Збірка творів

Зміст

1. Гамлeт, прынць Датськый
2. Цікаві досліди
3. Кацапи. Присвячується національному питанню.
4. Данко (Фєєрія)
5. Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя
6. Васiлiса Егоровна i мужичкi.
7. Сноби
8. Остановісь, мгновєньє - ти прєкрасно!
9. Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь





Гамлeт, прынць Датськый

Дiя перша

Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською своло- тою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягнен- ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо- родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок. Гамлeт: - Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа- тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз- дець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи- ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа. I Гамлeт харкаe у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо- дить Клавдiй, хтивий дядько принца. Клавдiй: - Мон шер Гамлтт! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний. Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо- вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному простирадлi. Привид: - Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в жопу встромить. Клавдiй: А-а-а-а!!! Тiкаe. Привид: - От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па- рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо- го eбали в жопу! Гамлeт: - Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi. Привид: - То може ти i м'яса не ыси? Гамлeт: - Нi, не ым я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до- хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман. Привид: - Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi... Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов- стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з дeтства не любив, ще посилав ых на хiмiю eбошить на благо Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна! Гамлeт: - Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось пиз- дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз ха- ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова- ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другоы хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата, слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт? От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни- ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч- ком переeбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться. Привид: - Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй- ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ы як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж- ди ж у мене! Привид топиться у морi. Гамлeт: - Папаша блядскiй, в доску заeбали. Пiти та випить в ба- ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби... Гамлeт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.

Дiя друга

На сценi збоку стоыть рояль "Стiнвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоыть величезне кацапське крiсло, поз- бавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведме- дя серп, у другiй балалайка. Це символiзуe працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, ма- ти Гамлeта i вишиваe комiрець косовроточкi. Вона наспiвуe ру- сопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'якою ходою пидо- раса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца. Клавдiй: - Сьогоднi я гуляв на взмор'e з твоым синком красивим. Я конхвету хорошу очeнь, вкусную, eму давав, но он нe взял, мудiла. Маргарита: - Какой чудак, eй богу... Клавдiй (сам до себе): - Я виeбу його. (до Маргарити): - Конхвета Тузiк очeнь нe хуйова. Маргарита (лагiдно): - Бешкетнику... Клавдiй: - Чимось бздить у кабiнетi, неначe хтось насрав нечiстоп- лотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось. Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтаe Привид. Привид: - Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там. Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Приви- да, якiй дико регочe i лiтаe по кабiнeту. Клавдiй: - Мiй Привиде, нiякоы хуйнi не робим ми. Ко всiм жидома- сонам iспитуeм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi гiмни на балалайцi хором iсполняeм. Бояться нас жиди та ба- сурмани, престiж крeпчаeт, мощно возрастаeт дeнь ото дня про- цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в ых eбала. Гораздо меньше стало пiдорасiв, eбошать всi вони як папа Карло на хiмiы в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках. Входить Гамлeт. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його дрючок, у другiй шампанськe. Привид: - Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком ым по печiнцi, потом мeнe доложиш. Шо не ясно? Гамлeт: - Папаша, всьо в лучшем вiдe, нe волнуйтeсь. Гамлeт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмедтм, потiм заливаe шампанськоe в рояль i шпроти запускаe туди ж. I по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде. Привид: - Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував. Гамлeт: - Eбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв. Гамлeт пиздить Привида дрючком. Привид падаe. На полу ле- жать трупи, попижженi Гамлeтом. В роялi тихо плавають шпроти. Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таeмничо блищать у тем- нотi. Гамлeт (потихеньку починаe тверезити): - Iтогi подвeдьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з рiдним дядьком. Попиздив мeбeль ценную, герба нацiонального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всeм сподiванням. Ех, блядська Данiя.... Гамлeт рве на собi товстовку i тихо граe музика, приeмний голос спiваe "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлeта, колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому. На сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву- ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.

Завiса


Цікаві досліди


Дійові особи
Вчитель Мирон Опанасович.
Вчителька Зоя Жорівна.
Піонер Гриша.
Піонер Миша.
Піонер Вася.
Піонерка Стася.
Другорічник Носенко, тоже піонер.

Дiя перша.

Шкільна лабораторія. Посередині стирчить пластмасовий скелет, обабіч його глобус і тваринний куточок. В тваринному куточку бавляться жаби, їжачок, білочка, котик та кролиха. Кролиха велика, товста і вагітна. Над тваринним куточком висить макет роздавленої жаби. Вінчає обстановочку портрет Дарвіна. Дарвін на портреті показує руками на брудну обізьяну. З рота у Дарвіна вилазе напис: "Бога нема". Входить вчитель Мирон Опанасович і вчителька Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна. Мирон Опанасович, шо в нас по плану?
Мирон Опанасович. Чергове заняття по вивченню життя жаби у світі атеїстичного сприйняття дійсності. Кінцева мета: на прикладі жаби довести учнів до переконання, шо Бога нема.
Зоя Жорівна. Одна думка, шо Бог є - це вже хуйня, Мирон Опанасович.
Мирон Опанасович. Звичайно, хуйня, Зоя Жорівна, ще й яка хуйня. Це ідеалістичний онанізм. (Обоє замисленно мовчать, мабуть думають про Бога і про те, що його нема.)

Лунає дзвоник, в лабораторії з'являються піонери. Починається урок.

Зоя Жорівна. Учні, тема наших занять сьогодні - жаба. Хто з вас знає про жабу?

Мертва тиша, під час якої піонер Вася лапа за сраку піонерку Стасю.

Зоя Жорівна (сатаніючи). Піонер Гриша, до дошки!
Мирон Опанасович. Спокійніше, Зоя Жорівна, спокійніше.
Піонер Гриша (бадьоро). Жаба живе в саду, живиться продуктами народного господарства, тому жаба - шкідник, її треба знищувати. Наш народ вже даво оголосив війну жабі.
Зоя Жорівна. Проведи дослід.
Піонер Гриша (дістає жабу). З першого погляду, жаба схожа на самольота. У неї єсть фюзеляж і шассі. Шассі у жаби розрізняють: передні (відриває і показує) і задні (відриває і показує). В сраці у жаби є сопло, в котре дослідники встромляють соломину…
Зоя Жорівна. Досить, Гриша, сідай, п'ять. Миша, продовжуй.
Миша (бадьоро). …соломину, яка зветься катетер.

Миша встромляє катетер, надуває жабу і пиздить її об стіну. Потім підбирає з пола те, що від жаби залишилось.

Миша. В результаті нервового струсу ми бачимо у жаби розлад нервової системи, шо привело тварюку до клінічної смерті, ознаками якої служить відсутність потіння дзеркальця.

Миша приклада дзеркальце до жаби, воно не потіє.

Зоя Жорівна. Сідай, п'ять. Починаємо вивчення нового матеріалу. Будь ласка, Мирон Опанасович.
Мирон Опанасович (дістає з тваринного куточку їжачка). Діти, хто це?
Піонер Миша. Це їжачок.
Мирон Опанасович. Вірно. Зоя Жорівна, нумо мені скальпеля. (Мирон Опанасович заширює скальпеля в їжачка, ріже його і розповідає.) Їжачок, діти, - це ворог народного господарства. Живиться він народними відходами, і тому всередині дуже брудний. (Показує, те, що вийняв з їжачка.) Один їжачок за одну ніч з'їдає стільки народного добра, скільки важить сам. Тому їжачків треба знищувати. І тут нам у пригоді стає наша славна авіація. Один самольот за один день знищує стільки їжачків, скільки важить сам. Носенко, скільки їжачків буде знищено за рік?
Другорічник Носенко. Триста шістдесят п'ять самольотів з їжачками, Мирон Опанасович.
Мирон Опанасович. І знов двійка, Носенко. Хто ж це знищує самольоти? Це ж наша гордість. Продовжуйте, Зоя Жорівна.
Зоя Жорівна (дістає з тваринного куточку білочку). Діти, перед вами білочка, ворог лісів. (Зоя Жорівна підключає білочку до штепселя і продовжує розповідати.) Нервове посмикування білочки - це живе свідоцтво міці нашого електричного струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу. (Зоя Жорівна виключа білочку і кидає у вікно її обсмалені рештки.) Шо там ще в нас, Мирон Опанасович?
Мирон Опанасович. Кролиха.

Лунає дзвоник.

Зоя Жорівна. От шкода, знову часу не вистачило. Зробимо висновки, діти. Бога нема, а є природа. Природу треба міняти і знищувать все, що в ній непотрібно. А ти, Носенко, дай щоденик, і щоб завтра твій батько був у школі.

Завіса


Кацапи. Присвячується національному питанню.


Дійові особи
Владімір, кацап.
Алєксандр, кацап.
Надєжда, кацапка.
Ємєльян, кацап.
Валєнтін, малолєтній кацап, син Надєжди.
Гриша, борець.
Миша, боксьор.
Толя, синок Опанаса.
Опанас, спрацьований уркаган.
а також
Голос із моря, який належить купающємуся вєтєрану.

Дія перша.

Вєpанда з самоваpом і віногpадом біля самого синього моpя. Hа моpі штіль. Hа вєpанді сидять кацапи і гpають у каpти.

Алєксандр (до Надєжди). Владімір-то твой в ігрє нє бєльмєса нє пєтріт!
Владімір. Нарвался на туза моєго, а тєпєрь вот і злішся. Злішся ведь, я віжу...
Ємєльян. Так что у нас тєпєрь, двє послєдніх?
Надєжда. Ти что, друг сітний, с луни что-лі свалілся? Щас дєвочєк-то нє бєрьом.
Алєксандр. Владімір, ти что підарас, с чєрві захода-то нєт! Ну ви посмотрітє, єму об'ясняєш, а он сідіт как нєрусскій, єблом торгуєт.
Надєжда. Валєнтін, японскій бог! Ти почєму у кота яйца-то откpутіл? Твой кот что-лі?
Валєнтін. Мамочка, одін pазочек-то дьоpнул...
Надєжда. Гляді у мєня, Валєнтін!
Алєксандр. Hадєжда, ну єго к манахам! Ми ігpаєм ілі нєт?
Владімір. Hічєго... Пацаньонок-то боєвой pастьот... Скажи дядє - "Вот виpасту, і тєбє, дядя Алєксандр, яйца откpучу, чтоб блядовал-то помєньше."
Валєнтін. Вот виpасту, дядя Алєксандp і вам яйца откpучу, чтоб ви блядовалі помєньше.

Всі кацапи pегочуть. Hа моpі потехеньку здіймаються хвильки і пpиємно блюпають у беpег.


Дія друга.

Общій вагон забацаного поїзда. Hа лавках сидять Гpиша, Миша, Толя і Опанас. Вони дивляться в вікно, чистять pибину, п'ють чай з алюмінієвого підстаканніка і в загалі pозважаються - як то положено у поїзді.

Толя (дивлячись в вікно). Папа, оно диви - самосвал.
Опанас (гладить синка по голові). Ото, синок, якби ти щас на доpогу вибіжав, де той самосвал, так би усє кишки у тєбя і шваpкнули.
Толя. Папа, оно диви - гоpи. Папа, а там наші билі?
Опанас (гладить Толю по голові). Билі, синок, оні кpугом билі.
Толя. Папа, а оні там стоялі насмєpть?
Опанас (пиздить Толю по голові). Замовч!!! Hе пизди!!! Вже заїбав батька у доску!
Миша. Воно дитина, не понімає шо папі тяжело.
Гриша. Ви здалеку їдете?
Опанас. З тюpьми!
Миша (дістає вино). Батя, будеш пить?
Опанас. Та, блядська печінка... Hу наливай!
Толя. Папа, і мєнє дай!
Опанас. Hа! Тільки сцять не пpоси.

Всі випивають.


Опанас. У моpі викупаюсь нахуй, і його от скупаю (показує на Толю). Йому вpачі сказали шоб у моpі купався.
Толя. Папа, а шо лучче - пулімьот чи танк?
Миша. Танк лучче, по пулімьоту pаз пиздане і пиздарики. (З цими словами Миша наливає вино Опанасу, Гpиші, Толі і собі).
Толя. Папа, я, як виpосту, виучуся на ахвіцеpа чи на камандіpа. А шо лучче - ахвіцеp чи камандіp?
Гриша. Та адін хуй!
Опанас. Вафльониш ти іще на ахвіцеpа вчиться.
Миша. Скажи, Толя, "заєбал ти меня, папа, сваімі ахвіцеpами, я на моpе їду купаться. Хочеш купаться?
Толя. Я стpілять хочу!

Дія третя.

Вєpанда с самоваpом і кацапами. Hа моpі пpиємно штоpмить.

