ЧАРИ НОЧІ   
     
 Сміються, плачуть солов'ї    
 І б'ють піснями в груди:    
 "Цілуй, цілуй, цілуй її, —    
 Знов молодість не буде!    
     
 Ти не дивись, що буде там,    
 Чи забуття, чи зрада:    
 Весна іде назустріч вам,    
 Весна в сей час вам рада.    
     
 На мент єдиний залиши    
 Свій сум, думки і горе —    
 І струмінь власної душі    
 Улий в шумляче море.    
     
 Лови летючу мить життя!    
 Чаруйсь, хмелій, впивайся    
 І серед мрій і забуття    
 В розкошах закохайся.    
     
 Поглянь, уся земля тремтить    
 В палких обіймах ночі,    
 Лист квітці рвійно шелестить,    
 Траві струмок воркоче.    
     
 Відбились зорі у воді,    
 Летять до хмар тумани...    
 Тут ллються пахощі густі,    
 Там гнуться верби п'яні.    
     
 Як іскра ще в тобі горить    
 І згаснути не вспіла, —    
 Гори! Життя — єдина мить,    
 Для смерті ж — вічність ціла.    
     
 Чому ж стоїш без руху ти,    
 Коли ввесь світ співає?    
 Налагодь струни золоті:    
 Бенкет весна справляє.    
     
 І сміло йди під дзвін чарок    
 З вогнем, з піснями в гості    
 На свято радісне квіток,    
 Кохання, снів і млості.    
     
 Загине все без вороття:    
 Що візьме час, що люди,    
 Погасне в серці багаття,    
 І захолонуть груди.    
     
 І схочеш ти вернуть собі,    
 Як Фауст, дні минулі...    
 Та знай: над нас — боги скупі,    
 Над нас — глухі й нечулі…"    
 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    
 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .    
     
 Сміються, плачуть солов'ї    
 І б'ють піснями в груди:    
 "Цілуй, цілуй, цілуй її —    
 Знов молодість не буде!"