* * *   
       
 Ще днів моїх багато за горою,    
 За зорями в небесній глибині.    
 Все, що було, згубилось уві сні,    
 Лиш те, що буде, володіє мною.    
       
 Опалене жагою вогняною,    
 Чуття будущини живе в мені.    
 В моєму серці, наче в стремені,    
 Нога часу з острогою тугою.    
       
 Та є на світі лагідна рука,    
 Яка в мої думки і сподівання    
 Вливається, як в озеро ріка.    
     
 Вона дає моїй душі сіяння    
 І дбає, щоб не згаснула зарання    
 Відлита в слові кров моя дзвінка.