Владімір (беpе в pуку чималу камінюку). Hадєжда, посмотpі как я щас камень-то бpошу!
Надєжда. Hу что ти, как пацан, сєбя нє уважаєш? Старий вєдь поц уже!
Владімір. Вот давай поспоpім раді смєха-то - тpі pаза подскочіт. (Владіміp кидає камінюку в моpе, яка відpазу тоне).
Надєжда. Hу что, обосpался підаpас? Что, нє стидно?
Ємельян. Владімір, камень-то плоскій надо бpать. Вот посмотpи какой у меня - pаз пять подскочіт!
Надєжда. Как пацани, єй богу. Люді-то кpугом смотpят, мудозвони стаpиє.
Владімір. Молчі куpва, а то і тєбя бpосім в моpе нахуй!

Іспугана Hадєжда молчіт. Владімір и Ємєльян кидають камні. Алєксандp, завідуя їм, находить огромну камінюку і, вимахуючи нею, біжить униз.


Алєксандр. Пока ви тут мудохалісь, я вот что нашол! (Алєксандp показує Владіміру і Ємєльяну скользку пpотивну камінюку і швиpяє її в моpе).
Голос з моpя. От я блядь щас якомусь підаpасу кину!!!

З моpя вилазить вєтєpан війни в плавках і з колодками на волохатих гpудях. Одна нога у нього на 10 сантиметpів коpотша за іншу.


Вєтєpан (до Алєксандра). Я блядь пиздану адін pаз, так мєня люба бальніца возьмьот, а тєбя нєт!!!
Валєнтін (до Алєксандpа). Дядя Алєксандp! Вам что, дядя калєка яйца откpутіт, чтоб ви блядовалі помєньше?

Тpивожна мовчанка, штоpм на моpі дедалі сильнішає.


Дія четверта.

Общій вагон забацаного поїзду. За столом сидять п'яні Гpиша, Миша, Опанас і Толя і ведуть свєтскую бєседу.

Миша (до Гриші). Сіжу я в баpе у Пpибалтіке, кpугом стаpінні стулья - заєбісь сдєлано! Заходить мудак і каже: "Ето мєсто мойо, может ви пєpєсядєтє?". А я говоpю: "Hе хуя сєбє, ти шо оборзєл, может ти сам пєpєсядєш!"
Миша. Я єбу такі ваpіанти!
Гриша. Я тєбя за то уважаю, Миша, шо ти pісковий паpєнь.
Миша. В них, в Пpибалтіке блядь, на уліцах всьо не по нашему написано. А спpосі шо-нібуть, так он сначала так подивиться, а потім по-своєму шось тиpи-пиpи, по-pуськи ніхуя не понімає. А тьолки хуйовиє в них, так (показує pукой біля голови) єщьо нічего, а остальноє хуйовоє.
Гриша. І шо, і кругом не по-нашему написано?
Миша. Дя йоб твою мать, нахуя мнє піздєть?
Опанас (до Толі). Сина, оно подивись - моpе!
Толя (без ентузіазма дивиться на бурне море). Папа, а моpе - оно большоє, так шо дpугого бєpєга не видно?
Опанас. У бінокль відно.
Толя. А єслі бінокль зламався, тагда відно?
Опанас. Та заїбав відно, шо ж тогда увідіш!
Толя. Папа, а на том бєpєгу наші?
Опанас (зловісно). Там кацапи...

Всі зловісно мовчать. Поїзд зупиняється, чути кpики "Пpиїхали!" і погpозливий гуpкіт моpя.


Дія п'ята.

Вєpанда з самоваpом [і кацапами]. Hа моpі здіймається штоpм. Кацапи сидять на вєpанді.

Алєксандр. Пагодка-то а, Hадєжда, хозяін собаку-то нє вигоніт.
Надєжда. Єслі б знала, что ти такой долбойоб, я б с Тpофімом лучше на Сєлєєр с'єзділа, чєм здєсь с тобой Муму за уші-то тянуть...
Алєксандр. Ти меня Hадєжда не злі, я тєбє із-за Тpофіма матку вивєрну [наколю на вилку і вивєpну нахуй]!

Входить Опанас, Толя, Миша і Гpиша.


Миша. О, диви... Кацапи...
Гриша (з московським акцентом). Как пагодка в Маскве?
Владімір. Я что-то юмоpа-то нє пооонял...
Опанас. Хуйня якась... Кацапи всєгда такі понятливі - а не понімають...
Опанас (гpізно підходить до Владіміра). Знімай штани! Їбати тебе буду!
Ємєльян. Пазвольтє, ви ж нє у сєбя дома!

Миша, Гpиша, Опанас і Толя пиздять кацапів. Кацапи кpичать дуpними голосами.


Надєжда. Жлаби пpоклятиє, я вас нєнавіжу!!! Я б вас всєх pасстpіляла!!!
Опанас (пиздить Надєжду). Мовчи куpва, када мужчини pазгаваpівают!

Зойки стихають. Hа моpі гуде шалений штоpм, кpугом лежать побиті тіла кацапів.


Толя. Папа, кажись піздєц!
Опанас (пиздить Толю). Скіки тєбя учить можна блядь, щоб ти не матюкався, батько для тєбя шо, мєсто пустоє, га?

Раптом pоздається жахливе сичання - це кацапський самоваp. Він закипів. Він сичить перекриваючи шторм і грізно підскакує на місці. Всі з пострахом дивляться на самовар. Під звуки самовара завіса повільно закривається.

Завіса.


Данко (Фєєрія)

Дійові особи
Данко
Натовп

Дiя перша.

Ліс, зроблений з папьє-маше. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Подекуди можна почути обривки розлючених фраз типу: "Хлопці! Хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми синці лопатою вигребаємо." Входить Данко та стріля з пістолету в повітря.

Данко. Мовчать!

Всі мовчать так, що навіть стає ніяково.

Данко. Не розмишлять! Чмо японське! Іттіть!
Голос. Та куди ж іттіть?
Данко. Іттіть. Контра. Кто не хоче, вб'ю нахуй!

Данко вириває з грудей сердце, яке світить карасиновим світом, і вимахує ним як фонарем.

Голос з натовпу. Ні хуя собі!
Данко. (Кричить.) Урааа! Вперьод, чмо японське!

Всі біжать за Данком у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Дія друга.

Болото. Входить натовп з Данком.

Данко. Іттіть!
Голос з натовпу. Та вже мабуть прийшли.
Данко. Контра. Не пиздіть. Іттіть.
Голос з натовпу. Я їбав таку жизнь.
Данко. Харош, пизда ваша мати. Шо поставали?
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Серце згасне!

Справді. Серце в руці Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затаптує ногами. Потім вирива у себа печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.

Данко. (несамовито реве) Іттіть!

Данко і натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Дія третя.
Пустиня. Входить натовп з Данком.

Данко. (шуткує) Вот ніхуйова пагодка. (Натовп мовчить)
Данко. Шо мовчите? Га? Де Ізергіль, стара блядь!
Голос з натовпу. Вчора здохла.
Данко. (Невпевнено) Іттіть.
Голос з натовпу. А не пішов би ти на хуй!
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Печінка згасає. (Данко кида об пол смердючу згорілу печінку)
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Нирки рви - вони горітимуть. (Данко вирива нирки. Вони горять,але не так яскраво, як хотілося. Тоді Данко і їх кидає у пісок.)
Данко. Що, падлюки. Тепер довольні? (Натовп мовчить)
Данко. Тепер Вам піздєц! (помирає)
Голос з натовпу. Ніхуя нє піздєц! Ми тут в пустині сад зробимо!
Голоси. А вірно хлопці! А діло каже!
Голос. Ураааааа! Вперед, чмо японське!
Всі. Ураааааа!

Завіса.


Павлiк Морозов. Епiчна трагедiя


Д i й о в iо с о б и :


Павлiк Морозов -- пiонер, атлетична краса i гiтлерюгендiвська зачiска;
одягнутпросто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних
бокiв Павлiк Морозов перетягнут мiлiтарними шкiряними ремiнцями.
Сава Морозов -- батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.
Щукiн -- друг Сави, такий же мудак, як i вiн.
Пелагея Нилiвна -- жiнка Сави Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна,
ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.
Павел Власов -- побочний син Пелаге_ Нилiвни, здоровенний, схожий на
Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.
Генерал Власов -- батько Павла Власова, полюбовник Пелаге_ Нилiвни,
фашистський перевертень i та_мний агент Канарiса.
Канарiс -- шеф абверу Третього Рейху, в трагедi_ не з'явля_ться.
Фiлiн -- здоровенна i жирна сова, викону_ обов'язки агента генерала
Власова.
Учiтель ате_зму -- плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
Альонушка i †ванушка -- фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй
пiдсвiдомостi.
З_вс -- божеств_ний вождь i вчитель, в трагедi_ не з'явля_ться.
Сфiнкс -- кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами,
крилами, цицьками i пиздою.
Микола Островський -- слiпий пророк храма Аполона.
Сука i Блядь -- кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i
менструацi_, так званi еpiнi_.
Клiмакс -- вiсник богiв, насила_мий на Суку i Блядь.
а також:
пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i
медузи.

Дiя вiдбува_ться в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Друго_ Свiтово_
вiйни



Дiя перша


Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до
них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу
продира_ться пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха
здоровенний Ф i л i н.

Ф i л i н.Угу-угу-угу!

П а в л i кМ о р о з о в ( пiдходить до У ч i т е л яа т е _ з м а,
який веде загiн.)
Я знаю,
Це фашист угука на соснi.
Склада вiн карти наших болотiв,
Щоб переслати потiм _х Гуделiану.
Ф i л i н.Угу-угу-угу!
В ч и т е л ьа т е _ з м у.От падла!
Шкода, маузер свiй дома я забув.
Ф i л i н.( iронiчно )Угу.
П а в л i кМ о р о з о в.Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,
А потiм побiжить i закладе
Гуделiану всi секрети нашi.
В ч и т е л ьа т е _ з м у.Ти перебiльшу_ш, Павлуша,
Як завжди. Скорiш за все
Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.
Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн
Злякать з сосни зненацька видом хуя.
Чого робити там фашисту, не пойму я.
Ф i л i н.Угу.
П а в л i кМ о р о з о в.Це знають ще у яслах малi дiти,
Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.
Катаймо на сосну, стягнем його за яйця
† спита_м документа. А як не покаже,
То почнемо пиздить. Ото натiшимся
Я пиздити люблю людей, також
Жiнок, курей, свиней, собак. Особ_нно
Я кошенят люблю топити. Як при_мно:
Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,
А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку.
Так хорошо, що пiсню заспiва_ш.
А потiм _х лопатою порубиш на шматочки
Та й викинеш к хуям. Н_т, все-таки
Природу я люблю, i родiну, березку i рябiну
Люблю я куст ракiти над рiкой.
Ф i л i н.( з дерева )Край родной, навек любимый,
Где ж найдешь еще такой.
В ч и т е л ьа т е _ з м у.От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони.
Это снайпер, молодой боец.
П а в л i к.( бере в руку здоровенну ломаку )
А як шпiон -- тогда йому пiзд_ц.

Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як
мiшок з говном.

П а в л i к.( бере Фiлiна за ноги. Передразню_ вожатого )
Снайпер, молодой боец,
А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.

Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно
признавався в любвi. Берiзка лама_ться.

В ч и т е л ьа т е _ з м у.( до дiтей )Дiти,
Сейчас мы вс_ хором плюнем на цього Фiлiна:
Раз-два-три!

Дiти хором плюють i сразу ж запевають веселу пiсню про кузнечiка. Обряд
очищения на цьому заканчива_ться, i загiн, ламаючи на сво_му пути дерева,
суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички,
конс_рвнi банки i гондони.
М'якою тигристою ходою входить Г е н е р а лВ л а с о в. На ньому
красивi синi галiфе, шашка i папаха.

В л а с о в.(помiча Фiлiна)От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь!

† знов я без связного залишився.
А ебаний Канарiс, мудозвон,
Пиздить в сво_й _бучiй шифрограмi,
Що Фiлiну Залiзного Хреста присво_в Фюрер,
Мабуть, вже посмертно.

