ПІСНІ        
     
 Коли пісні мойого краю-   
 Піливуть у рідних голосах,   
 Мені здається; -що-збираю   
 Цілющі трави я в лугах.   
     
 В піснях і труд, і даль походу,   
 І жаль,   і   усміх, і любов,   
 І гнів великого народу;   
 І за народ пролита кров.   
     
 В піснях дівоча світла-туга-   
 І вільний помах косаря,   
 В них юність виникає-друга,   
 Висока світиться зоря.   
     
 Люблю пісні мойого краю,   
 Та ве спинюсь на тім лишень:   
 З любов'ю вухо привертаю   
 Де братніх на землі пісень.   
     
 Немає людності такої,   
 Громади жодної нема,,   
 Яка б із давнини глухої           
     
 Ішла по всесвіту німа.   
     
 Багато голосів на світі,   
 Як барв на поверхні земній,   
 Та всі вони в єдине злиті   
 У мрії людства віковій.   
     
 Це — рук стискання працьовите,   
 Це — серць братання у бою...   
 Жагу пісень, в труді омитих,   
 Люби, як брат сестру свою.   
     
 У кожній мові, в кожнім слові   
 Краси майбутнього шукай,   
 Де в неохмареній любові   
 Розквітне світу небокрай.   
     
 1951