіж^|ки (11, 36, 41, 46, 47, 48, 52, 60, 67, 70, 72, 73, 82, 84, 86, 87, 91, 92), п'ірўіж^|ки (49, 59, 60, 70), *пырижкы (47 – с. 743), *пирожки (47 – с. 743) 1. 'головна страва обряду частування молодої з дружками напередодні весілля у майбутніх свекрів' (11, 36, 41, 46, ⁽*⁾47, 48, 49, 52, 59, 60, 67, 70, 72, 73, 82, 84, 86, 87, 91, 92); 2. 'пиріжки, якими мати молодого зустрічає молодих' (49).

◊ *вытрусювать пирожки див. *ВЫТРУСЮВАТЬ; ^|йісти пирўіж^|ки, *йисты (?) пырижкы див. ЇСТИ; пирўіж^|ки о^удйі^|датў див. ОД'ЇДАТИ.

*ПЫРИЖЕЧКЫ (44 – с. 218), пирўі^|жочки (70).

*йисты пырижечкы див. ЇСТИ.

ПИРУВАННЯ пиру^|ванў:а (6, 59) 'бенкет із нагоди одруження в домі молодого'.

ПИРУВАТИ пиру^|вати (6) 'святкувати сватання неодруженим учасникам весілля'.

ПИСАННЯ пи^|санў:а (102) 'громадянський шлюбний обряд'.

ПИТАТИ: пи^|тати сог^|ласўійа (7, 70), ~ сог^|ласўійе (29, 84), ~ сог^|ласўійу (37, 39, 40, 83) 'звертатися до батьків дівчини, прохаючи дати згоду на шлюб'.

ПИТАТИСЯ: пи^|татисўа сог^|ласўійу (39) 'звертатися до батьків дівчини, прохаючи дати згоду на шлюб'.

ПИТИ: ◊ *змовынкы пыты (70 – с. 871), *пыты могорычъ (20, 43, 46, 66, 70 – с. 86, 124, 517, 794, 870),
◊ *сватанье пыты (72 – с. 54) 'випивати горілку на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'; і^|ти ^|пити ^|водку (56) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'; ◊ ог^|лўадини питў (63) 'завершувати оглядини розпиванням спиртних напоїв'; ◊ ^|пити на посо^|шок (9) 'обрядова дія, що сигналізує про завершення весілля'.

^|Пиĭте ∕ ^|йіжте ∕ ^|добрўі ^|лўуди ∕ а на ^|водочку не г^|нўіваĭтесў! ∕∕ (44) 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

ПІДБОЯРИН ^|п'ідбойарин (59) 'помічник старшого боярина молодого'.

ПІДБОЯРИНИ п'ідбо^|йарини (93) 'сукупність бояр молодого, за винятком старшого'.

ПІДВЕСІЛЛЯ п'ідве^|сўілў:а (46, 86) 1. 'дівич-вечір' (46); 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (46, 86).

ПІДВЕСІЛОК п'ідве^|сўілок (6, 10, 11, 22, 23, 29, 30, 33-35, 42-46, 48, 50-52, 56, 59, 61, 66, 67, 70, 72-76, 79, 80, 82-89, 91, 92, 94-98), п'ідве^|селок (84), *пидвесилокъ (30, 44, 70, 82, 85, 96, 97 – с. 14, 217, 638, 838, 872, 964, 998), *пидвисилокъ (22, 47, 66, 72, 91 – с. 55, 106, 127, 630, 742), *подвесилокъ (42, 84 – с. 501, 825), *подвисилокъ (46, 73 – с. 623, 795)
1. 'обряд прощання наречених із молоддю села' (*22, *30, *42, *44, *46, *47, *66, *70, *72, *73, *82, *84, *85, *91, *96, *97); 2. 'дівич-вечір' (10, 11, 22, 23, 29, 30, 33-35, 42-46, 50, 51, 56, 59, 61, 66, 67, 70, 72-74, 79, 80, 82-85, 87-89, 91, 92, 94-98);
3. 'обряд прощання молодого з парубкуванням' (10, 11, 22, 23, 30, 33, 34, 43, 48, 51, 56, 59, 66, 70, 73, 74, 79, 80, 83-89, 91, 95); 4. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня' (6, 10, 11, 22, 23, 29, 30, 33-35, 46, 48, 50, 52, 56, 59, 61, 67, 70, 72-74, 76, 79, 80, 82-89, 91, 92, 94, 95, 97, 98);
5. 'святкування сватання одруженими учасниками весілля' (75).