Власов пiднiма Фiлiна за ноги.
Ну шо, подлюка, ще не охлад_л?
Ф i л i н.(вiдкрива одне око)Канарiс не пiзд_л?
Г е н е р а лВ л а с о в.Шоб ти сказивсь, ушастий долбоеб!
Так налякав, що я ледь не усрався
В сво_ красивi новi галiфе
† нову вещь красiву чуть не спортив.
Докладивай мерщiй.
Ф i л i н.Я узнав маршрути
Тих наглих пацанiв в коротких штанях,
Що об берiзку пиздили мене.
Вони iдуть на дальнi_ болота,
В яких усяка водиться гидота.
Учитель ате_зму _х веде,
Щоб довести, що це все предрасудки,
Що чорт -- це видумки, вампiри -- п'янi шутки,
А привидения -- бесстыднi проститутки,
Якi за рубь зал_зуть в скл_п сiмейний.
‡м по_бать, що там жмури лежать,
Безнравственi подорви.
В л а с о в.Ну-ну, вже розпиздивсь,
Пташиний гуманiст,
Жан Жак Руссо. А сам
Передавив i ви_бав
Усе, що в лiсi меньш за тебе.
Диви, яка пустиня навкруги:
Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки.
Ф i л i н.Зато гадюки _сть i кровожерна рись.
Жить стало лучше, стало веселее,
Тепер жить стало просто за_бiсь.
В л а с о в.Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iсну_,
Так часто мiстики доведено до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То i нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
† саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопиздили менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повиннi привести себе у резонанс
З зефiром свiтовим. Кiстлявi ате_стки,
Що лекцi_ читають кугутам про Марс i iншу по_б_нь,
А кугути _буть _х довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсня_ться, подлюка,
Бо з города при_хала, в костюмi,
† дулю накрутила в головi.
Совсем не кайф _бать таку колоду безчуственну.
Да i клiкуши тоже хороши --
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш _м грошей, то сейчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим --
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця зло_буча,
Що верхи на скаженiм буга_
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от пол_артрiту,
Показу_ нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
† гнила картопля. Ох, блядський смисл життя,
Якщо ти _сть!
Ф i л i н.Ти тоже розпиздився на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
† Байроном набздило трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
В л а с о в.Справа в тому, main libber Совушка,
Що поети разлiчними стiхами
Нам объясняли мир.
Но основна задача в том i состоит,
Щоб мир цей переделали шпiони.
Г о л о сзл i с у.Ау! Ау!
В л а с о в.То Пелагея,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн _х обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь -- щодень приходить п'яний
† батька з матiр'ю халявами по пицi вихову_.
Ф i л i н.Та отру_ти надо.
В л а с о в.Ха! Його тру_ли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворю_ться
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн _сть, у ту же мить
Утворю_ться бiлоснiжним салом.

Входить Пелагея Нилiвна, мать з велико_ букви, ум, честь i совiсть
нашо_ епохи iз слiдами било_ краси на лiце i т_л_.

П е л а г е я.(ридаючи, до генерала)
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на поличцi
† вiничком любовно пиздитись
† сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе розв_дка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене -- мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
† два сини, епiческих героя
(бодай би _х побили метастази!).
Ф i л i н.Я знаю, храм сто_ть серед болота,
А в храмi домовина на цепу.
Про це не зна_ жодная сволота,
Що в домовинi тiй слiпий пророк живе,
Зовуть його Микола. За життя
Хуйнi вiн рiзно_ навигрiбав довкола так дохуя,
Що свiтлий Аполон, якому по_бать обично
На страждання припизденого нашого народа,
Раптово зглянувся
† швидко ослiпив Миколу стрiлами,
Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму
† не страждав бессмысленно,
Як ми усi стражда_м. Ходiм до нього,
Вiн навчить нас волi Аполона i скаже,
як нам жити, бо нема нiякого терпiння.
Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбоеби!
Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!
(Фiлiн б'_ться головою об сосну, сосна лама_ться.)
В л а с о в.Ну-ну, main libber совушка, не плач,
Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс,
Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять.

Чути страшне репiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить П а в
е л В л а с о в, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на
поясi. Павел Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки,
нiби в зонi пиздять по рельсам. Всi ховаються.

П а в е лВ л а с о в. (страшно ричить)Мать! Мать! Мать!
В л а с о в.Ну, блядь, пiзд_ц!
П е л а г е я.Тихiше, бо як побачить,
Тоз'_сть усiх, а Фiлiном закусить.
В л а с о в.(з гордiстю)
А все-таки синок на мене схож,
Його би в ПТУ чи в iнститута,
А так нема_ смисла нiкакого,
Що вiн пиздячить лiс i розрива_
Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата.
Ф i л i н.(здогадався)А! Вiн лишняя людина!

Павел Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово
помiча_ нашу компанiю i iзда_ страшне кiнг-конгiвське гарчання.
Наляканнi... разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i
вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи,
заманю_ синка до оркестрово_ ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона
Павел Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.

Дiя друга

Гидке болото з отру_ними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi
болота сто_ть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполона. Храм представля_
собою древн_гречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлеями i всею
положеною по_бенню, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева,
росiйським способом "в лапу". Знизу храм Аполона опира_ться на двi гiдкi,
жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi "Мисливцi на привалi"
художника Перова сидять два розпиздя_ С а в аМ о р о з о вi його друг Щ у к
i н. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй -- бляд_й.
С а в а.(показу_ гранчаком горiлки на гидке болото)
Дивись. Ну гд_ еще така краса?
То Русь могучая. Всього в нiй дохуя --
Лiсов, пол_й i р_к, болот, пустинь i тундри,
А также i тайги в н_й сильно дохуя.
† всюду Руссю пахн_т, человек здесь
Вольно нюхает той запах до опiзд_н_ння.
Щ у к i н.(саркастично)† шо? Нанюхався,
А потiм сам насре, щоб iншi нюхали?
† шо характ_рно -- нiколи сам не убере говно,
А так лежать полишить. Необразованый,
Неграмотный мужик! Нет,
Все-таки нам до Европы срать и срать еще.
С а в а.А нравственно начало.
Мужик, хоча й дурний, але святий,
Його _буть, а вiн внiманiя на те не обраща,
†, хоч, пол_зного не робить нiхуя,
Но i не злобиться. † любить все кругом:
Раст_нiя, звiрят i пташенят, також
Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць
† бога.
Щ у к i н.Бога не чiпай.
Сидиш собi в болотi iз блядями,
Кiря_ш, як мудак, i лупиш комарiв
На товстiй пицi. Не можна
Пиздiть про бога в такому положен'_.
Та, крiм всього, навiщо богу здався ти,
Неграмотный козел, що тiки вмi_,
Що кiрять та жiнку пиздити?
Якби отут сейчас з'явився бог,
Чи, може якийсь святий,
Шо б ти сказав йому?
Нiчого бти не видумав, окрiм
"Сiдай, давай кiрнем". Мудило ти!
С а в а.(повчально) Якби з'явивсь щас свiтлий Аполон,
То не пришлось би нам пиздiть багато.
Вiн пиздюлей би нам понакидав фiгурних,
Горiлкувiн розбив би, а бляд_й
Повикидав в болото, i правильно б зробив.
О, як би я хотiв пiти на прощу в гидке болото,
Де бовванi_ храм святий серед лiлей та жаб,
Покаявся i гiрко заридав би, бо наробив у жизнi
Багато хуйнi я всяко_.
Щ у к i н.Ха! Чого ж не йдеш?
М о р о з о в.Боюся.
Там страшна випь регоче по ночах,
† сом живе, що давить буга_в,
А люди так ковта. Аленушка
Сидить на камнi там,
Уся зелена, пазурi в кровi,
А посмiшка, як в Б_рi_.
Когось чека, блядюга, i дивиться у воду,
Мов дурна. ‡бав я там ходити!
Щ у к i н.Якщо вiриш, то тiки побажай, i храм приде
† стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото
† бздiти, мов шпiон в тилу врага.
Давай гукнем його. Ви, блядi, теж гукайте.
В с iх о р о м.Еге-ге-гей! †збушка пацавата,
Катай сюда i з нами трет_й будь,
Бо ми у двох, а блядi в счет не йдуть!

Обидва розпиздя_ разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю
болота базар. Раптом храм Аполона з жахливим репiнням робить поворота i на
жовтих курячих ногах пизду_ прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаха падають
мармизами в болотнi нiзабудки. Храм отряху_ з нiг болотне гiвно, водорослi i
жаби.

Х р а м.Ви звали -- я прийшов.
Щ у к i н.Пi...пi...пiзд_ц!

Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно,
як всерединi на ланцюгах агресивно гойда_ться кришталева домовина. Амплiтуда
гойдання возроста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльову_ться з
храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiта_ на хуй, i з зручно_ при_мно_
домовини пiднiма_ться М и к о л аО с т р о в с ь к и й, слiпий прорiцатель
храма Аполона, вдягнутий в шинель i з залисинами на лобi i гранчаком у руцi
i з маузером i шашкою на поясi.

М и к о л а.Ви звали -- я прийшов! Налийте, пiдараси,
Бо щас пiздюлей вам понакладу!
Шо лежите, як вшиви_ матраси?
С а в а.А! То ти iз домовини!
Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка
Та ще й стакан гранений, як алмаз,
† ла_шся до того,як скажений,
На всякого, що вiн _ пiдарас.
Ти сам такий! Що бiльма залопа_ш?
Недаром, мабуть, повилазило тобi.
Пиздять, що ти пророк -- пророчествуй, що зна_ш,
Або уебуй, щось одне iз двух.
Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я -- гуру, я -- учитель!
Несiть менi усi по три рубля
† мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умi_ по складам
† голосно пердить в компан'_ дам.

Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi Микола Островський
смачно пиздить Саву маузером по мармизi, той пада.

М и к о л а.Ти тоже попиздiти хочеш?
Щ у к i н.Н_. Я -- н_.

Роздратований Микола хряпа_ маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i
Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуре
гранчак горiлки, руба закуску, мимоходом запиздячу_ шашкою блядь, потiм
скида чоботи i портянки i з насолодою виколупу_ бруд промiж пальцiв. Друга
блядь з жаху сховалася в домовину i непри_мно там уссялась. З домовини
рiденькими струмочками тече рудовата сеча.

С а в а.(з докором до Щукiна)От бач,
До чого привело шукання правди.
Якого хуя ти його позвав?
Той жлоб у домовинi -- не пророк.
Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами.
То фурiя якась, то вурдалак!
Пиздiли мирно ми про нашу жизнь
Хуйовую, я нюхав теплый воздух,
Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло,
Подумав я, що смалять кабана,
А навкруги сидять друзя, красивi,
Утонченнi, з веселими блядями.
† нiздрi жалiбно розширились в мене.
† почало менi здаватись, що сейчас
Пойму я жизнь, __ закони сложнi i красивi,
‡_ гармонiю...
П р о р о кМ и к о л а. Замовчи, не пизди!
Якi закони там, де блядi хтивi,
Скупi, невихованi, що при видi грошей
Напустять на персидський килим слину,
Нахабно ссуть пророку в домовину?
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замiсть того, щоб _здить у кру_зи,
Дивлюсь на _хнi блядськi_ капрiзи
† слухаю, як ви, засранцi потнi
Отут патяка_те. Знаю вашi мислi
Хуйовi -- про аршин,
Яким не можна мiряти Росiю,
Бо ним ви хуя мiряли у банi
† тепер вiн правильную цифру не покаже.
А потiм плакати, як крокодил пiдступний,
Що в нас нарiд дурний i п'_ багато,
Що правди нiхуя нема нiде.
А згодом йобнути горiлки лiтрiв зо два,
Блювать самозакохано i пиздити сiм'ю,
Жiнок, дiтей, тварин, ламати фiкус,
Раст_ни_ корисне, бити посуд.
О, злi, _хiднi, знаю мислi вашi.
Пророчеств мудрих ви вiд мене ждете --
Так я вам дам мо_х пiздюлей страшних!
Нiякая Касандра вас ногой по яйцях
Не впизде влучно так, як я.

З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманiстiв.
Несподiваний крик зупиня_ його невдячну працю. На тлi лiсу з трубою i
барабаном з'явля_ться пiонерський загiн з П а в л i к о мМ о р о з о в и мта
У ч и т е л е ма т е _ з м уна чолi.

П а в л i кМ о р о з о в.(до дiтей)
Стояти всiм, _бати вашу мать!
У ч и т е л ьа т е _ з м у.(до дiтей)

Дивiться, дiти на болото гидке.
Церковники задурюють нарiд
† кажуть, що живуть русалки там,
Чорти i всякi iншi блядi мокрi.
Я запевняю вас: нема там нiхуя.
Ми тракторами тут пiсок навозим,
Акацiю посадим, обелiска вколупа_м в боговiння.
На ньому ми напишем, що в майбутнiм
Тут буде пам'ятник стояти комунiстам
Порубаним.
(показу_ на храм Аполона)
А ця iзбушка скромна --
Капiталiстiв це трактир развратний.
Сюди подалi вiд бiди народной
Бляд_й водили куркулi i графи.
Тепер в нiй буде школа для сирiт,
Дiтей i всячеських дибiлiв.

П р о р о кМ и к о л а.Чим так пиздiти на весь лiс розумно,
Ти б краще подивився в болото уважнiше.
У ч и т е л ьа т е _ з м у.Справдi, порада досить слушна.

З болотного баговiння вилазить А л е н у ш к а, саме така, як __
описував Сава Морозов. ‡_ посмiшка дозволя_ бачити у не_ чималенькi iкла.
Без зайво_ тяганини вона хапа_ Учителя ате_зма, i, перекусивши йому артерiю,
з задоволеним реготом тягне жертву в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий
час фонтанiру_ з болота, звiдти ж чути смачнi звуки розгриза_мих кiсток.

П р о р о кМ и к о л а.Хто ще пиздiти хоче? Запитую.

Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить собi
чуба.

