ЯБЛУНЯ    
       
 Юрію Якутовичу    
       
 Щаслива яблуня! Надовкруги    
 Ті яблука, мов золоті собори,—    
 Живло добра, яке ніхто не зборе,    
 Шаленство материнської снаги.    
       
 Але від непомірної ваги    
 Галуззя рветься, падають підпори;    
 І вибуха вона, мов серце хворе,    
 Скидаючи плоди, мов ланцюги.    
       
 Як мати і робітниця стражденна,    
 Вона кладе поламані рамена    
 На землю і без слова помира...    
       
 Якби дерева й нас також навчили    
 Ламаться лиш від безуму добра,    
 Від щедрості, що понад людські сили!.    
       
 1972