ПІДВЕЧІРОК п'ідве^|ч'ірок (34) 1. 'дівич-вечір'; 2. 'вечірнє зібрання молоді, що влаштовує гуляння передвесільного дня'.

ПІДДАКУВАЧ п'і^|д:акувач (9) 'помічник старости жениха'.

ПІДДРУЖИЙ п'ід:^|ружиĭ (6-8, 10-14, 19-23, 26, 29, 30, 41-44, 47, 48, 51, 53, 59, 60, 66, 72, 74, 79, 80, 83-87, 91, 96), *пиддружій (30, 43, 46, 72, 85, 97), *поддружій (22, 30, 42, 77, 84, 91) *подружій (20, 30, 47, 87), 1. 'керівник весілля від молодого' (*46); 2. 'керівник весілля від молодої' (6-8, 10-14, 19, ⁽*⁾20, 21, ⁽*⁾22, 26, 29, ⁽*⁾30, 41, ⁽*⁾42, ⁽*⁾43, 44, *46, ⁽*⁾47, 48, 51, 53, 59, 60, 66, ⁽*⁾72, 74, *77, 79, 80, 83, ⁽*⁾84, ⁽*⁾85, 86, ⁽*⁾87, ⁽*⁾91, 96, *97); 3. 'старший боярин молодого' (23).

ПІДДРУЖИН п'і^|д:ружин (58), *пиддружинъ (43 –
с. 521) 'керівник весілля від молодої'.

ПІДДРУЖКА ^|п'ід:ружка (14, 59) 'помічниця старшої дружки молодої'.

ПІДДРУЖОК п'ід:ру^|жок (23) 'помічник старшого боярина молодого'.

ПІДДРУЖКУВАТИ п'ід:^|ружкувати (23) 'бути боярином на весіллі'.

ПІДЛОЖИТИ: ◊ п'ідло^|жити гарбу^|за (32) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПІДНЕСТИ: ◊ п'іднес^|ти гар^|буз (17, 54, 66), ~ гарбу^|за (3, 7, 9, 20, 22, 24, 30, 31, 35, 37, 50, 51, 57, 59, 61, 64, 69, 99),
~ ма^|к'ітру (66), ~ ^|чаĭник (68) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПІДНОС п'ід^|нос (2, 5, 7, 17, 31, 32, 34, 35, 67, 89, 99, 100), под^|нос (31, 34, 67, 68, 70, 79, 102) а) 'блюдо, на якому виносять на сватанні рушники для старостів і хустку для молодого, а весільним гостям – порізаний коровай і чарку з горілкою' (2, 5, 7, 17, 31, 32, 35, 67, 68, 70, 79, 89, 99, 100, 102); б) 'блюдо, на якому підносять матері молодої позначену кров'ю сорочку її дочки після першої шлюбної ночі і яке розбивають на знак цноти молодої' (34).

^|бити по('і)д^|нос див. БИТИ.

ПІДОШВА п'і^|дошва (13, 14, 17, 20, 31, 54, 61, 76, 83) 'нижня частина короваю'.

ПІДРУЧНА: п'ід^|ручна д^|ружка див. ДРУЖКА.

ПІДСВАТАННЯ п'ідс^|ватанў:а (39) 'святкування сватання неодруженими учасниками весілля'.

ПІДСВАШКА п'ідс^|вашка (24) 'жінка, що є близькою родичкою молодої й порядкує на весіллі'.

ПІДСТАРОСТА ^|п'ідстароста (59), п'ідс^|тароста (1, 14, 42, 44, 47, 48, 66, 89, 93), *пидстароста (20, 44, 70, 97 –
с. 14, 92, 218, 870) 1. 'помічник старости жениха' (1, 14, 42, 44, 47, 48, 59, 66, 89, 93); 2. 'помічник розпорядника весілля' (*20, *44, *70, *97).

*ПИДСТАРОСТЫ (82, 84, 87 – с. 502, 810, 1001) 'помічники розпорядника весілля'.

*ПИДСТОЖНЕ (?) (22, 66 – с. 103, 132) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ПІДСУНУТИ: п'ід^|сунути гарбу^|за (10) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПІДШАЛЬНИК п'ід^|шалник (21, 22, 65, 73, 74), п'ід^|шалўник (23, 34, 35, 37, 53, 55, 99) 1. 'хустка, яку дарує дівчина парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі' (21, 22, 65); 2. 'хустка, якою махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання' (23, 53, 55); 3. 'головний убір (у вигляді хустки) молодої після обряду покривання' (22, 34, 35, 37, 73, 74, 99).

