Незадоволений

 Якби !..

Саме через отаке "якби" й сиджу зараз в роздумах над одним з найголовншiим питанннм свого життя, прекрасно знаючи, що незалежно вiд прийнтого рiшенн не змiниться нiчого. Анiчогiсiнько. Хiба що на душi полегшає. А може й поважчає.

Якби не зустрiв ту дiвку... колишнє своє "перше коханн". Ну , зустрiв - то й зустрiв, кивнув - "добрий день", мовлв - й пiшов далi. Але ж паскудна терезiвсько-скорпiонська риса - згадувати й аналiзувати. Отож воно й вийшло.

Якби тодi на нiй женився - варiант раз.

Якби тодi її взагалi не зустрiв - варiант два.

Якби вона...

Десь на варiантi сiмдесят восьмому вiдчув, що повторююсь. Вiдкинув ковдру, поглнув на годинник, потiм перевiв погляд на ящик - комп'ютер тобто - й допер, що всi цi мої "якби" влють собою не що iнше, як бiнарне дерево з ключовими моментами в мiсцi кожного розгалудженн. Ну а дерева оброблти вчать, дкувати долi, десь на другому курсi, а декого то ще й в школi починають.

Не мене, щоправда. Я якось бiльше самостiйно цю науку опановував.

Десь пiд ранок стало вже приблизно сно, як саме це дерево слiд аналiзувати, щоб дослiдний об'єкт - тобто, наприклад, - рухався по цих гiлках не хаотично, як жук-короїд, а хоч трохи впордковано, а ще через пару днiв стало бiльш-менш зрозумiло, як цi руханн можна трохи оптимiзувати.

Лише тодi сiв й замислився, а що ж таке, власне кажучи, придумав. Те, що проблема вийшла вже за рамцi iграшки - не дивуйтесь, в програмiстiв своє увленн про iграшки - вже цiкаво. Але й щось серйозне з цього дерева зiрвати самотужки наврд чи вдастьс. На превеликий жаль, проблема "а що було б, якби..." цiкавить хiба що iсторикiв та фантастiв, а з грошима в обох цих категорiх не дуже густо.

Так би й залишалось це моє "дерево" на трьох уривках паперу, помальованих з одного боку "гiллччм" , а з iншого - кимись iнструкцiми, якби однiєю чудової глупої ночi не прокинувся знову ж таки годинi о третiй з генiальною думкою про те, що вiд "що було б, якби..." один крок до "що буде, якщо...". Й пiсл недовгих переговорiв з власною моральлю подався до однiєї маломоральної контори, ка, проте в прогнозi поведiнки хоч окремої людини, а хоч i натовпу, сильно зацiкавлена.

Далi вже - справа технiки... й кадрiв.

Сказано - зроблено.

Щоправда, помiж першим та другим пролягли кiлька рокiв, не одна цистерна чорної кави, з десток щикiв цигарок й не менш, як вагон матюкiв. Таку програму, до речi, й не випробуєш, як нормальний продукт - по модулях, по об'єктах, по процедурах, нарештi. Нi. Вона, заррррраза, або працює - або нi. Й бiльше нi, анiж працює.

Десь на другому роцi розробки врятувало мене ( й пiдлеглих, звичайно ), лише звiстка, що прийшла... е-е-е... незагальновживаними каналами. Вивилось, не один такий розумний ( а я й нiколи так i не думав, до речi ) , й що декi нашi союзнички-конкуренти ( трсц їм у печiнки й Морiса-наймолодшого у локальну мережу ) теж працююють на чимось таким. Бравi нашi хакери трахнули к бiсовiй мамi конкуренський fшrewall, витгли з мегабайт малозрозумiлого тексту на комось ADA-подiбному дiалектi й вже збирався кинути всi сили на розбиранн з тiєю шифровкою, аж поки стрельнула думка, що й сам колись так розважався - один з iнших конкурентiв, не таких солiдних, зо два мiсцi мучивс, намагаючись порiзати memo-поле на слова й шукати контекст у iндексованiй базi. А може й досi мучитьс... хе-хе.

Засмiвся , посадив на ту фальшивку дядька, що спецiалiзувався не по клавiатурi стукати, а трохи iнакше; засмiвся ще раз - одним махом два досить слизькi моменти побивахом - й знову ж таки почав довбати свiй варiант.

Десь на третьому роцi "воно" запрацювало. Найбiльшою морокою, як й чекалось, виявилась оптимiзацiя - спробуй-но врахуй, з пiвтори тисячi факторiв, що вплинули на об'єкт за останнi десть секунд. Важкувато.

Подався в люди. Порадили "пакетом дл аналiзу великих масивiв текстової iнформацiiї" - дослiвно. Так на ньому й написано. Зустрiвся з головним розробником - й рота роззявив, втiм, як i вiн. Бо кожного ранку ми з ним бiл входу в контору кивали один одному. Посмiлис, потiм домовились зусилл трохи координувати.

Стало легше.

