АНДРІЙ МАЛИШКО   
     
 ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ   
     
 Часто сняться твої килими,   
 Білосніжні і медвянисті,   
 Де тоненькі шершаві бджоли   
 Колихаються на вітрах   
 І, покриті у бронзу літа,   
 Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу,   
 В мареві теплім гудуть, гудуть.   
     
 Ти була мені затишком снів,   
 Коли пахла в материнській долоні,   
 І моє волосся на голові   
 Брало твої кольори в сизі ранки,   
 Голосок мій бринів, як твоє стебло   
 Бурштиновими дзвониками над полями,   
 Я не кажу вже нро очі дитячі,   
 Налиті по вінця, як дві тарілочки,   
 Твоєї росяної, живодайної,   
 Твоєї гречаної доброти.   
     
 А в кістляві голодні роки,   
 Коли пухли людські обличчя,   
 Забуваючи день життя,   
 Чи в тривожні солдатські ночі   
 Ти мене годувала кашею,   
 Замість хліба і молока.   
     
 Дочко моїх гречкосіїв,   
 Сестро Дніпра і плуга,   
 Через вік твої білі вершечки   
 Нахиляються в очі мої!   
 І летить моє серце, немов бджола-медоноска,   
 На твої загорілі гречані плечі,   
 Щоб разом із тобою колихатися на стеблі,   
 Де колискою — всесвіт,   
 Де вервечками — дощики смарагдові,   
 Де мої мотори над полем рясним   
 Врізаються у майбутнє!   
     
 1961