* * *   
     
 Готово! Парус розпустили,   
 Посунули по синій хвилі   
 Поміж кугою в Сир-Дар'ю   
 Байдару та баркас чималий.   
 Прощай, убогий Кос-Арале.   
 Нудьгу заклятую мою   
 Ти розважав-таки два літа.   
 Спасибі, друже; похвались,   
 Що люди і тебе знайшли   
 І знали, що з тебе зробити.   
 Прощай же, друже! Ні хвали,   
 Ані ганьби я не сплітаю   
 Твоїй пустині; в іншім краю,   
 Не знаю, може й нагадаю   
 Нудьгу колишнюю колись!   
     
 [Кос-Арал 1849]