ПІДШАЛНИКИ п'ід^|шалники (7, 10, 11, 18, 21, 34-36, 41, 45, 46, 48, 56, 59, 73, 75, 82-84, 91, 92, 94, 95, 97), п'ід^|шалўники (8, 23, 33, 51, 53, 55, 61, 79, 80, 82, 85, 99) 'хустки, якими батьки дівчини обдаровують старостів і родичів жениха на сватанні'.

ПІДШАЛНИЧОК п'ід^|шалничок (81) 'хустка, яку дарує дівчина парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі'.

ПІРЦЕ п'ір^|це (20) 'пташине пір'я, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ПІТИ: ◊ п'і^|ти з ^|носом (42) 'одержати відмову від дівчини при сватанні'.

ПІЧ: колу^|пати п'іч див. КОЛУПАТИ; ◊ грызты пичь див. *ГРЫЗТЫ.

ПІЧКА: колу^|пати ^|п'ічку див. КОЛУПАТИ.

ПЛАКСІЙ плак^|сўіĭ (17) 'хліб у вигляді кільця, через який молода дивиться на молодого'.

ПЛАТА: п^|лата за ^|дўіўку (27, 32, 47) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ПЛАТИТИ пла^|тити (42), ~ ^|викуп (2, 3, 10, 21-23, 42, 61, 65, 70-73, 84, 86, 93, 97-102) 'виконувати обряд весільного викупу'; ~ на во^|ротўіх (8, 12-14, 17, 51) 'збирати гроші та продукти для продовження гуляння після власне весілля'.

ПЛАТКИ плат^|ки (1-6, 8, 11-14, 19, 25-32, 35-40, 42, 44, 45, 47, 48, 51, 54, 67, 71, 72, 75-81, 84, 86-93, 96, 99-101), ~ киша^|миров'і (20), ~ цв'і^|тастўі (65) 'хустки, якими батьки дівчини обдаровують старостів і родичів жениха на сватанні'.

ПЛАТОК пла^|ток (1-6, 9-13, 15-17, 19-21, 23, 24, 26-34, 36, 38, 44-47, 49-54, 56-58, 61, 64, 65, 67, 68, 70-85, 87-96, 99-102), *платокъ (22 – с. 108) 1. 'хустка, яку дівчина дарує парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі' (1, 2, 9, 10, 16, 17, 23, 24, 26, 31, 32, 34, 44, 46, 50, 53, 54, 56, 58, 60-65, 68, 75, 77, 78, 81, 82, 88, 94, 95, 99, 102); 2. 'хустка, якою махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання' (1, 4, 10, 20, 23, 28, 30, 49, 50, 57, 74, 75, 77, 78, 81, 95, 96, 99, 102) 3. 'головний убір молодої після обряду покривання' (1-6, 10-13, 15, 19-21, *22, 23, 24, 26-33, 36, 38, 44-47, 50-54, 58, 61, 64, 65, 67, 68, 70-80, 83-85, 87-96, 99-102).

каша^|мировиĭ пла^|ток (45, 66), ^|шоўковиĭ ~ (14), шоў^|ковиĭ ~ (6, 45) 1. 'хустка, яку дівчина дарує парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі' (6); 2. 'головний убір молодої після обряду покривання' (14, 45, 66); кра^|сивиĭ ~ (20). 'хустка, яку дарують цнотливій молодій'; к^|расниĭ ~ (69) 'червона хустка, яку дарують матері молодої на знак цнотливості дочки'.

ПЛАТОЧКИ пла^|точки (15, 17, 24, 33, 69) 'хустки, якими батьки дівчини обдаровують старостів і родичів жениха на сватанні'.

ПЛАТОЧОК пла^|точок (3, 9, 17-19, 25, 35, 36, 39-41, 43, 49, 55-60, 69, 73, 76, 86, 98) 1. 'хустка, яку дівчина дарує парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі' (3, 19, 36, 39, 43, 49, 55, 56, 58-60, 73, 76, 98); 2.'головний убір молодої після обряду покривання' (9, 17, 18, 25, 35, 39-41, 56, 57, 69, 86, 98).

каша^|мировиĭ ~ (97) 'головний убір молодої після обряду покривання'; носо^|виĭ ~ (23, 72) 'хустка, яку дівчина дарує парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі'.

