Шевченко   
     
 ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ   
 В Путивлі-граді вранці- рано   
 Співає-плаче Ярославна,   
 Як та зозуленька кує,   
 Словами жалю додає.   
 — Полечу, каже, зигзицею,   
 Тією чайкою-вдовицею,   
 Та понад Доном полечу,   
 Рукав бобровий омочу   
 В ріці Каялі. І на тілі,   
 На княжім білім, помарнілім,   
 Омию кров суху, отру   
 Глибокії, тяжкії рани... —   
 І квилить-плаче Ярославна   
 В Путивлі рано на валу:   
 — Вітрило-вітре мій єдиниі'і!   
 Легкий, крилатий господине!   
 Нащо на дужому крилі   
 На вої любії мої,   
 На князя, ладо моє миле,   
 Ти ханові метаєш стріли?   
 Не мало неба, і землі,   
 І моря синього. На морі   
 Гойдай насади-кораблі.   
 А ти, прелютий... Горе! Горе!   
 Моє веселіє украв,   
 В степу на тирсі розібгав. —   
 Сумує, квилить, плаче рано   
 В Путивлі-граді Ярославна.   
 І каже: — Дужий і старий,   
 Широкий Дніпре, не малий!   
 Пробив єси високі скали,   
 Текучи в землю половчина,   
 Носив єси на байдаках   
 На половчан, на Кобяка   
 Дружину тую Святославлю!..   
 О мій Словутицю преславний!   
 Моє ти ладо принеси,   
 Щоб я постіль весела слала,   
 У море сліз не посилала, —   
 Сльозами моря не долить. —   
 І плаче, плаче Ярославна   
 В Путивлі на валу на брамі.   
 Святеє сонечко зійшло.   
 І каже: — Сонце пресвятеє   
 На землю радість принесло   
 І людям і землі, моєї   
 Туги-нудьги не розвело.   
 Святий, огненний господине!   
 Спалив єси луги, степи,   
 Спалив і князя і дружину,   
 Спали мене на самоті!   
 Або не грій і не світи...   
 Загинув ладо... Я загину!   
     
 4 червня [1860] С.П.Б.   
     
 В Путивлі-граді вранці-рано   
 Сумує, плаче Ярославна!   
 — Полечу, рече, зозулею,   
 Понад Дунаєм полечу!   
 Рукав бобряний омочу   
 В ріці Каялі... і омию   
 На княжому дебелім тілі   
 Засохлу кров його... Отру   
 Глибокії на любім ладо рани. —   
 І плаче, плаче Ярославна   
 В Путивлі-городі. Й рече:   
 — Вітрило-вітре, господине!   
 Нащо ти вієши, несеш   
 На легкому крилі своєму   
 Хиновські стріли?   
     
 14 вересня [1860 С.-Петербург]