ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД
     
 Із поля дівчина утомлена прийшла   
 І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,   
 За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,   
 Де кучерявляться кущі любистку й м'яти.   
     
 З путі далекої вернувся машиніст,   
 Укритий порохом, увесь пропахлий димом,—   
 До виноградника! — Чи мільдью    часом лист   
 Де не попсований? Ну, боротьбу вестимем!    
     
 В саду колгоспному допитливий юнак   
 Опилення тонкі досліджує закони,—   
 А так же хороше над чорним грунтом мак   
 Переливається, мов полум'я червоне!   
     
 Ми працю любимо, що в творчість перейшла,   
 І музику валку, що ніжно серце тисне   
 У щастя людського два рівних є крила:   
 Троянди й виноград, красиве і корисне.   
 6 вересня 1955 р Київ