ПЛАТТЯ: п^|латў:а в'ін^|чалўне (86) 'одяг молодої весільного дня'; понедўіл^|кове ~ (86) 'одяг молодої післявесільного дня'.

ПЛЕСТИ плес^|ти (54) 'прикрашати весільне деревце'.

ПЛЕТІНІ плетўі^|нўі (70) 'пліти, якими представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

*ПЛЕТЬ (96 – с. 640) 'батіг, яким молодий б'є жінку перед тим, як везти її додому'.

ПЛЕТЬОНОЧКА пле^|тўоночка (39) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді коси'.

ПЛИТКА: колу^|пати п^|литку див. КОЛУПАТИ; обди^|рати ~ див. ОБДИРАТИ.

ПЛОХА пло^|ха (14, 30, 82) 'нецнотлива молода'.

~ моло^|да див. МОЛОДА¹.

ПЛЮШ: плўуш із ^|китицўами (67) 'покривало на весільних коней'.

ПЛЯШКИ: по^|битўі плўаш^|ки (34) 'биті пляшки, які сусіди кидають у двір молодого на знак нецнотливості молодої'.

ПОБИТИЙ: по^|битўі плўаш^|ки див. ПЛЯШКИ.

ПОБОЧНИКИ по^|бочники (39, 96) 'покривала на весільних коней'.

ПОБОЧНІ ^|побочнўі (5, 7, 11, 18, 20, 21, 26, 37, 65), к^|раснўі ~ (49), ^|побошнўі (29) 'покривала на весільних коней'.

ПОВАРИ пова^|ра (67), пова^|ри (44, 54), пова^|рўі (3) 'жінки, що виготовляють весільні страви'.

ПОВИВАННЯ пови^|ванў:а (34) 'прикрашання весільного деревця'.

ПОВИВАТИ пови^|вати (34) 1. 'прикрашати весільне деревце'; 2. 'плести вінок для молодої'.

ПОВИТУХИ пови^|тухи (34) 1. 'жінки, що прикрашають весільне деревце'; 2. 'жінки, що плетуть вінок для молодої'.

ПОВИШИВАНИЙ: пови^|шиваниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПОВІСИТИ: ◊ по^|в'ісити гар^|буз (32, 68), ~ гарбу^|за (55),
~ ^|чаĭника (38) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПОВСТЬ поўстў (42-48, 94), *повсть (44 – с. 218) 'повсть, якою застилають лаву, на яку сідають молоді за весільним столом'.

ПОВ'ЯЗКА поў^|йазка (81) 'головний убір молодої після обряду покривання'.

ПОГАНА по^|гана (38, 68, 101) 'нецнотлива молода'.

~ моло^|да див. МОЛОДА¹, ~ ^|дўіўчина див. ДІВЧИНА.

ПОГОНИЧ по^|гонич (50) 'наймана людина, що править першими весільними кіньми'.

ПОГРЕМУШКИ погре^|мушки (90) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ПОГРОМКИ погрем^|ки (33, 38, 41, 67, 85), погром^|ки (25, 35, 53, 70, 76, 92) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

ПОГРОМОЧКИ погре^|мочки (48), погро^|мочки (70, 72) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

*ПОДАВАТЫ: подаваты (?) рушныкы (68 – с. 883) 'давати старостам рушники на знак згоди дівчини на шлюб'.

ПОДАРИ¹ по^|дари (10, 70, 72, 74, 75) 'обряд обдаровування молодих'.

ПОДАРИ² по^|дари (10, 72) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ПОДАРИТИ: ◊ пода^|рити гарбу^|за (32) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПОДАРКИ по^а|дарки (90), по^|дарки (1-4, 7, 8, 11, 15-18, 20, 23-29, 33, 34, 36, 37, 39, 40, 42, 45-47, 49-57, 61, 62, 64, 66, 67, 69-76, 78, 79, 81-83, 87-90, 94, 96, 97, 99, 100), *подаркы (43 – с. 517) 1. 'сукупність весільних подарунків молодим' (1-4, 7, 8, 11, 15-18, 20, 23-29, 33, 34, 36, 37, 39, 40, 42, 45-47, 49-57, 61, 62, 64, 66, 67, 69-76, 78, 79, 81-83, 87-90, 94, 96, 97, 99, 100); 2. 'сукупність подарунків весільним гостям' (*43).

ПОДАРУНКИ пода^|рунки (10, 77, 95) 'сукупність весільних подарунків молодим'.

ПОДЗВОНКИ подзвон^|ки (70, 72) 'дзвоники, які підвішують на весільних коней'.

