* * *   
     
 Білі акації будуть цвісти   
 в місячні ночі жагучі,   
 промінь морями заллє золотий   
 річку, і верби, і кручі...   
     
 Будем іти ми з тобою тоді   
 в ніжному вітрі до рання,   
 вип'ю я очі твої молоді,   
 повні туману кохання...   
     
 Солодко плачуть в садах солов'ї,   
 так, як і завжди, незмінно...   
 В тебе і губи, і брови твої,   
 як у моєї Вкраїни...   
     
 Ось вона йде у вінку, як весна...   
 Стиснулось серце до крику...   
 В ньому злилися і ти, і вона   
 в образ єдиний навіки.   
     
 1927