* * *   
     
 Весняний сад, квітки барвисті,   
 пісні пташині в вишині,   
 і ти у сяйві і намисті   
 подібна сонцю і весні.   
     
 А в небі радість журавлина,   
 і даль степів, мов крил розмах.   
 моя кохана Україно,   
 такою ти в моїх очах.   
     
 Гвіздки твої пробили руки,   
 на вітрі коси золоті,   
 а в чорнім небі — круки, круки...   
 То ти розп'ята на хресті.   
     
 Огні померкнули ласкаві   
 в твоїх очах. Кругом штики.   
 Втоптали чоботи криваві   
 твоє намисто і квітки.   
     
 Та упаде удар огнистий,   
 у прах розсиплються штики.   
 Ми підберем твоє намисто,   
 знов розцвітуть твої квітки.   
     
 Луна пісень кругом полине,   
 тебе ми знімемо з хреста,   
 і ти воскреснеш, Україно,   
 моя ти страднице свята!   
     
 1941