ІСХОД 
     
 Не забути тих днів ніколи:   
 Залишали останній шмат.   
 Гуркотіли й лякались кола   
 Під утомлений грім гармат.   
     
 Налітали зловісні птахи,   
 Доганяли сумний похід,   
 А потяг ридав: На Захід...   
 На Захід... На Захід...   
 І услід   —   реготався Схід.   
     
 Роззявляв закривавлену пащу.   
 П'яний подих нудив, як смерть.   
 Де ж знайти нам за Тебе кращу   
 Серцем, повним Тобою вщерть?