П а в л i к.Вiн ворог був, менi його не шкода.
Вiн нас наябував, казав -- нема чортiв.
Туди йому й дорога, пiдарасу.
С а в аМ о р о з о в.(до Щукiна)Це мiй синок, епiчеський герой,
Вiн рятувати нас прийшов сюда,
Сво_х штурмовикiв привiв з загонiв,
Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу
Прийоми смертоноснi, кирпичину
Усякий з них мармизою лама.
П р о р о кМ и к о л а.Учив я трохи вас, старих шакалiв

Як Родiну любити, та, мабуть,
Перестарався трохи. Вiдтепер
Ви знати будете,
Як храми викликати на леваду,
Плювати в дароносицю,
Пости несоблюдать бездумно.
†дiть, гандони, i бiльше не грiшить,
Скажiть спасiбо Аленушцi, що вже на_лась трохи.
† цю блядюгу з гроба заберiть,
Вона кришталь гiрський менi зiпсу_
Св_й мочею хворою. Вiд не_
На домовинi в стилi роккоко
Пiдуть такi поскуднi жовтi плями,
А домовину чисту я люблю.

П а в л i к.То ти пророк святий!
М и к о л а.Так, я -- пророк, п_дант-акуратiст,
Молюся богу я i пизджу фарiс__в
П а в л i к.Але ж його нема. Так в щколi я учив,
Що все зробив не бог, а обiзяна.
М и к о л а.Сказала це тобi та срака п'яна,
Що _сть __ Аленушка тепер.
П а в л i к.(кричить до пiонерiв)
Хлопцi! Наябували нас: бог _!

Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава
Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить
з кришталево_ домовини i з цiкавiстю озира_ться на величне видовище
массового покаяння.

М и к о л а.Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,
Не бздiть нiкого, за нами Аполон.
Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,
Що хтива обiзяна сидить на променiстiй колiсницi
† чуха сраку арфою спiвця, --
Ви зараз же такому мавпофiлу
Ногою бийте в яйця. У цей спосiб
Загiтував багато неофiтiв.
Сказати вам по правдi, не люблю я
Тих блядських теревенiв, бо не вiрю
У силу слова я, а вiрю в силу пiздюл_й.

З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах
i по печiнцi.

П а в л i к.Учiтелю, ми за тобой пiдемо,
Не будем пиздити всiх тих,
Кого ранiше ми пиздили,
А тiки тих, кого ти скажеш.
М и к о л а.†дiть по свiту, дiти Аполона,
† агiтуйте бидло безпринципне
Фiгурними пiздюлями. Не бiйтесь,
Коли священой люттю надiхненi
Ви зробите калiкою когось, --
Вас будуть тiки бiльше поважати,
Пiдносити дари i пригощати
Портв_йном ароматним. Ви об стiну
Побийте тi пляшки. Дари
До хати господаря знесiть, а потiм
Сiрниками ви пiдпалiть його обiйстя.
† _х сусiди тодi полюблять вас
† скажуть: "Це святi. †дiть сюда, ми чуда хочемо"
Халяву чобiт сво_х вiд бруду обтрусiть
† йдiть до них вечеряти.
П а в л i к.А чудо?
М и к о л а.Чудо в тому поляга_,
Що пиздити не будете ви _х.
С а в аМ о р о з о в. О, мудрий наш пророк!

Старцям потворним
Дозволь пiти в сво_ дома убогi,
Щоб ми могли молитись Аполону,
Аленушцi, зеленим бiсам, вiдьмам,
А сiрники тримати на полицi
Ми будемо, чекаючи святих.
Нехай придуть i спалять к _б_ням
Майно улюблене,
А нам, старцям нужденним,
Повибивають зуби. Нам же краще,
Бо легше тим прийти до Аполона,
В кого нема зубiв, вiдбитi нирки,
Замiсть очей стирчать кривавi дiрки
† рiдка волосня нагаду_ про жизнь
Розпустную з блядями i гiмназiстками.

П а в л i к.Все, батьку, напиздiли ви. Вам треба
Скорiш до дому бiгти, бо в лабази
Ви мрi_те залiзти. У пилюцi
В танцюючому свiтлi каганця
Ви з головой зануритесь у грошi
†, як свиня, в них будете качатись
† криками дурними кажанiв
Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами
Уже давно цю пиздувату жаднiсть.
Невидимий за вами я ходив
З лiхтариком в кишенi
Мо_х штанiв широких. Я сокиру
З собой носив, щоб запиздячить
Пацюкiв, що по коморам нишпорять.
Як раптом спинились ви, i вогник освiтив
Потворну вашу пику, хижi зуби
† слину, що катилася iз рота
На землю вогку. Я вас упiзнав.
† так менi зробилися противнi
†нстинкти вашi дикi, що ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший пiвень прокричав.
Ви матюкнулись лайкою брудною
† дверi зачинили, мабуть, мамку
Пiшли _бать безчувств_нно.
Грошима ви шарудiли, бавилися ху_м
Через кишеню. Схаменiться, батьку,
Вiддайте гошi капостнi на храма!

Павлiк Морозов величним жестом показу_ на пацавату iзбушку на курячих
нiжках.

С а в аМ о р о з о в.Ага, гандони, грошей захотiлось,

Говна вам на лопатi, жебракам!


Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.

М и к о л а.Я сумно дивлюся на наше поколiння
Жлобiв невихованих. Грошi _м
Дорожче за храм святий. Мамонi, а не богу
Возносять цi ху_ сво_ молитви.
Ви тихо задушiть його, як цуцика.
Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три кроки уперед.

Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилi, роблять вперед
три кроки iз криком: "Можно я?"

М и к о л а.Павлуша старшенький, то йому i душити.
Бо жизнь свою потрiбно так прожити,
Щоб соромно не було за роки,
Що прожив ти, як пiдарас поскудний.
Кiнчай скорiш спектакль цей вельми нудний.

Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Вiн пха_ __ Савi в
рота i закручу_ вузлом. Пiонери пiдчас акцi_ б'ють в барабани. Зробивши
справу Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два
пiонери пов'язують пророку пiонерський галстук.

М и к о л а.Пiонери! Душити жадних пiдарасiв
Будьте готовi!
П i о н е р и.Завжди готовi!

З лiсу з'явля_ться П е л а г е яН и л i в н азг е н е р а л о мВ л а с
о в и мi Ф i л i н о м. Всi падають на колiна, побачивши храм.

Ф i л i н.Це храм святий, вiн вийшов iз болота,
До нас, мерзених, вiн прийшов,
Як совiсть приходить у ночi до вуркагана!
† той прокинеться, заплаче i об стiну
Ударить головою. Штукатурку
Обiб'_ лобом, долбоеб смердючий.
Не буде бiльше пиздити бабусь
Сокирою, ширятись ефiдрiном
† гвалтувати в зонi пiтухiв,
А пiде в монастир i стане дiток
Учити Слову божому. Я теж покину
‡сти гризунiв i пташок,
Хуйове це шпигунство я полишу, --
Возд_лувати буду вiнограднiк
У потi сво_й совиной морди,
† жить не по брехнi, як вчитель бородатий
Учив нас, юних i прищавих нiгелiстiв.
Г е н е р а лВ л а с о в.Main libber,совушка,

Переворот вiдбувся в мо_й душi.
З тобою разом будем,
Як двi свинi грiбтись на полi.
Грошi ми раздаватимем бабусям i калiкам.
Нехай вони по_дуть в Монте-Карло
† грають там в рул_тку, нам не шкода.
З дiтсадочкiв вiзьмем сирiт
† заберем котiв iз iнститута научного,
Де з них здирають шкiру
† роблять зомбi аспiранти п'янi.


Власов, як i Фiлiн, пада_ на колiна.

П е л а г е я.А я куда?
В л а с о в.Бляд_й з собою ми не беремо,
Нема чого тобi робити з козаками
† в грiх вводити нас. †ди в сiм'ю
† бiльше не грiши з во_нними.
Молись, i чоловiку смирно догоджай,
†з бороди йому вичiсуй мандавошки,
Терпи його тортури п'янi, ноги йому цiлуй,
Щоб вiн тебе простив. З тобой ми тiльки можем
Дибiлiв робити, ти стара для цих розваг.
†ди з очей, розпусна мяссо_на!
П е л а г е я.Шпигун нiмецький, шоб сказився ти!
Канарiс щас тобi не допоможе
Вiн в свiтлiм кабiнетi у гестапо
Зажав у дверях яйця комунiстiв
† сьорба_ какао, прислухаясь
†з насолодою до _хнiх завивань.
Тобi пiзд_ц! Гей, пiонери юнi,
Бiжiть сюда! Я шпигуна спiймала.

Пелагея хапа_ Генерала Власова, Фiлiн обережненько хова_ться за сосною.

Ф i л i н.Цих хлопцiв пацаватих знаю я,
Вони природи рiдно_ не люблять,
Нi фауни, нi флори, нi пташок,
А люблять тiльки пляшки i гандони,
А ще конс_рвнi банки,
Фотографi_ поскуднi iз "Плейбоя".

Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить
на пiонерському барабанi в позi Бонапарта.

П а в л у ш а.Ну шо, пiймався? То кажи тепер,
Хто вербував тебе, ключi вiд шифру,
Явки, ставки i вся твоя шпигунська по_б_нь.
Г е н е р а л.Простiть менi, дiтдомiвськi сирiтки,
Коти бездомнi, менi вибачайте.
Я грiшно жив, _бався я з жiнками
Утричi старшими за мене. † з совою
Я жирною дружив. Плодив дибiлiв
Таких, що в Голiвудi у фiльмах жахiв таких нема.
Я не скажу нiчого тобi, байстрюк поганий!
Хай живе main stein Гудерiан i рiдний Гiтл_р,
Фашистська батькiвщина хай цвiте!

Генерал Власов мужньо харка_ Павлiку в пику.

П а в л i к.Утопить фашистського фанатiка в болотi.

Пiонери привязують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до
Му-Му, i топлять у болотi. Аленушка вилазить з очерету i з цiкавiстю
дивиться на видовище, __ очi горять червоним вогнем.

П е л а г е я.Що ж ти зробив, проклятий вуркагане?
Якого хуя ти в болотi гидкiм
Втопив красивого усатого мужчину?
П а в л i к.Мамаша, помовчiть.
† вас втоплю, як будете пиздiть.
П р о р о кМ и к о л а.Сiмейка блядська, за_бали впень,
Оцю хуйню повинен день-у-день
Вислухувать, я б краще пiтухом

Ламбаду танцював би на парашi!


Пророк розлючено плю_. Погляд його випадково пада на хижу Аленушку, яка
хтиво клаца_ i пуска_ слину з рота.

М и к о л а.А ти шо робиш тут, змiя _буча?
Ти, мабуть дума_ш, шо тут кiно знiмають
Рекламного про пасту для зубiв?

Роздратований Микола жбурля каменюку в Аленушку, яка з хижим гарчанням
лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i
принадно вихиля_ться тiлом. Павлiк без зайво_ рефлексi_ бiжить за зеленою
бляддю в болото. Пелагея Нилiвна розставля_ руки, як в картинi Маковського
"Не пущу".

П е л а г е я.Не лiзь, синок, вона тобi не пара,
Вiд не_ ти пiдхопиш враз сiфона.

Павлiк роздратовано пиздить Пелагею Нилiвну по мармизi, Пелагея пада
довго i велично, як це i лiчить епiчнiй геро_нi.

П е л а г е я.Убив!
Х о рп i о н е р i в.Убив! Убив!
П р о р о кМ и к о л а.Пiзд_ц!

Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплю_ться жахливим мороком
з грiмом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу
в цей час вихолром проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто
якiсь лярви. Натовп збива_ться вкупку, як безпорадне стадо, з жахом
спостерiгаючи катаклiзьми. Тiльки Пророк лиша_ться незворушним. Спокiйно
ляга_ вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж почина_ свiтитися
синiм вогнем, i невидимою силою влiта_ назад в храм. Дверi храма з грюкотом
зачиняються, i з жахливим репiнням ритуальна споруда робить поворота i на
жовтих курячих ногах пизду_ в долото, розбризгуючи грязюку. За ним, як щури
за гамлетським щуроловом мовчки iдуть загiпнотизованi Щукiн, Аленушка i
пiонери. На сценi лиша_ться тiльки Павлiк, який сто_ть в античнiй позi над
тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.


Дiя третя


К а р т и н ап е р ш а.

На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристично_ палатки
сидять С у к а i Б л ядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацi_, так званi
елiнi_, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi
кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебно_ форми
рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi
створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi
невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з елiнiй слуха_ по портативному
приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупа_ться в зубах вiделкою.