*ПОДМОЖНОЕ (97 – с. 11) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ПОДРУГИ по^ад^|руги (99), ^|подруги (8, 59, 83, 93), р. мн. ^|подругўіў (8); под^|руги (22, 28, 33, 37, 39, 59, 67, 68, 71, 96, 102) 'сукупність дружок молодої'.

ПОДРУЖЕНА под^|ружена (58) 'дівчина після заручин до весілля'.

ПОДРУЖЕНИЙ под^|ружениĭ (58) 'парубок після заручин до весілля'.

ПОДРУЖЕНЬКИ под^|руженўки (87), *подруженьки (87 – с. 809) 'сукупність дружок молодої у весільній пісні'.

ПОДРУЖЕЧКА под^|ружечка (9) 'старша дружка молодої'.

ПОДРУЖКА под^|ружка (52, 60, 97) 1. 'старша дружка молодої' (60); 2. 'помічниця старшої дружки молодої' (52, 97).

ПОДРУЖКИ под^|ружки (10, 14, 16, 20, 29, 34, 38, 43, 54, 55, 57, 60, 69, 74, 77-79, 82, 90) 'сукупність дружок молодої'.

^|менш'і под^|ружки (10) 'сукупність дружок молодої, за винятком старшої'.

ПОДУШКА: по^|душка з к^|раснойу ^|наволочкойу (61) 'червона подушка, з якою танцюють свашки молодого, підкидаючи її вгору, на знак цноти молодої'.

ПОЇЗД ^|пойізд (7, 13, 15, 17, 21, 23, 24, 27-31, 33, 34, 38-47, 49-54, 59, 61, 64-66, 68, 69, 71, 74, 76, 80, 87, 88, 95, 97, 98), *поиздъ (44 – с. 222) 'учасники весільного поїзда молодого'.

обси^|пати ^|пойізд див. ОБСИПАТИ.

ПОЇЖДЖАНИ пойі^|ж:ани (9, 82), *поhзжане (82 –
с. 1001) 'учасники весільного поїзда молодого'.

ПОКЛОНИТЬСЯ і^|ти до свек^|рухи покло^|ницў:а (47) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'.

*ПОКОЙ: ◊ на покой иты див. ІТИ¹.

ПОКОТИТИ: ◊ ^|йашник поко^|тити (33), ~ гар^|буз (16) 'одержати відмову від дівчини при сватанні'.

ПОКРАСА пок^|раса (43, 44, 47, 86), *покраса (20, 47, 85 – с. 93, 744, 963) 1. 'пучок житніх колосків, який знаходиться у весільній хаті на покуті або стоїть на столі перед молодими' (*47, *85); 2. а) 'обв'язані червоною стрічкою одна ∕ дві пляшки вина або горілки з житніми колосками, які виставляють другого весільного дня на знак цноти молодої' (43, 44, 47, 86); б) 'обв'язані білою стрічкою дві пляшки вина, які виставляють другого весільного дня в разі нецнотливості молодої' (44);
3) 'головний убір молодої після обряду покривання' (*20).

ПОКРИВАЛА покри^|вала (8, 23, 31, 32, 34, 35, 38, 40, 50-54, 68-70, 94, 95, 98, 100), к^|раснўі ~ (3) 'покривала на весільних коней'.

ПОКРИВАЛО покри^|вало (1-3, 23, 32) 1. 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

ПОКРИВАЛОЧКА покри^|валочка (13), *покрывалочка (22 – с. 108) 'молода під час обряду покривання'.

ПОКРИВАЛЬНЕ покри^|валўне (5) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

ПОКРИВАНИЙ: пок^|риваниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПОКРИВАНКА¹ пок^|риванка (1-3, 5-8, 10, 15, 18, 20, 21, 25-30, 32, 36-40, 49, 50, 53-61, 63-71, 74, 75, 77-83, 93-97, 99, 102), *покрыванка (20, 44, 66, 70, 73, 77, 91, 96, 97 – с. 16, 94, 130, 227, 610, 624, 632, 640, 873), *покрыванька (30 – c. 843), пок^|рўіванўка (51) 1. 'молода під час обряду покривання' (1-3, 5-8, 10, 15, 18, ⁽*⁾20, 21, 25-30, 32, 36-40, *44, 49, 50, 51, 53-61, 64, 65, ⁽*⁾66, *70, 71, *73, 74, 75, ⁽*⁾77, 78-83, *91, 93-95, ⁽*⁾96, ⁽*⁾97, 99, 102); 2. 'жінка, що є близькою родичкою молодої й виконує обряд покривання' (63, 69).

