* * *    
       
 Розплелись, розсипались, розпались,    
 Наче коси, вересневі дні.    
 Ми з тобою ще не накупались,    
 А вже грає осінь у вікні.    
       
 Віднесла вода ласкаві зорі,    
 Що все літо кликали в ріку,    
 З птицями на білій крутогорі    
 Горобину пробуєм гірку.    
       
 Може б, нам полинути у вирій —    
 За літами молодості вслід.    
 Чом же крила в позолоті щирій    
 Важко піднімати на політ?    
       
 Я тобі зимові дні сріблясті    
 Заплету в сивіючу косу;    
 Тільки зорі, викупані в щасті,    
 З моря я назад не принесу.