ПОЛЕ БОЮ   
     
 1   
     
 А поле бою все чека   
 І мріє крізь туман і віддаль.   
 Господь не жалує віка,   
 Щоб ось, блукавши, як сновида,   
 Шукать шляху, і важить час,   
 І пить гіркі й безсонні ночі,   
 Й даремно підбирать ключа   
 До літер тих сузір пророчих.   
     
 2   
     
 А поле бою нам все те ж —   
 І заповітом, і докором —   
 Ось розгортається без меж   
 Узустріч непоборним горам.   
     
 Воно гукає по ночах,   
 Воно здригається і стогне.   
 Примари юрмляться. І жах   
 Десь опівночі лунко охне —   
 Всім простором, всім тиском тиш,   
 Всім мовчанням сліпої ночі...   
 О, поле бою, закричи ж,   
 Розплющ давно засклеплі очі!   
     
 Гантер, 6.VIII.1965