***   

 Муза до мене прийшла на світанні —   
 В час, коли гаснули зорі останні.   
     
 Руку мені на рамено поклала   
    І прорекла: "Наче в муках Тантала,     
     
 Твориш ти й твориш, вигадливий сину, —   
 Все про князів, козаків, батьківщину.     
     
 Знаю, що трудишся кожної ночі,   
 Красні слова, променисто-пророчі,     
     
 Мовби зубилом, карбуєш гранчасто,   
 Жаром надхнення випалюєш часто.     
     
 Славиш ти волю, події минулі,   
 Меч харалужний і панцир, і кулі.     
     
 Знаю, тебе завойовницька Спарта   
 В лави гоплітів просила б за барда.     
     
 Годі про давнє! Конає сучасне.   
 Бою вогонь то спахає, то гасне.     
     
 Що ж ти, герольде правдивої правди?   
 Може просодії ще не добрав ти?     
     
 Чуєш? Волають заковані в диби.   
 Але й палають живі смолоскипи:     
     
 Право боронять і мову боронять,   
 Гнівно руйнівну неправду полонить.   
     
 Де ж твоя участь, гучний правдоносче?   
 Що в цьому світі для тебе дорожче —     
     
 Звага свободи чи леза відчаю?   
 Чуєш? На битву!"     
    Я вже вирушаю!    
     
 1981