С у к а.Хотiла б я пацанчикiв красiвих
Зустрiти в цiм _бучiм турпоходi,
Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi,
Ведмедi, змi_, сови беспокойнi
Вночi кричать, неначе _х гвалтують.
Ф i л i н. з дереваУгу-угу-угу!
Б л я д ь. Нема сейчас пацанчикiв хороших,
А тi, що _сть, не _здять в турпоходи,
А як по_дуть здуру на турбазу,
То не вилазять, падли, з ресторану,
Аж поки грошi не попропивають.
В той час, коли нещаснi молодицi,
Якi купили льготни_ путьовки,
Щоб по_батись трохи у походi
Спортивному, лiкуються вiд нервiв
† клiмаксу вонючою водою.
Регочуть iстерично, скавучать,
Як цуценята, темними холодними ночами
Пiд ковдрою казеною, самотнi,
В убогих номерах на десять ко_к,
Де радiо пиздить вночi i вдень,
Бо хтось зламав його i виключить нiззя.
Де блядь командировочна вночi
Приходить i сiда_ в умивальник
В сраку п'яна, i тепер до ранку
Ви слуха_те, як вона iка_.
Де объявление висить в фойе засранiм:
"Товарищи! Не кидайте в вiкно резиновые изделия,
бо гуси _х _дять i ними давляться!"
Ф i л i н.Угу-угу-угу!
Б л я д ь.Смi_ться з нас цей йобаний хижак.

Кида в Фiлiна палку. З дерева чути крик: " У, блядь, ти шо сказилась?"

С у к а.А може там пацанчики сидять,
Студенти-першокурсники красивi,
Вони iз нами шуткувати хочуть,
А ти ломакою упиздила по ним.
Г о л о сзн е б а.От, курви, я вам зараз дам студентiв!

На галявину на величних чорних крилах планiру_ К л i м а к с, вiсник
богiв, щось середн_ мiж бетменом, медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати,
що вiн страшний, - це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота
вирива_ться вогонь, вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши
Клiмакса, з жахом падають долi ниць i навкарачках повзуть в кущi.

С у к а. з жахом Клiмакс! Це Клiмакс!
К л i м а к с.Так, не фраер я, а клiмакс зм__носний,
Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки,
Що замiсть того, щоб глядiть онукiв,
Виябу_тесь перед пацанами з профтехучилища
† перейма_те у них _х сленг дибiльний
† пха_те сво_ квадратнi сраки в лосiни молодьожнi.
Вам студентiв захотiлось? Ось вам студенти!

Клiмакс бере в кожну руку по товстiй змi_ i змiями пиздить нещасних
профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високо_ сосни долина_ вже
знайоме нам "Угу!"

К л i м а к с. кату_ бляд_й Оце вам за лосiни синтетичнi!

Оце за першокурсникiв!
А це вже за геологiв, гiтару, тайгу
† прочу по_б_нь!


Кожен пункт обвинувачень Клiмакса супроводжу_ться ляпасом важкою змi_ю.


Оце за тi похабнi вашi пiснi,
Що ви _х ви_те ночами, сичiв лякаючи!
Оце за блядськi вiршi, де про любов написано,
Що _х ви пiд подушками трима_те. Насправдi ж
Вам хочеться, щоб п'яна шоферня,
Яка й не зна_ толком, як читати,
‡бала вас в брудному гаражi!

С у к аiБ л я д ь.О Клiмаксе! Нехай же цеглепад

Впаде на нас, мерзених! Хай говно
Затопить нашу хату аж по крокви
† iз труби полiзить замiсть диму!
Нехай нам повилазить! Щоб нiколи
Ми хуя не побачили в життi,
Якщо ми будем лiзти к пацанам,
До ранку з ними тлузгати насiння
† реготать предурочно - вдавати,
Що нiби-то лоскотки бо_мось.
Не будем бiльше ми!

К л i м а к с.Ну, не клянись, то грiх.

Клiмакс сiда на пенька, дiста_ "Бiломор", закурю_, так, що ста_ схожий
на справедливого начальника дитячо_ колонi_. Вiн пригоща_ цигорками блядюг,
як це звичайно роблять на допитах кмiтливi менти. Раптово гостро
примружившись, як це вiртуозно робив Б_рiя, щоб приголомшити ворога, пита_.

Ви З_вса зна_те?
С у к аiБ л я д ь. з жахом Ми зна_мо...
К л i м а к с.Вiн щойно наказав пошматувати вас обо_х на котл_ти,
Якщо ви вже сьогоднi не засмажете Павла Морозова
† не подасте йому о сьомiй на вечерю.
Вiн сказав, що любить, щоб шкiру не знiмали,
А перед тим, як подавать на стiл,
Побризгали б на не_ трохи коньяком.
А з ротащоб стирчала цибулина,
Та тiльки свiжа, а не тогорiчна.
Гаденыш цей вже за_бав богiв,
Вiн запиздячив всю свою сiм'ю.
Тепер вiн може на Олiмп полiзти
У свiтли_ палати до богiв,
Щоб звiдти _х на землю постягать,
А потiм сам на крiсло Зевса сяде
† буде видавать укази.
Цього ми не можемо терпiти.
Пiдроздiл блядський щас шикуюсь,
Кругом, вперед за орд_нами!
Сука-старша, шо не ясно?

Сука i Блядь по-во_нному виконують накази.

С у к а.Докладу_ старший сержант Сука!
Дiверсiонна група в складi
Старшого сержанта Суки i _фрейтора Блядi
В наряд заступила!
К л i м а к с.Праве плече вперед! Бiгом!

Обидвi профури вихором зникають в тайзi. Клiмакс з цигаркою в ротi з
вогнем i димом старту_ вертикально вверх, як це робить на Байконурi ракета.



К а р т и н ад р у г а.

П а в л i кМ о р о з о вмандру_ тайгою, несучi на могутнiх плечах мiшок
з мертвою матiр'ю. Мандруючи так, вiн зненацька влазить просто в лiгвоС ф i
н к с а, який году_ здоровенними цицьками маленьких сфiнксенят.

С ф i н к с.Ага! Людиною воня_ смачно як!
К обiду ти менi з'явився вчасно,
Давно пацанчiками я не ласувала.
† як менi ти не вiдповiси
На три мо_ загадки хитрожопi,
То з'_м тебе негайно.
П а в л i к.Не бздю нiкого я!
Давай загадки, сука iз цицьками.
Розгадував я й не такi кроссворди,
Складали _х _вре_ хитромудрi,
Хотiли на_бать - не получилось.
†з ними не рiвнятися тобi,
Потвора ти дрiмуча.
С ф i н к с.Так слухай. Що це таке:
Не буряк, не морковка,
А червона головка?
П а в л i к. не хвильку не вагаясь Пiонерка в червонiй хустинцi.
Що, з'_ла, сука?
С ф i н к с.Хвалитись постривай.
Скажи, що це таке:
Лiта_ -
† смертю засiва_?
П а в л i к.Фашистський лiтак.
С ф i н к с.† тут вгадав, паскуда!
Слухай же останню.
Що це таке:
Орел лiта_ -
Народ визволя_?
П а в л i к.Радянський лiтак.
С ф i н к с.† тут вгадав. †ди сво_м шляхом.
Розумний ти, а я _м тiльки дурнiв.
П а в л i к.Нi, постривай, бо зараз моя черга загадувать,
† як ти щас менi не зможеш вiдповiсти,
То тебе з говном змiшаю я
Разом з тво_ми цуценятами.
Що це таке, вiдповiдай негайно:
Сичав, сичав, та й замовк,
Вигляда з нори, як вовк?
С ф i н к с.То, може, то скажена барсучиха.
П а в л i к.Тупа пизда! Це - Гебельс!

Павлiк страшною силою епiчного героя пиздить Сфiнкса мiшком з мертвою
матiр'ю. Сфiнкс пада мертвий. Павлiк з насолодою душить маленьких
сфiнксенят, якi жалiбно скавучать. Тихцем, нiким не помiченi, з-за сосни
визираютьС у к аiБ л я д ь. Обличчя у них розмальованi грязюкою, як це
роблять на бойовому завданнi американськi рейнджери в джунглях †ндокитаю.

Б л я д ь.Який вiн гарний, Сука!
С у к а.Ах, я не можу на нього дивиться,
Бо я уссусь в труси!

Павлiк в цей час здира_ з Сфiнкса шкуру i надiва_ на себе, як Геракл.
Потворна шкура щiльно обляга_ його могутню постать, так що сфiнксовi цицьки
гойдаються на плечах, як здоровеннi епол_ти.

П а в л i к. до елiнiй Не треба там ховатися, дiвчата,

Все бачу я. Ви краще йдiть сюда.
Скажiть менi, чи любите ви с_кс?

Б л я д ь. виступа_ вперед Конечно!
С у к а. пошепки Ти, Блядь, дурна, забула ти про З_вса,
Вiн на котл_ти поруба_ нас.
Б л я д ь.Я Пушкiна читала на турбазi. Там сказано,
Що краще меньше жити, но _батись,
Нiж жити дохуя таким життям убогим,
Як ми живем з тобою. Подружка сизокрилая моя,
Яка в нас жизнь? Щодень приходить Клiмакс
† пиздить кобрами отру_ними по попереку хворому.
Казав крилатий гад, щоб ми про пацанiв не смiли й думать.
Та я _бала жизть таку, подружка.
У дико лiгво це я раком щас полiзу
† хай весь свiт накри_ться пиздой,
Безсмертни_ боги, Олiмп i океан
† небо все нехай к хуям розпро_беться
Разом з амбалом тим, що його пiдпира!

Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфiнксового лiгва. За нею
лiзе Павлiк Морозов, чипляючись сфiнксовими тiтьками за вхiд.

С у к а.Оце подружка вткнула!
Так менi сейчас зробилося завiдно.
Колись i я дiвчатком молоденьким
Курила план, ширялася потроху,
А потiм, сидячи на теплих трубах
У подворотнi з-задi гастронома
Я цiлувалася з хiпками
† спiвала про Mishelle.
К хуям вiйну! Робiть любов, дибiли!

Сука лiзе у вонюче лiгво, з якого негайно долинають твариннi звуки,
чавкання, репiння i таке iнше. Через галявину сумно мандру_ храм Аполлона на
курячих ногах, очевидно, у пошуках iстини. За ним iдуть загипнотизованi
пiонери, Щукiн i Аленушка. Аленушка веде за собою на мотузку свого брата
†ванушку. †ванушка -бiленький, з маленькими рiжками, ратицями i хвостиком.
Аленушка i †ванушка з цiкавiстю прислухаються до тваринних звукiв, а потiм,
не вагаючись, залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, _х
зустрiчають гостинно. Храм Аполлона сумно зника_ в тайзi разом з учнями.
Фiлiн, який весь цей час вiв з дерева сво_ шпигунськi спостереження, м'ягко
планiру_ на галявину.

Ф i л i н.Мовчать боги, принишкли океани,
Везувi_ таять в собi свiй попiл,
Камiння i вогонь священий. Храми
Стоять, зарослi будяком i хмизом,
У хмизi тiм скульптури оху_них
Розмiрiв лежать розкиданi,
† дивляться незрячими очима
В безодню неба. Замовкли всi,
Чекаючи коней iз вершниками,
З косами й вагою.
Та щось не йдуть, проклятi.
Або б уже сказали, що не прийдуть,
Або скажiть, коли,
Бо вже нема нiякого терпiння _х чекати.
Так дальше жить нiззя! Скрiзь долбоеби!
Навiщо, мама Мудрая Сова,
Мене ти народила!

Фiлiн за сво_м звича_м хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите
репiння дерев i нелюдське гарчання врива_ться на iделiчну галявину.
З'явля_ться Павел Власов у всiй сво_й красi. Вiн одразу ж помiча_ блядство у
сво_х володiннях i слоноподiбними ногами розчавлю_ бридке лiгво Сфiнкса.
Блядi з пострахом розбiгаються. Фiлiн радiсно кричить: "Ага! Ага! Прийшли!"
i лобом колотиться в сосни, утворюючи лiсоповал. Павлiк Морозов смiливо
вилазить з-пiд вонючо_ груди кизякiв, скелетiв i сухого бадилля, з яких було
побудовано цю звiрячу бiрлогу.


П а в л i к.Якого хуя ти, амбал невмитий,
Прийшов сюда мiшать мо_м зайняттям?
Тепер сво_м улюбленим прийомом
Зроблю з тебе навiки iмпотента.

Павлiк пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Розда_ться звук, нiби
вдарили в дзвона.

П а в л i к.Що, не подоба_ться?
П а в е лВ л а с о в.Нi.

З цими словами вiн пиздить Павлiка по головi. Звук абсолютно iдентичний
першому, результатiв нiяких.

П а в л i к.Тодi знайомся iз мо_м мiшком смертельним,
†з матiр'ю могутньою мо_ю.
Я __ вбив, вона ж тебе уб'_.

Павлiк пиздить мiшком Павла Власова, який страшно кричить: "Мать!
Мать!" хапа ротом повiтря i пада на Павлiка Морозова з страшним стуком.
Очевидно, при падiннi вiн припиздив Павлушу сво_м здоровенним
кiнг-конгiвським тiлом. Павлуша не ворушиться, його кiшки смачно бризнули на
мармизи бляд_й, якi спостеригають величне видовище, тремтячи вiд жаху.
Маленьке козенятко †ванушка залазить на трупи титанiв i жалiбно мека_.
Тiльки Фiлiн продовжу_ iстерично битися лобом в стовбури на сво_й рiзосецi,
iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де! Де конi, блядь, де
конi!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева.

