* * *    
       
 Ніч, осяяна цвітом яблуні,    
 Затуманена, мов роса.    
 Ми, розкрилені і роз'ятрені,    
 Піднімалися в небеса.    
       
 Понад зорями, понад водами    
 Пролетіли ми три світи.    
 А та яблуня за городами    
 Все світилася з темноти.    
       
 А на досвітку ми долинули    
 До свойого ж таки села.    
 А та яблуня в даль долинами,    
 Як метелиця, відійшла.    
       
 Де ж те сяєво, що сміялося,    
 Де ціловані в снах слова?    
 Все минулося, все розпалося,    
 Наче гілочка снігова.