* * *   
     
 Твоя протилежність — пісок,    
 Пустиня безплідна й сумна.    
 Ти народжуєш колосок,    
 Наче нива, з мого зерна.    
       
 Ти плекаєш його сама,    
 Ти даєш йому мови дар,    
 Безконечну могуть ума,    
 Плоті й долі земної тягар.    
       
 Як вода, ти блищиш і течеш    
 В руслах рік і слідах підків.    
 Я тебе малював би все ж,    
 Наче марево серед пісків.