ПОКРИВАНКА² пок^|риванка (29) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

ПОКРИВАННЯ : покри^|ванў:а (3-8, 10, 20, 23, 25, 28-30, 37-40, 44, 49, 50, 53-58, 61, 62, 64, 66-70, 74-79, 81-83, 93-97), *покрываньня (44 – с. 227) 'обряд покривання (махання над молодою ∕ молодими наміткою перед надіванням на молоду жіночого головного убору)'.

*ПОКРЫВАНЬЯЧКО (77 – с. 609) 'серпанок, яким махають над молодою під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка (у весільній пісні)'.

ПОКРИВАТИ: *покрывать (20, 44, 66, 82, 87, 91, 96, 97 – с. 16, 94, 130, 227, 632, 640, 814, 1002); покри^|вати моло^|дих (77), *покрываты молодыхъ (77 – с. 609); покри^|вати моло^|ду (1, 2, 13, 15, 17, 18, 26, 27, 32, 36, 51, 59, 63, 65, 71, 80, 102) 'виконувати обряд покривання'.

ПОКРИВОЧКА пок^|ривочка (1, 3, 13, 17, 31, 62) 1. 'молода під час обряду покривання' (1, 3, 13, 17, 62); 2. 'молода після надівання жіночого головного убору' (31).

ПОКРИТКА пок^|ритка (5, 9, 11, 59), ^|покритка (42) 'нецнотлива молода'.

ПОКРИТОЧКА пок^|риточка (72) 'молода після надівання жіночого головного убору'.

ПОКРИТТЯ покри^|тў:а (23, 99) 'обряд покривання (махання над молодою ∕ молодими наміткою перед надіванням на молоду жіночого головного убору)'.

ПОКРИШКИ ^|покришки (22, 44, 58, 65, 84, 85, 90, 92) 'покривала на весільних коней'.

ПОКРІВЕЦЬ покрўі^|вецў (39) 'рідкоткане полотно, яким махають над молодою під час обряду покривання і яким зав'язують голову молодої поверх очіпка'.

ПОЛИВАТИ: ◊ поли^|вати до^|рогу моло^|дим (90) 'святкування сватання одруженими учасниками весілля'.

ПОЛИТИ: ◊ по^|лити с^|ватанў:а (88, 89) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'.

ПОЛОСКИ по^|лоски (99) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді полосок'.

ПОЛОСОЧКИ по^|лосочки (66, 68) 'прикраси з тіста на короваї у вигляді полосок'.

ПОЛОТЕНЦЕ поло^|тенце (23, 54, 66, 70, 78, 81, 93, 98, 100), поло^|тўенце (6, 46, 94) 1. 'весільний рушник' (6, 23, 46, 54, 66, 70, 78, 81, 93, 94, 98, 100); 2. 'рушник, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання' (70).

ПОЛОТНО полот^|но (26, 65, 67) 1. 'полотно, яким махають над молодою ∕ молодими під час обряду покривання' (26, 65); 2. 'полотно, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп' (67).

ПОЛОТНЯНИЙ: полот^|нўаниĭ руш^|ник див. РУШНИК.

ПОЛУДЕНЬ ^|полуденў (73) 1. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; 2. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня'.

ПОЛУДНУВАННЯ по^|луднуванў:а (41, 46, 47, 87) 1. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'; 2. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня'.

ПОЛУДНУВАТЬ по^|луднуватў (84), *полудновать (47 – с. 743) 1. 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня' (*47); 2. 'частування молодого з товаришами в домі молодої передвесільного дня' (84).

і^|ти по^|луднуватў (26, 47, 48, 66, 96) 'післявінчальне частування у старшої дружки'; і^|ти по^|луднўуватў до свек^|рухи (42, 86), по^|луднуватў у свек^|рўіў (84) 'частування молодої з подругами в домі молодого передвесільного дня'.

ПОЛУМ'Я ^|полумйа (48) 'вогнище, яке розпалюють у воротах двору молодого і через яке він переносить молоду'.

ПОЛУЧИТИ: ◊ полу^|чити гарбу^|за (4, 11, 23) 'одержати відмову від дівчини при сватанні'.

ПОЛУШАЙКА полу^|шаĭка (16), полу^|шалўка (101) 1. 'хустка, яку дарує дівчина парубкові під час сватання і яка є атрибутом молодого на весіллі' (101); 2. 'головний убір (у вигляді хустки) молодої після обряду покривання' (16).

