Птиця   
     
 Тріпоче серце спійманої птиці.   
 В руках моїх не чує доброти.   
 — Я дам тобі водиці і пшениці.   
 Моя пташино, тільки не тремти!   
     
 — Хіба потоки загубили воду,   
 Хіба в полях уже зерна нема?   
 Пусти мене, мій хлопче, на свободу.   
 І все, що треба, я знайду сама.   
     
 — Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,   
 В своїх руках, легеньких, як вітрець.   
 Хіба неволя це? Хіба це важко —   
 Від мене взяти кілька зеренець?   
     
 — Пусти мене! Мені, дитино мила,   
 Дорожча воля, ніж зерно твоє!   
 Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,   
 Яка розкрити крилець не дає!   
     
 — Лети! Співай у небі гомінкому;   
 Хоч і маленький, зрозумів я все.   
 Моя рука ніколи і нікому   
 Ні кривди, ні біди не принесе!   
     
 1976