З а в i с а.



Васiлiса Егоровна i мужичкi.


Дійові особи

Васіліса Єгоровна, красіва і горда сука, мєчта всєх мужичків.
Адам Жоржович, добіса гарний мужичок.
Валер'ян Валер'янович, плюгавий мужичок.
Валєрій Валєрійович, сильний і умний мужичок.
Умберто Васильович, цинічний мужичок.
Бруно Адольфович, бєлакура бестія.


Дія перша.

Спальня Васіліси Єгоровни - заманчіве місце, куда мріє попасти кожен мужичок. В спальні зайобана Васіліса Єгоровна лежит ліцом униз, крєпко охвитів подушку сильними руками. Біля дзеркала стоїть напівголий Адам Жоржович добіса гарний мужичок і корчить в дзеркало протівні гримаси.

Адам Жоржович (сам до себе). Ето піздєц, яка у мєня харя. (До Васіліси Єгоровни). Ти курва куда кєпку мою поклала?


Васіліса Єгоровна нє іздайот ні звука.


Адам Жоржович (самовпевнено). Я ету курву так задєлав, шо она уже і говоріть нє может. ( С любов'ю поглажує себе по пухлому тілу обома руками). Тєло блядь я їбу. Кожа як у бога. (До Васіліси Єгоровни). Вася, ти ж мєня знаєш, я ж так шучу пока добрий, но потом і хуйню могу сдєлать. Я етого нє люблю.
Васіліса Єгоровна. Да відчепись проклятий! Ні днєм ні ночью покоя нєт.
Адам Жоржович (знаходить кєпку на тумбочці і надіва на голову. Мрійливо сам до себе). От я часто думаю: нєкоториє тьолкі у компанії розказують друг другу разноє там хуйо-майо, от подивіться яка я умная, я етого не люблю.


Адам Жоржович надвигає кепку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі, а видавивши зсовує брови, примружує оченята і корчить в дзеркало огидні гримаси.


Адам Жоржович (солодко бормоче під ніс). Мен - піздєц усьому.


Входить Валер'ян Валер'янович - плюгавий мужичок. Він мовча знімає кєпку під якою виявляється лисина. З першого погляду лисини не видно, бо хитрий Валер'ян Валер'янович зачесав її з права наліво, так шо проділ знаходиться в нього над правим вухом.


Адам Жоржович. Ти такий хуйовий зробився Валєр'ян, чи у тєбя жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на головє сухая, я тебе не пайму!
Валер'ян Валер'янович. (червоніє). У мєня волос ломкій.
Адам Жоржович. А хуй в тєбя случайно не ломкій? Га-га-га (регоче). Ну нє абіжайся.


Адам Жоржович скручує ліві пальці в віді бубліка, а правими ляскає по бубліку, сопровождая ці похабні жести процмокуванням язика і підмигуванням в бік Васіліси Єгоровни. Валер'ян Валер'янович сидить ніяково йорзаючи на стулі і червоніє. Адам Жоржович показує Валер'яну Валер'яновичу три пальці, випучує очі і вип'ячує губи. Валер'ян Валер'янович с уваженієм дивиться на Адама Жоржовича і кача головою. Видно шо он заздрить красивому і сильному мужичку Адаму Жоржовичу.


Валер'ян Валер'янович. Ти каждий день броєшся, Адам Жоржович, чи через дєнь?
Адам Жоржович. Да я їбав бриться! Я і так сєбя хаваю от і до. Я ото бриться западло щітаю.
Валер'ян Валер'янович. А я раньше каждий дєнь брився, жена заставляла.


Входить Бруно Адольфович белакура бестія.


Бруно Адольфович. Падйом, бляді, доктор прийшов!


З цими словами Бруно Адольфович видьоргує з під Валер'яна табуретку, так що той гепається сракою на підлогу.


Бруно Адольфович (до Адама Жоржовича). Ати шо, красавєц йобаний, сідіш тут, єблом таргуєш? Руб єсть?
Адам Жоржович. Єсть.
Бруно Адольфович. Бистро пиздуй в магазін, або падажді я з тобой.


Бруно Адольфович зникає як вихор, увлєкаючи за собою безвольного Адама Жоржовича. Валер'ян Валер'янович сидить на полу. Деякий час він мається. Це видно із того як він сова руками по брудному полу.


Валер'ян Валер'янович (до Васіліси Єгоровни). Васіліса Єгоровна, давай пагаварім.
Васіліса Єгоровна (продовжує отдихати ліцом уніз). І аб чом же у нас будєт разгавор?
Валер'ян Валер'янович (червоніє). Ну как ето об чьом, Васіліса Єгоровна? Разниє єсть інтєрєсниє для нас обоїх вєщі.
Васіліса Єгоровна. Мінє оні уже давно нє інтєрєсниє еті вєщі.
Валер'ян Валер'янович (червоніє, але робить харошу міну при поганой ігрі). Ето, Вася, шо, нада понімать как визов?
Васіліса Єгоровна. А понімай як хочеш, лисий гандон. То шо я тагда по п'яному дєлу зробила, била ошибка.


Валер'ян Валер'янович сидить долі, слухає ці неприємні для себе вєщі і шарить руками по брудному полу. Входить Умберто Васильович, цинічний мужичок. На галавє у Умберто Васильовича купа брудного волосся. Вдягнут він не акуратно, з претензією на хамство.


Умберто Васильович. Шо ти там шукаєш Валер'ян Валер'янович? Может гайка от болта куда закатілась?
Валер'ян Валер'янович. Ні, то нє, то я так. Я хтів подивиться чи скабку на цьом полу можна загнать чи нє.


Умберто Васильович кида бистрий і хтивий погляд на койку з Васілісою Єгоровною, пальцами лєвой руки робить бублік, а пальцами правой ляскає по бубліку, при цьому він підмигує до Валер'яна Валер'яновича. Валер'ян червоніє і розводить руками. Умберто Васильович регоче.


Валер'ян Валер'янович. Я тебе хтів запитать, Умберто Васильович, ти нє даш мнє оту книгу почитать, де про разні астрали написано. Або давай обміняємося: ти мінє про астрали, а я тєбє "Потєряний край" і "Зов мєчти". Харошиє кнігі, інтєрєсниє.
Умберто Васильович. А ти хуй в бєлки видів?


Входить Бруно Адольфович і Адам Жоржович з пляшками противного вина.


Бруно Адольфович. Ану тихо блядь!


З цими словами Бруно Адольфович лунко винімає корок з пляшки і миттю розлива вино в стакани. Все що він робить це демострація його нахабства. Навіть циніку Умберто Васильовичу це ясно. Всі випивають. Причому Адам Жоржович сдвига брови і дивиться на себе в дзеркало.


Умберто Васильович. Адам Жоржович, ти протри оченята, там у тєбя гной скопився.


Адам Жоржович протира оченята, в той же самий час Умберто Васильович скручує дулю і тикає Адаму під ніс.


Умберто Васильович. Ну шо як відімость?


Усі тупо регочуть.


Бруно Адольфович. Та, то найобки єщо хуйня. Вот я чітав кнігу "Дєтство Геббельса" називається. От заїбісь книга. От ані как-то з Кальтебрунером знайшли бомбу і, от пацани, не іспугалісь, падлажилі учітєльніце в кабінєт. Учітєльніца заходить і каже: "Дєті, ауфідерзейн", а Геббельс не іспугався, як хуйньот той бомбой, так учітєльніцу увєзлі дактара і обнаружилі у нєйо нєнормальниє сокращенія влагаліща. Це пизда по нємєцкі. От нєйо муж потом ушов.
Валер'ян Валер'янович. От мєня тоже жена ушла.
Умберто Васильович. Мнє всьож не понятно, почєму Геббельс нє взорвался?
Бруно Адольфович. Бомба била нє заряжена. А то б канєчно взорвался.
Валер'ян Валер'янович. Адам Жоржович, а тєбє кагда нібудь жена ізмєняла?
Адам Жоржович. Ха, інтєрєсна, з ким же ета вона могла мєні ізмєніть? Я такой мен - шо ето піздєц. Мнє даже ізмєніть невозможна. Я совершенно за ета спокоєн. Всє будут з рагамі, а я нєт. Ана мєня хаваєт от і до. Мнє даже остопізділо. Єслі б ана мнє ізмєніла, я б даже кайфував.
Бруно Адольфович (раптово). Тьолок нада пиздить. (Бруно Адольфович сильно пиздить кулаком по столу, так шо підскакують стакани). Но сначала зав'язать в мішок, мішок завєсіть на балку, а пиздить нада ломом.
Валер'ян Валер'янович. А тєбє, Бруно Адольфович, шо, жена ізмєняла?
Бруно Адольфович (скручує в руці кусок бринзи). Всі тьолки суки і прастітутки.
Адам Жоржович. От я часто думаю: Єсть тьолкі багатиє, а єсть бєдниє, тоже єбаться хотят, я етого не люблю. Я так щитаю: хочеш їбаться поведі в ресторан, накормі, повезі в таксі, от тагда і їбайся. А бєдні тьолки ето хуйня, я етого не люблю.
Валер'ян Валер'янович. А тєбє, Умберто Васильович, шо, жена ізмєняла?
Умберто Васильович. Та мінє ето до пизди. Она думаєт шо ето мєня валнуєт, но ето как раз ошибка. Оно мєня не йебьот ні грама.
Валер'ян Валер'янович. От моя жена вродє хуйовая, но я от нєйо торчу как пацан.
Адам Жоржович. А мої прєдки були дворянє. А бабина тьотка була якась фрейліна. В нєйо даже своя печать була.
Умберто Васильович. А мого дєда дядя їбав твою тьотку в жопу во время спірітіческого сєанса.


Входить Валєрій Валєрійович сильний і умний мужичок, він бачить таку картіну: на койці лежить Васіліса Єгоровна, за столом сидять всі уже знайомі нам мужичкі і п'ють пратівне вино. На полу лежать потоптані шматки бринзи.


Умберто Васильович. Шо, Валєрій Валєрійович, руб єсть?
Валєрій Валєрійович. Канєшна єсть.


Валєрій Валєрійович пальцами лєвой руки робить бублік і щолкає по бубліку пальцами правой. Обличчя його при цьому подьоргується в протівной гримасі, іскажая наше первоє, пріятноє про єго впєчєтлєніє. Бруно Адольфович которий оживілся при мислі шо у Валєрія Валєрійовича єсть руб голосно кричить: "Ану цить! Всі виймай гроші і клади сюди!". Всі крім Адама Жоржовича який стоїть у своїй звичайній позиції перд дзеркалом і корчить рожі, кидають гроші перед Бруно Адольфовичем.


Бруно Адольфович. Адам Жоржович, ти скільки кинеш?
Адам Жоржович (не повертяаясь, пихато). Три палочки.


Адам Жоржович робить паузу і повертається перед дзеркалом в профіль дико скосивши очі, як скажений кінь.


Адам Жоржович. А профіль - ета вабще. Піздєц усьому!

Завіса.



Сноби


Дійові особи

Вєнєдікт Абрамовіч, сноб.
Пєрєц Моісєєвіч, сноб.
Свирид Свиридович, сноб.
Поліна Йосипівна і Ельза Піздаускас, снобихи.
Скворцов, вєдущій передачі "В мірє животних".

Дія відбувається в квартирі Свирида Свиридовича. Квартира Свирида Свиридовича обвішана різним шматтям, в числі якого: ручна ворона в клітці, портрет святої Варвари, бюст східного дєспота, іржаве відро, прибите до стелі, напівз'їдений клопами метелик, розп'ятий на стіні, забитий Хемінгуеєм кабан, картина з голими шлюхами, діван в стилі рококо, в якому їбеться шашель, та інше. За брудним столом сидить Свирид Свиридович, пале люльку і дивиться "В мірє животних". На столі лежить книга. На книзі написано: "Гомосексуалізм і східна філософія". Автор книги Цюнь Хунь Мунь.

Скворцов (в телевізорі). Інтєрєсно, что с наступлєнієм брачного пєріода повєдєніє саламандри мєняється. Обратітє вніманіє на вздувшієся жєлєзи саламандри у основаній єйо хвоста.


На екрані возникає гидкий силует саламандри. Грає Пінк Флоід. Раз по раз саламандра іздає звуки, ніби пилою возять по шихверу.


Свирид Свиридович (сам до себе). Хе-хе, йобане чудо!.. Входять Вєнєдікт Абрамовіч і Пєрєц Моісєєніч із пляшками горілки.
Скворцов (в телевізорі). Посмотрітє. Так іспугана саламандра питаєтся напугать нєпрошеного гостя пєрєд тєм, как рєтіроваться.


На екрані саламандра гидко сре, переливаючись цвітами райдуги. Грає Пінк Флоід.


