СИНОВІ    
     
 Ти був іще малий котигорошок,   
 Така собі одна із людських мошок,   
 Що виповзли на сонце, бо весна   
 Тепло лила із келиха без дна,   
 І щось собі блаженно лепетали,—   
 І от тебе розумники спитали   
 (Можливо, й сам слова сказав я ті):   
 Чим хочеш бути, хлопчику, в житті?   
     
 Серйозний, як усі котигорошки,   
 Ти на питання це подумав трошки   
 І відповів: людиною. Дитя!   
 Благословляючи твоє життя,   
 У трудну виряджаючи дорогу,   
 Яку пораду чи пересторогу   
 Я кращу дам, ніж дав собі ти сам?   
     
 Будь вірним слову, що усім словам   
 Із ним одним ніколи не зрівняться!   
 Хай веселять тебе любов і праця,   
 Хай дружби непогасної крило   
 Гірке від тебе відганяв зло,   
 І хай у час останній свій про сина   
 Спокійно я подумаю: людина!   
     
 21 жовтня 1948 р.