* * *   
       
 Там, у степу, схрестилися дороги,    
 Немов у герці дикому мечі,    
 І час неспинний, стиснувши остроги,    
 Над ними чвалить вранці і вночі.    
       
 Мовчать над ними голубі хорали,    
 У травах стежка свище, мов батіг.    
 О, скільки доль навіки розрубали    
 Мечі прадавніх схрещених доріг!    
       
 Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.    
 Твоя краса цвіте в моїх очах.    
 Але скажи: чи ти зі мною поруч    
 Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?