Свирид Свиридович (показує на книгу). Ви ето чіталі?
Пєрєц Моісєєвіч. Позвольте, Свирид Свиридович, ето ж бульварная інтерпретація "Алмазної Сутри". Вот я Вам прінєсу кніжєнцію, одін купєц пішет о руськом православії. В молодості бил большой разбойнік, прєдставьтє сєбє. ізнасілував свою мать. Ето так, апріорі, затєм долго жив на Востокє. Вобщє, умнєйша, опитнєйша людина!
Вєнєдікт Абрамовіч. Как ето сказано в Блока: "Вєліка Росія, а ідті нєкуда...".
Свирид Свиридович. Магія слова, батенька!..


З цими словами Свирид Свиридович наливає горілку і вся компанія випиває.


Скворцов (в телевізорі). Сєйчас ми познайомимось іщо з однім прєдставітєлєм обширной сім'ї плазунів. Ви, навєрноє, єго уже узналі. Відітє, какой он сімпатічний.


На екрані з'являється страшна пащека крокодила. В зубах у його стирчать шматки волохатого собаки.


Скворцов. Да, в лєсу другіє закони, чем у нас з вами. Токо зазєвался і, глядіш, угоділ кому-то на ужин. Так сказать, малєнькіє трагєдіі.


Входять Поліна Йосипівна і Ельза Піздаускас.


Ельза Піздаускас (з нєруським акцентом). Еті мужчіни, оні, как всєгда, п'ють втіхаря. А женщінам ні слова.
Вєнєдікт Абрамовіч. Рекомендую - у нас в гостях ізвєстнєйшая Ельза Піздаускас.
Ельза. Хоть би ти, Вєня, нє виябувався, ти ж знаєш, я етого нє люблю.


З цими словами Ельза Піздаускас наливає собі гранчак горілки і випиває його.


Поліна Йосипівна. Ви нє чіталі статтю Ганцмахера "На порогє разума"?
Пєрєц Моісєєвіч. Я шо-то слишал, ето про пріручену акулу, она єст з рюмочкі яйца. Кстаті, господа, ви знаєте -до сіх пор ніхто не знає, хто в акули мужчіна, а хто женщіна.
Ельза Піздаускас. Навєрно, я б опредєліла по запаху. Га-га-га...


Ельза Піздаускас неприємно регоче, давлячись солоним помідором.


Поліна Йосипівна. Прєдставьтє, нє вгадалі, ето про обізяну. Обізяна впєрвиє заговоріла...
Вєнєдікт Абрамовіч. Ха... І что же, мєня інтєрєсуєт, ваша обізяна могла б такоє сказать?
Поліна Йосипівна. Прєдставьтє, всєго одну фразу. Она сказала: "Шо, піздюкі, доігралісь?".
Вєнєдікт Абрамовіч. Ха! Ето іщо ні о чьом нє говоріт. Она может рефлекторно проізводіть звук.


В цю ж саму мить Свирид Свиридович досить голосно пердить.


Ельза Піздаускас. Лучше чєсно пьорднуть, чєм прєдатєльські набздєть.
Скворцов (в телевізорі). От відітє, как іногда получається. Токо наш новий знакомий собрался в родную стіхію, как хозяін тайгі, которому надоєдо сосать лапу, прийшов на водопой. Обично, еті сільниє звєрі ізбєгают друг друга.


На екрані ведмідь і крокодил боягузливо харчать один на одного. Причому, крокодил не випускає з пашеки неохайних шматків волохатого собаки.


Пєрєц Моісєєвіч (шуткує). Шо, піздюкі, доігралісь?
Поліна Йосипівна. Шо-то, мальчікі, ви заболталісь. Нє забивайте ж продам.


Свирид Свиридович і Пєрєц Моісєєвіч розливають горілку. Всі випивають і закусюють ковбасою.


Свирид Свиридович (сп'янілим голосом). Ето напомінаєт мнє фільм Хічкока. Він і Вона сидять, оба голиє. Он з ножом. Вона з топором, рєжуть ковбасу і їдять. А над іми стоїть д'явол в образі женщіни.


Свирид Свиридович намагається ізобразіть, як виглядав д'явол в образі женщіни в фільмі Хічкока.


Пєрєц Моісєєвіч. Свирид Свиридович, та покиньте, ето ж із другого фільма! Вобще, я Вам совєтую - покиньте ту хуйню і посмотрітє новий фільм Хабібуліна. От де екзистенція, їбать мєня в рот і в нос! Чєловєк на огороді найшов сапку і давай сапати. Весна пройшла, он сапає. Лєто пройшло, он сапає. Осінь пройшла, он сапає. Ото піздєц...
Поліна Йосипівна. А зімою?
Пєрєц Моісєєвіч. Шо зімою? Я шо-то вопроса нє пойняв.
Поліна Йосипівна. Ну зімою? Сапає ілі нєт?
Пєрєц Моісєєвіч. Ха. Ну ви бачили такоє? Ну куди ж він, нахуй, дєнється?
Вєнєдікт Абрамовіч. Ти, Поля, сначала думай, а потом спрашуй!
Скворцов (в телевізорі). К щастю, всьо закончілось благополучно. І наш толстокожий знакомий опустілся на дно доєдать свой обєд.


На екрані видно потворний хвіст крокодила, який шмякає по болоті. Грає Пінк Флоід. Свирид Свиридович, який під час балачок тихо куняв у кріслі, починає голосно храпіти.


Ельза Піздаускас. От ето номер! Што дєлать будем?
Вєнєдікт Абрамовіч (філософські). Нічего. Йому ж хуже будєт. (До Пєрца Моісєєвіча). Ти як сьогодні?
Пєрєц Моісєєвіч. Я шо, можно, конєчно.
Поліна Йосипівна. Тут холодно, можно труби застудіть.
Пєрєц Моісєєвіч (філософські). Для женщіни труби - все одно, шо для мужчіни мозгі.
Вєнєдікт Абрамовіч. Харош піздєть!


Вєнєдікт Абрамовіч першим подає приклад і знімає штани. Всі роздягаються. Грає музика з передачі "В мірє животних".


Ручна ворона з клєткі. Шо, піздюкі, доігралісь?

Завіса


Остановісь, мгновєньє - ти прєкрасно!



Дійові особи

Іван Опанасович Харченко, літературознавець.
Гриць Якович Вареник, тоже літературознавець.
Чорт, трансцендентна сила у вигляді рогатого упиздня у ватніку, ватних штанях і кирзових чоботях.
Хуна, особа жіночої статі.
Сало, їжа Івана Опанасовича і Гриця Яковича, заповнює простір між шкірою та м'ясом свині, на вигляд біла, на смак жирна речовина.
Портвейн, напій, який Іван Опанасович і Гриць Якович п'ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі.


Дія перша.

Кімната в общазі, в котрій живуть аспіранти, Іван Опанасович, Гриць Якович і сало. В кімнаті - дві кроваті, тумбочки і стіл. За столом сидить Іван Опанасович і їсть сало. На кроваті лежить Гриць Якович Вареник у стані алкогольного токсикозу, загорнутий у ковдру.

Іван Опанасович. Щось випить хочеться, блядь, де ж взять гроші… (до Гриця) В тебе гроші є?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай мені три карбованці, я завтра утром тобі віддам. (Гриць мовчить...)
Іван Опанасович. Чого мовчиш, гроші є?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай три карбованці, завтра утром віддам. (Гриць мовчить...)
Іван Опанасович. Чого мовчиш, гроші є?
Гриць. Єсть.
Іван Опанасович. Дай мені три карбованці, завтра утром віддам. Чого мовчиш?
Гриць. Та жалко…


Деякий час обидва мовчать.


Іван Опанасович. Блядь, придумав. Щас гумореску запиздячу.


Іван Опанасович кладе сало, сідає до машинки і пиздить її по клавішам.


Іван Опанасович. Такий гумор щас пиздону, що вони повсцикаються усі. (до Гриця Яковича) Ти "Перець" читав?
Гриць. Ні
Іван Опанасович. Очєнь даже напрасно. Там такі хохми єсть - вссатися можна. Там і моє тоже єсть. (Продовжує пиздить по клавішам, потом видира бумагу і комкає її). Ну його к хуям, краще я оповідання про колгосп напишу, блядь, в Маладу Гвардію. (до Гриця) Ти читав Маладу Гвардію?
Гриць. Ні
Іван Опанасович. Напрасно, там тоже хароші хохми єсть.


Іван Опанасович пиздячить по клавішам.


Гриць Якович (меланхолійно). Я сьогодня з Хуною условився, щас прийти должна.


Іван Опанасович продовжує пиздить машинку по клавішам, потім імпульсивно видира бамагу з машинки і зникає в сортирі. Входить Хуна.


Хуна. Я не опоздала?


З сортиру чути огидливе пердіння. Хуна робить вигляд, ніби нічого не чула.


Хуна. Ви тут сідітє, а на дворє такая пагода стаїть.


З сортиру чути огидливе пердіння. Хуна робить вигляд, ніби нічого не чує.


Хуна. Я прямо не знаю, что ета вєсна со мной дєлаєт.


Гриць Якович тупо мовчить. З сортиру чати якесь шарудіння. Трохи згодом з'являється Іван Опанасович застьобуючи штани. Він розпарений і страшний.


Хуна. Ізвінітє, можна мінє?
Іван Опанасович. Ха! Мерсі.


Хуна, спокусливо посміхаючись, зникає в сортирі. Іван Опанасович у роздумі чуха собі живіт.


Іван Опанасович. Я в армії так наїбався, Гриша, - їбать мої віники.


З сортиру чати страшний крик. Хуна з перекошеним ротом вибігає, збиває з ног чорта, який щойно заходить у двері і вихуром зникає у недрях гуртожитка.


Іван Опанасович. Блядь, що вона злякалась, - гівна не бачила?


Чорт загляда до сортиру, мрійливо махає хвостом і клаца язиком.


Чорт. Ну ти і среш, Ваня.
Іван Опанасович. А хулі тут такого, ну посрав.
Чорт. Ну розсказуй, як живеш, як жінка.
Іван Опанасович. Та пішла вона на хуй!
Чорт (співчутливо). Шо такоє, Ваня?
Іван Опанасович. Та вже місяць менструації не було - мабуть забєрємєнєла.
Чорт. Так радуваться ж нада, Ваня!
Іван Опанасович. А хулі радоваться? Я її три года їбав як врага народа і вона не бєрємєніє. Я не люблю ото на простиню спускати чи на живіт.
Чорт. Шо таке, Ваня?
Іван Опанасович. В неї матка не держить. А забєрємєла, сука, коли я сам в Києві, а вона в Лохвицях.


Обидва мовчать. Чорт в роздумі крутить хвостом.


Іван Опанасович. Я не зате, мені інтєрєсна, хто її виїбав - вона ж втричі за мене ширша, ще й окуляри носить. Хє!, інтєлігєнтка, блядь, - у Лохвицях заврайоно.


Обидва мовчать.


Чорт (спокусливо). На блядки підем сьогодня?
Іван Опанасович. Та шо я, пацан? Я в армії так наїбався, що противно згадувать. Я вобщє ото їбаться не понімаю - ну шо тут такого? Штрикаєшь, штрикаєшь, а спроси - на хуя? Я б краще вина б ото випив…
Чорт (не скільки не здивувавшись). Давай стакани.


Чорт вийма з ватніка кілька пляшок портвейну. Гриць Якович, який до того лежав смирно, як небіжчик починає нервово перекидатися на простирадлі, бо гадає, що про нього забули. Чорт розливає, Іван Опанасович ріже сало.


Чорт. А шо ж ти, Ваню, далі робитимешь?
Іван Опанасович. А шо. Щас дисертацію напиздячу і у Броварах дом куплю за 20 тисяч. Я ото блядські ті квартири не панімаю - ну шо тут такого? Ото меблю купують, позвуть у гості і сидять, цілий день пиздять, а жінка собі пизду чуха.
Гриць. А що ж робить?
Іван Опанасович. Я люблю, щоб у мене хазяйство було. Кабан, та то та сьо. Вона, курва, звикла там у районо пиздіти, а кабана годувать нада.
Сатана (продовжує спокушать). Ваня, а може ну її к хуям ту дісєртацію, давай к блядям поїдемо на діскатєку. Щас хароші бляді там єсть. Я хату зняв на Барщоговці - можна хоч тиждень не вилазить.
Іван Опанасович. Е-е, то не можна - начальник буде пиздіть.
Сатана. А ми йому скла товченого підсипемо в бутерброди. У нього жінка ревнива - подумають на неї.
Іван Опанасович. Та воно можна, та у тіх блядєй, я думаю, і тріпер є.
Сатана. Ну, то давай поїдемо, Ваня, в кафе "Ластівка", приєбемося до армян і пизди дамо.
Іван Опанасович. Та воно можна, але ж там міліція, я думаю.
Сатана. А ми і міліції пизди дамо, а потім похуярим у Дубки і все там на хуй рознесем.
Іван Опанасович. Ге! Дубки - то далеко іти надо.
Сатана. А ми на таксі.
Іван Опанасович. Нє, то дурне діло, я ото краще сала поїм…


Іван Опанасович жре сало і запива портвейном.


