|
Олександр
Сковорода
Волхва
О Волхва, наступниця йоги,
Сон-квітка
казкових лісів,
Із обрію в обрій дорога,
Пташиний і зоряний
спів.
Сон-квітка яскрава і ніжна,
Прекрасна
чаруюча мить,
Прийшла, ожила і розквітла,
Як пам'ять із
безвісті літ.
Сон-квітка моя і мрія,
Сон-спогад
чудесного світу,
Чар-квітка, зоря і проміння,
Розкриті сонця
дивоцвіту.
Розкритого простору Волхва,
Над обрієм
сонячний цвіт,
Летить у безмежність дорога,
У простір і в
сонячний світ.
Прослалась за мною дорога
У сивий
вечірній туман,
А мене несуть мої ноги
До вихору сонячних барв.
Ще трохи, й сховаються барви
За синю
вечірню імлу,
Чар-зіллям обернуться трави,
А місяць зійде
наяву.
Приходить Землі таємнича
Відкритись
мені глибина,
І стежка розкрилася звична
Шляхом Чумацьким без
дна.
О Волхва Землі і проміння,
Чар-стежка і
зорепад,
Біжу я у вашому ритмі,
У ваш уживляюся лад.
Дороги летять, присвячені
Мені дорогим
іменам,
Куди – не має значення,
Навіщо - не знаю і сам.
Дороги мого натхнення,
Незнані і
неповторні,
Дороги ідуть крізь мене,
Як я, осяйні і чорні.
Ідуть крізь мої горизонти,
Простори,
туман, болота,
Крізь темряву і прозорість,
Із відчаю в забуття.
О Волхва моїх горизонтів,
Просторів,
польотів, падінь,
Доріг до вершин і в безодню,
Ненюханих квіток
і див.
Розломи і чорні провалля,
Блукання у
тьмі навмання,
Ледь чутно жевріюча пам'ять,
Що прагне ввійти у
життя.
Ледь чутно жевріючий поклик,
Що сплив з
глибини забуття,
Незнаного простору подих,
Безодня нова й
висота.
Жевріюче прагнення злету
І шепіт
невимовних мрій,
Що зринули з безвісті Лети
І квітнуть над
хаосом хвиль.
О Волхва, стихій рівновага,
Вібруючих в
просторі струн,
Води животворної спрага,
І шепіт утрачених Рун.
О Волхва, пробудження Сонця,
Барвистий
і сонячний цвіт,
Натхнення промінне віконце,
Мій погляд і
поступ у світ.
О Волхва чарівної тиші
У озері місячних
хвиль,
Що лагідно мене колише
У струменях теплих своїх.
О Волхва, води невимовність,
Прозорих
озерних глибин,
Чарівний хвилюючий погляд
У іскрах танцюючих
хвиль.
Блакитні хвилюючі очі,
Прозорі озерні
чари,
Прекрасні і неповторні
Землі заповітні чакри.
Землі неповторно-прозора
Відкрита життя
таїна,
Блакитна, бурхлива і чорна
Для неба, поверхні і дна.
О Волхва незримого дійства,
Глибин
потаємних і снів,
Мета, траєкторія й вістря
У вічність
спрямованих стріл.
О Волхва натхнення і лету,
Чар-промінь
крізь тисячі літ,
Чар-вісник безмірно далекий
У наш шаленіючий
світ.
Чар-образ ніжної квітки
Цвіте в
невимовності Волхви
Прообразом нового світла,
Чар-променем
нової волі.
О Волхва, ти мить, що єднає
Безодню,
блакить, висоту,
Поєднує і розтинає,
І творить дорогу й мету
О Волхва моя і мрія,
Дорога й мета
незбагненна,
Джерела, чари і крила,
Що творять самого мене.
|
тексти 
