Я СТУЖИВСЯ МИЛА ЗА ТОБОЮ 
     
 Я стужився, мила, за тобою,   
 З туги обернувся мимохіть   
 В явора, що, палений журбою,   
 Сам-один між буками стоїть.   
     
 Грає листя на веснянім сонці,   
 А в душі   —   печаль, як небеса.   
 Він росте й співає явороньці,   
 І згорає від сльози роса.   
     
 Сніг летить колючий, ніби трина,   
 Йде зима й бескидами гуде.   
 Яворові сниться яворина   
 Та її кохання молоде.   
     
 Він не знає, що надійдуть люди,   
 Зміряють його на поруби,   
 Розітнуть йому печальні груди,   
 Скрипку зроблять із його журби.