ПОЛУШАЛІЧКА полу^|шалўічка (49) 'головний убір (у вигляді хустки) молодої після обряду покривання'.

ПОЛУЩИТИ: ◊ полуш^|чити гарбу^|за (75) 'отримати матері гарбуза на знак нецнотливості дочки'.

*ПОМЕЛО (66 – с. 126) 'віник, яким вимітають піч перед випіканням короваю'.

ПОМІСТ по^|м'іст (58) 'почесне місце для молодих за весільним столом'.

◊ садо^|вити на по^|м'іст (58) 'заводити молодих на почесне місце за весільним столом'.

*ПОМОЧЬ (?) (22 – с. 103), *въ помощь (46 – с. 793) 'обумовлена весільним договором плата за молоду з боку нареченого'.

ПОМОШНИК по^|мошник (20, 101) 'помічник старости жениха'.

ПОМОШНИЦЯ по^|мошницўа (101) 'помічниця старшої свашки молодого'.

ПОНЕДІЛКОВИЙ: п^|латў:а понедўіл^|кове див. ПЛАТТЯ.

ПОНЕДІЛКУВАТИ поне^|дўілкувати (23) 'гуляти на пародійному весіллі'.

ПОНІПОСТАРОСТА понўіпос^|тароста (64, 75, 80) 'помічник розпорядника весілля'.

ПОПИТИ: по^|пити мого^|рич (9) 'випити горілки на знак остаточної згоди батьків дівчини на шлюб'.

ПОПІЛ: м'і^|шок з ^|попелом див. МІШОК.

ПОПОНИ по^|пони (1, 10, 11, 13, 15, 17, 19, 24, 25, 27, 28, 40, 44, 56, 60-62, 66, 67, 71, 74, 77, 78, 86, 87, 89, 91, 97, 101), к^|раснўі ~ (14, 45, 47, 48, 73, 88), ~ з бук^|вами (14), попо^|ни (70), пу^|пони (46), к^|раснўі ~ (16, 46) 'покривала на весільних коней'.

ПОПОНКИ попон^|ки (23, 59, 70, 72, 80) 'покривала на весільних коней'.

ПОРАДА по^|рада (37, 39, 87) 'обряд домовлення батьків наречених про майбутнє весілля'.

ПОРЕШЕТИТИ: ◊ і^|ти пореше^|тити (31) 'обряд комори'.

ПОРОСЯ поро^|сўа (58) 'прикраса з тіста на короваї у вигляді поросяти'.

ПОРЧЕНА ^|порчена (32) 'нецнотлива молода'.

ПОСАД по^|сад (1-4, 11, 12, 14, 16-20, 22-24, 26, 31, 33, 34, 36, 40-48, 56, 57, 59, 60, 62-64, 67, 69-73, 75-80, 83-88, 90-92, 94, 96), ^|посад (54, 88, 89), *посадъ (20, 21, 44, 47, 77, 82, 91, 96 – с. 92, 218, 345, 608, 631, 639, 744, 999) 'почесне місце для молодих за весільним столом'.

◊ вес^|ти на ^|посад,*весты (?) на посадъ див. ВЕСТИ; за^|водити за ^|посад, ~ на ^|по^|сад див. ЗАВОДИТИ; са^|дити на по^|сад див. САДИТИ; садо^|вити на ~ див. САДОВИТИ; *иты(?) на посадъ див. ІТИ¹; *на посади систы див. *СИСТЫ; *на посадъ посадыть див. *ПОСАДЫТЬ.

ПОСАДА по^|сада (85) 'почесне місце для молодих за весільним столом'.

ПОСАДКА по^|садка (16) 'почесне місце для молодих за весільним столом'.

*ПОСАДЫТЬ: за стилъ посадыть (22, 30, 72 – с. 56, 107, 842), на посадъ ~ (91 – с. 631) 'завести молодих на почесне місце за весільним столом'.

ПОСАЖЕНИЙ по^|сажениĭ ^|батўко див. БАТЬКО².

ПОСАЖОННИЙ поса^|жон:иĭ ^|батўко див. БАТЬКО².

ПОСВАТАНА по^ас^|ватана (99), пос^|ватана (2, 6, 46, 75, 82) 'дівчина після заручин до весілля'.

