Шевченко   
     
 ***   
 Не тополю високую   
 Вітер нагинає,   
 Дівчинонька одинока   
 Долю зневажає.   
 — Бодай тобі, доле,   
 У морі втопитись,   
 Що не даєш мені й досі   
 Ні з ким полюбитись.   
 Як дівчата цілуються,   
 Як їх обнімають   
 І що тоді їм діється —   
 Я й досі не знаю...   
 І не знатиму. Ой, мамо,   
 Страшно дівувати,   
 Увесь вік свій дівувати,   
 Ні з ким не кохатись.   
     
 (Кос-Арал 1848]