ТЕСЛЯРІ
     
 Теслярі робили мости    
 На Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі,    
 І могли б мости бурю пронести,   
 Кленові, соснові, дубові негнучі.   
     
 Танки повзли і підвід ключі,    
 Артилеристи везли «катюшу»,    
 І гули мости вдень і вночі,    
 Як би сказати, за милу душу.   
     
 Тесля сидить на бережку,    
 Курить махорку, думу гадає:   
 Як він звалить дубину важку    
 Десь на Одері а чи на Дунаю.   
     
 За троє літ, як за довгий вік,    
 Дорога кленова лежить за даллю.   
 Вчора генерал сказав: — Оце чоловік    
 Дивись, нагородять іще й медаллю.   
     
 А потім війна на спад потече,—   
 Земля зажадає літнього грому,   
 І він сокиру візьме на плече    
 І по своїх же мостах піде додому.   
     
 І нехай хто скаже, що він не воював,    
 З ранку до ночі не тратив сили,    
 Як із шістнадцяти рідних держав    
 По його мостах народи ходили!