* * *    
       
 Так гарно ти снилась мені:    
 Не руки, не очі, лиш голос,    
 Лиш голос, як день у вікні,    
 Як вітру знадлива голість.    
       
 Наче в блакиті зоря,    
 Ти в слові замерехтіла.    
 Зринали, як блиск янтаря,    
 Згини твойого тіла.    
       
 Зринали й зникали вмить    
 Хвилею золотею.    
 І серце хотів я вмить    
 Тим світлом і чистотою.    
       
 Раптом — пробудження грім,    
 Де ж ти пропала, ноче?    
 Метелик у серці моїм    
 Вогкими крильми тріпоче.