* * *   
       
 Сріблиться дощ в тоненькому тумані,    
 Як ниточка в прозорім полотні.    
 А сонце по його блискучій грані    
 Тече і душу сповнює мені.    
       
 Зустрінь мене. Я повен пожадання    
 Блакитної, мов сон, далечини.    
 Моїх очей неголосне страждання    
 Ти поглядом ласкавим зупини.    
     
 Моя печаль тебе не поневолить,    
 А тільки радісний розбудить щем,    
 Немов цього туману срібна волоть,    
 Замаєна і сонцем, і дощем.