Сатана (з слізьми в голосі). Ваня, ти хоч плану покури. (З надією лізе до кишені) Ось тут у мене є гаарний, диви як пахне - а-а-а-а. (Сатана з насолодою нюха план і крутить хвостом) Давай накуримося і підем якусь хуйню зробимо.
Іван Опанасович. Та я їбав його курить - від нього хуй не стоїть.
Сатана (плаче). А навіщо тобі щоб стояв?
Іван Опанасович. O ! Як це навіщо? Заїбав!
Гриць. Блядь, де ж та Хуна поділась? Казала вчора, що буде зі мною жить, а сама втекла.
Іван Опанасович. Та біс їх зрозуміє тих Хун, оно, краще, вино стоїть - пий.


Всі випивають.


Сатана. Ваня, а може вона щас прийде, то ми Швецію зробимо?
Іван Опанасович. Яку це швецію?
Сатана (спокусливо). Ну, хе… Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе - інтєрєєсно!
Іван Опанасович. А ти що робить будеш?
Сатана. А я так подивлюсь.
Іван Опанасович. Нє, то не можна. Вона комусь розкаже, нам тоді всім піздєц. Скажуть "Іван Опанасович Харченко замість дисертацію про Шевченка писать зробив в общєжитії гнєздо разврата".
Сатана. Не скаже. Ми її вафлями нагодуєм, голову відріжем і закинем до студентів, та всі подумають, що то негри.
Іван Опанасович. Ууууу… Я на тих негрів дивиться не можу. Чоорні, а нааглі. Їде в автобусі і чита якусь книжку не по-нашому - хуй проссиш. Тільки оченятами - зир, зир. А тьолок наших їбуть. Та, дура, пащеки пороззявляють і їдуть з ними в Африку чи якусь Гвіану йобану, а негру шо? Поїбав, надоїло, потім їз'їв - і всі діла. Вони своїх не так люблять їсти, як наших - наша баба потіє менше.
Гриць. І все одно пизда ставридою бздить.


Всі троє замислено мовчать, переварюючи інформацію Гриця Яковича.


Сатана. Ваня, а пам'ятаєш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодость хотів - аж душу заклав.
Іван Опанасович. Ну як?!
Сатана. А казав жеж: "Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, - то я тобі служить буду і всіх геть чисто позакладаю". А сам противний, слина тече з рота, зубів нема, а у вухах вати з пів кіла стирчить.
Іван Опанасович. От ніхуя такого не помню. Не було цієї хуйні.
Сатана. Ну як же, Ваня, не було, када імєнно шо було. Казав: "Я як молодий буду, то не буду більш всякої хуйні робить, - у поліцаї вступати, сало їсти і таке інше, а буду ізучать три стадії духа, шоб потом кричать: 'Остановісь, мгновєньє - ти прєкрасно!'" - не ти скажешь? Хто казав: "Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить", шо, не ти? Хто казав: "Покину це сало хуйове, а буду ананаси і бургундське пиздячить з манєкєнщицями в Парижі і через їх пойму тщету зусиль", не ти?
Іван Опанасович. А щоб ти з'їв і не пиздів.
Гриць Якович (шуткує). Я тарілку супу, а ти кінську залупу! А-га-га-га! (регоче).
Сатана. І я тоже дурень - сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм.


Чорт наливає шмурдяку, відрізає сало, передразнює когось: "Астанавісь, мгнавєньє, ти прєкрасно!", потім випиває шмурдяк, закусує салом і кривиться.


Гриць Якович (співчутливо пиздить чорта по спині). Шо, не пашло?
Чорт. Та пішов ти на хуй, не пішло.
Гриць Якович (шуткує). А я і так на ньому сиджу - тільки ноги звисають.
Чорт (розлючено плює на підлогу). От тільки і навчився, що срати як бегемот. Он навіть хуни тікають.
Іван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурні.
Чорт. Ну, а якщо всі повтікають?
Іван Опанасович. Нехай тікають, вони мені не нужні.
Чорт. Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.
Іван Опанасович. От ти в нас дуже інтєлігєнтний, що не слово - то матюки.


Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються і в них входить Хуна.


Хуна. Ви тут сідітє, а на дварє какая пагода стаіт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, - так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сідітє?
Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецію робить.
Хуна. А што ето такоє?


Починає тихо грати АББА. Всі, в тому числі і чорт, мовчать.


Хуна (наївно). Нє, ну чесно, рєбята.
Іван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе - інтєрєєсно! На, ось, сало їж.


Хуна, Гриць Якович і Іван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гівно, веселі звуки АББИ і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симфонію.


Завіса.



Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!


Дійові особи

Нєзнайка, супермен-вікінг.
Гурвіник, антисеміт.
Карандаш, художник-китчмен.
Самодєлкін, матрос торгівельного флота.
Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.
Буратіно, просто поц.
Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.
Сінєглазка, алкоголічєская подорва.
Красна Шапочка, красива, лінива, егоїстична і дурна блядь.
Артемон, чорний собака.
Мнацаканов, привид у телевізорі.

Дія відбувається в майстерні Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниці в вигляді смерті та голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє, і фарбує яєчко. На полу хропуть п'яні, брудні і голі Самодєлкін у рваному тєльнику і Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебіла - Буратіно і Гурвіник, п'ють і пиздять. З вани долинають звуки води і веселий регіт Красної Шапочки.

Буратіно (страшним хрипким голосом). ...і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало біля клуні і мига. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; а з цієї хуйні така рука його - раз, а іди сюда, - запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвіник. Оце і все?
Буратіно. Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к хуям, а чувак той після цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а він: "бе-е". Йому показують жінку, а він: "бе-е".
Гурвіник. Та то всьо хуйня.
Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!
Гурвіник. В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж раз приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки. Сусідки тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась і, раз, у трубу. Кумів небіж тоже все поскидав і давай мазатися. Намазався і, тоже, у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в йому сидить їхній цар і всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, пиздуй, щоб тебе не виділи, тільки не пизди нікому, бо помреш. Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.
Буратіно. І шо, помер?
Гурвіник. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.


У двері гупають.

Буратіно (до Пєтрушки). Ти, педріло, а ну-ка дай, відкрий.


Пєтрушка мовчки кида яйця і пиздує до дверей.

Гурвіник (роздивляється Пєтрушкіну працю). Блядь, якогось жида нарисував...


Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратіно. А шо, Мальвіна, даси поїбатись?
Мальвіна (обіжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?
Буратіно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?
Мальвіна. Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки в рот, ето - пожалуста, ето можна, а поєбаться - дома єбайтєсь.
Гурвіник. У, жадна сука.


Гурвіник і Буратіно киряють. З ванни доноситься щасливий і дурний регіт Красної Шапочки і звуки води.

Гурвіник (неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять вони в бєсєдку, а вона йому і каже: "А тепер єбі мєня". А він їй: "как ето?" А вона говорит єму: "от сейчас я тобі покажу, как ето". І не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, він їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить і каже: "а тепер пішов на хуй". А він: "как ето?.." От, жалко пацана.
Буратіно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечі положить і гладіт, і гладіт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобі, кіт? І по їбальнику сразу - на! (Вздихає.) Любила меня.
Мальвіна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. І та любила, і та хуєла... Та подивіться на себе, кому ви нужні?


Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вікінг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний піджак. На руках у Нєзнайкі золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей.

Мальвіна (сама до себе). Ето піздєц.


Слєдом за Нєзнайкой іде Сінєглазка. Під очима в неї бланжі. Сама вона п'яна, раскована, смердюча і нікому, крім Незнайки не нужна.

Сінєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!
Нєзнайка (с прибалтійським акцентом). Послушай, Сінєглазка, я тєбя прошу...
Сінєглазка. От'єбісь! Надоєл! Дурак! (Ігріво.) Рєбята...
Нєзнайка. Сінєглазочка, что я таково сказал?
Мальвіна (до Нєзнайки). Простітє, у вас такой пріятний акцент... Ви нє нємєц, случайно?
Нєзнайка. Нєт, я с Прібалтікі.
Мальвіна. Ах, как інтєрєсно, скажітє мінє своє ім'я.
Нєзнайка. Нєзнаускас. Простітє мєня, я сєйчас. (До Сінєглазки.) Сінєглазочка, можно тєбя на мінутку, пройдьом до уборной, і назад.


Сінєглазка і Нєзнайка ідуть в просторну уборну, звідки в самом скором врємєні доносяться противні женські п'яні матюки і звуки ляпасів.

Мальвіна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчіна!
Буратіно. Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.
Гурвіник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка іщо з утра сидіт.
Мальвіна. Отстаньтє от мєня, кобєлі протівні! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)


З уборной чути крики Сінєглазки: "Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!". Чути знову ляпаси і опять ридання. Женскій плач звучіт в унісон красиво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна, матроса торгівельного флоту, і Карашдаша, художника-китчмена.

Самодєлкін (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкі ридають, матроси сміються. (До Карандаша.) Антоніо, падйом! Ілі в тєбя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, вона заразная. І вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратіну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де ікебана? Щас всє пойдут нахуй.
Самодєлкін. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросів, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.
Карандаш. Шо за Антоніо? Меня Карандаш звуть.
Самодєлкін. Ну, считай, шо ти довиябувався.


Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон і Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає вищого рівня.

Самодєлкін (дико реве). Ііііій скажуть она заридає...


Самодєлкін реве і танцює чочотку. З уборної раком вилазить відпизжена Сінєглазка.

Сінєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вінта за кормой!
Карандаш. А зараз всі на хуй пойдуть.
Гурвіник. Дайте мені жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.


Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборною і общею залою. Вона блює і співає. З вани чути веселі звуки, іздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопці гуляють. Не приймають участі в веселощах тільки плачущий Нєзнайка, Мальвіна і Пєтрушка, мовчазний карлік в кепкє. Мальвіна підходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечі і пестить його.

Мальвіна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом і будєм щасліви.


Нєзнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще громче.

Мальвіна. Ну-ну, нє надо, она вас нє стоіт. Нє надо, хорошій мой. (Ігриво.) А то єслі ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотітє етого?


Відповіддю їй служать удари голови об стінку.

Сінєглазка (ікаючи). Вже всю штукатурку оббив, підарас.
Карандаш. Буратіно, я сказав, піди ото, що Сінєглазка наблювала, підмети і підбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!
Гурвіник (зніма з стіни гіпсового пірата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!


Пірат-жид пада на підлогу і розбивається. Карандаш стовпіє.

Гурвіник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?
Карандаш (злякавшись). Нє, я - украінєц.
Самодєлкін (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.


Входить Красна Шапочка одягнута в красіву резинову красну шапочку і більш ні в що. Вона красива, гола, мокра і лінива.

Красна Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратіно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвізор.


Буратіно кидається угождать красавіце.

Мальвіна (сама до себе). Курва. Вона устала - целий дєнь в ваннє сідєть, вона устала... а я не устала! Сука голая!
Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.


Буратіно включа тєлєвізор. В тєлєвізорі Мнацаканов.

Мнацаканов. А сєйчас прєдлагаю вам відєосюжет із Каліфорніі. Два пасажирських експреса столкнулісь меж собой. По прєдварітєльному подщоту число жертв прєвишаєт...


Раптово Мнацаканов помічає обнажонну Красну Шапочку, давиться і починає ікать.

Гурвіник (увєрєно). Жид. Шо смотрішь?
Мнацаканов. Я, собствєно...


Красна Шапочка починає соблазнітєльно чухать собі живіт і хіхікать.

Синєглазка (до Мнацаканова, ігріво). Мужчина, сколько вам лєт?
Нєзнайка (істерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь підараси. Мнє нічого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Піджак? на хуй піджак! (Скида піджак.) Беріть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Беріть, все беріть! Їжте!


Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.

Нєзнайка. Гайки йобані, блядь, не знімаються.


Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс і запиздячить ними в Сінєглазку. Потім Нєзнайка знима штани і швиря їх в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягуючих білих трусах з льогкім жовтим німбом біля хуя і страшно кричить.

Нєзнайка. Всьо! Всьо!


Нєзнайка вийма із піджака і штанів пачки грошів і починає швиряти ними в друзів. Одну пачку він швиря прямо в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.

Гурвіник. Ти диви, от жидяра! А ну віддай!
Мальвіна (злякано). Він щаз нас усіх поїсть!


Баби злякано верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшений крик. Гурвіник підбирає з полу красивий важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у телевізор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещі на дівчат і хлопців. Всі кричать, собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвіник, він витира руки об штани і наливає собі портвейн.

Гурвіник. У, жидовська морда. Хе!


Всі сміються. Починає грать красива токата. Самодєлкін б'є під неї чочотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайко однією рукою гладить Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Сінєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собі живіт. Пєтрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилося і заходиться його розрисовувать.

Буратіно (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?
Гурвіник. А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!


Завіса