ЛИСТ     
     
 Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель,   
 Батьківщино моя, Батьківщина німа!   
 Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі   
 Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.   
     
 А пусті, нескінченні, бездонні ночі,   
 А ворожі, навіки вже страчені дні,   
 Коли марно палаєш, а ворог регоче,   
 А доба ось гримить у залізі й вогні.   
     
 І от знову дощі. Не дихнеш, не промовиш   
 Крізь завісу просторів у скудний мій день   
 Ані леготом піль, ані квітом любови,   
 Ані шумом топіль, ані вітром пісень.   
     
 Та у муках ночей, під нещадними днями,   
 За безкрилим триванням цих згублених літ   
 Виростає ось мудрість, важка, наче камінь,—   
 Одинокий безрадісний плід.