МАНЕКЕНИ    
       
 Манекени одягаються модно —    
 В закордонні костюми й манішки.    
 Декого в шовки замотано —    
 Видно лиш голову й ніжки.    
       
 Манекени не люблять праці,    
 Їм би гріться під склом на осонні.    
 Від неробства зрослися в них пальці,    
 І думки в них — як мухи сонні.    
       
 Манекени готові вдавиться    
 Своїм самолюбством жорстоким,    
 Коли хтось там на зорі дивиться,    
 А на них і не скине оком.    
       
 Манекени чужим хизуються,    
 До свого ж в нелюбові — нестримні.    
 Щоправда, вони гризуться    
 За свої місця на вітрині.    
       
 Манекени не мають серця —    
 Їх ніщо не болить і не коле.    
 Манекени ніколи не сердяться.    
 І не плачуть вони ніколи.    
       
 Манекени завжди сміються —    
 Похорони ідуть чи сльоти.    
 Як це, скажіть, революція    
 Не сполола цієї сволоти?!    
     
 Та як би не думав й черство,    
 Є все ж бо надія у мене,    
 Що в людське вічне братерство    
 Не пройдуть манекени!    
       
 1966