НА ПЕЧІ   
     
 (Українська патріотична дума)   
     
 Хоч пролежав я цілий свій вік на печі,   
 Але завше я був патріотом, —   
 За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі,   
 Моє серце сповнялось клопотом.   
     
 Бо та піч — не чужа, українська то піч,   
 І думки надиха мені рідні;   
 То мій Луг дорогий. Запорозька то Січ,   
 Тільки в форми прибрались вигідні.   
     
 Наші предки колись задля краю свого   
 Труд важкий підіймали на плечі;   
 Я ж умію тепер боронити його   
 І служити, не злазячи з печі.   
     
 Еволюція значна зайшла від часів,   
 Як батьки боронились війною, —   
 Замість куль і шабель у нових діячів   
 Стало слово гаряче за зброю.   
     
 Може, зброя така оборонить наш край,   
 Але з нею прекепська робота:   
 Ще підслухає слово якесь поліцай   
 І в холодну завдасть патріота.   
     
 Та мене почуття обов'язків своїх   
 Потягає служити народу;   
 Щоб на душу не впав мені зрадництва гріх,   
 Я знайшов собі добру методу.   
     
 Так нехай же працюють словами й пером   
 Ті, що мають дві шкури в запасі...   
 І, розваживши так, я віддався цілком   
 Праці тій, що єдина на часі.   
     
 На таємних думках та на мріях палких   
 Я роботу народну обмежу;   
 Та зате ж для добра земляків дорогих   
 Я без мрій і хвилини не влежу.   
     
 І у мріях скликаю численні полки   
 З тих, що стати за край свій охочі,   
 Слово ж маю на те, щоб ховати думки,   
 Якщо зраджують їх мої очі.   
     
 До письменства я кличу, — звичайно, в думках,   
 Щоб світило над нашою ніччю,   
 Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках   
 Я признав небезпечною річчю.   
     
 О країно моя! я зв'язав свій язик,   
 Щоб кохати безпечно ідею;   
 Але в грудях не можу я здержати крик   
 У годину твого ювілею.   
     
 «Ще стоїть Україна! Не вмерла вона   
 І вмирати не має охоти.   
 Кожна піч українська — фортеця міцна,   
 Там на чатах лежать патріоти».   
     
 Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,   
 Не стерпівши свого лихоліття,   
 То по йому хоч зо два примірники з нас   
 Дочекають нового століття.   
     
 Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись,   
 Її слід буде легко шукати:   
 А щоб краще навік ті сліди збереглись,   
 Буде зроблено з нас препарати.   
     
 28 жовтня 1898 р.