*   * * 
     
 Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної,  
 До дубів дніпровських, тиші крайозерної,  
 Де первісне небо і луги первісні,  
 А з куща калини — солов'їна пісня. 
     
 Там для серця знайдем втіху і розраду...  
 А знайшли — зажуру і гірку досаду.  
 Під кущем калини — голопупі «містери»,  
 Солов'ї поглухли, бо ревуть транзистори. 
     
 Хто вони, і звідки, і якого роду —  
 Ці «вінці природи», що ганьблять природу?  
 Все втекло до біса — звірина і птиця.  
 О, ви ще не знаєте, як природа мститься! 
 1971