N.N.     
     
 О думи мої! О славо злая!   
 За тебе марно я в чужому краю   
 Караюсь, мучуся... але не каюсь!..   
 Люблю, як щиру, вірну дружину,   
 Як безталанную свою Вкраїну!   
 Роби що хочеш з темним зо мною,   
 Тільки не кидай, в пекло з тобою   
 Пошкандибаю ...   
     
 Ти привітала   
 Нерона лютого, Сарданапала,   
 Ірода, Каїна, Христа, Сократа,   
 О непотребная! Кесаря-ката   
 I грека доброго ти полюбила   
 Однаковісінько!.. бо заплатили.   
 А я, убогий, що принесу я?   
 За що, сірому, ти поцілуєш?   
 За пісню-думу: «Ой гаю, гаю»?   
 Й не такі, як я, дармо співають.   
 І чудно й нудно, як поміркую,   
 Що часто котяться голови буї   
 За теє диво! Мов пси, гризуться   
 Брати з братами — й не схаменуться   
 А теє диво, всіми кохане:   
 У шинку покритка, а люди п'яні!   
     
 [Орська кріпость 1847]