* * *   
       
 О рідне слово, хто без тебе я?    
 Німий жебрак, старцюючий бродяга,   
 Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,    
 Прах, купа жалюгідного рам'я.    
       
 Моя ти — пісня, сила і відвага,    
 Моє вселюдське й мамине ім'я.    
 Тобою палахтить душа моя,    
 Втишається тобою серця спрага.    
       
 Тебе у спадок віддали мені    
 Мої батьки і предки невідомі,    
 Що гинули за тебе на вогні.    
       
 Так не засни в запиленому томі,    
 В неткнутій коленкоровій труні —    
 Дзвени в моїм і правнуковім домі!