Десь роцi на третьому з половиною "воно" почало вже й допомагати.

- Що буде, якщо використаю не Хофман-код ( як всi нормальнi люди ), а, скажiмо.... ?

- Буде те-те й те-то.

- А якщо...

ш так далi.

Роцi на четвертому "воно" - офiцiйно, до речi, воно зветься "Експертною системою....", а втiм, й без допомоги цiєї системи можу сказати, що буде, якщо про неї занато докладно розповiдати. Хе-хе.

Так от, роцi на четвертому "воно" сказало, що далi вже саме себе буде набивати тими факторами. А ще через пiвроку на мене повiсили медаль, на дверi - отакеееееееенний замок, що вiдкривається лише коли в нього пальцем потиркаєш, на пiдлегилих - розписки про нерозголошенн, й високi особи почали часвiд часу в тiй кiмнатi зачинтись.

Щоправда, на економiцi нашiй те не удже позначилось, а от приватнiй економiцi тих самих осiб - навпаки. Але то вже не мо парафi.

А почав розважатись.

- Що було б, якби... ну, наприклад, цю iдею не вдалось би впровадити ?

Порахувало. Вивлється, сидiв би зараз над тим самим в конкурентiв й знаходився на етапi оптимiзацiї. Гм... теж непогано - там хоча платять бiльше разiв у десять.

- Що було б, якби... почали ми розбиратись з тiєю фальшивкою, що знову ж таки тi конкуренти й пiдснули ?

Порахувало. Вийшло не так уже й погано, як думав - лише втратили б зо два роки часу.

- Що було б, якби... й конкуренти не зацiкавились ?

Порахувало... Гм... вийшло не дуже добре - але й не дуже погано. Старший програмiст в якiйсь напiвприватнiй-напiвдержавнiй конторi. Щоправда, на додаток ще жiнка й двоє дiтей. Зарплата, трохи бiльша за середнью, партiя в щось на зразок RedAlert раз на тиждень , час вiд часу лiвi роботи - якраз на лiтню вiдпустку десь бiля моря... й так рокiв з сорок, а потiм тихий й спокiйний гаплик. Нуднувато.

Ану давай в iншому напрмку.

- Що було б, якби... не зустрiв тодi ту дiвку ?

Вивлєтьс, майже те ж саме. Тiльки почалось трохи пiзнiше, та ще й без мене, й конкуренти нас обiйшли. А потiм двi такi "експертнi" системи почали одна однiй капостi робити - ну й до... вибачаюсь, догрались до атомної вiйни. НІчого собi ! Може, пам'тника поставити - "Ртiвникам людства" ? Хе-хе.

- Що було б, якби... ми тодi оженились ?

Вийшло щось на зразок варiанту першого, але щось занадто вже коротко. Мабуть, правду казали, що ми один одному не дуже пiдходимо.

- Що було б, якби... ми взагалi не зустрiлись ?

Тут "воно" рахувало-рахувал, лампочками блимаючи, аж поки й вiдмовилось. Сказало, що ймовiрнiсть занадто висока. Ща так чи iнакше - а зустрiлись би.

Я аж вилався. Вiд долi не втече,ш так виходить ? Ану ж-бо, давай перевiримо...

Наступнi кiлька днiв тiльки й робив, що вско мiнв варiанти, намагаючись на цю ймовiрнiсть хоч кось вплинути. Дул з маком. Десь на два-три роки зсiнювався час, коли ми зустрiлись, досить сильно варiювалось майбутнє, але так чи ск ми зустрiчались, декий час були разом й розходились.

Та хай йому чорт !

Спочатку експерементував гуманно - там додавав трохи часу, мiнв температуру на вулицi, чи ще там що, потiм перейшов вже на варварьскi методи й почав з enviroment'у видирати тi чи iншi ключовi фiгури. Видирати по вскому - вiд спiзненн на тролейбус до... гм...

Кiнець-кiнцем винищив вiртуально майже всiх наших спiльних знайомих, вiртуально перенiс мiсце подiй за океан, вiртуально програв другу свiтову - "воно" рахувало цей варiант стiльки часу, що одна висока особа, розбестившись й розучившись мiркувати самостiйно, вибори таки програла ( й слава богу, помiж нами кажучи ) - все одно хоч так, хоч сяк опинилась вона й моєму лiжку. Або ж навпаки - я в її.

Цiкаво. От i думай, що є ключовими моментами iсторiї - чи то битва пiд Ватерлоо, чи то, вибачаюсь, sсheise, зронене голубом перехожому на носа.

Ватерлоо, до речi, програти не вдалось - навiть "воно" має свої обмеженн. Інформацiї не вистачило.

ш з тiєї ж причини не вдається менi вилучити з вiртуального мого свiту ту дiвку. Ну не знає "воно" подробиць особистого життя її батькiв. А от моїх, наприклад знає.

От i думаю тепер, над найголовнiшим питаннм свого життя.

- Що було б, якби...

вгору