ПОСИЛАТИ: поси^|лати по^|силўних (66, 88), ~ сва^|т'іў (4, 9, 23, 31, 34, 50, 54, 60, 66, 67, 70, 71, 76-78, 87), ~ старос^|тўіў (4, 7, 9, 18, 19, 23, 24, 31, 33, 34, 39, 41, 49, 51, 53-55, 58-60, 63-67, 71, 73, 75, 77, 78, 81, 82, 87, 90-93, 97, 102) 'посилати старостів до батьків дівчини з проханням дати згоду на шлюб'.

ПОСИЛЬНІ по^|силўнўі (68, 88) 'особи, що сватають наречену женихові'.

поси^|лати по^|силўних див. ПОСИЛАТИ.

ПОСПІТИ: ^|дўіўка пос^|п'іла див. ДІВКА.

ПОСТАВИТИ: би^|ки пос^|тавити (85) 'відкласти з дня весілля певні предмети-символи з тим, щоб через рік до них повернутися'; ~ гар^|буз (97) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПОСТІЛЬ пос^|телў (84), пос^|тўелў (46, 55, 86, 87, 90) ^|постўілў (13), пос^|тўілў (2, 19, 31, 68, 78, 84, 85, 88, 101),
по^ус^|тўілў (89) 1. 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни' (2, 13, 19, 31, 46, 68, 84-86, 87, 88, 90, 101); 2. 'постіль зі знаками цноти, яку демонструють учасникам весілля' (55, 78).

ПОСТЕЛЯ пос^|телўа (44) 'придане нареченої у вигляді одягу та білизни'.

ПОСТОРОННІ посто^|ронў:і (7, 9, 13, 20, 50, 73, 77, 79, 88) 'люди, яких не запросили на весілля і які спостерігають за ним, стоячи в сінях, за порогом'.

ПОСУДА по^|суда (7, 82) 'посуд, який б'ють на знак завершення весілля'.

^|бити по^|суду див. БИТИ.

ПОХМЕЛКА пох^|мелка (6, 56, 96), пох^|милка (14) 'обрядові гуляння в наступні після пародійного весілля дні'.

ПОХМЕЛЯТИСЯ похме^|лўатисўа (1, 3-5, 7, 11-13, 15, 17, 18, 21-24, 28, 30-33, 36, 37, 39-41, 43, 44-50, 52-55, 57, 61, 63-71, 73-81, 84-87, 89-95, 97, 101, 102), *похмеляться (44 –
с. 230) 'гуляти в наступні після пародійного весілля дні'.

і^|ти до ве^|сўілўного ^|батўка похме^|лўатисў (60), і^|ти похме^|лўатисўа (4, 13, 25, 29, 31, 41, 59, 82, 93) 1. 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого' (4, 13, 59); 2. 'гуляти в наступні після пародійного весілля дні' (25, 29, 41, 60, 82, 92); 3. 'післявесільні частування у близьких родичів молодих' (29, 31).

ПОХМЕЛЯТЬ: і^|ти похме^|лўатў ве^|сўілўного ^|батўка (60) 'гуляти в наступні після пародійного весілля дні'.

ПОХМІЛЛЯ: пох^|м'ілў:а (20, 34, 35, 51, 57, 78) 'обрядові гуляння в наступні після пародійного весілля дні'.

і^|ти на пох^|м'ілў:а (28) 'звичай, за яким родичі молодої йшли або їхали другого весільного дня на частування до батьків молодого'.

ПОХОДИ ^|походи (30, 94), *походы (77 – с. 608) 'передвесільні гуляння молоді'.

ПОЧЕПИТИ: ◊ поче^|пити гар^|буз (16), ~ гарбу^|за (69, 78) 'відмовити парубкові при сватанні'.

ПОЧОТНЕ: по^|чотне ^|м'істо див. МІСТО.

ПОЧОТНІ по^|чотнўі (3) 'хрещені батьки молодих'.

~ ро^|дўітўілўі див. РОДІТЄЛІ; ~ св'і^|дўетўілўі див. СВІДЄТЄЛІ.

ПОЯС ^|пойас (89, 97) 'смужка тіста, якою обводять коровай по окружності.

зе^|лениĭ ^|пойас (65), к^|расниĭ ~ (4, 12, 65, 83) а) 'пояс, яким підперізують молоду на весіллі' (4, 65); б) 'пояс, яким підперізують цнотливу молоду' (12, 83).

ПОЯСОК пойа^|сок (86) 1. 'пояс, яким представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп' (86); 2. 'смужка тіста, якою обводять коровай по окружності' (35, 49, 51).